Василь Вороновський - отець-екзорцист

Народився у селі Яблунівка Буського району Львівської області. Отець Василь – ієромонах-студит, учень блаженного Миколая Чарнецького, один із найвідоміших в Україні священиків-екзорцистів УГКЦ, є людиною великої сили духа. Завдяки молитві й свідченню цього жертвенного священика тисячі вірних як у часи підпілля, так і після відродження Церкви ступили на шлях навернення і спасіння.

Глибоковіруючі люди у найскрутніші хвилини життя уповають на Бога

3 кожним роком в Україні зростає кількість екстрасенсів, які запевняють, що можуть вилікувати будь-яку недугу. Що ви скажете про таких цілителів?
—Якби люди знали, яким чином ті „цілителі" лікують і які виникають наслідки, то ніколи б не звертались до них за допомогою. Християнин, який ходить «лікуватися» до таких людей, вступає в контакт з нечистою силою і таким чином зраджує Ісуса Христа і свою віру в нього. Спершу йдуть до слуг диявола шукати помочі, а потім, як не допомогло (і не допоможе), звертаються до священика, благаючи порятунку в Господа. Тоді треба довго перепрошувати Бога, щоб випросити в нього прощення, а навіть і оздоровлення, якщо Його така свята воля. Після сеансів люди ще й купують фотографії цілителів і навіть не здогадуються, що разом з ними приносять у дім злого духа.
Був ось такий випадок. Одного разу запросили мене вигнати нечистого з заводу, де виготовляли телевізори. Коїлось там щось недобре, поки я не очистив приміщення. А трапилось таке тому, що керівництво не дозволило одному екстрасенсу провести зустріч з людьми, аби їх загітувати. Той, у свою чергу, так відомстив. Тож уявіть тільки, з ким можете мати справу.
— Що повинні робити християни, щоб ворожбити їм не нашкодили?
Я вже не раз згадував, що найкращим захистом для віруючих людей проти слуг диявола є життя у Божій благодаті, тобто дотримування Божих заповідей, часте прийняття Святих Тайн і практика посту й молитви. І нехай люди нічого не бояться, бо без Божого допусту їм навіть волосок з голови не впаде. Ісус простив тим, які катували і розп’яли його, і молився за них словами „Отче, прости їм, бо не знають, що роблять" (Лк 23,34). Так само і ми повинні всім прощати, а Бог дасть нам за це нагороду, а, тих, які нам щось „поробили", буде карати. Бог справедливий суддя: за добро — нагороджує, а за зло—карає.
— Як злий дух опановує людиною, чи може він увійти в неї, коли у храмі читають молитви екзорцизму?
— На друге запитання відповім „ні" - не може увійти, бо люди моляться і зрікаються злого духа. А ось у буденному житті — може. Тому людина має жити за Божими законами і молитися, аби позбутись впливу диявола. Він же може навіть з'явитися в образі світлого янгола. Тоді спитайте „Хто ти", але він ніколи не дасть прямої відповіді. У такому випадку треба промовити: „Всяке дихання нехай хвалить Господа". А ще у жодному випадку навіть під час купання, не варто знімати натільний хрестик або медалик, бо він захищає людину від диявола.
— Як впізнати людину, одержиму нечистим духом?
— Переважно ця людина не виказує себе, бо коли злий дух опановує її тілом, вона нічого не пам'ятає. Іноді людиною кидає до землі, вона не усвідомлює, що діється. Пригадую, як у Яремчу під час читання молитви екзорцизму одна жінка з такою силою вдарила хреста, який я тримав у руці, що той відпетів десь на 2 метри. Жінка оздоровилася, але того , що сталось, не пам ятає.
— Що можуть означати галюцинації?
—Вони є різні—слухові, зорові, але думаю, що ні одна, ні друга не є добрими. Тому треба молитись і просити в Бога допомоги і зцілення. Знав одну молоду дівчину, яка порізала собі вени і потрапила у лікарню для психічно хворих. А перед тим вона разом із п’ятьма друзями у Великий піст грішила. У дівчини і товаришів якраз були галюцинації.
— Що робити, коли приходять злі думки?
— Насамперед, молитися. А ще придбайте собі книжку „Хресна дорога", прочитайте її і тоді роздумуйте над кожною стацією, над стражданнями Христа, який взяв гріхи наші на себе. Пам'ятайте про це.
— Чи можна молитись до непосвяченої ікони або образу із журналу?
— Образ зі журнапу, як і будь-яку ікону, можна (і навіть треба) посвятити. Вона має бути у рамці і висіти на стіні. Ікона —це є річ, яка наш розум возносить до Бога. Тому треба молитись до Господа, а не до ікони, і це головне.
— Як чинити, коли часто сняться померлі родичі і навіть розмовляють ?
—Дайте на Службу Божу, бо вони, очевидно, потребують молитви. Треба взяти покуту за визволення їхніх душ з чистилища. Зверніть увагу на сам сон, бо він навіть може бути досить реалістичним. Тут допоможуть молитви і ще раз молитви.
— Скільки часу після сповіді можна приступати до причастя? Чи можна дитині чи хворій людині перед Службою Божою і сповіддю хоч щось перехопити?
— Близько трьох тижнів, якщо не згрішили. Щодо їжі перед сповіддю, то дитині чи ослабленому недугою дозволяється випити чаю і з’ їсти шматочок хліба. Розумію, що не усім, особливо малим, можна довго голодувати. Головну ж увагу потрібно звертати на піст духовний. А ще не палити щонайменше годину перед сповіддю.
— Сьогодні навіть у нашому Буську активізували свою діяльність різноманітні секти. Ваша думка з цього приводу.
— Секти створені людьми під впливом злого духа. Це не є Божим ділом, бо секти ділять Церкву, а Ісус виразно сказав, що має бути одне стадо (пор.Ів.10,16). Сама назва „секти" походить від латинського слова звсегє, що у перекладі означає „розрізати на куски одне ціпе". Так і кожна секта відриває від Христової церкви якусь частину вірних, проголошуючи себе єдино правильною церквою, та ще й стверджує, що тільки їхні члени осягнуть спасіння. Сектанти вводять в оману людей своїми фальшивими навчаннями, заперечують правдиву науку Церкви про Святі Тайни, Пресвяту Богородицю, почитання ікон. На „Слава Ісусу Христу" відповідають «Добрий день» і звинувачують християн у тому, що ті, коли хрестяться, розпинають Христа. Той, хто вступив до секти, по суті шукає спасіння поза Спасителем, а істину—поза єдиним Учитепем.

