Походу, настав той момент, коли відтягував завдання, як міг, але з наступного місяця, як би це не звучало, по роботі нічого буде робити. Описи і переклади товарів, описи категорій зроблені по-повній. Залишилось лише декілька категорій без опису — і все. Правда, в офісі пообіцяли, що знайдуть завдання, але поки шо конкретної відповіді не отримав. В принципі, залишаться періодичні завдання — новини і нові товари. Однак заробіток впаде. Є декілька ідей, чим можна зайнятись. Але для того треба їхати в офіс.

Після отруєння школярок таблетками у Боярці грозилися нагрянути з перевірками аптек. І ось вже перші результати: напевно, не очікуючи перевіряючих, зачинилися дві аптеки (якраз неподалік гімназії). Так що менше конкуренції, а відповідно, можна ціни накручувати. А ще це свідчить про те, що аптеки працювали з порушеннями.

Якщо рано прокинутись, справді є заряд бадьорості. Але поки те, поки се, то все одно до роботи приступаєш пізно.

Сьогодні Міжнародний день жінок, або точніше — Міжнародний день боротьби за права жінок, але напередодні свого Дня народження і перебоям з електропостачанням, які почастішали, забув написати про річницю епідемії. Причому, перших хорих виявили якраз на мій День народження (можливо тому й не написав). Отже, рік живемо в умовах офіційної епідемії. Неофіційна розпочалася десь з січня минулого року. Пам'ятаю, як в 2020-му всі казали, що епідемія закінчиться влітку. Потім, що ковід відступить восени. І що? Епідемія триває. І невідомо коли закінчиться, і чи закінчиться взагалі. Через хронічні хвороби у групі ризику. Рік! Рік не їздив у столицю!!! Та й в громадський транспорт не так просто сісти через обмеження (теоретично заїхати в Київ можна, але чи будуть місця на виїзді?). З подружкою не бачився більше року (навіть з Днюхою не привітала). Правда, медицина в нас така, що краще не хворіти. Тому безпечніше відсидітись.