ТалІбаньки. Маніфест російськомовного.

 Дістали! Прояснимо мою «зрадницьку» позицію що до мого НЕ переходу на чисту державну мову.

1.     Державна мова має бути українська і тільки українська.

2.     Українізація повинна продовжуватись доти, доки не буде досягнутий поріг Перепису Російської імперії 1898го року коли на землях України рідною мовою українську вважало як мінімум 75 відсотків населення.

3.     Не знаючі української мови повинні бути позбавлені українського громадянства, або його не набувати.

4.     Українська повинна бути обов’язковою для вживання в усьому полі бізнесу та офіціозу.

 Це база, це моє глибоке переконання. А тепер про мою особисту «українізацію» и «мову агресора».

 Мови агресора не буває, буває мова, на якій говорять агресори. Бурятьську – під ніж. чеченська у батальоні Дудаєва – зась, під загрозою розстрілу і т.д, і т.п, так? Англійську взагалі треба заборонити в світі і країнах Британської співдружності! Кіплінга книжки у Гангу втопити! Французську - в Африці, на Карібах вивести як тарганів! Іспанську взагалі під три чорти в країнах Латинської Америки! Твори франко-англо-іспано мовних письменників – у костер! Маркеса – на шибеницю!

 Не буває національної культури без культури національних меншин. Ми всі українці, і титульної нації (таких по крові днем з вогнем не розшукати), і єврейського, і російського, і кримсько-татарського, і вірменського і будь якого іншого походження. І Булгаков – українська культура, підкреслюю – не україномовна, але українська.  і Жванецький, і Віктор Некрасов, і мій однокашник по 44й школі Наум Коржавін, і поети-письменники Розстріляного Відродження, і Гоголь, і Шевченко, і Довженко – всі вони творили в нашій країні, тому належать Україні при всьому різноманітному ставленні до їх творінь.

 Російська мова – доволі симпатична та розвинена колаборація мовних груп різного походження, і слов’янської, і тюркської, і англо-саксонської і багато-багато ще яких груп мов. На цій мові завдяки державній політиці розвитку спочатку в Російський Імперії, потім в СРСР, створено безліч видатних творів які вивчаються і будуть вивчатися у всіх цивілізованих країнах світу. Українська мова, як на мене, набагато красивіша, але завдяки багатовіковому імперському пресу не така розвинена як російська. Нема на український й десяти відсотків творів «видатної» групи по відношенню до російської аналогічної групи. Питання – МЕНІ ЩО, ВІДМОВИТИСЯ ВІД АКСЬОНОВА, БУЛГАКОВА, ДОВЛАТОВА, СЕВЕЛИ, ГОГОЛЯ, ЖВАНЕЦЬКОГО – перелік буде дуже довгим – ТОМУ ЩО ВОНИ ПИСАЛИ НА «МОВІ АГРЕСОРА»?

 А раз так, тоді чого там стидатися – діємо по принципу Талібану! Все, що не вкладається в принципи «українськості»  видумані зокрема нездарами з «Спілки письменників» які не в змозі створити  нічого путнього  для читача і «перебити» російськомовний тренд, повинно бути знищено, а ми, українці, повинні «хавати продукт вторинний» по Войновічу, національний,  якої б він якості не був! Так? Тоді не дивуйтеся, що на виборах подібні «талібан-українізатори» залетять в анал. Ті, хто вважає, що російська мова несе якийсь «генний код поневолення» чи лукавлять, чи повинні носити кіпу з фольги – рептілоїди нас теж зомбують.

 Мене бісить «двудупість» нинішніх «українізаторів». Назвати аеропорт та університет іменем киянина-монархіста Сікорського можна, лишити в спокої музей вічно опального при всіх владах Булгакова ніяк? Йдіть, шановні, лісом!

 Нинішнє мовне «трендове згвалтування», коли кожного намагаються заставити розмовляти та писати тільки на державній, я вважаю або помилкою, або злочином проти майбутнього. В Європі, куди ми йдемо, нас легко та невимушено заставлять виконувати європейське мовне законодавство і, хочуть того нездари-українізатори, чи не хочуть, нас заставлять поважати у тому числі і російську мову, і її носіїв.

Резюме.

 Російська мова в Україні не зникне, як би хто з шароварів не вискакував. А стане вона мовою меншості, в тому ж літературному секторі, тільки тоді, коли «читабельних» творів українською стане більше ніж російською. А до цього часу ой як далеко, особисто з ніякою політикою влади по популяризації української. Усі спроби заборонами воювати з російською в епоху інтернету проваляться в помийну яму історії. Це як Бог свят. А культура… культура або є, або її нема. І якщо я досі вагався - переходити мені остаточно на державну чи ни?, то після ганебної свари навколо музею Булгакова я твердо вирішив – ні в якому разі! Розмовляю та пишу українською я набагато краще за більшість співвітчизників, а на якій мові я буду спілкуватися в побуті та у тих же соцмережах, хоч на суахілі, хоч на санскриті, хоч на «мові агресора», усім повинно бути байдуже. Як казав геніальний українець єврейського походження Жванецький – «Не нравится запах? Пошел к чертовой матери и запах с тобой»! Не розумієте мою російську? Відписуйтесь! Але мої діти та онуки будуть знати російську не гірше за державну. DIXI