-Насамкінець хочу сказати: дай Боже, аби всі, хто слухав (на знімку) і читав ці напутні слова,утвердилися у правдивій вірі в триєдиного Бога, а ті, заблукали і знайшли приманливий притулок у різних сектах, повернулися в лоно Святої Церкви Бо глибоко віруючі люди і в найскрутніші хвилини свого життя уповають на Бога.

ІРИНА ГАЄВСЬКА

P.S. Цікаву і повчальну книгу ієромонаха Студійного Уставу Василя Вороновського «Не бійся, тільки вір» можна придбати і в Буську, у кіоску духовної літератури при церкві св..Миколая.

«Воля народу» 2 квітня 2009 р №14(1927)

http://www.zarvanycia.cc.ua/articles/get/161/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/hNqXKp-XJys

Як Ісус нагодував п'ять тисяч людей

Як Ісус нагодував п'ять тисяч людей    
Ісус і Його учні дуже стомилися ходити по містах і селах. Тому одного разу, сівши в човни, вони попливли в безлюдне місце, щоб там трохи відпочити. Але люди, дізнавшись, де знаходиться Ісус, пішли до Нього пішки. Вони знали, що Він може зціляти хвороби, тому вони прийшли до Нього разом з хворими. Цілий день ходив Ісус від хворого до хворого і зціляв їх. Але настав вечір. Сонце сіло, незабаром мусило стати цілком темно. Люди, які прийшли до Ісуса, не збиралися йти додому, і це дуже турбувало учнів Ісуса. Тому вони пішли до Ісуса і сказали: «Учителю! Місце тут безлюдне, а час уже пізній. Відпусти людей! Нехай вони підуть у найближче селище і куплять собі їжу». Ісус відповів їм: «Людям непотрібно нікуди йти, ви дайте їм їсти». «У нас тільки п'ять хлібин і дві риби, — заперечили учні. — А цього зовсім мало, не вистачить на всіх». «Принесіть Мені хліб і рибу», — звелів Ісус. Коли учні принесли Ісусові п'ять хлібин і дві риби, Ісус звелів усім людям, які прийшли до Нього, сідати групами на траву, п'ятдесят чоловік в кожній групі. Люди посідали. Учні Ісуса полічили їх і побачили, що до Ісуса прийшло п'ять тисяч чоловік, невраховуючи жінок і дітей. І всіх їх треба було нагодувати. Учні ніяк не могли збагнути, як можна нагодувати п'ятьма хлібинами і двома рибами таку масу народу.

Взявши хліб і рибу, Ісус помолився, а потім, розламавши хліб і рибу на малі шматочки, дав ці шматочки Своїм учням, щоб вони їх роздали людям. Учні роздали шматочки риби і хліба, і всі почали їсти. І що ж? Усі їли, і всі наїлися. Хліба було так багато, що навіть залишилось. Коли всі наїлися, учні Ісуса стали збирати залишки хліба і набрали ще дванадцять повних кошиків. Так Ісус, Син Божий, нагодував п'ять тисяч людей п'ятьма хлібинами і двома рибинами.

http://www.zarvanycia.cc.ua/articles/get/159/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/EtFv2Al600E

Святий пророк Ілля

Пророк Ілія народився в Фесвіі Гілеадській в коліні Левіїна за 900 років до Різдва Христового. Згідно з переказами, дійшло до нас від святого Єпіфанія Кіпрського, коли народився Ілія, татові його було загадкове бачення: Мужі вітали немовлято, сповивали його вогнем і живили полум'ям полум'яним.

Ім'я пророка Ілії перекладається як «Бог мій Господь», що виражає головний зміст його служіння «3 Цар 18. 36» - ревна боротьба за поклоніння одиничному Всевишньому і своїми справами є його могутність.

Святий пророк Ілля справді був вогненним ревнителем віри і благочестя, з малих років він присвятив себе єдиному Всевишньому, жив у пустелі, проводив час у пості, молитві і благочесті. Його пророче служіння припало на царювання самого нечестивого ізраїльського короля Ахава. Єзавель, дружина Ахава, запевнила прийняти язичницьку релігію.

