www.zarvanycia.cc.ua Покров Пресвятої Богородиці

Поміж Богородичними празниками нашого церковного року на особливу увагу заслуговує празник Покрову Пресвятої Богородиці. Культ Божої Матері як Покровительки нашого народу тягнеться золотою ниткою від княжих часів аж до сьогодні. Секрет того постійного, улюбленого й ревного культу Богоматері як Покровительки, лежить, мабуть, в тому, що тут ідеться не про земне і людське, але небесне й могутнє заступництво. А такого заступництва й опіки хоче кожна людина, родина й народ. Від самого початку існування нашої держави ми постійно мали великих і сильних ворогів. Тож нічого дивного, що наш народ шукав такої допомоги й опіки, проти якої не може встояти жодна людська сила, а тією поміччю був якраз покров Пречистої Діви Марії. Тому празник Покрову завжди був і є для нашого народу днем великого вияву любови і вдячности до Пресвятої Богородиці та днем радісної прослави і звеличення її покрова й заступництва.

ВСТАНОВЛЕННЯ ПРАЗНИКА ПОКРОВУ

Головний мотив, який причинився до встановлення цього празника, це видіння святого Андрія Юродивого. Царгород, столицю Візантії, облягали араби. Ціле місто й народ перебували у великій тривозі. У храмі Пресвятої Богородиці на Влахернах, де зберігалася її риза, правиться всеночне. Молячись, народ переповнив церкву. Між народом ревно молиться про охорону міста святий Андрій Юродивий зі своїм учнем Епіфанієм. Відправа закінчується. Святий Андрій бачить, як від царських дверей — так звалися у греків головні вхідні двері церкви — йде світлом осяяна Пресвята Богородиця у супроводі святого Йоана Хрестителя і святого Йоана Богослова та при співі великого хору святих. Божа Мати підходить до престолу, вклякає, довго молиться і заливається сльозами. Відтак встає, здіймає зі своєї голови преясну хустку-покров-омофор, по-грецьки мафоріон, і широко простирає її над народом у церкві. Видіння зникає. Святий Андрій та Епіфаній, які бачили це видіння, зрозуміли, що Пресвята Богомати прийшла, щоб врятувати місто. Звістка про чудо блискавкою розноситься по всьому місті. Вороги відступають. Місто врятоване.

Від тієї хустки-покрова і празник дістав свою назву. Покров-омофор став символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії.

Ким був святий Андрій Юродивий? Назагал історики вважають, що він за походженням був скитом-слов'янином з південних земель Руси-України. Разом з иншими невільниками опинився в Царгороді в одного багатого пана. Тут пізнав і полюбив християнську віру. Роздумуючи над словами святого апостола Павла: "Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні" (1 Кор. 4, 10), — він почав поводитися, як нерозумний-юродивий, звідси і його назва. Діставши від пана свободу, він багато часу проводив у молитві й читанні святих книг.

Коли жив святий Андрій і коли було чудо покрова? На це питання тяжко дати чітку й задовільну відповідь. Думки істориків розділилися. Одні кажуть, що святий Андрій жив за панування цісаря Льва І Великого (457-474), тобто у V ст., більшість пересуває роки життя святого Андрія на часи цісаря Льва VI Мудрого (886-911), тобто на початок X ст.

Свято Покрову у греків було місцевим празником і після падіння Царгорода в 1453 р. його перестали святкувати. Не знати також, чому якраз 1 жовтня стало днем празника. Можливо, що того дня святий Андрій мав видіння, а можливо тому, як дехто думає, що того дня Східна Церква відзначає пам'ять святого Романа Сладкопівця, який склав багато гимнів у честь Пречистої Діви Марії. Наступного дня після празника наша Церква святкує пам'ять святого Андрія Юродивого.

Празник Покрову має службу великих свят зі всеночним, але не належить до 12 великих празників. Він не має ані перед- ані попразденства. Львівський Синод 1891 p., редукуючи празники, наказав цей празник переносити на неділю

ПРАЗНИК ПОКРОВУ В УКРАЇНІ

Східна Церква у своїх богослужбах залюбки підкреслює три найбільші привілеї Пресвятої Богородиці: її богоматеринство, її вседівицтво і її заступництво за нас перед Богом. І якраз цей третій привілей Божої Матері найбільше припав до серця нашому народові. Наші князі, королі, військо, козаки й гетьмани радо вибирають Пречисту Діву Марію за свою покровительку й опікунку.

Князь Ярослав Мудрий у 1036 році розбиває печенігів і з вдячности до Бога і Його Пресвятої Матері будує в Києві собор святої Софії і храм Благовіщення на Золотих Воротах. У 1037 році у церкві Благовіщення він віддає увесь народ під опіку Божої Матері. І так, з волі нашого монарха Пресвята Богородиця стає офіційною Заступницею, Покровителькою і Царицею нашого народу.

До неї в тяжкі хвилини звертаються наші князі і їхнє військо. Князь Мстислав, що княжив у Тьмуторокані, у бою з черкесами обіцяє збудувати церкву в честь Божої Матері, якщо вона допоможе йому перемогти ворога. Він перемагає і радо виконує свою обітницю.

