Вместо запуска экономики Украины власти страны сокращают платежеспособность населения, заявил экономист, председатель Ассоциации украинских банков Александр Сугоняко, комментируя отсрочку предоставления Международным валютным фондом (МВФ) очередного транша Украине.
«Мы уже три года висим на крючке МВФ. И за это время ничего хорошего для развития украинской экономики сделано не было. Наоборот, был нанесен серьезный удар по банковской системе страны.
И, по моему мнению, удар, нанесенный экономике Украины за последние три года, сопоставим с потерями от оккупации Крыма. Вместо запуска экономики власть сокращает платежеспособность украинцев. Спрос падает и соответственно сокращается производство», – отметил Сугоняко.
По его мнению, действия главы НБУ Валерии Гонтаревой привели к потере средств украинскими бизнесменами.
«Помимо этого у людей отобрали 300–500 млрд грн. Эти деньги малый и средний бизнес потерял в банках, которые уничтожила Гонтарева. Без банковской системы экономики быть не может.
Монетарная политика Нацбанка сводится лишь к мотивированию банков покупать облигации государственного внутреннего займа. По сути, это кредитование правительства. Либо же им предлагают брать сберегательные сертификаты НБУ с невыгодной процентной ставкой», – подчеркнул экономист.
По его словам, Украина все больше зависит от денег МВФ.
«Того, что я перечислил, вполне достаточно, чтобы обвинить нынешнюю власть в работе против интересов украинского народа. И тот факт, что за прошлый год один миллион человек уехал работать в Польшу, подтверждает мои слова. В условиях, когда власть разрушает экономику, мы все больше зависим от МВФ. Будто транш в миллиард долларов – это что-то невероятное. Это бестолковость властей, граничащая с неадекватностью, и работа в чужих интересах», – заявил Сугоняко.
Он отметил, что Украине необходимо работать над запуском собственной экономики, а не рассчитывать на кредиты МВФ.
«Украинская власть больна клептоманией и даже отказ МВФ дать кредит не заставит ее поднять экономику страны. Это как алкаш. Ну что вы с него возьмете, когда он в запое? Что он может сделать? Ничего. Эта власть абсолютно неадекватна. Предыдущая власть, видя сложившуюся ситуацию, пытается вернуться. Но несмотря на все трудности, мы должны пройти этот путь. А что касается конкретно МВФ, то с ним, конечно, нужно поддерживать отношения, но приоритет должен быть перенесен на запуск украинской экономики. Во главе Нацбанка должен быть человек, который сможет перенаправить движение средств в нашу экономику», – резюмировал экономист.
У Києві Солом'янський райсуд 10 квітня скасував зобов'язання здати закордонні паспорти для виїзду за кордон щодо народного депутата Максима Полякова, який є фігурантом у так званій "бурштиновій справі". Про це повідомив його адвокат Петро Бойко.
Водночас, як зазначається, суд продовжив інші зобов'язання Полякова, зокрема утриматися від спілкування з іншими підозрюваними й низкою свідків, а також прибути до слідчого.
Як повідомлялося 8 лютого, Солом'янський районний суд Києва скасував зобов'язання носити електронний браслет щодо Максима Полякова.
Нагадаємо, 20 жовтня Національне антикорупційне бюро повідомило, що слідство уточнило, але не змінювало підозру щодо народного депутата Максима Полякова, який є фігурантом у так званій "янтарній справі".
Додамо, ввечері 19 жовтня народний депутат України від фракції "Народний фронт" Максим Поляков заявив, що Генеральна прокуратура України зняла з нього звинувачення в отриманні хабара.
Як повідомлялося, 11 липня парламент зняв недоторканість із Полякова, але не дав згоди на його затримання і арешт. Згідно з інформацією Генеральної прокуратури України, Поляков, діючи за попередньою змовою із нардепом Бориславом Розенблатом та зі своїм помічником-консультантом Тетяною Любонько, вимагали та отримали неправомірну вигоду 15 000 доларів США від представника компанії нерезидента "Фуджейра" (ОАЕ) за лобіювання інтересів у сфері видобутку бурштину в Україні. Отримані гроші Розенблат і Поляков мали розділити порівну по 7500 доларів.
7 вересня Солом’янський районний суд міста Києва суд стягнув у дохід держави заставу у 304 тис грн, та призначив Полякову нову – 608 тис грн. Депутат вніс гроші 21 вересня.
Захід чотири роки тому вчинив з Україною не по-партнерськи, вважає секретар РНБО
Відмова від ядерної зброї була історичною помилкою України і тепер вона повинна розраховувати тільки на себе.
Про це секретар РНБО Олександр Турчинов повідомив виданню «Гордон».
«Зараз, після всіх цих подій, можна зробити висновок, який багатьом не сподобається: ядерне роззброєння було нашою історичною помилкою. Дані нам гарантії безпеки навіть не варті паперу, на якому вони були написані. В умовах сучасного світу кожен має розраховувати на власні сили. На слабких не зважають, їх повчають, принижують і використовують! Тільки сильна Україна може змусити себе поважати і зважати на свої національні інтереси! Таку Україну ми повинні разом будувати», - заявив Турчинов.
