Заспокійливе

16.01.24, 10:36

Заспокійливе зілля то коньяк. Так мені видає.)

26.01.24, 11:00Відповідь на 1 від TotgeKot

Ні, у мене ромашковий чай був, і вишня у шоколаді.

36.01.24, 11:13Відповідь на 2 від matveeva_olga

Ні, у мене ромашковий чай був, і вишня у шоколаді.Вишня хоч в коньяку?

46.01.24, 12:39Відповідь на 3 від TotgeKot

Не знаю, але точно не у компоті.

56.01.24, 14:26

Таких заспокійливих вже недостатньо. Треба сильнодіючі препарати.

66.01.24, 17:36Відповідь на 5 від Makcімаліст

Мені достатньо

76.01.24, 23:27

По центру так стреляют, что все двери и окна вырывает. А мне никак. Это не нормально, я знаю, что должна бояться, но я даже не прячусь. Только ужасно злюсь, что спать мешают, а если начали с 1-2х лезу на балкон(в моем и напротив домах тоже таких экстремалов полно) и мы по очереди громко орем в ночное небо слава ЗСУ ! (Я знаю, что идиоты, но все равно никто не спит))

86.01.24, 23:28

А вот мамку жаль, она боится.

97.01.24, 20:10

не можу представити...як може бути у квартирі спокійно..у тому місті де ти((
ми просиділи у підвалі школи на початку війни у Харкові...
вранці виривалась додому...помитись та по роботі...
але градами шмаляли так...що мені у квартирі було просто панічно
школа..підвал...розумієш,що захисту ніякого...літаки літать...бомблять центр
про це дізнаємось тільки з новин...
і з того гуркіту над головами,коли зробили свою справу
і летять додому...до орків
мені було спокійно серед людей
вранці просипались...раділи що живі...
і сміялись - хто і як хропів)))
жінки...чоловіки...ми були однією сім'єю
одна б я це точно не витримала
ти дуже сильна!

107.01.24, 21:41Відповідь на 9 від Moy_Svet

Я співчуваю мешканцям Харкова. У той час, коли вас бомбили наше місто жило більш-менш спокійно, лише сирени дратували. Потім, коли на ЗАЕС заїхали падлюки оті, майже пів міста виїхало. Я залишалася до липня місяця. Через два дні після мого дня народження орки почали шмалити з градів по нашому місту. Перша ніч обстрілів була страшна. На наступні ми вже стелилися у коридорі і я, поки вони не відстріляються, не засинала. Але після 20-го числа ми з свекрухою і дочкою поїхали до столиці. Думала на один місяць. Але він розтягнувся на 9 місяців. (Була б вагітна - встигла б народити.) Та минулого року ми вирішили повернутися додому, бо я сама з малою втомлювалася. Та й сумувала за рідними, за чоловіком. З його розповідей я зрозуміла, що найжаркіший період ми пересиділи у Києві.