Зима!!!

Сном блакитним заснули поля, і долини, і гори, й діброви. Одягла білу шубу земля, білу шубу зимову.
  Одлетіли давно журавлі       У південні країни з журбою, і заснуло зерно у землі,
      щоб проснутись весною,
коли очі закриють поля, затремтять і тополі, і клени, й скине білую шубу земля і одягне зелену.

Прийди кохана на розмову, з тугою в серці жду Тебе...



88888888888888888888888888888888888888888888888888888888888888

88888888888888888888888888888888888888888888888888888888888888






 
То не ніч розіслалася сном,
То не спогадів згублений слід.
То не вітер шуга за вікном,
То є туга на весь білий світ.

То не ніжний гітари мінор,
То не крик у питанні німім.
То не крапель дощу рівний хор,
То є туга за серцем твоїм.

То не білі замети снігів,
То не сіра безлиста весна.
То не рими печальних рядків,
То є туга самотнього дня.

То не холод далеких зірок,
То не тиша у домі моїм.
То не низка тривожних, думок,
То є туга за серцем твоїм.


Пісня про Львів



Місто моє ясночоле,
Подих захоплень і мрій,
Тебе не забуду ніколи,
Львове оновлений мій.
В якій не була б я дорозі,
В якім не була б я краю,
Місто моє у тривозі
За долю бентежну мою.
Стою на львівськім бруку -
Тепло його серце пройма.
Тут вперше міцну мені руку
Подав ти, немов жартома.


Місто моє світанкове -
Добрий мій затишний дім.
Ходить тут слово Франкове
Поруч з безсмертям своїм.
Звечора і аж до ранку
Час тут ще навпаки.
А на Високому Замку
Сплять відшумілі віки.
Стою на львівськім бруку -
Тепло його серце пройма.
Не вірю я в нашу розлуку,
Бо кращого міста нема.



*~Ти далеко... але я з Тобою~*




Вітер питає у мене: "Де ти?",
А я не знаю, що сказати.
Вітер не може без тебе піти,
Вітер не знає, де тебе шукати,
Вітер не знає, де тебе знайти,
Вітер не знає, де тебе шукати,
Де ти?..

Приспів:
Запитай у мене – знаю я:
Ти, як вітер, любиш тільки волю,
Запитай у мене – і скажу:
"Ти далеко, але я з тобою".
Ти далеко...

Вітер не знає, куди летить,
І зупинитись не може,
Вітер питає у мене: "Де ти?",
Вітер лишає тільки сльози твої,
Вітер лишає тільки сльози твої,
Вітер лишає тільки сльози твої –
Мені...





Струни серця

  • 03.12.09, 22:21


Заспівай мені, скрипко, за молодість,
За пробіглі літа заспівай.
Пригадай мені, скрипко, за сонячність,
За любов, що була пригадай,
Пригадай...






Не відпущу


 
Слова: Л.Федорук
Музика: Юрій Васильківський
  
    

 Не говори мені про роки,
І не дивись на сивину.
До поки я живий, допоки
Тебе любитиму одну.
До поки я живий, допоки
Тебе любитиму одну.
Тебе одну, лише одну.

Приспів:
Не вір нікому, що в мені
Весняний вітер вже ущух.
Як і у ті далекі дні,
І як у ті далекі дні,
Не відпущу, не відпущу тебе,
Не відпущу.

Напевно зорі втому винні,
Бо поховались за хмарки.
А, може, з ліку збились півні,
І поманили залюбки.
А, може, з ліку збились півні,
І поманили залюбки.
Мої думки в твої думки.




~~~Григорій Сковорода~~~



[Любов] ... є джерело всього життя...

Для мене нема нiчого дорожчого чи солодшого, нiж душа, яка мене любить, хоч
би бракувало всього іншого.

Хiба не мертвою є душа, позбавлена iстинної любові?..

Що дає основу? - Любов. Що творить? - Любов.
Що зберiгає? - Любов, любов. Що дає насолоду? - Любов, любов, початок, середина
кінець, альфа і омега.
.
Любов ніяким чином не може бути вiчною і мiцною, якщо породжується тлiнними
речами, тобто багатством...


...я буду з тобою в пам’яті, в думці, в мовчазнiй бесiді: до такого ступеня
любов сильнiша самої смерті!

...людська душа і друг, безсумнівно, цiннiш за все інше.

Любов виникає з любові, коли хочу, щоб мене любили, я сам першим люблю.


Не обминай же мамині пороги





Чому ми відчуваєм цінність скарбу
Лише тоді, коли його втрачаєм?
А так у будні слухаєм звичаєм
Один одного все на щось-то скаргу:

То літо дощове, то сонце палить надто,
То хтось когось облаяв задаремно.
...А от... а от стареньку материну
Хату у клопотах не бачимо щоденних.





Обходимо протоптану стежину,
Минаємо оббивані пороги.
Бо кожна в нас на обліку хвилина,
Бо в кожного в житті свої дороги.

І раптом... Обірвалося незриме:
Погасло світло в маминім віконці...
І зрозумів, який ти був багатий,
І зрозумів, що втратив частку сонця.


Не обминай же мамині пороги,
Скорочуй з нею всі свої розлуки,
Бо вистеляли у житті дороги
Її дбайливі й шорсткуваті руки.










Спини мене

Спини мене, отямся і отям!
Така любов буває раз в ніколи.
Вона ж промчить над зламаним життям,
За нею ж будуть бігти видноколи,

Вона ж порве нам спокій до струни,
Вона ж слова поспалює вустами!
Спини мене, спини і схамени,
Ще поки можу думати востаннє!

Ще поки можу... але вже не можу.
Настала черга й на мою зорю:
Чи біля тебе душу відморожу,
Чи біля тебе полум’ям згорю.