За його словами, Україна віддала ядерну зброю в обмін на гарантії безпеки і територіальної цілісності провідним ядерним державам: США, Великобританії та Росії.
«При цьому Росія, якій ми передали нашу ядерну зброю, окупує частину нашої території і починає проти нас війну на сході, а інші гаранти лише висловлюють своє занепокоєння. Я був переконаний, що країни-гаранти та їхні союзники по НАТО зроблять заяву, що якщо агресія не припиниться, вони виступлять на стороні України. Ось таким я був ідеалістом. А мене по плечу поплескали і сказали: дорогий, мовляв, а цей меморандум нас ні до чого не зобов'язує. Ми засуджуємо агресію і допомагатимемо лише на політичному та дипломатичному рівнях, але про жодну військову допомогу ми говорити не готові. Для мене це, чесно кажучи, було потрясінням, трагедією: ти очікуєш, що буде реальна підтримка, реальна допомога, а замість цього нас «підбадьорюють». Мовляв, на дипломатичному рівні ми вам допоможемо вести переговори, але ви не метушіться, не загострюйте ситуацію, не провокуйте Росію на масштабне вторгнення. Тиск від наших стратегічних партнерів почався, коли я оголосив мобілізацію», - розповів Турчинов.
Він наголосив, що Захід чотири роки тому вчинив з Україною не по-партнерськи.
«Нам тоді наші шановні партнери не те що зброї або набоїв - безкоштовно жодної каски, жодного бронежилета не дали», - нагадав секретар РНБО.
За його словами, доки Україна не стала членом НАТО, «ми маємо розуміти, що у разі масштабної агресії будемо змушені, як і в 2014 році, розраховувати лише на власні сили».
Турчинов переконаний, що агресивну ядерну країну від масштабного вторгнення може зупинити лише потужне сучасне збройне стримування, здатне уражати ворога на будь-якій відстані.
А тим часом до 1 квітня більшість антикорупційних організацій подали електронні декларації в НАЗК. Але всі сподівання політиків, що з цієї ситуації вдасться витиснути хоч якісь дивіденди для себе, виявилися марними.
Навпаки, ініціатори приборкання активістів отримали цілком зворотній ефект.
По-перше, дурість ухвалених норм стала наочною.
Наприклад, згідно з законом, свою декларацію в НАЗК має подати американський сенатор-республіканець і один із найбільших друзів України Джон МакКейн. Він є главою Міжнародного республіканського інституту (IRI), який реалізує проекти за кошти USAID, котрі призначені для України.
З тієї ж причини шанс познайомитися з українським НАЗК має й екс-глава Держдепу Мадлен Олбрайт, яка очолює Національний демократичний інститут (NDI).
По-друге, усі політики, які намагалися іронізувати чи критикувати активістів за їхні "високі зарплати", виглядали дріб’язково і дещо жалюгідно.
Адже закиди деяким ГО, що їхні керівники отримують по 1,5-2 тисячі доларів зарплати, з вуст людей, які дерибанять мільярдні потоки, "обілечують" бізнес чи сидять на "прикормці" олігархів, інакше виглядати і не могли б.
Для тих, хто дає гранти українським антикорупціонерам, вписані в проекти зарплати виглядають смішними. На Заході такі гроші отримують різноробочі і секретарки.
Для пересічного українця тисяча доларів – велика зарплата. Його власна коливається в районі 200-300 доларів. Але питання, хто його довів до такого рівня життя, пересічний українець буде ставити точно не активістам, а таки політикам.
Ну і по-третє – найголовніше – істеблішмент проявив небезпечну вибірковість. Спікери від усіх партій говорили, що раз політики і чиновники декларують, то хай це роблять і активісти. І взагалі, мовляв, у Конституції записано, що декларувати мають усі.
От тільки і цей аргумент з вуст політиків не спрацював.
Так, усіх їх разом із чиновниками різних мастей змусили першими відкрити нарешті свої статки. Але не тому, що вони якісь особливі, а єдино і виключно тому, що вони от уже чверть століття контролюють фінансові потоки в країні. І за цей час країна катастрофічно збідніла, а вони дивним чином збагатилися.
При цьому жоден активіст не коштував державі ні єдиної копійки. Навпаки, вони не вивели, а привели в Україну кошти міжнародних донорів і з отриманого сплатили тут податки.
Політики ж, які посилаються на Конституцію, мали б запустити механізм загального декларування. Натомість вони зосередилися лише на одній категорії людей, яка їм дошкуляє. Як же це називається, якщо не вибірковість?
Ця вибірковість небезпечна не для країни. Так, зараз діяльність антикорупційних ГО відчутно ускладниться, можливо, у когось з активістів навіть з’являться проблеми з силовиками.
Однак насправді політичний клас зробив активістам великий подарунок. У своїй боротьбі проти цілого прошарку антикорупціонерів політики визнали супротивника, гідного уваги й остраху.
Фактично, намагаючись принизити активістів, "клас" зробив їх суб’єктом політичного процесу. І якщо активістському руху вдасться цю суб’єктність не розгубити, то політикам доведеться дуже скоро пошкодувати про свої дії.
Роман Романюк, УП