У країні культивувалося поклоніння Ваалу, люд відпав від справжньої віри предків у Єдиного Господа, пророків ізраїльських переслідували і вбивали. Для напоумлення короля та розпусного ним ізраїльського народу пророк Ілля вразив землю 3-х літньою засухою, «молитвою небеса уклавши». Після чого він, щоб уникнути гніву Єзавелі, за вказівкою Божою, зник біля потоку Хораф, куди ворони кожен ранок і вечір приносили йому хліб і м'ясо.

Люд же в той час мучився від нестерпної спеки і голоду. Старозавітний переказ відає про те, що Господь по Власному милосердю, бачачи муки жителів нашої планети, готовий був пощадити всіх і відправити дощ на землю, але не бажав порушити слова пророка Іллі. Для пророка було головним направити серця ізраїльтян до покаяння і повернути їх до справжнього богошанування.

Через деякий час річка висохла. Пророк Ілля, за словом Божим, відправився до Сарепти сидонської до бідної вдови. За те, що вона не пошкодувала останню жменю хліба і масла, по молитві пророка Іллі хліб і масло з тих пір не пропадали в будинку вдови. Тут же пророк Ілля здійснює чергове диво: він оживив несподівано захворілого і померлого сина вдови, співчуваючи горю жінки.

На 3-ій рік посухи пророк Ілля повернувся до Ахава. Пророк Ілля запропонував влаштувати змагання з жерцями Ваала, щоб дізнатися, чий бог справжній. Зібравши люд на горі Кармел, пророк Ілля запропонував сконструювати два жертовника: один - від жерців Ваала, інший - від пророка Іллі для служіння Справжньому Всевишньому. «На який з їхніх спаде вогонь з неба, то буде вказівкою, чий Бог справжність, - вимовив пророк Ілля, - і всі зобов'язані будуть вклонитися Йому, але якщо не визнають Його будуть віддані смерті».

Жерці Ваала танцювали, молились і різалися ножиками весь день, але нічого не сталося. До вечора святий пророк Ілля спорудив власний жертовник з 12 камінь, за числом Ізраїлевих племен, поклав жертву на дрова, віддав наказ викопати навколо жертовника рів і звелів поливати жертву та дрова водою. Коли рів наповнився водою, пророк звернувся до Всевишнього з гарячою молитвою й благанням, щоб Господь послав з неба вогонь для напоумлення ізраїльських жителів нашої планети і направив серця їх до Себе. Вогонь впав з неба і спалив жертву пророка Іллі.

Люд закричав: «Воістину Господь є Бог Єдиний і немає іншого Господа». Тоді за велінням пророка Іллі жерці були вбиті. За молитви пророка Іллі Господь послав на землю рясний дощ, посуха скінчилася.

Але, незважаючи на чудеса і великі знамення, які здійснилися по молитві пророка, Єзавель бажала знищити його за те, що він омертвив жерців Ваалових. Знову починаються переслідування і гоніння. Ілля біжить в пустелю. Цей грізний і непохитний ревнитель справжньої віри в перший раз впав у смуток - йому здавалося, що тільки він один залишився вірним справжньому Всевишньому, що не залишилося на землі нікого, кому б він міг передати і зберегти віру батьків в Єдиного Господа.

І ось на горі Харів цей великий пророк удостоївся, як це ймовірно для жителя нашої планети, споглядання лик Господа. Господь потішив його, сказавши, що залишилися ще люди на землі, що ніколи не поклонялися ідолам, і вказав Ілії на Єлисея, якого Він обрав пророком після Іллі. Настільки ясна подія в житті пророка Ілії показало йому, який Господь милостивий, що Він не зовсім строгий караючий судя. Єлисей став вихованцем пророка Іллі та очевидцем його сходження на небо в полум'яній колісниці.

Ілля був узятий на Небо живим: «раптом з'явилася колісниця полум'яна і коні полум'яні, і розлучили їх обох, і понісся Ілля у вихорі на Небо» «4Цар.2: 11». Згідно Біблії, до нього живим на небеса був узятий тільки Енох, що жив до Потопу «Бит.5: 24».

http://www.zarvanycia.cc.ua/articles/get/158/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/PBqqrWOXaQs

1 серпня – Преподобних Макрини і Дія

1 серпня – Преподобних Макрини і ДіяСвята Макрина народилася в Кападокії в час царювання Костянтина Великого. Батьками її були Василь та Емілія. Макрина ж була першою дитиною в сім’ї і була сестрою Василія Великого, Григорія Ніського та інших братів і сестер, всього в сім'ї було четверо синів ті шість дочок. Коли мати Макрини була нею вагітна,  їй було видіння у сні: вона побачила, що носить на руках ненароджене немовля, і до неї підійшов благочестивий чоловік і 3 рази назвав дитя Феклою, давши знати, що своїм життям дитя буде наслідувати цнотливе життя святої мучениці Фекли. Прокинувшись після цього сну,
Емілія народила дитя і назвала його Феклою, але родичі вирішили, що Макрина буде кращим іменем для немовляти. Отже в святої було подвійне ім’я. Але всі настільки звикли називати її Макриною, що і не всі знали її перше ім’я.

