Кімната потонула у темноті. Ледь помітні тіні дозволяють ще зорієнтуватися в кімнаті, але шлях від вимикача до ліжечка проходжу на автопілоті. Турботи дня, що минув, поволі залишають мозок -- залишається лише тіло, яке мирно лежить  на животі,  підібравши одну  ногу під себе. Одна рука, та  що  під головою, обіймає бильце ліжечка, а друга спочиває поверх любої в цей  час подушки. 

Абсолютну тишу час від часу порушує кволий писк комаря, що сновигає над головою, але його присутність ніколи б не змусила мене підніматись, вмикати світло і шукати способів для вкорочення йому віку. Максимум, на що спромігся -- то махнути рукою в сторону надокучливої гниди. Настає той час, коли ще не спиш, але завтра вже не згадаєш того, про що думалося  в той момент.

За якусь мить проблискує в свідомості нестримне бажання вирватися з якоїсь внутрішньої темряви, котра заполонила тіло, зв'язала волю і  застудила кров  у жилах. Бажання зірватися на ноги розбилося об відчуття повної безпорадності. Тривало це лише якусь мить часу, але за той час свідомість встигла перебігти в зворотньому напрямку все життя. Секундою більше, і від жаху можна було би прощатися зі своїм глуздом на віки вічні. По нейронах побігли нові іскорки життя, а з нових подихом з'явилися сили перевернутися на інший бік...  

Вона приходила цієї ночі тричі. Я завжди знав, що смертний, але такого нахабства від неї не чекав. Крижаний смак гартованої сталі її цілунку на губах відчув уперше. З Божою поміччю, надіюся востаннє ми цілуватимемося не скоро. 

Ледве волочу ноги додому, з політеху до мене плюс/мінус 2660 кроків. Морозиво вже давно з'їджено, правда не без шоколадно-молочної плями на одязі. Коротше кажучи, настрій до одного місця, а йти ще метрів 300. Очима шукаю якоїсь атракції,і як на диво одразу знаходжу.

Попереду на горизонті з'явилася живописна парочка: пристойна ще кобіта і алкашик-бомжик. Ну і ладно, завжди, коли хочу подумки скоротити шлях, намагаюся наздогнати тих, що попереду. І в той раз недарма. За декілька кроків позаду пейзаж попереду набирає динаміки у вигляді смачного ляпаса по мармизі чувака, які супроводжуються прекрасною реплікою (в меморіз): 

  -- Я тобі завжди казала, що ти ідіот, а ти не вірив. Тепер бачиш, хто ти є.

Пшик... Міріади краплинок-пилинок розлітається з розпилювача аерозоля у всіх напрямках, але головним чинок на твою шкіру, лице, потрапляють в очі, осідають на слизовій порожнин носа. Суміш етилового спирту та естерів робить свою чорну справу: сушить шкіру, обпікає очі та дере в горлі. За мить повітря в приміщенні наливається свинцевою важкістю, стає невимовно важко дихати. Все тіло охоплює непереборна слабкість, ба гірше, тебе починає банально нудити. Від цього коктейлю не втечеш, леткі молекули поволі випаровуються з твоєї шкіри, а чим швидше втікаєш, тим більше вони подразнюють нюхові рецептори. 

Зрештою доводиться змиритися з запахом і тупим болем голови. "І заради чого стільки мук?" - спитаєте ви. Дійсно,  Allure Homme їх не вартий.

Вчора ти зробила чи не найбільший крок для сповнення свого призначення тут на Землі. Довго ти чекала на нього, кільки то разів ти ходила різними доріжками в пошуках своєї магістралі, і ось цей день настав.

Дружки одягли тебе у білосніжний убір, під променями сонця переливається лак на тобі, а посмішка прикрашає вуста -- червоні, як символічні серця закоханих.

фотоматеріали-репортаж далі за посиланням

Ні, замітка не про машинку, замітка про троюрідну сестричку, котру ми видали заміж !!! )

В неділю розпочалась літня пора одружень. І хочеш того чи не хочеш, а всюдисуща і проникаюча навіть сюди жорстока реальність змушує почесати макітру з думкою про неминучий священний союз двох половинок.

Ніби багато вже сказано, що любов (читати  "секас" тим, чиї серця ще не смакували високі почуття) то передусім дар. Що любити справжньо можна тоді, коли щось для того жертвуєш. Та навіть час потратити, то вам не хухри-мухри.

