1. У XVI столітті найбагатшими банкірами в Європі вважалися Фуггери. Одного разу їм довелося приймати у себе імператора Карла V Габсбурга. Радість з нагоди візиту високого гостя господар виразив тим, що його спальню наказав опалювати не звичайними дровами, а корою коричного дерева. Навіть зараз така кора коштує чимало, а в ті часи вона була ще дорожча. Але це ще не все. Розпалити почесний вогонь в каміні господар узявся сам. Преклонивши коліна, Фуггер попросив дозволу зробити це папером з підписом Його Величності. Імператор виявив бажання ознайомитися з текстом документа. Прочитавши, імператор кивнув на знак схвалення. Ще б пак! Розтопити камін банкір збирався зобов’язанням Карла V повернути Фуггерам неабиякий борг в 50000 талярів.
Ще в IV ст. до н.е. Арістотель казав: «А ось витрачати на те, що потрібно, стільки, скільки потрібно, коли, заради чого і як слід, здатен не кожен, і це непросто».

2. Всі чули про бенкети римського політичного діяча Лукулла (106-56 рр.. До н.е.).
Цей багач славився своєю «вишуканою обжерливістю». Ось як описує типовий бенкет Луккулла письменник Петроній Арбітр. Лукулл тут виведений під ім’ям Трімальхіона.

«Увійшовши до будинку Трімальхіона, – розповідає Арбітр, – кожен із запрошених мив руки у воді, поданій йому рабом, потім йому мили ноги, і він лягав на приготоване йому ложе, а рабині вносили великий стіл, посередині якого стояла дерев’яна курка із золотими крилами; біля неї лежали павині яйця. Господар, посміхаючись, говорив: “Друзі мої, я наказав покласти павині яйця під цю курку. Подивимося, висиділа вона їх?” Гості брали по яйцю, розбивали і в кожному знаходили смаженого жирного бекаса. Після цього блюда келихи наповнювали фалернським вином. Потім з’являлося нове блюдо: артист кухар ліпив з фаршу карти різних країн, що належать Римській імперії. Далі на стіл подавався величезних розмірів кабан. Люб’язний господар, неначе злякавшись, кричав: “Кухар забув випатрати кабана, спробуємо зробити це самі!” І ось із шлунку величезного кабана починали сипатися різні страви: сосиски, смажені пташки, горіхи, фрукти та інше. З грудей кабана лилося в келихи фалернське вино. З інших частин тіла вилітали живі птахи і сипалися дорогоцінні подарунки, які роздавались присутнім. Після того як кабана відносили, на стіл подавався величезне смажене теля. З його туші також діставали на стіл різні страви і багаті подарунки. Потім гостям пропонувалася курка, начинена рибою, устрицями, качиними яйцями, різними солодощами».

(далі буде...))

Сегодня, я вижу, особенно грустен твой взгляд
И руки особенно тонки, колени обняв.
Послушай: далёко, далёко, на озере Чад
Изысканный бродит жираф.

Ему грациозная стройность и нега дана,
И шкуру его украшает волшебный узор,
С которым равняться осмелится только луна,
Дробясь и качаясь на влаге широких озер.

Вдали он подобен цветным парусам корабля,
И бег его плавен, как радостный птичий полет.
Я знаю, что много чудесного видит земля,
Когда на закате он прячется в мраморный грот.

Я знаю веселые сказки таинственных стран
Про чёрную деву, про страсть молодого вождя,
Но ты слишком долго вдыхала тяжелый туман,
Ты верить не хочешь во что-нибудь кроме дождя.

И как я тебе расскажу про тропический сад,
Про стройные пальмы, про запах немыслимых трав.
Ты плачешь? Послушай... далёко, на озере Чад
Изысканный бродит жираф.

Кинематограф. Три скамейки.
Сентиментальная горячка.
Аристократка и богачка
В сетях соперницы-злодейки.

Не удержать любви полета:
Она ни в чем не виновата!
Самоотверженно, как брата,
Любила лейтенанта флота.

А он скитается в пустыне —
Седого графа сын побочный.
Так начинается лубочный
Роман красавицы-графини.

И в исступленьи, как гитана,
Она заламывает руки.
Разлука. Бешеные звуки
Затравленного фортепьяно.

В груди доверчивой и слабой
Еще достаточно отваги
Похитить важные бумаги
Для неприятельского штаба.

И по каштановой аллее
Чудовищный мотор несется,
Стрекочет лента, сердце бьется
Тревожнее и веселее.

В дорожном платье, с саквояжем,
В автомобиле и в вагоне,
Она боится лишь погони,
Сухим измучена миражем.

Какая горькая нелепость:
Цель не оправдывает средства!
Ему — отцовское наследство,
А ей — пожизненная крепость!

Когда-то Хемингуэй поспорил, что сочинит рассказ из шести слов (англ.), который станет самым трогательным из всех ранее написанных. И он выиграл спор.
1. "Продаются детские ботиночки. Не ношенные."
(«For sale: baby shoes, never used.» )
2. Победитель конкурса на самый короткий рассказ, имеющий завязку, кульминацию и развязку. (О. Генри)
„Шофер закурил и нагнулся над бензобаком, посмотреть много ли осталось бензина. Покойнику было двадцать три года.“
3. Фредерик Браун. Кратчайшая страшная история из когда-либо написанных.
“ Последний человек на Земле сидел в комнате. В дверь постучались.“
4. В Великобритании был проведен конкурс на самый короткий рассказ.
Параметры были следующие:
должен быть упомянут бог
королева,
должно быть немного секса
и присутствовать какая-то тайна.
Рассказ — победитель:
— Господи! — вскричала королева, — я беременна, и неизвестно от
кого!…

Никогда нельзя отказываться от мечты! Мечты питают нашу душу, так же, как пища питает тело. Сколько бы раз в жизни нам ни пришлось пережить крушение и видеть, как разбиваются наши надежды, мы все равно должны продолжать мечтать.