Дівчинка підростала і мати почала вчити її грамоти з допомогою книг Соломона і псалмів Давида. Дівчинка була дуже здібною і дуже швидко вчилася і постійно молилася або співала пісні на славу Божу. Мати не дозволяла їй бавитися ігри, тому вона займалась рукоділлям або читала.

Коли їй виповнилося 12 років, то на всю округу не було красивішої дівчини. Навіть живописці не могли зобразити її красу. Часто батька Макрини турбували багачі, просячи видати свою доньку за їх синів. Батько ж   обрав благочестивого юнака, але весілля вирішили відкласти, доки дівчина досягне шлюбного віку. Юнак чекав, поки його наречена підросте, але Бог забрав його душу до себе. Тому Макрина вирішила зберегти цнотливість до смерті. Багато юнаків хотіли з нею одружитися і родичі вмовляли її вийти заміж, але мудра дівчина відповідала: «Не гоже зарученій дівчині порушувати закон і вийти заміж за іншого. Того, з ким я заручена, називають мертвим, але він не помер, а живе і пішов в далеке місце, де чекає всезагального воскресіння, і я б його осоромила, якби порушила закон своєю зрадою.»

Так  блаженна відповідала кожному,хто говорив їй про заміжжя. Вона завжди була при своїй матері, будучи їй служницею, особливо після смерті батька. Для братів вона була наставницею, другою матір’ю. Коли її брат Василій після багатьох років навчання повернувся додому, почав гордитися своїми знаннями, свята Макрина своїми словами його настільки усмирила, що він став монахом.

З часом померла мати Макрини. Діти з честю поховали матір і поклали її в одному гробі з батьком. Трошки пізніше Василія Великого призначили архієпископом Кесарії кападокійської. Тоді він  висвятив у пресвітери свого брата Григорія Ніського і запросив до себе наймолодшого брата Петра і причислив його до церковного причету. Коли про це дізналася свята Макрина, вона дуже зраділа. Через 9 років після цього помер Василій Великий. Свята Макрина гірко ридала не так тому, що помер її брат, як тому, що згасло світло одного зі світильників Божих.

Через 9 місяців після кончини Василія скликали собор єпископів в Антіохії, на якому був і Григорій Ніський. Після собору він вирішив навідати сестру Макрину, бо вони давно вже не бачились. Він вже був не далеко до рідного дому. І ось вночі йому приснилось, що він несе на руках мощі мученика, які яскраво світяться так, що очі не витримують цього блиску. Цей сон Григорій бачив три рази за одну ніч. Зранку він знову вирушив в дорогу, очікуючи здійснення побаченого.  Люди йшли йому на зустріч, вітаючи. Вони ж і сказали, що Макрина важко хвора. Прибувши в місто, Григорій спершу вирушив у церкву, де його чекали монахи. Після молитви він помітив, що серед присутніх немає ігумені – Макрини. Вона лежала у своїй келії, на землі, і, побачивши брата хотіла підвестися і поклонитися йому, але не змогла – впала на руки. Брат допоміг їй повернутися у своє ложе. Вони довго розмовляли і серце Григорія сповнювалося радістю і спокоєм. Згодом Макрина наказала брату підкріпитися їжею. Їм приготували місце в саду. Тоді Григорій згадав свій сон і зрозумів, що мощі в ньому – святої його сестри Макрини, яка за стільки років виснажувалася постом заради любові до Бога, умертвила своє тіло як мучениця і зовсім вмерла для гріха. Макрина заспокоювала брата, даючи йому надію на те, що вона одужає.

Наступного дня всі зрозуміли, що наближається година смерті святої – всі тілесні сили покинули її. Вона помолилася і віддала дух Господеві. Здавалося, що вона заснула. А всі навколо гірко ридали. Монахинь ледве змусили припинити ридання і молитися. На її похорон прийшло дуже багато народу. Всі хотіли доторкнутися до труни з тілом, тому похоронна процесія йшла дуже повільно. Поховали Макрину в гробі її батьків, так, як вона і бажала.

За своє життя свята вчинила чимало чудес. Одна дівчинка була сліпою на  одне око. Від поцілунку Макрини дитина почала нормально бачити. Також свята зцілювала недуги, виганяла бісів, пророкувала майбутнє.

Преподобний Дій

Преподобний Дій походив з Антіохії Сирійської. Батьки-християни виховали його у благочесті. Вже в юних літах він почав посилено постити, аби сподобитися монашого життя. І боровся з ворогами своїми – плоттю і дияволом. Диявола він поборов постійною молитвою, а плоть – постом і підкоренням її духові. Він їв дуже рідко і мало, часто тижнями не їв і не спав. Так він став оселею Духа Святого і був сильним тілом і духом. Дій творив чудеса, багатьох навертав до віри Христової. Досить довго він прожив  в Антіохії, тоді Бог звелів йому йти в Константинополь, аби бути значно кориснішим для людей. Він блукав на лише у місті, а й на його околицях. Там він знайшов пустинне містечко, де було язичницьке поховання і жило багато бісів. Він вирішив там поселитися і боротися проти них молитвою. Вони постійно нападали на нього різними видіннями, бажаючи вигнати преподобного. Але святий мужньо боровся з ними і потихенько перемагав слуг диявольських.

