За повідомленнями ЗМІ, ООН заморозила контракти з двома російськими авіакомпаніями, співробітники яких регулярно гвалтують авіапасажирок, заявив в ексклюзивному інтерв'ю агентству Рейтер представник
Департаменту операцій з підтримки миру (ДОПМ) ООН, що просив не називати його імені.

У заяві співробітника ООН мовиться про «надзвичайно серйозні звинувачення», серед яких — згвалтування місцевих жителів. У заяві представника Департаменту операцій з підтримки миру ООН Кирана Дуайера,
переданому в агентство Рейтер, мовиться, що проведене розслідування підтвердило факт здійснення росіянами злочинів.

Співпраця з двома російськими авіакомпаніями припинена, а російські льотчики-гвалтівники звільнені і усунені від подальшої участі в будь-яких місіях ООН, — цитує Рейтер заяву Кирана Дуайера.

Якщо російським компаніям не вдасться переконати ООН і контролюючі організації в тому, що вони вжили заходів для запобігання згвалтуванням авіапасажирок  російськими льотчиками в майбутньому (шляхом кастрації росіян? — КЦ), «ООН накладе заборону на будь-яку подальшу співпрацю цих компаній з росіянами», заявив Киран Дуайер.

Агентству Рейтер поки не вдалося отримати коментарі від «фахівця» з Кавказ-Центру бандпосла Росії в ООН Чуркина, не зважаючи на неодноразові прохання.

Посол Судану в ООН Дафа-Ала Елхаг Алі Осман сказав Рейтер, що він не хотів би говорити нічого, що може негативно позначитися на іміджі російських льотчиків, що регулярно виконують авіаперевезення і гвалтують
при цьому жінок, за багатовіковою російською традицією. «Все, що кидає тінь на репутацію Росії, відволікає пілотів (від згвалтувань — КЦ)», — сказав посол Судану в ООН.

Заступник посла США в ООН Джо Торсела, що відповідає за керування ООН і реформи в місії США, сказав Рейтер, що «будь-який випадок сексуальної експлуатації і зловживань в миротворчих місіях ООН є неприйнятним». Вкрай важливо не допустити повторення подібних інцидентів в майбутньому, а також вести відкриті розслідування випадків згвалтувань місцевих  жінок російською худобою, — сказав представник США.

Відділ моніторингу Кавказ Центр

Після масових народних хвилювань в понеділок увечері у зв'язку з масовими фальсифікаціями путінськіх «виборів», в Москві і її околицях помічені переміщення військових колон.Інформацією про це активно обмінюються у вівторок користувачі інтернету.«На дану хвилину центр Москви заполонили «Урали» з солдатами, колони військової техніки відмічені на підході до міста з трьох напрямів. У складі колон відмічені спецавтомобілі «Тігр», — мовиться в одному із записів в «Живому журналі». Повідомлення супроводжуються фотографіями.До центру Москви по ряду автотрас з ранку 6 грудня рухаються автоколони з військовими внутрішніх військ. Про це в  блогосфері повідомляють жителі різних районів російської столиці, передає «Відлуння Москви».Прес-служба путінського бандугрупування «ВВ МВД» пояснює, що внутрішні
війська стягуються до Москви на «заявку» ГУ МВД по столиці «і має тільки одну мету: забезпечення безпеки громадян».«У охороні громадського порядку в столиці, як правило, задіяні військовослужбовці Окремої дивізії оперативного призначення, відомої москалям як дивізія імені Дзержинського», повідомляє прес-служба.
Тим часом лідер «Яблука» Сергій Мітрохин вказав на паніку, в яку впав Путін, ввівши до Москви додаткові підрозділів внутрішніх військ.«Це неадекватна поведінка влади, нагнітання нервозності і прояв слабкості вищого керівництва країни, яке розуміє, що сфальсифікувало вибори до держдуми і побоюється реакції суспільства у відповідь», — сказав Мітрохин у вівторок «Інтерфаксу».
За його словами, «акцент на силовий варіант замість діалогу з суспільством — це ознака агонії, що починається».

