Профіль

Мольфар

Мольфар

Ангуїлья, Сомбреро

Рейтинг в розділі:

Безсилля шоколадних україножерів...

Ця історія починалася як демонстрація сили. У березні 2017 року власники найвищих кабінетів вирішили показати, хто господар у домі та в чиїх руках реальна влада.

Саме так під прикриттям турботи про військових на фронті в сесійні залі Верховної Ради опинилися скандальні норми про електронне декларування для антикорупційних активістів і членів наглядових рад держпідприємств.

Для збереження обличчя перед західними партнерами та українськими телекамерами президент Петро Порошенко ініціював створення робочої групи, яка мала би "зняти надмірності" закону.

Результатом її роботи став законопроект, переданий президентом у Раду ще 8 липня минулого року. От тільки того ж дня з’ясувалося, що спільної позиції президента й активістів немає.

Не тільки активісти, яких хотіли взяти під ніготь, були незадоволені тим проектом. Одностайна позиція всіх західних партнерів України так само була вкрай різкою.

Але навіть це не змогло привести український істеблішмент до тями. Перед обличчям погано приховуваної ненависті до антикорупціонерів відступало будь-яке раціо. Тому обіцянкам вирішити питання з декларуванням чи хоча б відтермінувати його віри було мало.

"Хом’ячків", як зневажливо політики називають антикорупційних активістів, треба було "покарати". Однак ця ситуація може мати для влади зовсім несподіваний ефект.

Класова ненависть

Дуже зручно було б звалити всю вину на президента Порошенка. Власне, більшість активістів та депутатів, які відстоювали скасування е-декларування для антикорупціонерів, так і робили.

Але такий погляд на ситуацію є спрощенням, яке не дає побачити її повністю.

Так, непублічна ініціатива "покарати хом’ячків" насправді належала президенту. Власне, про існування такого зневажливого терміна щодо себе антикорупціонери дізналися саме в розмові з главою держави.  

Але "покарання" було не його ідеєю. Точніше – не лише його.

Політичний клас, змушений під тиском громадськості та Заходу показати свої статки, вимагав помсти.

При цьому неважливо, до якого табору належав той чи інший депутат, міністр, радник. Усі – від опозиціонерів справжніх і вдаваних, до лідерів владних груп – усі хотіли відплати. Весь штат "радників" і "стратегів" президента так само був "за".

Врешті, 268 голосів у Раді – яскраве свідчення єдності політиків у бажанні приструнити антикорупціонерів.

І це насправді не дивно. Це – наслідок банальної людської ненависті за роки прискіпливої уваги до непояснюваної розкоші правлячих кіл, за десятки антикорупційних норм та сотні зірваних "схем".

Здавалося, що після голосування за скандальні правки по декларуванню активістів  президент мусив докласти зусиль, щоб усі ситуативні партнери коаліції допомогли йому провести це рішення. Проте за рік часу, що минув відтоді, стало цілком очевидно: йому не довелося нічого робити. Політичний клас був готовий і так.

Але тепер "воля класу" грає вже проти Петра Порошенка. Адже не "клас", а особисто президент обіцяв європейським партнерам скасувати декларування для активістів та іноземних членів наглядових рад.

Тепер не депутати, а особисто Порошенко виглядає в очах європейських лідерів якщо не відвертим лицеміром, то людиною, яка не може дотримати слова.

Не депутатам, які радісно тиснули кнопки за скандальні норми, довелося стати об’єктом тотальної критики. Врешті, не "класу" довелося вносити законопроект, щоб якось виправити спільно зроблену дурницю, і вислуховувати ледь не знущальні висновки Венеціанської комісії.

Навпаки, єдиний у своїй нелюбові до "хом’ячків", депутатський корпус міг собі дозволити навносити цілу гору альтернативних законопроектів, чудово розуміючи, що кожен наступний зменшує шанси на ухвалення хоч якогось із них.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Але "клас" міг собі це дозволити – бо відповідати за все буде не він, а Порошенко.

Це жодним чином не є виправданням для президента. Це лише констатація факту: взявши на озброєння проти активістів ненависть до них політичного істеблішменту, Порошенко сам став заручником цієї ситуації.

Яке б рішення не було ухвалено згодом, його відсутність зараз б’є по репутації саме президента. А репутаційного ресурсу, як показують соціологічні викладки, у Петра Олексійовича залишилось і так небагато.

"Думаєте, ми не хотіли ухвалити ці зміни? Ми правда хотіли, збирали голоси. Але ми підходимо до людей, а вони кажуть: "Ідіть на … зі своїми активістами. Я їх ненавиджу". І що ти тут скажеш?

Ви розумієте, що президент особисто телефонував деяким особливо норовливим депутатам, намагався вмовити. І не зміг. Президент!", – зізнався в розмові з УП один із найвпливовіших депутатів фракції БПП.

Ця ситуація тривожна сама по собі. Проте така безпорадність влади перед ненавистю загрозлива в іншому контексті.

Дуже скоро парламенту доведеться приступити до іншої "президентської ініціативи" – закону про Антикорупційний суд.