Дій хотів дізнатися, чи Господь благословляє його намір жити на тому місці. Тому він тричі помолився, ввіткнув посох в землю і промовив: «В ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Якщо цей посох проросте тут і пустить коріння, то і я буду тут жити.» Господь почув молитву праведника і оживив посох. Тоді святий почав ще ревніше молитися, аби прогнати бісів. Довго вони боролися, але сильніша Рука Божа і переміг Дій бісів. Тепер святий жив на тому місці, славлячи Господа. Згодом люди почали його впізнавати і дивувалися, що старець оселився в такому страшному місці. Але приходили до нього, приносячи необхідні для життя речі, якими він ділився з жебраками і гостями. Особливо він прославився, коли з волі Божої почав зцілювати недужих не тільки тілесно, а й духовно.

В той час царював благочестивий цар-християнин Феодосій Молодший, внук Феодосія Великого. Почувши про чудеса Дія, він і сам вирішив його навідати. Його дуже здивували спосіб життя святого, проповіді і посох, з якого виросло дерево. Він наказав за державні кошти на тому місці побудувати церкву і монастир, аби преподобний направляв народ на шлях спасіння. Патріарх Аттик вмовив його прийняти священичий сан. Так угодник Божий Дій став ігуменом братії, вчителем тих, хто потребував науки, лікарем душ і тіл. Його обитель була пристановищем для тих, кому було ніде жити.

Воду для обителі носили здалеку. Тому братія просила ігумена дозволити викопати колодязь в монастирі. Святий погодився. Довго вони копали, а води все не було. Працівники впали у відчай і хотіли покинути роботу. Тоді преподобний наказав опустити його в колодязь. Досягши половини глибини, він тричі вдарив по стіні, закликаючи Ім’я Пресвятої Тройці  і, раптом, вода почала прибувати, та так швидко, що робітники ледве встигли вибратися звідти. Всі дивувалися такому чуду і славили Господа. А один працівник був на горі  і не повірив, що вода може текти зі стін, а не з дна, і звинуватив монаха у чаклунстві. Тієї ж миті Господь покарав невірного: він посковзнувся, впав у колодязь і потонув. Коли про це дізналася дружина, то прийшла і проклинала святого, називаючи  чаклуном, губителем і погрожувала його вбити. Монах же відповів, що потрібно надіятися – і вона отримає чоловіка назад. Жінка ж не повірила, накинулась на святого, бажаючи розірвати його одяг. Братія ж вигнала нечестиву за межі монастиря.

Тоді святий наказав витягнути з води тіло чоловіка. Дій помолився, взяв його за руку і мертвий ожив. Тоді покликали дружину і вона забрала мужа додому. Коли ж вони йшли, в чоловіка підкосилися ноги – він впав і помер. Боячись смерті за гріхи, вона побігла до Дія, просячи прощення образ. Тоді народ, що бачив ці дива, опанував страх. Святий вмовив жінку решту життя провести у покаянні, а братії наказав належним чином поховати чоловіка.

Чудотворець провів довге життя. Вже в глибокій старості він важко захворів і був присмерті. Тоді зібралась братія, святого причастили Святих Таїн і він зробився, ніби мертвий. Всі почали його оплакувати і готуватися до похорону. Прибули Патріарх Константинопольський Аттик, Патріарх Антіохійський Олександр, шановане духовенство та світські особи. Тобі святий, ніби прокинувся зі сну, і повідомив, що Господь дарував йому ще 15 років життя. Він став здоровим і всі раділи його поверненню з мертвих.

15 дарованих йому років, святий старанно постив. Одного азу він зайшов у церкву і у вівтарі йому явився світлий чоловік у священичих ризах і сказав, що прийшов час тілу і душі розлучитися.

Преподобний поклонився чоловікові, подякував Господеві за те, що Він його повідомив про час смерті. Тоді святий скликав братію і став навчати. Потім повідомив, як його треба поховати, заповів нікому не дозволити перенести його тіло до міста, а поховати в монастирі. Потім помолився, зі всіма попрощався і віддав дух Господеві.

http://www.zarvanycia.cc.ua/articles/get/157/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/fXaEkkidM1k

Божий хлеб

"В блокаду мы жили в Ленинграде. Я была тогда еще маленькой, но помню, что кроме бомбежек и цепенящего холода был сильный голод, потому что мне всегда хотелось есть.

Бабушка моя, жалеючи, гладила меня по головке и все приговаривала: "Ты, деточка, если будет трудно, помолись Боженьке, и Он даст все, что тебе нужно. Главное - верь и молись". И я стала молиться о хлебушке.

Я представляла его пушистым, белым, с коричнево-золотистой корочкой. Я даже чувствовала его сладостный запах. Помолившись, я побежала на кухню посмотреть, не появился ли желанный каравай. Хлеба не было. Я чуть не расплакалась, но потом вспомнила, как бабушка говорила, что молиться надо усердно, со слезами.

Я снова стала молиться, делала земные поклоны и уж так просила, так просила, чтобы добрый Боженька послал нам хоть немного хлеба, но чтоб всем хватило.

