ВНИМАНИЕ!!
Прошу максимально распространить!
Бойцы нуждающиеся в протезировании и реабилитации, наш протезный центр готов принять 62 человека бесплатно в стационар!!!
Ситуация смешная - целый центр с современным оборудованием пустует...
Обратилось руководство - просят направлять пострадавших.Готовы бесплатно изготовлять даже из импортных комплектующих и оказывать пожизненное сопровождение.Центр в Хмельницком, готовы принять из любой области.Реабилитация,лечение,протезирование,питание 21 день.БЕСПЛАТНО!!! Работают психологи, помогают приспособиться и реабилитироватся.Контактное лицо-Вiкторiя Середюк 06730287770673028777 (волонтер)

- фірму ADIDAS заснували у Львові. Родина Даслерів мала сімейне
підприємство, яке виготовляло капці. У 1918 році Даслери переїздять до
Львова. Брати Адольф і Рудольф Даслери починають виготовляти спортивне
взуття. Перша майстерня знаходилася у дворі по вул. Коперніка,20. Згодом
усі місцеві спортивні клуби стали клієнтами братів. У 1933 році Даслери
повертаються до Німеччини. З часом на базі їхніх майстерень постала
фабрика"Прогрес".

Петро Кралюк, проректор Острозької академії, Радіо Свобода

Не так давно виповнилося сто років з дня народження Григорія Мацейка. Цей ювілей мало хто зауважив.

Хоча, здавалось, те, що зробив Мацейко (чи принаймні те, що йому приписують), стало важливою віхою як в історії українського націоналістичного руху, так і в історії українсько-польських стосунків.

Дивний терорист

Думаю, для багатьох ім’я Григорія Мацейка маловідоме. Походив він з бідної селянської родини. Не мав доброї освіти. Із 16 років працював у Львові на циклографічному підприємстві. 16 червня 1931 року він затримав члена Української військової організації (УВО) Івана Мицика, який втікав від поліції після здійснення атентату. Незважаючи на таку провину, Мацейка в 1932 році прийняли до лав Організації українських націоналістів (ОУН), частиною якої було УВО. 1 жовтня 1933 року Мацейка арештувала польська поліція за звинуваченням у націоналістичній діяльності. Але 14 березня 1934 року його звільняють, ніби не знайшовши достатньо доказів. Майже в той самий час ОУН починає підготовку вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького. Ухвалюється рішення здійснити атентат у дещо незвичний спосіб. Атентатник має взяти з собою бомбу, підійти з нею до Перацького і підірвати її. Мали загинути жертва і вбивця. Ні до цього акту, ні після нього оунівці подібних атентатів не планували.

У цій ситуації Мацейко пропонує свої послуги. Він готовий загинути сам і вбити Перацького, бо, мовляв, хоче спокутувати вину кількарічної давності, коли допоміг поліції затримати Івана Мицика. Аргументація приймається, Мацейка готують до атентату.

Він приїздить у Варшаву. Його інструктує Микола Лебідь, який протягом тривалого часу слідкував за Перацьким. Передбачається вбивство міністра біля ресторації «Товариський клуб», куди той разом з іншими урядовцями ходив обідати. Цікаво, що за Лебедем та його соратниками давно вже слідкувала поліція, але чомусь їх не чіпали. Те саме стосується й багатьох інших оунівців, зокрема членів львівської організації, які мали причетність до підготовки замаху на Перацького.

На фінальній стадії підготовки атентату Бандера побачив, що тут щось нечисто. Тому дав команду відмінити замах. Але це розпорядження не дійшло до Лебедя, а самого Бандеру та його соратників поліція арештувала буквально за день до вбивства Перацького. Зате Лебедя і Мацейка не зачепили…

Офіційна версія вбивства міністра виглядала так. 15 червня 1934 року Мацейко протягом тривалого часу з бомбою, покладеною в пакунок, ходив біля ресторації «Товариський клуб». Ніхто не звернув на нього уваги. Хоча тут збиралися високопосадовці, і, зрозуміло, за «Клубом» вівся нагляд. О 15:30 сюди приїхав Перацький на авто. До нього підійшов Мацейко. Ніби він спробував підірвати бомбу. Але вона не вибухнула. Тоді атентатник витягнув револьвер. Звідки взявся останній? Його, виявляється, передали львівські оунівці, які перед цим з нього застрелили донощика Ярослава Бачинського. І ось Мацейко влучно стріляє в Перацького. Хоча раніше не брав участі в атентатах і, певно, не дуже добре вмів стріляти.

