А чом би й ні? В парламенті минулого скликання вже була подібна ситуація. Регіони не мали стійкої більшості, а полюбовні стосунки з комуністами були небезхмарними. Проте робота з перебіжчиками дала результат, і у вересні 2010 року позафракційний Ігор Рибаков створив групу тушкованих нардепів. Фракція «Реформи заради майбутнього» налічувала 20 консервних бляшанок. Вона стала вірною прислужницею Банкової, голосуючи в унісон з поважними колегами.
Цілком ймовірно, що майже три роки потому влада намагається провернути старий трюк. Певні симптоми творчості вже прозирають, тож ПіК вирішив дослідитти групи позафракційних депутатів поіменно.
КОНФОРМІСТИ, НОНКОНФОРМІСТИ І БОЛОТО
Сьогодні група позафракційних налічує 32 особи, з яких нам цікаві 29 – спікер та його два заступники за регламентом до фракцій чи груп не входять. Спираючись на дані сайту «Хто є хто в Україні» (ПіК щиро дякує колегам), ми провели перший етап дослідження – визначили конформістів та опозиціонерів групи. За критерій слугували голосування депутатів стосовно знакових законопроектів, наприклад про недовіру Кабміну чи Національне антикорупційне бюро.В результаті серед позафракційних виявлено три групи депутатів. Перша, нонконформісти, голосує врозріз позиції провладної фракції Регіонів. Таких депутатів усього шестеро. Друга, конформісти, налічує 18 нардепів; їхнє кнопконатискання не було творчим. Третя, позафракційне болото, складається з п’ятьох законотворців; їхні голосування були довільними.
Окрім цього, виявлено кілька груп, які мають регіональні та інші ознаки. Волинська група – найзгуртованіша і найчисельніша. Вона складається з депутатів Ігора Єремєєва, Степан Івахіва та Сергія Мартиняка, яких об’єднує ще й спільний бізнес (група Континуум). До них регіонально дотичний Ігор Палиця – людина Коломойського, яка має бізнес-інтереси в Луцьку. Сюди ж за певних обставин може приєднатися екс-спікер Володимир Литвин, якого з Єремєєвим поєднує партійно-спонсорське минуле.
Вінницька група складається з Петра Порошенка, Олександра Домбровського і Григорія Заболотного. Їх об’єднує мала батьківщина, лобістські зв’язки та гроші шоколадного бичка.
Ще одна регіональна група – суворий і дуже ображений на владу Закарпатський клан. Тут присутні брати Віктор та Павло Балоги, а також їхній двоюрідний брат Василь Петьовка.
Компактна Кіровоградська група представлена батьком та сином Табаловими, вони ж тушки з «Батьківщини».
Також серед позафракційних є люди з бізнес-групи «Фінанси і Кредит». Це мільярдер Костянтин Жеваго та його колишня юристка Анжеліка Лабунська.
Інші – непрохідне болото. Хоча туди приблукала двійка невинних овечок, загалом люди там зібралися без яєць і хребта. До речі, старий знайомий начальник тушок Рибаков – теж в болоті. Зараз він у тій самій позиції, що й у 2010 році, й напевне мріє про золоту акцію, яку колись тримав у Раді. Проте потужні позафракційні бізнес-гравці вочевидь дивляться на нього, як на хлопчика. Шанси грати першу скрипку в Рибакова примарні.
SUUM CUIQITE
Зрештою, цікаво знати, якими пряниками чи батогами влада заганяє баранів до кошари.
Спершу, звісно, на думку спадають гроші. У 2012 році фальшива тушка Забзалюк оголосив, що Рибаков дав йому за зраду $450 тисяч. Його цитата: «За продаж своєї совісті пропонуються скажені гроші. Мова йде про суму в розмірі $500 тис. одразу, потім щомісячна зарплата $20-25 тисяч, плюс надбавки за активну брехню проти опозиції». Правда це чи наклеп судіть самі: пізніше Рибаков ляпнув, що справді давав Забзалюку гроші, нібито на лікування.
У парламенті нинішнього скликання опозиція теж марить банкнотами. За словами Яценюка, ПР оплачує тушкування $5 млн одноразово і $100 тис. щомісячно на утримання – за голову
Однак, по-перше, це гроші за перехід з табору в табір. По-друге, більше ПіК не побачив слідів кешу. Натомість, знайдено ознаки дотепнішого обміну ресурсів, тобто плати за лояльність.
ПіК взяв групу конформістів і спробував вияснити, чим зумовлені їхні догідливі голосування. Першим у списку стоїть Єремєєв, почнемо з нього. Тут все виявилося просто: лояльність депутата купили за допуск до державних коштів. 23 травня за результатами тендеру ДП «НАЕК Енергоатом» уклало угоду з ТОВ «Золотий Екватор», яке пов’язують з нардепом Ігорем Єремеєвим, на постачання бензину та дизпалива за завищеною ціною на 83,96 млн грн.
Звісно, це не єдиний приклад співпраці бізнесмена Єремєєва з владою. Його партнери теж не ображені. Наприклад, навряд чи, перебуваючи в опозиції підприємець Мартиняк, побудував би офісні приміщення на території історико-культурного заповідника Старий Луцьк. А Ігор Палиця, якщо він не мрійник, не взявся б планувати науковий парк вартістю $50 млн в Східноєвропейському національному університеті ім. Лесі Українки (Луцьк).