Что произошло дальше, я запомнила на всю жизнь: дверь открылась, и вошел старичок, держа в руках огромный каравай хлеба. Ласково улыбаясь, он протянул мне хлеб, а я приняла это как должное. Ведь я так долго молилась, вот дедушка и принес мне хлеб. Встав на цыпочки, я положила каравай на столешницу и оглянулась.

Добрый дедушка исчез!.. Что же это такое? Только что был - и вдруг нету. Пока я раздумывала о странном старичке, пришла мама с работы. Мамочке было тогда всего двадцать восемь лет, но воспитывала она нас очень строго. Увидев хлеб, мама спросила, где я его взяла.

- Боженька дал, - ответила я, не смущаясь.

- Как - Боженька дал? - удивилась мама.

- Он его Сам принес, - отвечаю.

- А какой Он, Боженька? - допытывается мама.

- Старенький и ласковый, - описываю я.

- Может быть, он похож на кого-нибудь из наших знакомых? Кто же может принести хлеб в такое трудное время, когда за этот каравай что угодно выменять можно?..

Прошло несколько лет. Я выросла.

Как и все, состояла в октябрятской и пионерской организациях. Потом, окончив институт, стала работать педагогом, а потому в храм в своем городе ходить не могла.

Но однажды, приехав на родину, я зашла в церковь.

Подошла поближе к алтарю и тут увидела образ Николая Угодника. Я сразу узнала его: это был тот самый старичок, который в блокаду принес каравай хлеба. От нахлынувших воспоминаний свершившегося много лет назад чуда из глаз моих градом полились слезы.

- Николай Угодник, - зашептала я дрожащими губами, - это был ты. Прости меня, что я так мало молилась тебе, что до сих пор не поблагодарила. Но теперь я тебя не оставлю.

С тех пор я, слава Богу, не забываю скорого помощника Николая Чудотворца: ставлю ему свечи, заказываю молебны. Потому что тот блокадный каравай стоит больше всех послевоенных яств. А если надо испросить кому-либо здоровья, или стряслась какая-то беда, или потеряю что-то, я всегда обращаюсь: "Николай Угодник, батюшка дорогой, помоги мне!" И помощь приходит.

http://www.zarvanycia.cc.ua/articles/get/156/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/fXaEkkidM1k

Молитва батьків за своїх дітей

Отче Небесний! Ти поблагословив мене дітьми й поклав на мене обов’язок трудитися над їхнім вихованням. Знаю, Господи, що колись Ти побажаєш від мене звіту з цього важливого обов’язку. Свідомий (свідома) цього, звертаюся до Тебе й смиренно благаю: просвіти мій розум, щоб я своїх дітей якнайкраще провадив (провадила) згідно з Твоїми святими заповідями. Викорінюй з мого серця надмірну прив’язаність до них, яка є проявом самолюбства, щоб я не був (була) сліпий (сліпою) щодо їхніх помилок. Бережи мене, Господи, щоб я не був (не була) для них згіршенням. Дай мені так виховати моїх дітей, щоб вони дедалі більше Тебе пізнавали, любили й усе своє життя поводилися згідно з Твоєю святою волею.

Пречиста Діво Маріє! Будь моїм дітям Матір’ю і заступницею. Святий Обручнику Йосифе! Опікуйся моїми дітьми.

Небесні  друзі  моїх  діточок,  святі  Ангели, і ви, святі Божі угодники, імена яких мої діти одержали на святому Хрещенні! Я молю вас: піклуйтеся про моїх дітей і моліть за них Всемогутнього Бога. Нехай ваше піклування й ваша молитва будуть моїм дітям охороною від усякого зла та джерелом щедрих благодатей на шляху до неба. Амінь.

Небесний Отче, Ти покликав нас до подружнього життя і обдарував дітьми, просимо Тебе про благодать доброго їх виховання. Віддаємо наших дітей під Твою батьківську опіку, щоб зростали вони у Твоїй любові, щоб жили як справжні християни і приносили втіху не лише нам, але передусім Тобі, нашому Творцеві. Амінь.

http://www.zarvanycia.cc.ua/articles/get/155/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/dhDOcevUamc

31 липня - святих страждальців Якинта і Еміліяна

Святий мученик Якинт походив від богобоязливих батьків Феоклита і Феопіли.

Він народився в той час, коли Церквою в містечку Амастриди керував єпископ Іраклій. Коли святому було 3 роки він воскресив загиблого хлопчика, закликавши ім'я Христа.

Коли він був у зрілому віці, то одного разу побачив, як язичники поклоняються порожньому всередині дереву. Тоді він пішов і зрубав його.

За це святого зловили і привели до правителя містечка і за його указом страждальцеві вибили зуби, жорстоко його побили, потім прив'язали до нього мотузки і волокли по землі. Пізніше кинули до в'язниці, де він віддав дух Богові.

Святий Великомученик Еміліян

За царювання нечестивого Юліана боговідступника християн жорстоко переслідували. По всій Римській Імперії розісланий указ, щоб християн будь-якого віку, статі, роду невідкладно піддавали жорстоким тортурам.

Так, порушивши закони, король залив християнської кров'ю схід і захід країни.  В кожне місто Юліан посилав свого ігемона. В місто Доростіл він призначив немилостивого мучителя Капітоліна, губитеся людей і вірного раба ідолів.

