Ми часто вибудовуємо навколо себе ідеальний та щасливий світ.

Він із добрими людьми, які вдумливі, надихають, альтруїстичні й просто уважні один до одного.

Але із "бульбашки" інколи доводиться виходити, і тоді ми зустрічаємо цих невихованих та егоїстичних створінь.  

Вони поводять себе жахливо, не враховують потреби оточуючих, шукають вигоду за рахунок інших та не реагують на зауваження.

Інколи це – брак виховання, інколи – зумисні дії.

Україна – одна з наймузичніших та найспівучіших націй у світі. Споконвіку пісня приходить до нас у материній колисковій та супроводжує впродовж усього життя: у роботі, і в коханні, в смутку і в радості. А яка ж пісня без музики? Саме музичні інструменти є яскравим доказом надзвичайно глибокої музичної культури українців.

Своїм корінням українські народні музичні інструменти сягають ще часів Київської Русі, вони змінювалися впродовж століть відповідно до змін у культурі, побуті та звичаях. Так поступово набули національних ознак. Зараз ми маємо чимало забутих музичних інструментів, які нам навряд чи колись вдасться почути.

Жалійка – це духовий інструмент. На вигляд, як дерев’яна дудка, у кінець якої вставляється пищик. У верхній частині вона має 6-9 отворів для підсилення звуку. На кінець трубки одягається розтруб, він виготовлюється з коров’ячого рогу або берести. Жалійка має різкий, голосний, гугнявий звук. Інструмент використовується в п’єсах награвального, танцювального характеру. Почути жалійку можна у виконанні сучасного український етно-хаос гурту ДахаБраха.