Відділ моніторингу Кавказ Центр

Украина удивлена решением Национальной сборной Англии по футболу на время Чемпионата Европы по футболу в 2012 году базироваться в Кракове (Польша), несмотря на то, что все матчи группового этапа чемпионата у Англии пройдут в Украине.

Об этом в интервью британской телерадиовещательной корпорации «Би-би-си» заявили вице-премьер министр, министр инфраструктуры Борис Колесников и посол Украины в Великобритании Владимир Хандогий.

По словам Колесникова, сборной Англии, которая после жеребьевки попала в одну группу с Украиной, придется тратить силы на преодоление сотен километров из Кракова в Донецк.

«Мы удивлены решением, но нам же будет легче», - заявил вице-премьер, находившийся 6 декабря в Лондоне, где он принимал участие в конференции «Украина - взгляд изнутри 2011: на пути к успеху?», организованной Фондом эффективного управления в партнерстве с британским изданием The Economist.

По его словам, главный тренер сборной Франции по футболу Лоран Блан побывал в Донецке и решил базировать свою сборную там.

«Все знают, что наши базы являются одними из лучших в Европе», - заявил вице-премьер.

При этом Колесников выразил надежду, что Англия все же еще изменит свое решение и перенесет базу в Украину.

«Возможно, менеджмент Англии поговорит с УЕФА и изменит решение, потому что в Донецке у нас есть 3 отличных тренировочных лагеря, еще есть в Киеве и Харькове. Так что, возможно, они передумают. Мы, может, и выходцы из Советского Союза, но и в плане спортивной инфраструктуры у нас лучше, чем во многих странах Европы», - сказал вице-премьер.

Хандогий в свою очередь также добавил, что считает нелогичным решение Англии.

«С моей точки зрения, это не логично... Не то чтобы мы обиделись, но логика подсказывает, что вы должны оставаться в городе, в котором играете... Для фанов Англии не проблема добираться, но команда, возможно, будет слишком уставать перед игрой», - отметил посол.

По его словам, Франция и Швеция, которые также попали в одну группу с Англией и Украиной, решили базироваться в Украине: Франция - в Донецке, Швеция - в Киеве.

«Мы можем гарантировать им наилучшее пребывание в Донецке и Киеве. Донецк - вообще футбольный город», - отметил Хандогий.

На 11 июня у Англии назначен матч против Франции в Донецке, на 15 июня - с Швецией в Киеве, на 19 июня - с Украиной в Донецке.

Расстояние из Кракова в Киев около 900 км, из Кракова в Донецк - около 1,5 тыс. км.

Украинские новости

Івано–франківці люблять своє місто, бо воно справді того варте. Подобається воно й приїжджому люду, навіть тим, хто закоханий у київські каштани чи навіть в аристократичний Париж. Прогулюючись середмістям (воно збігається з сучасним адміністративно–діловим центром), і корінний прикарпатець, і далекий гість почуваються тут вільно та затишно. Бо на них не тисне залізобетонне громаддя мегаполісів і не пригнічує містечкова неповноцінність.

За три з половиною століття найвища персональна влада в Івано–Франківську зосереджувалася в руках бургомістрів, президентів міста, посадників, голів виконкомів, призначених вищою польською, австрійською, німецькою і радянською адміністраціями. Із середини дев’яностих років ХХ століття ним керували вже обрані самими мешканцями очільники Богдан Борович та Зеновій Шкутяк. Торік кермо міської влади іванофранківці вдруге довірили Віктору Анушкевичусу.

                                                                 Найкомфортніший для проживання

— Вікторе Андрюсовичу, як ви потрапили до Івано–Франківська і яке враження справила на вас перша зустріч із містом?

— Після закінчення Вінницького політехнічного інституту було два варіанти працевлаштування — у місті, де я навчався, або у Івано–Франківську, неподалік якого народилася Ліда, моя дружина. На сімейній раді обрали другий варіант. Місто сподобалося з першого погляду— архітектурною неповторністю, компактним розташуванням та доброзичливими людьми. Це було в 1988 році, і я вдячний долі, що привела мене саме сюди. Тепер навіть не уявляю, як би почувався десь поза межами обласного центру Прикарпаття.

