Сьогодні поминальний день, або Пасха для тих, хто помер. З'їздив на кладовище. В минулому році проігнорував, то треба було хоча б на цей раз поїхати пом'янути. Батя трохи не розрахував з пальним — машина заглохла посеред дороги. Добре, що поряд з кладовищем була заправка.

Кладовище розширили, захопивши прилеглий пустир до дороги. Так що тепер і на старому кладовищі будуть робити захоронення (до цього старе кладовище було закритим).

Здивувало, що «збирачі пасок» вже з самого ранку нишпорять. Куди вони дівають ті паски і цукерки? Ходять, збирають цигани — і дорослі, і діти. Не розумію, чому на радіо циган захищають — вони тільки й жебракують, ворожать і по кладовищам збирають їжу.
Так ось, підходитиь пацаненок: «Дайте щось». Дали цукерок. Просить гроші — одну гривню. Стоїть, не входить. Потім каже: «Дайте три гривні» Нормально?

Після кладовища сходив до Одеської траси. (Тю, подумаєш, якихось два-три кілометри пішки.)
Комунальних автобусів було мало. Були тільки автобуси МАЗ-107 і МАЗ-203. Трохи нафоткав. По-перше, все боявся, щоб не вшпарив дощ. Бо в 2015му попав під дощ із мокрим снігом. По-друге, комунальних автобусів небагато. Та й ті, що є, можуть бути відфотографовані іншими дослідниками громадського транспорту.

Біля Південного товкотнеча. Народу повно — а автобусів мало.Тому не схотів поїхати у Київ.


Кажуть, що у москалів проїзд до кладовищ взагалі безкоштовний. В Києві було по 3 грн..
А от у нашому місті зробили спейціальний маршрут. Причому на звичайних маршрутах проїзд коштує 4 гривні, а на спеціальному, що їде до кладовищ — 5 гривень. І люди користуються, що не дивно.

«Забив» на редагування ЖЖшки. Набридло... Вже другий тиждень(!!!) редагувати.
Так шо можна трохи розслабитись і подивитись щось нове і цікавеньке.

В 2013 «залипав» на відео з поїзду "Москва - Владівосток" (Транссіб (Не БАМ, але теж величезна залізниця). І от в рекомендованих відео натрапив на зйомки з поїзду Ростов - Сочі.

«Якою була би зима
Якби ти була,
Моя лінія.»

Зовсім не фанат цієї групи. Але нова пісня сподобалась.Хоча із приспівами в кінці пісні переборщили.

Ну а про що пісня? Про лінії на долонях.

Свіжий трек від Соні Кей. В стилістиці попередніх пісень.
Думаю, повторить успіх, як і композиції «Зоряний саундтрек», «Знаю я твоя».

СвЯта і святА.

Напевно, цей трек можна вважати хітом, оскільки чув на багатьох радіостанціях. Цікаво, що виконавиця (чи гурт) — нова. Дебютанти — і одразу пісня стала популярною.

Сучасна композиція з етно мотивами. Мені подобається.

Оце такої! В зв'язку з переїздом блогу з LJ з DW, вирішив поредагувати записи. Переробити лінки і підправити коди  фоток (до середини 2014го на Яндексі був інший код). І виявив, що не видно одного знімку. Я, в принципі, розумію, що життя — дуже непевна річ і все у нашому світі відносно. Але ж Яндекс.фотки вихваляють. В інтернеті тільки про те й пишуть, що найкращий хостінг і випадків втрати фото не було.

Погугливши знайшов, що  і на Яндекс.фотках буває «злітають» фото. Мабуть через технічні несправності серверів.

Ось як воно виглядає.



Схоже, ідеального фотохостінгу не існує. Хоча Яндекс насправді непоганий. Просто такого не очікував.

І як тепер? Періодично перевіряти звіти на наявність фоток?

На і.юа вже презентували нову пісню «Чом та чом» від гурту Рокаш і Ангеліни Моняк. І ось з'явився відеокліп і нове аранжування на антиалкогольну пісню.
У відеокліпі знялися Іван Сарканич (в ролі алкоголіка) і автор тексту — Павло Чучка (в ролі письменника). Зйомки проходили на околиці Мукачева.

«Фішка нашої команди в тому, шо непонятно хто каже текст»



І коні з кліпу Полякової)

Жаль, що по тєліку пізно показують.

Таки був змушений звернутися до Центру зайнятості. Там якщо ніфіга не знайдуть, то хоча б порадять як переконувати роботодавців: «Ну ва-а-азьмите меня» ((с) Елена Воробей)). Бо після 30-ти працівники вже не потрібні( Та й підпсую статистику безробіття. Але не тут-то було...

Ну, думаю, що може бути простіше — зареєструватись. Взяв документи, які потрібні. Але опа — треба довідку, що не є учасником сільскогосподарського господарства. Отакої?! Наше місто вважають «сільською місцевістю». А учасники приватних господарств не вважаються безробітними. Цікаво, а де в нашому місті фермерські господарства? Немає ж вільного клаптику землі. А довідка все одно потрібна.

Епізод 2.0: біганина за довідкою. Виявилось, що потрібен ідентифікаційний код і ксерокопії документів. От морока!

Епізод 2.1: Довелося йти другий раз. А міськрада-то переїхала в інше місце. Треба півміста пішки пройти. Аж замахався поки туди-сюди. Як було добре, коли міськрада була на старому місці. А так далеко пертися.
Ну хоч маршрутки пофотографував.

І це ж не все. Потім в Центрі зайнятості ще якісь папірці понавигадують. Так шо треба буде й їх чимось озадачити.

Скільки кота не годуй — він все одно надвір проситься.

Як він захворів, на лікування витратили майже 500 гривень. І ще стільки ж треба було б. Але якби ж він сидів вдома. Так ні, приходить тільки поспати і поїсти.