Князь Володимир Мономах у своїх споминах каже, що перемогу над половцями завдячує Богові і Пречистій Діві Марії. Він навіть укладає окрему молитву в її честь. Наші князі і їхнє військо, йдучи в похід проти половців у 1103 p., складають обіти Богові і Пречистій Діві Марії і вщент розбивають половців. Князь Ігор Святославич, герой епосу "Слово о полку Ігоревім", після втечі з неволі, йде з поклоном до чудотворної ікони Божої Матері Пирогощі, щоб подякувати їй за допомогу і рятунок. Галицький король Данило після успішного походу на Чехію поспішає з подякою до ікони Пречистої Діви Марії в Холмі та складає до її стіп багаті дари.

Деякі наші князі на своїх печатках використовують іконки Божої Матері або молитви до неї. У нові часи в Україні знайдено дуже старовинні золоті, бронзові й мідні нашийні іконки, які по-грецьки називають енколпіями. Один з таких енколпіїв має грецький напис: "Богородице, будь моїм покровом і охороною, амінь".

Наші славні запорожці на Січі збудували церкву в честь Покрову Пресвятої Богородиці з іконою її покрову. На іконі понад Пречистою був надпис: "Ізбавлю і покрию люди моя... ", а від запорожців, що під іконою, простягнена лента вгору до Божої Матері з написом: "Молим, покрий нас честним Твоїм покровом і ізбави нас от всякого зла". Вибираючись в похід на ворога, козаки вислухували молебень до своєї Покровительки і ревно співали "Под твою милость". Вернувшись щасливо з походу, поспішали до неї зі щирою подякою. В їхній бойовій пісні "Нумо, хлопці, до зброї" є такі слова: "Нам поможе святий Юр ще й Пречиста Мати турка звоювати".

Геройська Українська Повстанська Армія 30 травня 1947 року проголосила празник Покрову своїм офіційним святом.

За прикладом своїх провідників й увесь наш народ плекав глибоку набожність до Пресвятої Богоматері як своєї Опікунки, Покровительки і Заступниці. Він завжди з великим довір'ям звертався до неї і благав її допомоги чи то в справах особистих, чи родинних, чи в часи всенародного лихоліття. Її свята ікона знахо¬диться в кожній українській хаті. Історія нашого народу записала багато чудесних випадків допомоги Божої Матері, передусім під час нападу ворогів на нашу землю.

Хто не знає чудесну охорону почаївського монастиря в липні 1675 року перед турецькою облогою? На ревну молитву монахів і вірних Пресвята Богородиця з'явилася над монастирською церквою і своїм омофором заслонила монастир. Ту чудесну подію увіко-вічнила пісня в честь Божої Матері "Ой, зійшла зоря вечеровая, над Почаєвом стала".

Почитання Пресвятої Богородиці в українському народі, як Заступниці і Покровительки, найкраще з'ясовує сільська хроніка Яжова Старого в Галичині. Згадуючи про страшні татарські напади і небесну опіку Пречистої Діви Марії, у хроніці сказано: "Нарід перестрашений і збідований втікав до своєї церковці, падав на коліна перед іконою Божої Матінки, молився гаряче й ніколи не був позбавлений її опіки".

ДУХ БОГОСЛУЖЕННЯ ПРАЗНИКА

Богослуження цього празника віддзеркалюють глибоку і давню віру Східної Церкви й нашого народу в заступництво й опіку Пресвятої Богоматері.

На стихирах малої вечірні Церква закликає всіх вірних святкувати празник Покрову: "Прийдіть, всі любителі празника, і прославмо чесний покров Божої Матері. Вона бо до Сина благально руки простерла, а її святим покровом увесь світ покритий. Тому устами й серцем, піснями і співами духовними, з усіма, що прибігають, празнуймо світло".

У стихирах вечірні й утрені, у тропарі й каноні свята Церква виливає і оспівує свою дитинну любов, беззастережне довір'я в її могутню опіку і швидку допомогу, її значення в нашому спасенні та превелике материнське милосердя. "Богородице чиста, — співаємо в першій стихирі великої вечірні, — ти велике заступництво для печальних. Ти скора помічниця, спасення й укріплення світу. Ти глибина милости, джерело Божої мудрости, для світу покров. Величаймо, вірні, і славімо невимовно її світлий омофор. Благодатна, радуйся з Тобою Господь, що подає світові велику милість".

У сідалні на третій пісні канона сказано: "Ревна й непобідна Заступнице, уповання певне й бездоганне, стіно, покрове і пристановище прибігаючих до Тебе, Приснодіво чиста, моли з ангелами Твого Сина й Бога, дати світові мир і спасення і велику милість".

Тропар дев'ятої пісні канона славить її привілей зціляти недуги душі й тіла та вибавляти від усіх бід: "Ти приняла від Бога дар, щоб, як Божа Мати, зціляти недуги всіх християн і від бід вибавляти і гріхи прощати і з неволі та від усякої нужди спасати. Тож і нами не погорди, Госпоже, бо ти знаєш, чого потребуємо: здоровля для тіла і спасення для душі".