Коли правитель прибув до ввірного йому місто, то спочатку приніс жертву бездушним демонам і ідолам. На наступний день він вийшов на судилище, сів на найвищому троні, оголосив указ правителя і почав розпитувати, чи є в містечку християни. Люди клялися, що в містечку немає ні 1-го християнина, всі мешканці поклоняються Богам і кожен день приносять їм жертви. Почувши це, Капітоліна зрадів і запросив вельмож на обід.

Але в цьому містечку був один прихований християнин, ім'ям Еміліан, раб 1-го шановного язичника. Під час бенкету він сам зайшов до ідольського храму і молотком почав трощити ідолів. Він розбив ідолів, скинув їх на землю, роздробив величезні болвани і як мужній воїн пішов. Після чого в храм зайшов хтось з язичників і доповів про погром ігемону. Розлючений імператор наказав відшукати винного. Посланці поквапилися і скоро побачили селянина, що йшов з поля. Вони піймали його і потягли до игемона і били його, як злочинця. Блаженний Еміліан тоді мислив, що йому не буде ніякої вигоди, якщо він приховає власний вчинок і буде винен у смерті безвинного жителя нашої планети. Коли він так подумав, то крикнув бійцям, щоб відпустили бідолаху, а брали його. Бійці відпустили селянина, зловили Еміліян і привели його до игемона. Правитель сів на власному місці перед усім народом побачив Еміліяна і вимовив:

- Хто це?

- Це злочинець, зруйнував храм і скинув ідолів, - відповіли люди.

- Але раніше ви казали, що у вашому містечку немає ні 1-го християнина. За цю єресь ви заплатите в королівську скарбницю золотом. Скажи нам, нечестивець, як тебе звати.

- Я - християнин, - відповів воїн Христовий.

- Скажи нам своє ім'я, бридка людина!

- Предки мої охрестили мене Еміліян, а Христос, справжній Бог, сподобив мене бути і величатися християнином.

- Скажи, нечестивець, хто навчив тебе так оскверняти безсмертних богів?

- Бог і душа моя наказували мені вбити ідолів, ви називаєте їх богами, щоб усі бачили, що вони бездушні, глухі і німі, що у них немає розуму, вони - камінь і дерево, нічого не відчувають. Знай же, що справжнього Господа не спаплюжив.

- Ти сам розбив богів, або тобе хтось посприяв?

- Один я за допомогою Христа мого стер в останки ваших ідолів, і ніхто не міг помститися мені за образу, так як вони безсилі.

Тоді розлючений імператор наказав роздягнути його і жорстоко бити, щоб мученик знав, що ніхто не зуміє його врятувати від нього. Коли земля булла Червна від крові. Правитель знову запитав, хто навчив його оскверняти богів. Почувши цю же відповідь, він розсердився і віддав наказ перевернути Еміляна на ішній сторону і бити ще більше жорстоко.

Коли правитель дізнався, що Еміліян - раб, то розсердився на власника його і наклав на нього велику плату за відступництво раба його, а страждальця віддав наказ спалити. Відразу слуги упіймали його та кинули у вогонь на березі річки Дунай. Полум'я оточило святого, але не могло наблизитися до його тіла, а пізніше розгорілося і спалило всіх невірних, що стояли, дехто зумів втекти. Святий стояв у вогні, осіняючи себе хресним знаменням і просив Господа прийняти його дух.

Коли вогонь погаснув, всі побачили, що святий віддав духа, а тіло його абсолютно не пошкоджене, навіть волося не було спалено. Люди, які були прихованими християнами, вирішили піти до дружини игемона, що також булла прихованою християнкою, і просили нетлінне тіло страждальця, щоб поховати його. Дружина випросила тіло і його вільно поховали.

http://www.zarvanycia.cc.ua/articles/get/154/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/d32Fh3hV3CM

За тобою сину,Ангел твій ступає,тихеньким невидимим пір'ячком летить,береже тебе він,теплом огортає,у сні чи в дорозі, Ангел твій не спить. А душа у нього в віночку з любові, а серденько в нього, повне доброти, він заради тебе на усе готовий, і завжди поможе, і завжди простить. І крило підставить, а другим накриє, щоб ти в цьому світі холоду не знав, від хворіб і гніву, від образ болючих, щоб тебе твій Ангел, сину, прикривав. Будь з ним, як із другом, у любих поступках, у сім'ї, в родині, в праці, в молитвах, бо він не залишить, не здасть, не відступить, Ангел з неба - диво, чудний Богоптах. Де б не був ти, сину, в бідності, в багатстві, справжнім чоловіком будь, честь мужчин тримай, а як не дай Боже, десь прийдеться впасти, з Ангелом Господнім дух свій підіймай. Легко, сину, встанеш, без зради і болю, відчуєш руку Ангела в руці, проведе тебе він по життєвім полю, в розмаїтті долі, в Божім промінці. Обдарує щиро житнім колосочком і сховає з ніжністю під святе крило, будь завжди із Ангелом, любий мій синочку, і люби, як мати сина, Ангела свого (автор-Тетяна Іванович) 2012р.

http://www.zarvanycia.cc.ua/articles/get/153/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/d32Fh3hV3CM

17/30 липня пам'ять Вмц. Марини «Маргарити» «IV столітя».