Пауло Коэльо

В голове каждого человека заключен целый мир, и вполне возможно, что мир этот гораздо более причудлив, чем мы можем представить своими мелководными извилинами. Cемь миллиардов таких, как мы, ходят по этой планете. Семь миллиардов маленьких миров на поверхности одного большого. Может статься, что какой-нибудь сапожник или повар в закусочной, на которого без зевоты не взглянешь, живет более необычной жизнью, чем ты. Семь миллиардов историй, каждой из которых можно зачитываться без конца, историй, полных страданий и счастья, добра и зла, надежд и разочарований.

Дин Кунц

Случайное освещение предметов в комнате, тон утреннего неба, запах, когда-то любимый вами и навеявший смутные воспоминания, строка забытого стихотворения, которое снова встретилось вам в книге, музыкальная фраза из пьесы, которую вы давно уже не играли, – вот от каких мелочей зависит течение нашей жизни.

Оскар Уайльд

Все великие перемены в жизни одного человека, а также и всего человечества, начинаются и совершаются в мысли. Для того, чтобы могла произойти перемена чувств и поступков, должна произойти прежде всего перемена мысли.

Лев Толстой

Классика — то, что каждый считает нужным прочесть и никто не читает.

Марк Твен

Ты никогда не сможешь забыть то, что хочешь забыть больше всего.

Чак Паланик

У нас есть всё, чтобы быть счастливыми, но мы несчастны.

Рэй Брэдбери

Учора я подивилася чудовий фільм "Моторошно голосно і захмарно близько". Я дуже довго збиралася його подивитися, усе мені не вистачало часу, бажання чи ще чогось. Поштовхом до його перегляду стала моя прогулянка у "Дрім Тауні". Я, як завжди, пішла до книжкового магазину. На полиці популярних книг я побачила цю. Я відразу ж згадала про те, що я хочу його подивитися, і ввечері відразу узялася за перегляд. І не даремно. Такого доброго, ніжного і зворушливого фільму я давно не дивилася (він чимось нагадав мені фільми "Август Раш" і "Пам'ятай мене"). 

У фільмі розповідається про події 11 вересня у Америці. В жахливій катострофі загинув батько головного героя Оскара. Оскар знаходить загадковий ключ в вазі, що стояла на полиці в шкафу батька і вирішує знайти те, що він відмикає.

Спочатку цей фільм здався мені нудним, та зовсім скоро я зрозуміла, що він не є таким. Наврядчи я зможу знайти слова, щоб описати цей фільм. Проте головну ідею можна виразити в трьох словах:

"Не припиняй пошуки."

Раджу усім подивитися цей неперевершений фільм.

Пісня яка надихає

Стань мені самою, саме тою піснею
Будую світи й розламую кожного разу після
Лишись на першому на своєму місці
Ця подорож вже завершена, а швидкість ще двісті

Руту не шукай - твоя вона, не даруй речей, даруй сина
Як тобі, не знаю, припасти до душі
Річ одну ти знати повинна: ні на що це зовсім не схоже
Я немов маленька дитина, що без тебе жити не може

Знані на весь світ команди, мультиплатинові диски
Всі вони круті, ну звісно, але так далеко звідси
Декілька простих акордів - і мелодія лунає
Сподіваюсь, відчуваєш, хто про тебе справді дбає

Руту не шукай - твоя вона, не даруй речей, даруй сина
Як тобі, не знаю, припасти до душі
Річ одну ти знати повинна: ні на що це зовсім не схоже
Я немов маленька дитина, що без тебе жити...

Відтепер нема людей, колапс, розмір їх обрядів замалий
В вищих всіх світах моя була, і нарешті встрілись на землі
Не закінчуйся, ні, мій сон. двоє на планеті проти всіх
Не дивись на них, не слухай їх, це лише між пальцями пісок

Руту не шукай - твоя вона, не даруй речей, даруй сина
Як тобі, не знаю, припасти до душі
Річ одну ти знати повинна: ні на що це зовсім не схоже
Я немов маленька дитина, що без тебе жити...

Іноді в нашому житті залишається лише надія. Потрібно лиш триматися за неї і не відпускати. Потрібно просто вірити...

Дійсність охоплюють мрії,

Твої чи мої надії

Летять по небу із зорь?

Дивися! Он падає зірка:

Скоріше бажання промов.

Чи то не твоя надія 

Летить по небу із зорь?

Я очі прикрию руками -

Не хочу я бачити світ.

То таки твоя надія

Летіла крізь сонячний світ.

Я світло ввімкну,

Ти зачиниш вікно,

Ми разом уб’ємо надії.

Ніхто не побачить під нашим вікном

Зорю, що із неба спустилась...

Сьогодні народився великий поет української нації Тарас Григорович Шевченко. Нема на Україні жодної людини, що не знала б цю надзвичайну людину, проте... люди знають тільки його ім’я... і це лякає мене...

Декілька тижнів тому, я зі своїми друзями вирішила провести маленьке дослідження. Ми пішли на Майдан і підходили до людей запитуючи про Шевченка. Питання були такі:

1. Хто такий Тарас Шевченко?

2. Що він написав? Про що ці твори?

3. Коли народився поет?

Опитали ми 40 чоловік, з них, на всі питання відповіло 5... 

Відповідь однієї жінки приголомшила мене. Вона сказала: "Зачем мне его знать? В школе я не учусь, на работе это никому не нужно. Я прекрасно обхожусь без этого. К тому же, не такой уж он и известный поет."

Мені соромно за мою улюблену Україну. Не будьте байдужі! Любіть Україну!