Його Порошенко так само обіцяв, де тільки можна і кому тільки можна. З ухваленням цього закону напряму пов’язана співпраця з МВФ.

Але саме цей закон викликає в депутатському корпусі відчуття, сильніше за ненависть до активістів, – страх виживання. Тож якщо президент і справді думає про переобрання на другий термін, йому доведеться якось цей страх долати. Хоча поки що не видно жодного варіанту, як це зробити.


Актуально!

Мудра великодня притча, яку саме час прочитати кожному

Давним-давно на вершині гори виросли три деревця. Стоячи під променями палючого сонця, слухаючи шум вітру, що прилітають з далекої заморської країни, вони мріяли, як зазвичай мріють діти.

Перше деревце, дивлячись на зірки, що сяяли на небі, точно алмази, сказало: «Я хочу, щоб з мене зробили красиву скриню і наповнили її скарбами!»

Друге деревце дуже любило слухати шум прибою. І, дивлячись на річку, яке весело бігло по веселим камінцях, сказало: «Я хотіло би стати найпрекраснішим на світі вітрильником, плавати по морях і служити могутньому цареві!»

Третє деревце подивилося на галасливе місто і на людей, які метушливо бігали по своїм важливих справ, і сказало: «А я б хотів залишитися на цій вершині, але вирости таким високим, щоб люди, дивлячись на мене, бачили небеса і згадували про Бога!»

Минуло багато років, дерева виросли і одного разу на вершину гори піднялися три дроворуба. Перші два дерева зраділи. Одне подумало: «Скоріше б мене зрубали і зробили з мене гарну скриню!» Інше сказало собі: «Коли мене зрубають, я буду борознити велике море, я буду самим могутнім кораблем для наймогутнішого царя!» І тільки третє впало духом : «Якщо мене зрубають, то люди перестануть дивитися в небеса!»

Під ударами сокир все три дерева впали на землю.

Перше виявилося в майстерні тесляра. «Зараз з мене зроблять скриню! – зраділо воно. – І я буду зберігати алмази, золото і срібло!».

Але тесля виконував замовлення бідних людей, у яких немає коштовностей, і тому скрині їм були не потрібні. І він перетворив дерево в годівницю для худоби. Її поставили в хліві і наповнили запашним сіном.

Друге дерево виявилося на корабельній верфі. «Зараз з мене зроблять величезний корабель!» – зраділо воно. Але теж помилилося.

Дерево розпиляли на тонкі дошки і змайстрували з них простий рибальський човен. Човен продали рибалкам, які ловили рибу в місцевому озері, і скоро весься він пропах рибою.

Третє дерево теж було розчароване. Його розпиляли на бруси і склали в штабель на складі. «Невже моє покликання в тому, щоб припадати пилом на полицях?» – думало воно.

Багато днів і ночей минуло з того часу. Три дерева майже і не згадували про свої мрії. І ось одного разу.

В одну з ночей світло золотої зірки осяяло перше дерево. Це сталося, коли молода жінка поклала свою новонароджену дитинку годівницю для худоби. «Шкода, що я не можу зробити для нього колиску», – прошепотів її чоловік. Але Мати стиснула його руку і посміхнулася, тому що дерево світилося золотим світлом і, здавалося, зігрівало дитину. «Ці ясла прекрасніші будь-якої колиски», – сказала Вона. В цю мить дерево дізналося, що в яслах перебуває найбільший Скарб, найвеличніше і найпрекрасніше на всьому білому світі.

Минуло тридцять років. Втомлений подорожній разом зі Своїми друзями сів до човна. Він заснув, тому що йшов, не зупиняючись, багато днів. І так і продовжував спати, коли почалася страшна буря! Гримів грім, виблискували блискавки, і друге дерево ледь утримувалося від того, щоб не розвалитися. «Треба зупинити бурю, – думало воно, – інакше всі мої пасажири загuнуть!» І тут прокинувся Подорожній. Він простяг Свою руку і сказав лише два слова: «Замовкни, перестань!» І буря послухалася Його. Вона лягла так само швидко, як і почалася. І тоді друге дерево здогадалось що везе Царя всього Всесвіту!

Минуло ще трохи часу, і настала черга третього дерева. Одного разу бруси, нарізані з нього, витягли з штабеля і сколотили разом дві перекладини. Дерево намагалося бути легким, коли його несла на Собі Людина. А потім. Потім воно здригалося і беззвучно кричало.

Але після Воскресіння третє дерево дізналося, що смepть Людини, якa пoмеpла на ньому, стала джерелом вічного життя всіх людей.

Так Божа любов виконала бажання всіх трьох дерев!
Вона зробила перше дерево прекрасним, тому що в чудову зоряну ніч воно стало колискою Спасителя світу.

Вона зробила друге дерево могутнім, тому що в сильну бурю воно послужило Царю всього Всесвіту!

І кожен раз, коли люди думають про третє дерево, вони згадують про Бога. Тому що третє дерево стало символом порятунку.