Святий Отець Пій X в 1912 році сказав до нашого єпископа Микити Будки такі слова: "Ваш народ не може загинути, бо має дві запоруки: ваш народ любить Євхаристійного Ісуса і Пречисту Діву Марію. З цими запоруками народ не може пропасти".

Так, ми сильно віримо, що гаряча набожність нашого народу до Пресвятої Богородиці, як своєї Покровительки й Заступниці, є найкращою запорукою, що вона ніколи не опустить нашого народу і заступиться за нього перед своїм Сином та випросить у Нього ту превелику ласку, що на наших рідних землях упаде царство тьми й неволі і знову запанує царство її Божого Сина. А тоді знову, як колись, наш народ сотнями й тисячами попливе до її престолів, щоб віддати їй честь, як своїй вірній і невтомній Заступниці, Опікунці й Цариці.

Історія Свята Покров Пресвятої Богородиці та новини:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/GsotfEm4FEM

www.zarvanycia.cc.ua 14 жовтня - Свята Покрова. Проща в Зарваниці 13-14 Жовтня.

PokrovaЧотирнадцятого жовтня відзначається одне з найбільш шанованих свят в Україні - свято Покрови Пресвятої Богородиці, або, як зазвичай кажуть, "Покрови" чи "Святої Покрови".

За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу Константинополь. Мешканці міста в гарячій молитві звернулись до Божої Матері з проханням про порятунок. Богородиця з'явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором). Після цього вороги вже не могли побачити цих людей. Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення і стали християнами.

На території України найдавнішою церквою, присвяченою святу, є церква в селі Сутківці Хмельницької області, зведена у 1467 році як фортеця.

Для козаків Покрова була найбільшим святом. Цього дня відбувалися вибори нового отамана.

Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю козаки вважали своєю заступницею і покровителькою. На Запорожжі була церква святої Покрови. Козаки збудували також багато однойменних храмів та шанували особливо ікони Покрови. Деякі Покровські храми, переважно ХVIII століття, вціліли до нашого часу. Перлинами української архітектури можуть вважатися Покровський собор Харкова, зведений у 1689 році, у стилі мішаного козацько-московського бароко, та київська трибанна церква Покрови на Подолі, збудована у 1766 році Григоровичем-Барським.

Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорозької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай в еміграцію, взяли із собою образ Покрови Пресвятої Богородиці. Впродовж століть в Україні це свято набуло ще й козацького змісту та отримало другу назву - Козацька Покрова. З 1999 року свято Покрови в Україні відзначається як День українського козацтва.

1942 року в цей день було офіційно утворено Українську Повстанську Армію, яка теж обрала собі свято Покрови за день Зброї, віддавшись під опіку святої Матері Богородиці. Українська Повстанська Армія боролася за самостійну Україну, воювала проти польської Армії Крайової, гітлерівської Німеччини і Радянського Союзу. Таким чином, Покрова святкується в нас не тільки як народно-релігійне, а й національне свято.

"Покрова накриває траву листям, землю - снігом, воду - льодом, а дівчат - шлюбним вінцем". В українських селах до сьогодні дотримуються давньої народної традиції грати весілля після Покрови. Шлюбна пора в Україні - від Покрови і до початку Пилипівки. До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої.

Дівки, яким надокучило дівувати, молилися: «Свята мати Покровонько, покрий мені головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою», «Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду».

А на Поділлі дівчата казали: «Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку, чи в онучу — най ся дівкою не мучу!»

У Карпатській Україні до Покрови поверталися всі пастуші отари з полонин і завершували останню мандрівку чумаки.

Для того, щоб усі члени сім'ї були здоровими, на Покрову старша господиня брала вишитого рушника, що був над іконою Богородиці, і розвішувала його над вхідними дверима.

В народі збереглося повір'я, що у Пресвятої Діви є опікун Покров, якого просили: "Батеньку Покров, накрий нашу хату теплом, а господаря - добром".

Інша версія розповіді про свято та про прощу у Зарваниці:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/B2YU7UmBPj4

www.zarvanycia.cc.ua 12 жовтня православні вшановують пам'ять преподобного Киріака, відлюдника