Згадую час своїх перших стосунків, тоді, коли простий побут ще не розвіяв романтичного їх присмаку. Моя одногрупниця тоді нам заявила, що любові не існує, існує пристрасть, яка закінчується звичкою.

Парадокс. В той час коли я розбив корито спільного часопроводження з привичною партнеркою, одногрупниця вже давно бавила дитинку в, на вигляд, щасливому шлюбі.

І я не один, бачу, в пошуках любові. Цитую комент зі свого блогу:

Вован, скажу так: - без комментариев и нравоучений ... но размножаться все-таки надо ... ... Колись в дитинстві у моїх батьків була така книга - Домоводство ... Товста така ... Там були відповіді на всі питання - від будівництва власного дому ... до доїння корови ... В розділі "Сім'я та шлюб" було написано - Сім'я створюється для продовження роду ... Мене це бісило ... А як же любов ??? ... ... Виріс, маю свою сім'ю ... Та воно то так і є ! ...  

Шукають ніби всі, але чи знаходять ту любов, що шукали - мені невідомо. А може всі переживання зведуться до банального компромісу між дівчиною в руках та стюардесою в небі. 

а тим часом фоторепортаж з розписки родичів

першоджерело                      сторінка універу

а тепер по темі

Уряд ухвалив рішення щодо надання Національному університету "Львівська політехніка" статусу самоврядного дослідницького національного вищого навчального закладу Окрім того, відповідною Постановою уряду передбачено надання Університету права приймати остаточне рішення щодо присвоєння вчених звань та присудження наукових ступенів з видачею атестатів та дипломів державного зразка. Кабмін також рекомендував Львівській облдержадміністрації та міськраді вирішити питання щодо виділення Університету земельних ділянок для будівництва у 2011 - 2017 роках навчально-лабораторного корпусу, житлового будинку для працівників та гуртожитку для студентів. При цьому Університет зможе оформити право власності на земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні навчального закладу.

В наявності два монітора, дві клави, два жорстких, дві миші, один системник з такими характеристиками.

Потрібно: Організувати на цій платформі два робочих місця. Якщо це реально - найбільш легко-настроюваний варіант?

І друге питання. Зі старих компів позбирав жорсткі диски. На одному стоїть вінда  98, на  іншому -- ХР. Жорсткий диск з 98-м видимий з ХР, але не навпаки. Перемикання між операційними системами проводжу через ВІОS. (HDD0 s HDD1 - відповідно). 

Потрібно: знати, що прописати в другій стрічці файлу boot.ini для запуску 98-ї вінди, якщо це можливо? 

308-ий пижик вже порядно надоїв мені. Той крендель моєї сусідки навпроти вічно стане своїм трендулєтом біля моєї брами. Вже дістав тим...Я аж тішився, коли сусідка, навчаючись водити, йому двічі задній бампер виломала.

Але то я від теми відхиляюся. Вони зустрічаються вже добрих півроку чи навіть більше, здається з минулої осені. Молода ще зовсім кобіта, 1990 року. Маленький животик, який, напевно, продовжуватиме свій ріст, швидше всього і пояснює ті десятки метрів білого шифону, яким зараз прикрашають подвір'я навпроти. 

Залишається відкритим цілий ланцюжок питань: чи після одруження молода пара буде жити тут?

якщо так, (а в принципі це можливо, бо її брат давно розбився, і вона в сім'ї одна), то чи дістане крендель-водій пижика пульта від воріт сусідських і перестане на вулиці машину кидати?

якщо ні, то хто буде мені шоу еротичних тіней з вікон навпроти показувати?

і питання останнє, наскільки міцним та тривалим буде цей союз, якщо згадані вище шоу були помічені ще задовго до появи кренделя з пижиком?

От ви би знали, як хочеться щось зробити зараз. То напевно совість готує собі прийнятне виправдання (мол, хотів же), бо добре знаю я, що тільки мені за годину-другу принесуть флешку з останньою редакцією проекту, як бажання його закінчувати в мене зникне.

А за той час, поки через свою безголовість сидів без роботи, встиг непогано розслабитись. На пару з Сімнадцятим  нарвав майже миску порічок. Була би повна, коли б не Лорд: мусив і йому виділити пайок, щоб на вуха легше було.

Пішов дощ. Випили по 3 дека, перекусили шиночкою. Ждьомс....