Закінчується період скорботи за подружкою. З тим, що не можна змінити, можна лише змиритись. Хоча коли монтував старі відео, знову поринув у спогади, які розчулили. Однак, якщо не заглиблюватись у минуле, спогади вже не викликають сильний біль. І здається, що спогади притупились. На це ніяк не вплинути. Лише по вечорам буває сум за минулим. Ну, що ж, доки життя триває, треба рухатись далі. Зараз же турбує єдине питання: покличуть на поминки, пом'янути подружку, чи ні? Хочеться поїхати, бо коли восстаннє розмовляв, розмова була коротка. Можливо, б дізнався щось нове про її життя. Але при цьому страшно, що покличуть, оскільки їхати через весь Київ, не хочу вживати алкоголь, не впевнений, що буде змога пом'янути за церковними традиціями. Сказали, що самі подзвонять, тому напрошуватись не стану. Якщо не вдасться поїхати, можна пом'янути і вдома. А потім, при бажанні, можна буде з'їздити на кладовище через пів року.