Святий Киріак був сином священика і походив родом з Корінфа. Він прийняв постриг у преподобного Євфимія Великого. Останній, передбачивши в юнакові великі Божі дарування, постриг його в чернечий образ і направив під керівництво преподобного Герасима, який працював на Йордані в обителі святого Феоктиста. Святий Герасим, побачивши молодість Киріака, вказав йому жити в постійному спілкуванні з братією монастиря. Молодий чернець ревно виконував монастирські послухи, старанно молився, мало спав, їжу брав через день, харчуючись тільки хлібом і водою. У Великий піст святий Герасим, віддалився в пустелю Руфа і взяв із собою Киріака. У повній самоті подвижники посилювали свої труди. Після повернення в лавру преподобного Євфимія святий Киріак попросив собі відокремлену келію і там молився в мовчанні. У віці тридцяти семи років він був висвячений у сан диякона. Потім святий Киріак перебрався в Сукійський монастир преподобного Харитона. Через кілька років преподобний Киріак був хіротонісаний у пресвітера і призначений канонархом. На цьому послусі він працював 18 років. В обителі святий Киріак провів 30 років. З сімдесятирічного віку преподобний перебував у пустелях Натуфа, Руфа, Сусаким. Однак сюди до нього приходили хворі і біснуваті, і преподобний зціляв їхнім хресним знаменням і молитвою. Прийшла братія із Сукійського монастиря і просила його духовної допомоги під час голоду і хвороб, які наступили в обителі. Вони благали святого Киріака повернутися в обитель, і преподобний оселився в печері, де раніше жив преподобний Харитон. На дев'яносто дев'ятому році життя преподобний Киріак знову пішов у Сусаким і там жив зі своїм учнем Іоанном. У пустелі преподобному Киріаку служив величезний лев, який охороняв його від розбійників. Проживши 109 років, преподобний благословив усіх і з молитвою тихо відійшов до Господа в 556 році. Тропар Пустынный житель, и в телеси Ангел, и чудотворец показался еси, богоносе отче наш Кириаче, постом, бдением, молитвою Небесная дарования приим, исцеляеши недужныя и души верою притекающих к тебе. Слава Давшему тебе крепость, слава Венчавшему тя, слава Действующему тобою всем исцеления. "УНІАН-Релігії" Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.

Душевні розповіді для добрих роздумів:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/nRIWPIfxd3A

www.zarvanycia.cc.ua Святий мученик Калістрат (304)

Святий Калістрат був родом з Карфагену. Дід святого Калістрата Неоскор служив при імператорі Тиверії в Палестині, під керівництвом прокуратора Іудеї Понтія Пілата, і був свідком хресних страждань Господа нашого Ісуса Христа, Його мученицької смерті і преславного Воскресіння. Батько святого був християнином, він виховав сина у вірі та благочесті. Вночі, коли зазвичай всі спали, Калістрат молився. Одного разу воїн, який спав біля нього, почувши, що святий закликає ім’я Господа Ісуса, доніс про це воєначальнику. Той покликав до себе Калістрата, допитав його і хотів змусити принести жертву ідолам, та святий відповів твердою і рішучою відмовою.

Побої і страждання не зламали мужності мученика. Мучитель звелів зашити Калістрата в шкіряний мішок і втопити в морі. Однак мішок Промислом Божим наштовхнувся на камінь і прорвався, а святий, підтримуваний дельфінами, вийшов на берег неушкодженим. Побачивши це чудо, 49 воїнів увірували в Христа. Тоді воєначальник кинув мученика разом з тими, хто увірували до темниці. Перед цим всіх їх було нещадно побито. Покликані знову воїни безстрашно сповідали свою віру. Їм було зв'язано руки і кинуто у водоймище, але узи розпалися. Зі світлими обличчями святі стояли у воді і раділи своєму Хрещенню. Над їхніми головами було видно прекрасний вінець, і всі почули голос: « Мужайся, Калістрате, зі стадом твоїм і йди упокоїтись у вічних оселях». Одночасно з цим знаменням затремтіла земля, ідол, що стояв неподалік розбився. Бачачи все те, що відбувалось, 135 інших воїнів також увірували в Господа Ісуса Христа. Всі вони були кинуті у темницю, де вночі були порубані мечами. Пізніше на місці страждань мученика Калістрата і воїнів його, було побудовано храм.

Пам'ять - 10 жовтня (за новим стилем).

Розповіді про дивні чуда та ще більш дивніші святі:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/oSwKFpmZWDY

www.zarvanycia.cc.ua Житіє преподобного Харитона Сповідника

Преподобний Харитон Сповідник постраждав в Іконії під час гонінь на християн при імператорах Галерії (305-311), Максиміані (305-313) чи Лікінії (311-324). У сповідницькому подвигу його утверджував благодатний приклад святої первомучениці Фекли (пам’ять 24 вересня), уродженки його рідного міста, пам’ять якої він особливо глибоко шанував. Святий Харитон мужньо викривав язичницьких ідолів і твердо сповідував віру у Єдиного істинного Бога - Христа-Спасителя.

Святий Сповідник зазнав жорстоких мук, але, за Промислом Божим, залишився живим. Коли гоніння вщухли, святий був звільнений з ув’язнення і все своє життя присвятив служінню Господу. Прямуючи до Єрусалиму на поклоніння святим місцям, він потрапив до рук розбійників. Вони зв’язали його і кинули до печери, маючи намір потім вбити, а самі поспішили на свій промисел.

В очікуванні смерті святий гаряче молився, дякував Богові і благав Його, вчинити з ним за волею Своєю. В цей час до печери заповзла змія і почала пити вино з посудин, що стояли там, отруїла його своєю смертоносною отрутою. Повернувшись в печеру, розбійники напилися отруєного вина і всі до одного загинули. Преподобний Харитон, віддавши подяку Богові, почав подвизатися на місці свого чудесного порятунку.