Свята Марина народилася в Антіохії Пісідійській «в Малій Азії, нині Туреччина». Батько її був язичником-жерцем. Від власної годувальниці свята Марина дізналася про християнську віру. У той час правитель Діоклетіан «284-305 рр..» Підняв гоніння на християн, так що майже всі християни змушені були ховатися в печерах і пустелях. Коли Марині виповнилося дванадцять років, вона прийняла хрещення. Дізнавшись про це батько відрікся від неї.

Якось у віці п'ятнадцяти років Марина пасла овець. Правитель тієї області «єпарх» проїжджав повз, зачарувався її красою і зробив їй пропозицію. Марина не приховувала, що вона християнка. Тоді правитель дав її на піклування одній знатній дамі, покладаючись, що та вмовить дівчину відректися від Христа. Але Марина відкинула це й відмовилася принести жертву ідолам.

Тоді її піддали різним катуванням: сікли прутами, стругали тіло її тризубами, вбивали в неї цвяхи, палили вогнем. При вигляді таких мук дівчини люди кричали від жалю. Благодать Божа зцілила Марину від ран, але мучителі не покаялися дивом. На наступний день її знову обпалювали, потім стали топити в великий бочці. Під час тортур здригнулася земля, з рук Марини впали кайдани, над її головою засяяло небувале світло, в якому крутилась голубка з золотим вінцем в дзьобі. Вражений люд став вихваляти Господа. Правитель віддав наказ карати Марину і тих, хто увірував в Христа. Того дня разом з нею обезголовили 15 000 чоловік.

Свідок Феотім змалював її муки. Мощі великомучениці Марини зберігалися в Константинополі до взяття містечка хрестоносцями в 1204 році. Західна церква вшановує Марину, називаючи її Маргаритою Антіохійською. Майже всі храми присвячені її імені.

http://www.zarvanycia.cc.ua/articles/get/152/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/d32Fh3hV3CM

На Украине икона начала лить кровавые слезы

Впервые за 150 лет в Павлограде Днепропетровской области замироточил лик Спасителя. Священнослужители и верующие с тревогой восприняли это знамение

В Павлограде Днепропетровской области произошел феномен, немало озадачивший и напугавший местных жителей, - в обычном доме закровоточила икона Спасителя.

По словам настоятеля Кафедрального собора Спасо-Нерукотворного Образа отца Валентина, капли крови показались на образе 7 июля в день Ивана Крестителя. После чего взволнованная хозяйка передала икону в храм. С тех пор кровь на лике Иисуса запеклась, а новых потеков не появлялось. Икона жительнице Павлограда досталась от бабушке, а написана была в начале ХХ века.
Икона перестала «плакать»в храме

В Днепропетровской епархии внимательно отнеслись к этому случаю, ведь подобные явления - крайне редки.

«У нас только один подобный случай был с иконой – «Плачущий Спаситель». Она сейчас находится в Свято-Троицком соборе. И больше таких икон не было», - рассказал нам пресс-секретарь Днепропетровской епархии УПЦ Георгий Скубак.

Эта икона была написана в первой половине ХIХ века в итальянском стиле неизвестным художником, снимавшим комнату у мещанки Анны Деевой. При отъезде квартирант оставил в подарок женщине холст с образом. Однажды, молясь ночью на эту икону Анна увидела обильные слезы на лике Спасителя. Подумав, что это испарина, женщина стерла влагу. Когда же слезы появились вновь, она позвала в свидетели соседей и родню. Священники из Троицкого и Преображенского соборов Екатеринослава несколько дней служили молебны в квартире Деевой и наблюдали за происходящим. А чуть позже перенесли икону в собор. Но с тех пор, по словам Георгия Скубака, икона больше не плакала.

Нехорошее предзнаменование

По мнению протоиерея Николая Несправы, павлоградский феномен - нехорошее предзнаменование. «Это очень плохой знак. Это явление в православном мире, которое предзнаменует большие потрясения и кровопролитие. Но при этом есть одна очень важная сторона. Библейская история наполнена похожими случаями. Это сигнал, знак к покаянию и молитве. Если народ умеет собраться с силами, приносит достойное покаяние, тогда чаша гнева Господнего может миновать народ. Если же люди не одумываются, тогда проходит огненное очищение, очищение кровью и, к сожалению, как правило, это так и происходит. Не стоит забывать, что Павлоград – ближайший крупный город нашей области к зоне боевых действий. Условно говоря, это указывает на направление, откуда пришел сигнал. Как в народе говорят, откуда ждать беды», - поделился с нами своими размышлениями священник.

По словам Николая Несправы, за последние пару месяцев в его храм, и так популярный среди горожан, стало приходить еще больше народу. Священник уверен, что успокоение нужно искать в молитве.

«Если бы люди начали сердечно молиться, стали каяться душевно, ситуацию можно было бы исправить. И мне кажется, что сейчас больше ответственности и силы лежит на женщинах. Их молитвы горячей и искренней. Поэтому призыв ко всем женщинам – молиться о мире. Молиться сердцем. А какой молитвой – не имеет значения. И, конечно, для православного человека очень важно в это время чаще заниматься покаянием и причащаться», - рассказал нам отец Николай.
Мирослава Бердник

http://www.zarvanycia.cc.ua/articles/get/151/
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/RVTaP72iBPE