Та ж історія з Жеваго. На Полтавщині він будує Беланівський гірничо-збагачувальний комбінат вартістю $3 млрд. Задля цього планується перенести трасу Полтава-Кременчук і відселити 14 сіл. Навряд чи областна влада дала би дозвіл на підготовчі роботи проекту, якби Жеваго ще перебував у фракції «Батьківщини» і голосував за відставку Азарова. Його соратниці Лабунській теж добре: в 2011 році, після розриву з БЮТ, вона отримала звання заслуженого юриста. До речі, будинок Лабунської розташований поруч з маєтком «Межигір’я».
Сергій Лабазюк – теж бізнесмен, має стосунок до ТОВ «Група компаній “ВІТАГРО”». Так от, 21 травня Служба автомобільних доріг у Хмельницькій області уклала угоду з ПП «Аграрна компанія 2004» на ямковий ремонт доріг за 9,52 млн грн. Засновники ПП «Аграрна компанія 2004» Володимир Лабазюк і ТОВ «Група компаній Вітагро».
Тримають на гачку позафракційного Льва Миримського. За даними експертів «Україна без тютюнового диму», його бізнес – контрабанда цигарок. Місячний тіньовий обіг бази в Дубосарах становить до $70 млн. Окрім того, він заробляє на реалізації тютюнового конфіскату, вилученого на митниці. У травні нинішнього року було проведено міжнародну спецоперацію протидії тютюновій контрабанді. Подейкують, останнім часом Миримський був якийсь задумливий.
Литвина купили, віддавши йому комітет ВР з питань нацбезпеки і оборони. Володимир Михайлович ще дотепно прокоментував, що очолив комітет з волі божої, а не власної.
Інші були формально в опозиції, наприклад партнер Миколи Мартиненка в тіньових схемах Ігор Скосар. Або ж узагалі ніколи не були там і, ймовірно, просто купили підтримку: Роман Стаднійчук, батько й син Табалови (спільний бізнес з регіоналом Віталієм Хомутинником), Ігор Рибаков тощо.
Серез позафракційних є й казуси. Олег Ляшко, хоча й нонконформіст за голосуваннями, проте вочевидь працює клоуном на запрошення Банкової. Історія в нього теж «опозиційна» – не так давно Ляшко прикривав своїм офісом тендерну мафію.
Екс-бютівець Віталій Чудновський став жертвою кохання. Свого часу м’язистий красень носив на руках Юлію Тимошенко та зрештою окрутила його інша Юля. Заради неї Чудновський змушений був забруднитися багнюкою. Мабуть, приєднатися до Регіонів йому не дозволяє чоловіча гідність чи, може, наказ брата коханої…
Як бачимо, найвразливіша депутатська верства серед позафракційних – підриємці. Їх досить легко підкупити або ж примусити працювати на себе під загрозою позбавлення бізнесу. До речі, це ще один аргумент, чому цій категорії громадян не місце в політиці, а тим паче в опозиції. Коли мова йде про принципи, бізнесмени завжди обирають гроші.
І, зрештою, ще одна особливість підкупу депутатів по-українськи. Мода нинішнього сезону – в кінцевому рахунку влада купує їх державним коштом.
АПЕНДИКС
Як і в Раді минулого скликання, в нинішній перед владою постала проблема більшості. Як тоді, так і зараз сформовано п’ять фракцій та парламентське болото. У Раді 6-го скликання завдяки тушкам вдалося склепати сяку-таку більшість. Побачимо, чи вийде цього разу.
Сьогодні Регіони мають 207 депутатів. Для результативних голосувань їм не вистачає ще близько 40 голосів (враховуючи запас у 10-12 голосів на випадок відсутності чи хвороби). У фракції КПУ є 32 багнети. Проте для влади це ненадійний спільник, бо завжди голодний до посад при владі та й непокоїть зростаючий рейтинг комуністів.
Залишається болото. Як сказано вище, там всього 18 бляшанок (плюс-мінус двоє) – для щастя Регіонам потрібно ще стільки ж. Причому, за даними ПіКу, Банкова не надто прихильна до мрій позафракційних мати власну фракцію. Чому, дуже просто. Це дасть їм право отримати представництво в погоджувальній раді й втручатися у формування порядку денного. Останнє ж дає змогу пропихати вперед «потрібні» законопроекти і відтісняти «зайві». Серез позафракційних є впливові люди, з якими Регіонам довелося б рахуватися. Зручніше ж мати слухняну машину для натискання кнопок.
Отож, Банковій, а саме вона – шеф-кухар парламентського камбузу, ще треба надерти з опозиції близько 20 тушок. Або домовлятися з комуністами. Побачимо, що тут можна зробити. З одного боку, стійкість опозиції в Раді падатиме прямо-пропорційно до втрати джерел фінансування опозиції і, як наслідок, втрати нею активності. Тож шанси запастися тушонкою в Регіонів є. З іншого навіщо ускладнювати? Влада вочевидь пішла шляхом приниження ролі парламенту. І може так статися, що скоро для ухвалення рішень Верховна Рада буде непотрібна взагалі.