Награбоване розбійниками золото він роздав бідним і в монастирі, а в розбійницькій печері облаштував церкву, довкола якої згодом утворився монастир - знаменита в Палестині Фаранська Лавра. Преподобний Харитон сам склав строгий статут для своєї обителі. Прагнучи усамітнення, преподобний пішов далі в пустелю, але й там не відкидав тих, хто потребував його духовного керівництва, і заснував ще дві обителі - Єрихонську та Сукійську, що називається “Старою Лаврою”.

Наприкінці життя преподобний Харитон трудився в печері на горі, поблизу Сукійської обителі, але не полишав без керівництва братів усіх трьох заснованих ним обителей. За переказами, преподобний Харитон склав чин чернечого постригу. Помер преподобний Харитон Сповідник в глибокій старості і був похований, за його заповітом, у Фаранській обителі, в церкві, збудованій на місці розбійницької печери.

Дивні Божі розповіді про святих мужів та приклади спасіння:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/MP0KIkkhhjc

www.zarvanycia.cc.ua Святий апостол і євангелист Іоан Богослов

Святий апостол і євангеліст Іоан Богослов був сином Зеведея і Саломії - дочки святого Йосифа Обручника. Одночасно зі своїм старшим братом Яковом він був покликаний Господом нашим Ісусом Христом до числа Своїх учнів на Генісаретському озері. Залишивши свого батька, обидва брати пішли за Господом. Апостола Іоана особливо любив Спаситель за жертовну любов і велику чистоту. Після свого покликання апостол не розлучався з Господом і був одним з трьох учнів, яких Господь особливо наблизив до Себе. Святий Іоан Богослов був присутній при воскресінні Господом дочки Яіра і Преображення Господнього на горі Фавор.

Під час Таємної Вечері він сидів при столі поруч з Господом і за знаком апостола Петра, припавши до грудей Спасителя, запитав про ім’я зрадника. Апостол Іоан йшов вслід за Господом, коли Його, зв’язаного, вели з Гефсиманського саду на суд беззаконних первосвящеників Анни і Каяфи, він же перебував у архієрейському дворі при допитах свого Божественного Вчителя і невідступно слідував за Ним Хресним шляхом, засмучений всім серцем. Біля підніжжя Хреста він плакав разом з Божою Матір’ю і почув звернені до Неї з висоти Хреста слова розп’ятого Господа: “Жінко, ось син твій” і до нього: “Ось Мати твоя” (Ін. 19, 26, 27). З того часу апостол Іоан, як люблячий син, дбав про Пресвяту Діву Марію і служив Їй до Її Успіння, нікуди не відлучаючись з Єрусалиму.

Після Успіння Божої Матері апостол Іоан, за жеребом, що випав йому, вирушив у Ефесу та інших Малоазійських міст для проповіді Євангелія, взявши з собою свого учня Прохора. Вони вирушили в дорогу на кораблі, який потонув під час сильної бурі. Всі мандрівники були викинуті на суходіл, лише апостол Іоан перебував у морській безодні. Прохор гірко ридав, втративши свого духовного отця і наставника, і пішов до Ефесу сам. На чотирнадцятий день шляху він стояв на березі моря і побачив, що хвиля викинула на берег людину. Підійшовши до нього, він впізнав апостола Іоана, якого Господь зберігав живим чотирнадцять днів у морській глибині.

Вчитель і учень відбули в Ефес, де апостол Іоан невпинно проповідував поганам про Христа. Його проповідь супроводжувалася численними і великими чудами, так що кількість тих, хто увірували збільшувалася з кожним днем. В цей час почалося гоніння на християн імператора Нерона (56 - 68). Апостола Іоана відвели на суд в Рим. За сповідання віри в Господа Ісуса Христа апостол Іоан був засуджений до смерті, але Господь зберіг Свого обранця. Апостол випив дану йому чашу зі смертельною отрутою і лишився живим, потім вийшов неушкодженим з котла з киплячим олією, у який був кинутий за наказом мучителя.

Після цього апостола Іоана заслали в ув’язнення на острів Патмос, де він прожив багато років. Дорогою до місця заслання апостол Іоан здійснив багато чудес. На острові Патмос проповідь, що супроводжувалася чудесами, привернула до нього всіх мешканців острова, яких апостол Іоан просвітив світлом Євангелія. Він вигнав численних бісів з бовванів капищ і зцілив багато хворих. Волхви різними бісівськими впливами чинили великий спротив проповіді святого апостола. Особливо страшив усіх пихатий волхв Кінопс, вихвалявся тим, що доведе до загибелі апостола. Але великий Іоан , «Син Громів»,- як називав його Сам Господь, силою благодаті Божої, що діяла через нього, зруйнував всі хитрощі бісівські, на які сподівався Кінопс, і гордий волхв безславно загинув у морській безодні.