Сенс цієї історії в тому, що коли все йде не так, як ти хочеш, пам’ятай, що у Бога є план для тебе. Якщо ти довіряєш Йому, він дасть тобі дорогоцінні дари.

Кожне дерево отримало те, що воно просило, але зовсім не так, як вони собі це уявляли. Ми не завжди знаємо, які плани у Бога для нас. Ми всього лише знаємо, що Його шляхи – не наші шляхи, але Його шляху – завжди кращі!

Ісус Христос розп"ятий був не раз...

Ісус Христос розп’ятий був не раз. 
Там, на Голгофі, це було уперше. 
Умер од смерті, може,— від образ, 
і за життям не пожалів, умерши. 
А потім розп’яли на полотні, 
у мармурі, у гіпсі і в граніті. 
А потім розп’яли його в мені, 
і розп’яли на цілім білім світі. 
І тіло з’їли, кров’ю запили. 
Ще рік, чи два, чи десять, чи довіку? 
І продавали образ з-під поли, 
і не дають умерти чоловіку. 
Куди піду? Куди тепер піду? 
Де на землі земля обітована? 
Казарми в Гефсіманському саду, 
І всі народи — як розкрита рана…
   Ліна Костенко



                                        Ð¡Ð²Ñ–тлина від Ліна Костенко.

Василь Стус

Василь СТУС

Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розів’ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
уже не ремствуй, позирай у глиб,
у суще, що розпукнеться в грядуще
і ружею заквітне коло шиб.

Художник О.Антонюк "Незламна стіна. Василь Стус"



                                                  Ð¡Ð²Ñ–тлина від Бібліотека імені Достоєвського. 

Актуально!

Страсна п’ятниця: походження, прикмети та заборони в цей день
05.04.2018
26886

Як відомо — перед Великоднем триває Страсний тиждень. А от п’ятниця, найсуворіший день цього тижня, який має безліч обмежень, заборон та застережень. Адже саме у цей день розіп’яли Ісуса Христа. В 2018 році Страсна п’ятниця припадає на 6 квітня. І якщо ви дотримувались посту та усіх інших християнських традицій перед Великоднем, потрібно бути особливо обережним у цей день.

Головна відмінність цього дня у тому, що єдиний раз на рік не правиться Служба Божа, а справляється лише Вечірня із головним обрядом — винесенням плащаниці. Плащаниця є символом полотна у яке був завернутий Ісус Христос, коли його зняли з хреста і у яке він був загорнутий під час свого воскресіння. За віруваннями християн, на полотні залишився відбиток у наслідок божественного випромінювання, походження якого вчені так і не змогли дослідити.

У Західній частині України дзвони у цей день не дзвонять. Про божу службу повідомляють за допомогою стукоту в дерев’яну дошку.

Піст у цей день особливо суворий. Віряни не їдять нічого до Вечірньої служби із винесенням плащаниці. А вечеря повинна бути якомога скромнішою, без олії, цукру та інших додатків. Проста каша на воді чи сирі овочі з городу. А деякі люди і зовсім обмежувались водою, адже вірили, що це захистить їх від негараздів у наступному році. Також існує давнє повір’я, що той хто утримається протягом цього дня навіть від води, має шанс дізнатись час своєї смерті.

Що не можна робити у Страсну п’ятницю

Не можна шити, а також робити будь-які процедури з покращення чи зміни зовнішності — макіяж, зачіски, фарбування волосся тощо. Не можна співати. У деяких регіонах у ніч пекли паски, але якщо вони не зійшли — це вважалось дуже поганим знаком.

Під забороною знаходиться вся робота по дому, навіть легке прибирання чи приводження одягу до ладу. Все це має завершитись ще у Чистий четвер. Також однією із найсуворіших заборон вважалось прання та розвішування одягу і білизни.

До заборон відноситься не тільки спів, але й танці та будь-які інші розваги. Вважалось, що коли Страсна п’ятниця припала на твій день народження, то краще перенести святкування, аби не накликати на себе біди. Це ж стосувалось і всіх людських насолод та спокус, тож радили утриматись і від інтимного життя.

Багато існує заборон, пов’язаних із землею. Не можна кидати щось на землю, вкопувати в неї щось, проколювати землю, а особливо найтяжчим гріхом у цей день вважалось на землю плювати. В такому разі людина може накликати на себе ледь не смертельне лихо. Адже раніше люди вірили, що від того, хто плюне в цей день на землю — усі святі відвернуться на весь рік та не будуть його оберігати.

Із природних прикмет

Якщо небо з четверга на п’ятницю ясне і зоряне, то буде хороший урожай зернових культур, а якщо весь день хмарно і дощить, то буде багато бур’яну.

Як же ж провести день Страсної п’ятниці?

Вірянам радять присвятити цей день духовній стороні життя, молитись та згадувати про життя Ісуса Христа, який у цей день був розп’ятим. Прислухатись до свого внутрішнього голосу і подумати про те, чи по совісті ви вчиняли в минулому році і як це можна покращити в майбутньому.

автор Вікторія Демидюк спеціально для vsviti.com.ua