Просто вражає холоднокровність Мацейка. Він, вбивши Перацького, спокійнісінько почимчикував вулицею. Ні швейцар «Товариського клубу», ні шофер Перацького не кинулися відразу за вбивцею. Лише через кілька хвилин за ним почалася погоня. Мацейко кинув пакунок із бомбою та вміло втік від погоні, сховавшись в одному з бічних будинків. (З приводу цього українська газета «Діло» не без іронії писала: складається враження, що вбивця був варшав’янином або принаймні добре знав топографію Варшави). У цьому будинку Мацейко ніби залишив плаща, в якому були оунівські символи – жовто-блакитна кокарда й запонка.

Далі атентатник благополучно добрався до Львова, передав львівським оунівцям револьвера, яким згодом вбили директора Львівської академічної гімназії Івана Бабія. Зі Львова Мацейко добрався до польсько-чехословацького кордону, перетнув його і при допомозі Ярослава Барановського опинився в далекій Аргентині. Там він не виявляв політичної активності і спокійно помер своєю смертю в 1966 році.

Наслідки вбивства

Чи потрібне було вбивство Перацького для ОУН? Воно мало що їм давало. Перацький належав до найближчого оточення Юзефа Пілсудського, тодішнього диктатора Польщі. Пілсудчики хоча й проводили політику асиміляції українського населення, проте, на відміну від польських націоналістів, намагалися в цьому питанні дотримуватися поміркованості. До того ж Перацький демонстрував готовність йти на порозуміння з українськими політиками.

Вбивство Перацького було потрібне іншим людям. Адже в той час Пілсудський доживав свої останні дні. Перацький же розглядався як один із найбільш імовірних його наступників. Тому високопоставлені польські політики бачили в ньому конкурента і не проти були його прибрати. Відомий політик Вінцентій Вітос, який тричі був прем’єром міжвоєнної Польщі, 22 липня 1934 року записав у своєму щоденнику, що, за його відомостями, Перацького вбили його політичні приятелі.

Справді, у вбивстві Перацького багато загадок. Так, очевидці атентату дають різний опис убивці міністра. Навіть дехто вважає, що було три атентатника. Спочатку влада намагалась представити вбивцями Перацького радикальних польських націоналістів. Лише через кілька місяців почали звинувачувати оунівців. Одним із головних доказів вбивства ними Перацького було те, що його застрелили з того самого револьвера, що і вбитого львівськими оунівцями Івана Бабія. Чи не було це вбивство ще однією провокацією? Тоді ж невідомо звідки в руках польської поліції з’явився величезних «архів Сеника», який містив відомості про діяльність оунівців. Цей архів контролював згадуваний Ярослав Барановський, якого пізніше звинуватили в співробітництві з польською поліцією.

Можна наводити й інші факти, які засвідчують, що вбивство Перацького було операцією польських спецслужб, яку організували конкуренти цього політика. Вбивці, маскуючи сліди, переклали вину на українських націоналістів, сподіваючись з цього мати ще політичний зиск. Тому в Варшаві і Львові були організовані гучні судові процеси над Бандерою і його соратниками, на яких їх звинуватили у вбивстві Перацького та інших атентатах. Ці процеси мали на меті паралізувати діяльність ОУН і створити вкрай негативну опінію про українських націоналістів. Та не так сталося. Справді, діяльність ОУН у Польщі була паралізована. Зате Бандера зумів перетворити варшавський та львівський судові процеси у блискучий піар для ОУН. Він ніби прийняв ту гру, яку нав’язали йому польські спецслужби. Проте виграли не вони – виграв Бандера. Зрештою, це стало прелюдією для творення радикального крила ОУН-бандерівців.

Уявімо, що було, якби Перацького не вбили. Певно, він би заступив Пілсудського. Польща проводила б більш помірковану політику. Не було б безглуздих репресій щодо українців (один концтабір «Береза Картузька» чого вартує!). І, певно, не виникло б радикальне крило ОУН. Зрештою, не було б культивування такої ненависті між поляками й українцями, як це сталося наприкінці 30-х – на початку 40-х років ХХ століття. Та історію не переробиш. Хоча її уроки варто засвоїти.