Апостол Іоан пішов зі своїм учнем Прохором на пустельну гору, де наклав на себе триденний піст. Під час молитви апостола гора захиталася, загримів грім. Прохор у страху впав на землю. Апостол Іоан підняв його і наказав записувати те, що він буде говорити. “Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель!” (Одкр. 1:8), - звіщав Дух Божий через святого апостола. Так близько 67 року була написана Книга Об’явлення (Апокаліпсис) святого апостола Іоана Богослова. У цій книзі розкриті таємниці доль Церкви та кінця світу..

Після тривалого заслання апостол Іоан отримав свободу і повернувся в Ефес, де продовжував свою діяльність, навчаючи християн остерігатися лжеучителів, та їх лжевчень. Близько 95 року апостол Іоан написав в Ефесі Євангеліє. Він закликав усіх християн любити Господа, і один одного і цим сповнити заповіді Христові. Апостолом любові називає Церква називає Іоана Апостолом любові бо він постійно навчав, що без любові людина не може наблизитися до Бога.

У трьох Посланнях, написаних апостолом Іоаном, йдеться про значення любові до Бога і ближніх. Вже в глибокій старості, дізнавшись про хлопця, що зійшов зі шляху істинного, і зробився ватажком зграї розбійників, апостол Іоан пішов шукати його в пустелю. Побачивши святого старця, винний став ховатися, та апостол побіг за ним і благав його зупинитися, обіцяючи гріх юнака взяти на себе, аби той покаявся і не нищив своєї душі. Зворушений теплотою любові святого старця, юнак справді покаявся і виправив своє життя.

Святий апостол Іоан помер у віці ста з лишком років. Він набагато пережив всіх решту очевидців Господа, довго залишаючись єдиним живим свідком земного шляху Спасителя.

Коли настав час відходу апостола Іоана до Бога, він вийшов за межі Ефесу з сімома своїми учнями і наказав приготувати для себе в землі хрестоподібну могилу, в яку ліг, сказавши учням, щоб вони засипали його землею. Учні з плачем цілували свого улюбленого наставника, але, не наважуючись не послухатися, виконали його наказ. Вони закрили обличчя святого платом і закопали могилу. Дізнавшись про це, решта учнів апостола прийшли до місця його поховання та розкопали могилу, але нічого в ній не знайшли.

Щороку з могили святого апостола Іоана 8-го травня виступав тонкий порох, який вірні збирали і уздоровлювалися ним від хвороб. Тому Церква святкує пам’ять святого апостола Іоана Богослова, крім 9 жовтня, ще й 8 травня.

Господь дав своєму улюбленому учневі Іоану та його братові ім’я “синів грому” - провісника страшного в своїй очисній силі небесного вогню. Цим самим Спаситель вказував на полум’яний, вогненний, жертовний характер християнської любові, проповідником якої був апостол Іоан Богослов. Орел - символ високого польоту Богословської думки - іконографічний знак євангелиста Іоана Богослова. Назву Богослова Свята Церква дала з учнів Христових тільки святому Іоану, тайноспоглядачу Задуму Божого.

Споглядання на життя святих як вічних вчителів церкви Христової:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/VWk6n7ZGXmk

www.zarvanycia.cc.ua 8 жовтня - день пам'яті святої Єфросинії Суздальської

Преподобна Євфросинія, княжна Суздальська, народилася в 1212 році. У святому хрещенні вона носила ім'я Феодулія і була старшою дочкою святого мученика Михайла, великого князя Чернігівського. Благовірний князь Михайло і його дружина Феофанія довго не мали дітей і часто відвідували Києво-Печерську обитель, де молилися Господу про дарування їм дитини. Благовірна княжна Єфросинія була їх першою донькою, яку вони випросили у Господа в молитвах. Тричі у видіннях Пресвята Богородиця повідомляла, що їх молитва почута, і Господь дарує їм доньку. Феодулія виховувалася в глибокій вірі і благочесті. На її виховання великий вплив чинив боярин Феодор. Різнобічна освіта і рідкісна краса княжни приваблювали багатьох. Княжна була засватана за святого благовірного князя Феодора, брата святого Олександра Невського, але її наречений помер в самий день весілля. Княжна залишилася в Суздальському жіночому монастирі на честь Положення ризи Божої Матері, де незабаром прийняла постриг з ім'ям Єфросинія, в честь Євфросинії Олександрійської. Зовсім ще юна черниця з ревнощами виконувала правила чернечого життя і помітно перевершував інших насельниць обителі твердістю розуму, духовною зрілістю і крайньоїю стриманістю. Подвижницю відвідав Сам Господь, заповідавши їй пильнувати і затверджуватися в подвигах. Про рідкісне подвижницьке життя преподобної Євфросинії незабаром дізналися у Суздалі і за його межами. Безліч народу відвідувало обитель, щоб почути повчання преподобної Євфросинії про любов, молитву, послух і смирення. Сама ігуменя монастиря прислухалася до порад преподобної. У 1238 році незліченні війська татаро-монголів напали на Руську державу. Знищуючи все на своєму шляху, вони підійшли до Суздаля. Місто було повністю зруйновано ними і спалено, і тільки обитель преподобної Євфросинії вціліла за її молитвами. Преподобна померла у вересні 1250 року. Біля її гробу віруючі продовжували отримувати благодатну допомогу у зціленні різних хвороб. 18 вересня 1698 року з благословення Патріарха Адріана митрополит Суздальський Іларіон звершив славлення преподобної Євфросинії. Тропар Святая твоя память Суждальскую страну веселит, верных же вся созывает во всечестный храм твой, идеже ныне совершается всеславная память твоя, Евфросиние преподобная: моли Христа Бога, спастися душам нашим. "УНІАН-Релігії" Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.