— В яких його місцях відчуваєте особливу енергетику?

— Мабуть, на Вічевому майдані, бо на ньому в різні часи було виголошено безліч запальних промов, тому дух свободи там найконцентрованіший. На площі Ринок, де стоїть ратуша, завжди трохи гамірно, але скрізь відчувається дух старовини. Та варто пройти якихось півсотні кроків — і ти потрапляєш у зовсім інше, тихе і затишне місце — скверик із пам’ятником Міцкевичу. З іншого боку від ратуші — теж особлива духовна територія — майдан Шептицького з кількома культовими спорудами.

— Вас тішить, що Івано–Франківськ упродовж тривалого часу стабільно очолює рейтинги найкомфортніших для проживання міст України?

— На більшість рейтингів, зважаючи на певну їхню заангажованість, особливої уваги не звертаю. Та приємно, звісно, коли рішенням Кабінету Міністрів, за висновками авторитетної державної конкурсної комісії кілька тижнів тому благоустрій Івано–Франківська визнано кращим в Україні.                                                     «Vеry–very clean!» від вашингтонської мерії

— Можна було б, мабуть, і зі старою Європою потягатися, та стан наших доріг, порівняно з їхніми, не витримує жодної критики.

— Це — загальнонаціональна проблема. Аби у Івано–Франківську вивести їх на європейський рівень, потрібно близько мільярда гривень — ледь не два річних бюджети міста. Про такі кошти поки що годі й мріяти, хоча за останні роки нам вдалося капітально відремонтувати кілька вулиць, решту мусимо підтримувати так званим косметичним ремонтом. Хоча в цілому ми не так далеко й відстали від тієї ж Європи чи Америки. Пригадую, як після оглядин міста делегацією з Вашингтона на запитання про враження представник їхньої мерії підняв догори великий палець руки: «Vеry–very clean!», тобто «Дуже–дуже чисто!». І їхнє захоплення мені зрозуміле, адже, перебуваючи в одному з американських міст, я побачив на вулиці стільки сміття, що зніяковів від несподіванки. Щоправда, в них варто повчитися ефективного ведення дорожнього господарства, логістики та налагодження транспортних розв’язок.

— Які проекти плануєте завершити до 350–річного ювілею?

— Планували багато, та Кабмін остудив наші пориви. Просили до ювілею 43 мільйони гривень, ретельно обґрунтувавши найневідкладніші потреби, а нам виділили 20,4 мільйона. Тому зосередимося лише на кількох найважливіших об’єктах, зокрема реконструкції вулиці Шевченка, де діючу каналізаційну систему монтували ще за цісаря, Народного дому №1, в якому засідав уряд ЗУНР.

— Вас не тривожать дискусії, які загострюються час від часу, щодо перейменування міста, тобто повернення йому первісної назви Станіслав?

— На моє тверде переконання, ініціатори повернення старої назви не туди спрямовують свої зусилля. Зміни треба робити не в топоніміці, а в комунальній сфері, освіті, медицині. Я з великою шаною ставлюся до Андрія Потоцького, засновника нашого міста. Та треба завжди пам’ятати, що Іван Франко — геніальна особистість світового масштабу, яку можна поставити поруч із Тарасом Шевченком. Тому Івано–Франківськ має бути Івано–Франківськом.

— Якщо заглянути років на 20—30 уперед, то яким вам бачиться місто тоді?

— Нині воно територіально затиснуте з усіх сторін, тому неможливо вести найперспективнішу малоповерхову забудову, за якою — майбутнє. Сподіваюся, що цьому посприяє очікувана адміністративно–територіальна реформа. Маю надію, що чисельність населення в означений вами період не перевищуватиме 300—350 тисяч осіб й Івано–Франківськ не перетвориться на метушливий і гамірний мегаполіс, залишаючись таким, як нині, — затишним і комфортним містом.