А блискучий атентатник Мацейко? Схоже, він був просто статистом у диявольській грі польський спецслужб.

Можемо посперечатися, що ви про це не знали!

1. Паралельні лінії в космосі перетинаються.

2. Фен-шуй спочатку - мистецтво прикрашати могили.

3. При чханні всі функції організму зупиняються, навіть ...серце.

4. Качине крякання не створює луни.

5. Найбільша кількість віджимань за раз - 46001.

6. Змія може спати впродовж 3 років.

7. Довжина волосся на голові, що відрощується в середньому людиною впродовж життя - 725 кілометрів.

8. Золото - це настільки рідкісний метал, що за одну годину в світі знаходять більше заліза, ніж за всю історію знайшли золота.

9. Серце білого кита розміром з «Фольксваген-Жук».

10. 100 000 000 статевих актів відбувається щодня у всьому світі. З них тільки 910 000 закінчуються заплідненням.

11. Лізтоманія - потреба слухати музику увесь час.

12. Ізіфалофобія - боязнь ерекції.

13. Один мільярд секунд - це приблизно 37 років.

14. Язик хамелеона удвічі довший його тіла.

15. Майкла Джордана на другому курсі коледжу не взяли в баскетбольну команду через маленький зріст.

16. У Кенії витрати на хабарі складають одну третину домашнього бюджету (цікаво, а хто рахував цю величину в Україні? - прим.«Аратти»).

17. Бігун здатний зі старту випередити гоночну машину в перші 10 метрів.

18. Прищі можна вивести сумішшю з розмелених таблеток будь-якого антибіотика, аспірину і супрастину (по одній), з додаванням краплі води.

19. Колібрі - єдиний птах, який може літати задом наперед.

20. Гігантські ящірки Комодо нападають навіть на оленя і кабана.

21. Кожного четвертого американця показували по телевізору.

22. Половина чоловіків не миють руки після відвідування туалету.

23. Якщо жовту канарку годувати червоним перцем, колір її пір’я стане яскраво-оранжевим.

24. Для точної підтримки балансу та аеродинамічних властивостей орел, при випаданні пера з одного крила, втрачає таке ж перо з іншого крила.

25. У 18 ст. солдати, які воювали проти армій Фрідріха, принесли тарганів у Москву і в Петербург. До цього тарганів не було.

26. Щоб розколоти горіх, досить покласти його в гарячу воду на 48 годин.

27. Між плитами піраміди Хеопса неможливо просунути лезо.

28. У Фінляндії існує чемпіонат з перетягування дружин. Переможець отримує кількість пива, що еквівалентне вазі подружжя.

29. Орли спаровуються у польоті.

30. Водії вбивають більше оленів, ніж мисливці.

І наостанок - «бонус» для шанувальників розчинної кави:

Розчинна кава - порошок практично без запаху. Ароматизатор в нього додають пізніше. Власне, і натуральної кави там - не більше 15%...

Виявляється, ентузіастами створені карти з країнами, в яких у жителів найбільші первинні та вторинні статеві ознаки, де найрозумніші і щасливі громадяни, де яка соціальна мережа панує, і хто все ще продовжує вірити в мирний атом.

Вивчайте, та розвішуйте у себе вдома чи офісі :)


                                    Карта розміру грудей


                                       Карта розміру пенісів


                                         Карта атомних реакторів


                                                Карта розуму


                                      Карта щастя

Интересные откровения разведслужб США приводит обозреватель Хуссейн аль-Бербери в издающейся в Соединённых Штатах газете Watan.

Если воспринять сообщение Хуссейна аль-Бербери как достоверное, то тогда придётся считаться с тем, что, согласно исследованию Департамента Ближнего Востока службы разведки США, к 2025 году или после него государство Израиль прекратит своё существование. "Процесс исхода израильтян и возвращения к местам прежнего обитания стал необратимым: свыше полумиллиона фаллашей (эфиопские евреи - прим.) и прочих африканских иудеев намерены вернуться на Чёрный Континент в ближайшие десять лет", - отмечает автор статьи.