Спогади про святих та релігійні теми:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/ZAPf5ZhgfKo

www.zarvanycia.cc.ua Равноапостольная первомученица Фекла

Когда апостолы Павел и Варнава проповедовали Евангелие в Иконии, городе Малой Азии, они обыкновенно жили в доме одного благочестивого человека по имени Онисифор. У Онисифора собирались все, желающие познать учение Христа, и многие обращались на истинный путь. Между ними была девица Фекла, семнадцати лет, прекрасная собой, дочь знатных и богатых родителей. Она была обручена молодому человеку Фамиру, также бывшему из первых в городе по богатству, знатности рода и красоте.

Слова апостола Павла глубоко подействовали на молодую девицу. Возлюбив Бога всем сердцем, она все более отчуждалась от радостей мира и наконец решила, не вступая в брак, посвятить всю жизнь свою Господу.

Мать ее, язычница, пришла в сильный гнев, когда узнала, что Фекла приняла христианскую веру. Тотчас призвала она Фамира и начала выговаривать ему: «Что ты не заботишься о невесте своей? неужели не видишь, что она наслушалась слов этих льстецов, которые сказками обманывают народ, и совсем забыла тебя?»

Огорчился жених и старался ласками и нежными словами вновь привлечь к себе невесту -  но та оставалась равнодушна и холодна. Мать же то строго бранила дочь за непослушание, то умоляла, со слезами на глазах, не отказываться от брака, обещающего ей все радости мира.

Но Фекла оставалась непреклонна. Сердце ее стремилось к другой жизни, с Господом. Наконец Фамир, видя, что все уговоры тщетны, подал начальнику города жалобу на апостола Павла. «Этот иностранец, -  сказал он, -  волшебством обманывает людей, отвращая их от поклонения богам и обращая к какому-то Христу, распятому иудеями. Он прельстил и невесту мою, Феклу, которая до сих пор любила меня, теперь же отказывается быть моей женой». Тогда начальник города повелел отвести Павла в заточение.

Фекла, услыхав, что апостол страдает за нее, ночью отправилась в темницу, сняла с себя ожерелье и другие золотые вещи для подкупа сторожа, чтобы допустил ее к узнику. Там стала она служить Павлу, как дочь -  отцу.

Бегство девицы, между тем, встревожило всех родных. Долго везде искали Феклу, и наконец - нашли у Павла. Тотчас донесли начальнику города, и тот велел привести к себе апостола и Феклу. Народ, увидев Павла, начал кричать: «Казни его: он злой волшебник!» Больше всех на этом настаивал Фамир. Мать же Феклы, совсем забыв о любви к дочери, требовала ее смерти.

Начальник принялся допрашивать Павла; видя, что он ни в чем не виноват, не нашел его достойным смерти, но все же изгнал из города. Павел ушел вместе с Варнавою и Онисифором, однако, беспокоясь о судьбе Феклы, остановился неподалеку.

Между тем начальник города убеждал Феклу вновь обратиться к прежней вере и выйти замуж за Фамира. Но все напрасно. И правитель осудил девицу на сожжение. Принесли сухих дров, сена и хворосту, сложили костер. Не дожидаясь, когда ее возведут туда, Фекла, перекрестившись, сама взошла на костер и спокойно, без всякого страха, ожидала смерти. Костер зажгли. Тогда явился Фекле Господь, укрепляя в мучении.

Пламя костра поднималось выше и выше. В это время вдруг пошел проливной дождь, да с таким сильным градом, что начальник и весь народ в страхе разбежались, ища спасения. Костер погас, а Фекла сошла с него невредима.

Никем не задерживаемая, она вышла из города, желая отыскать Павла. Вскоре ей встретился один из учеников апостола, которого она часто встречала в доме Онисифора. Тот шел в город купить хлеба. С его помощью Фекла и разыскала учителя в пещере, где постясь, он усердно молился о ней. Радуясь и благодаря Бога, они вместе отправились в Антиохию.

В Антиохии один из начальников города, по имени Александр, увидев прекрасную Феклу, страстно захотел на ней жениться. Но в Фекле сильнее, чем прежде, утвердилось намерение посвятить жизнь Богу, и она убегала от него, как от льва рыкающего. Тогда любовь Александра сменилась гневом и ненавистью. Он стал говорить всем, что Фекла - христианка, и добился того, что девушку осудили на съедение зверями.