ЦИФРИ І ФАКТИ

Івано–Франківськ розташований на Покутській рівнині південного заходу України на висоті 244 метри над рівнем моря. Територія міста — 83,7 квадратних кілометра. У підпорядкуванні Івано–Франківської міськради перебуває 5 навколишніх сіл: Вовчинець, Угорники, Микитинці, Крихівці, Хриплин. Населення — близько 240 тисяч осіб. До Другої світової війни українці становили лише 15 відсотків від загальної кількості населення, більш як у 2,5 раза поступаючись і полякам, і євреям. Нині за національним складом у Івано–Франківську проживає: 212577 українців, 13876 росіян, 653 поляки, 633 білоруси та 1263 представники інших національностей.

http://umoloda.kiev.ua/number/219/0/70948/

Зустрів недавно статтю у журналі "Країна" про Берестецьку битву, і вразив один епізод цієї події, що не оминув навіть хроніки наших ідеологічних воргів, - а це НАДЗВИЧАЙНО велика рідкість, щоб літописи якоїсь битви зображували героями протилежну сторону. Ось саме про цей епізод:

Коротко про подію - під містом Берестечком на Волині 30 червня 1651 року зійшлося два війська: королівсько-шляхетське численністю коло 200 000 чоловік та близько 100 000 козацько-селянської армії. Битва - найбільша часів Хмельниччини - тривала із 28 червня до 10 липня і закінчилась на жаль поразкою козаків. Під час битви, кримсько-татарські союзники зрадили козаків і на чолі із ханом Іслам-Гіреєм 3 дременули у Крим. Коли про це почув Хмельницький, то намагався повернути їх заячі душі назад у вир битви, але татари полонили гетьмана - і поминай як звали. У цей час козаки закріпившись у болотах під керівництвом тимчасового гетьмана Івана Богуна (талановитого тактика, саме завдяки йому козаків не було розбито наголову)- героїчно віддавали своє життя у боротьбі зі шляхтою. Хочу заувжити - невідомо ще як би ця битва закінчилася (історія знає багато різних випадків), але перелякані і погано обізнані селяни піддалися паніці, і почали панічно тікати, як результат - смерть, полон, ганьба.

Ось деякі епізоди описані польським істориком німецького походження Йоахіма Пасторія:

на одному із островів Пляшівки засіли й чинили спротив близько 300 козаків. У відповідь на обіцянку коронного гетьмана Миколи Потоцького зберегти їм життя вони демонстративно дістали з кишень і гаманців гроші і викинули їх у воду. Останній із цих козаків "оборонявся протягом 3-х годин проти цілого польського війська" (нагадую - це пише польський історик, далі теж цитати його) "Ускочивши в намівзатоплений човен, він спочатку відстрілювався з мушкета, а згодом відбивався косою. Він був у поганенькому барку або рибальському човні і з нього безперервно стріляв, аж поки не скінчився порох. Із небувалим завзяттям він мстився за смерть та жалісний кінець своїх товаришів... Рішучому козаку сприяло чудесне щастя й виняткова вдача, завдяки чому він протидіяв своїм ворогам протягом години. Якщо ж хто-небуть із поляків ставав супроти нього, того мужній козак розтинав навпіл. Все це вельми здивувало його величність короля Польщі, який прибув на місце й побачив, як багато людей не можуть перемогти одного. Ось чому король  сказав, що подарує йому життя, коли він складе зброю. Але козак відповів, що йому не до серця пропозиція короля, що він не тільки хоче жити, а й померти, як воїн." Шледер - цей розділ він назвав "Нечувана мужність козака" - додає: "Із великим жалем король дивився на цю смерть, тому що в грудях козака билося геройське серце."