"Готовы к реэмиграции более миллиона россиян и десятки тысяч европейцев. В документе указывается, что нарастание "революционной" волны в соседних с Израилем странах, прежде всего мощный всплеск исламизма в Египте, вызывают у израильтян тревогу и опасения за свою жизнь, своё будущее, будущее детей и родных. Израильтяне потянулись к родным местам, где родились и выросли. Исход пока ещё не стал впечатляюще зримым, и противостояние еврейского государства набирающему сил политическому исламу продлится здесь ещё много лет", - пишет Хуссейн аль-Бербери.

"Страшат израильскую общественность и ничтожные показатели рождаемости и прироста населения, не идущие ни в какое сравнение с демографическим взрывом на палестинских землях. По данным американских разведслужб, полмиллиона израильтян уже запаслись американскими паспортами. Те, у кого нет ни европейских, ни американских выездных документов, как-то умудряются их раздобывать. Многие предпочитают отправиться в страны многоконфессиональные, со смешанным национальным составом населения, где можно будет распрощаться с мыслью о чистоте иудейской расы, на которой и воздвигался Израиль. Однако его основателям не удалось сотворить государственное образование, основанное на иудейской исключительности. Последующие лидеры не преуспели в этом ни в прошлом, ни в настоящем", - отмечается в статье.

Существует много учений, исследований политических и религиозных аспектов, выдвигающих концепцию скорого конца Израиля как государства, и возникли они не сегодня, пишет Хусейн аль-Бербери. Есть среди них работы, опубликованные много лет назад. Так, очень известный британский историк Арнольд Тойнби в 1967 году, после очередной арабо-израильской войны, завершившейся победой Израиля и оккупацией огромных арабских территорий, писал: "Несмотря на победу, Израиль долго не просуществует. Сообщество аномальное, чуждое... Крохотное государство на чужих землях, его отторгающих. Как и многочисленные народы, обитающие вокруг него".

Хочу порекомендувати для перегляду цікавий документальний фільм про історію ізраіле-палестинських відносин. Фільм розповідає про факти, які старанно приховують ЗМІ, про створення однієї держави за рахунок гноблення іншої. Фільм про причини виникнення цього конфлікту, про рух, що передував фашизму - про сіонізм.

Ось зсилка на фільм, де можна скачати його безплатно через торрент-файл: http://www.torrentino.com/torrents/375686

Перегляньте задля власного розширення світогляду на цю проблему, а то в неті багато суперечок щодо цього конфлікту.

Купив на днях книжку, прочитав за день. Поклав на поличку : "Книжки, що повинні прочитати мої діти" - поруч із Чорним Вороном В.Шкляра.
Один недолік - закоротка, хотілось продовження, тим більше, що там є що розписувати, але я не автор - може так і було задумано.
                                                              
Ось короткий опис:
Їм закидають масові вбивства вчителів. бандерівцям місце в ГУЛАГу, де вони... можуть бути корисними. Замість скніти в таборах ватажок повстанців Данило Червоний наводить там лад! І нехай він планує втечу, йому, героєві чи бандиту, єдиному до снаги приборкати ув`язнених злодіїв. Як це було, розкажуть три свідки: міліціонер, чекіст і ворог народу. не шукайте Червоного ані серед мертвих, ані серед живих, шукайте серед овіяних легендою!

Від себе: початок книги дещо шокував, думав - на який хрєн я її купив, подумував не дочитувати, але потім стало все на свої місця, і захопився.
Ось місце, де я придбав її: http://nashformat.ua/books/hudojnya-literatura/chervonyy?product=chervonyy&pic=http%3A%2F%2Fnashformat.ua%2Fupload%2Fiblock%2F8e0%2Fimg231.jpg&urlsoc=http%3A%2F%2Fnashformat.ua%2Fbooks%2Fhudojnya-literatura%2Fchervonyy&logout_butt=%C2%E8%E9%F2%E8

Нові факти насадження антироССійської істерії працівниками Львівського метро. Фашизмом у цьому місті просякнуто майже все. Навіть львівські коти усією своєю поведінкою виказують презирство і неповагу до усього, що дороге і близьке кожній руССкій людині.
Ось наглядні докази цьому - два фашистських кота-бєндєровця збираються познущатись над георгієвською стрічкою, пов*язаною на машину руССкого патріота:




Ви тільки погляньте - з якою ненавистю цей шерстистий бєндєровскій мутант накидається на символ Величності і Непереможності РуССкого Солдата і Русского Міра:



Доколє? Доколє руССкі будуть терпіти це?