Приговор должен был совершиться на другой день, а пока Феклу отвели к одной женщине, именем Трифена. Фекла провела целую ночь в молитве и беседе с Трифеной, и наутро, пред всем народом, приведена была на казнь. Выпустили зверей, но к удивлению присутствующих, они даже не прикоснулись к мученице.

Начальник велел отвести Феклу обратно к Трифене, а зверей оставить без корма до следующего дня, чтобы пробудить в них кровожадность. Наутро Фекла опять выведена была на казнь. Ее сопровождала горько плачущая Трифена, успевшая горячо полюбить свою учительницу.

Феклу поставили на видном месте, и бесстыдный князь велел обнажить святую. «В одежде этой волшебницы, - говорил он, - имеются чары; вот почему и не трогают ее звери». Святую деву обнажили и поставили на всеобщее обозрение. Только один стыд был ее покровом, и она повторяла слова пророка Давида: «Стыд покрывает лице мое» (Пс. 43:16).

Страшно рыча, голодные разъяренные львы и медведи вырвались с яростью из своих затворов. Но увидев девичью наготу, преклонили головы свои до земли, опустили глаза вниз и кротко легли у ног благовестницы. Дивное зрелище: звери чувствовали стыд - перед безстыдной толпой! Пораженный чудом, народ воскликнул: «Велик Бог, Которого проповедует Фекла!»

Но князь города не покорился силе Господней и придумал новое мучение. Он велел бросить девицу в яму, наполненную змеями и ядовитыми гадами. Когда же и оттуда вышла невредима, он устрашился наконец и спросил: «Кто же ты - и какая сила хранит тебя?» - «Я раба Бога вечного», - ответила Фекла. И начальник убоялся Бога: «Феклу, рабу Божию, отпускаю свободную», - провозгласил он.

Фекла возвратилась к Трифене и жила у нее некоторое время, проповедуя Слово Божие и обращая язычников на путь спасения. Благовестница хотела сопутствовать апостолу Павлу, но тот не согласился, говоря, что не следует идущему на войну иметь с собою молодую девицу.

Тогда Фекла, по благословению апостола, удалилась в Селевкию. Там она поселилась на горе, в пустынном месте, с намерением провести жизнь в уединении, посте и молитве. Но многие приходили к ней за поучением и приносили больных, прося помощи, и Фекла силой Божией исцеляла и обращала язычников ко Христу. Злые люди и здесь воздвигали против нее гонения, но Бог чудесным образом хранил подвижницу от всех бед и опасностей. Так она провела много лет в молитве и добрых делах, и скончалась в глубокой старости.

Фекла была первою из христианских жен, претерпевшей мучение ради Христа от язычников, почему и получила наименование первомученицы. Кроме того, православная Церковь нарекла Феклу равноапостольною, за то, что она посвятила жизнь обращению в христианство язычников и многие по ее примеру стали последователями Христа.

Новини про святих, свята, молитви:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/TFJKS303o18

www.zarvanycia.cc.ua 6 жовтня православні згадують зачаття чесного, славного пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна

У Палестині жили праведні священик Захарія та його дружина Єлисавета, які виконувати заповіді Господа. Однак подружжя було нещасним: доживши до похилого віку, вони були бездітні і не переставали молитися Богу, щоб Він дарував їм дитя. Одного разу, коли святий Захарія був черговим священиком в Єрусалимському храмі, він увійшов під час богослужіння у святилище для кадіння фіміамом. Увійшовши за завісу святилища, він побачив ангела Божого, який стояв праворуч кадильного жертовника. Святий Захарія зніяковів і зупинився в страсі, але ангел сказав йому: "Не бійся, Захаріє, твоя молитва почута, дружина твоя Єлисавета народить тобі сина, і назвеш його Іоанн". Але праведний Захарія не повірив словам вісника, і був покараний німотою аж до народження дитини. Між тим народ чекав Захарію і дивувався, що він так довго не виходить зі святилища. І коли він вийшов, то повинен був дати народу благословення, але не зміг вимовити його, так як був вражений німотою. Коли Захарія знаками пояснив, що не може говорити, то народ зрозумів, що йому було видіння. Пророцтво архангела виповнилося, і праведна Єлисавета народила Предтечу і Хрестителя Господнього Іоанна. Тропар Первее нераждающая неплоды возвеселися, се бо зачала еси Солнца светильника яве, просвещати имуща всю вселенную, слепотою недугующую. Ликуй, Захарие, вопия со дерзновением: пророк Вышняго есть, хотяй родитися.

Білшье по даній темі, доповнення, новини:
http://www.zarvanycia.cc.ua/

Зарваниця в соціальних мережах:
http://vk.com/zarvanycia ,
https://www.facebook.com/zarvanycia.net ,
http://www.odnoklassniki.ru/profile/533438398557 ,
https://twitter.com/Zarvanycia ,
http://blog.i.ua/user/6200557/ ,
https://www.youtube.com/embed/6FQiZrntDdQ