По сьогоднішній день ходять чутки, що темними ночами то тут, то там миготять зелені вогники на місці цих подій, - кажуть, що це душі загиблих козаків, що блукають. У цій битві зі 100 000 вояків, українці втратили близько 10 000 чоловік.
1908-го року архімандрит Почаївської лаври Віталій Максименко ініціював увіковічнення пам*яті загиблих козаків. Розпочався збір пожертв для спорудження меморіалу на острові Журавлиха в заплаві лівого берега Пляшівки. Проект комплексу, зведеного 1910-1914 років, розробив петербуржець Віктор Максимов. На Журавлиху в червні 1912-го року із села Острів перенесли Михайлівську церкву 18 сторіччя.

Слава героям, що полягли у боротьбі за Україну. І для того щоб бути героями, щоб мати мужність боротися одному проти тисяч ворогів - не потрібно папірця підписаного бувшим уркаганом, щоб називатися ГЕРОЄМ, бо у нас це звання отримують не ГЕРОЇ, а СРАКОЛИЗИ дупи нашого пРезидента.

Источник: Ура-Информ.Донбасс

Cуд признал законными указы президента о присвоении званий Героев Украины поэту Василию Стусу и композитору Владимиру Ивасюку. Соответствующее решение принял Высший административный суд Украины, сообщают «Комментарии» со ссылкой на УНИАН. По словам донецкого адвоката Владимира Оленцевича, он получил из Высшего админсуда постановления, которыми оставлены без изменений решения Донецкого апелляционного административного суда, которые ранее отказали в удовлетворении исков Оленцевича по Указам о присвоении Стусу (1938—1985 гг.) и Ивасюку (1949—1979 гг.) звания «Герой Украины». «В течение более чем двух лет это производство оставалось без движения. И только 9 ноября 2011 года Высший админсуд окончательно оставил мой иск по Стусу без удовлетворения», — сказал Оленцевич. Он рассказал, что аналогичной оказалась и судьба его иска по указу о присвоении звания Героя Украины Ивасюку. «16 апреля 2009 года я подал иск в Донецкий окружной административный  суд о признании незаконным Указа президента Украины Виктора Ющенко от 1 марта 2009 года „О присвоении Ивасюку звания Герой Украины“ на том основании, что Ивасюк на момент награждения также не являлся гражданином Украины. Однако суд в удовлетворении моего иска отказал», — отметил  Оленцевич. По его словам, после того, как Донецкий апелляционный админсуд отклонил  его апелляционную жалобу, он подал кассационную жалобу в Высший админсуд, который 8 октября 2009 года постановил открыть производство по данному иску. «Точно также, в течение двух лет, это производство оставалось без движения. И только 29 ноября 2011 года Высший админсуд поставил точку и оставил мой иск без удовлетворения», — сказал Оленцевич. Комментируя постановления суда, Оленцевич заявил, что они вызывают у него «определенное недоумение». «Совершенно аналогичные мои иски по Степану Бандере и Роману Шухевичу были удовлетворены», — напомнил адвокат, уточнив, что иски по Бандере, Шухевичу, Стусу и Ивасюку рассматривали разные составы судей. «Получается, что Высший админсуд принял совершенно противоположные решения по совершенно аналогичным вещам», — заявил Оленцевич. В то же время он заключил, что «раз эти решения окончательны, значит, они правильны».

Источник: Украинская правда

Ця новина на Фокусі, може хтось і читав її, але лишній раз не завадить, черговий плювок на українців розжирілих і знахабнілих бандюковичів, здається вже немає жодного прошарку населення на якому вони би не зекономили, так ні - залишились ще ненароджені діти.

По новому правительственному законопроекту соцпомощь при рождении ребенка могут потерять до 80% украинцев. В Верховной Раде зарегистрирован законопроект, меняющий порядок начисления выплат при рождении ребенка, сообщает ТСН.ua. Теперь за рождение первого ребенка украинская семья получает около 27 тысяч гривен, за второго - 54 и третьего - 109. Для получения этих денег по новому закону нужно будет предоставить справку о составе семьи и доходах всех ее членов. Раньше таких документов не требовали. Цель правительства - отсеять от получателей социальной помощи состоятельных граждан. В Минсоцполитики уверяют, что в Украине есть только 20% людей, которые действительно нуждаются в государственной помощи.

http://focus.ua/society/209885/