Москалі відмовляються від «Калашникова»

Минулої середи в банді «Держдума РФ» пройшла «урядова година» за участю
ватажка МО РФ Сердюкова. Він за зачиненими дверима розповів
парламентарям про перебіг військової реформи, про вирішення соціальних
і кадрових питань армії. За відомостями GZT.RU, «легендарні» автомати
Калашникова і гвинтівки СВД визнані керівництвом міністерства морально
застарілими. Отже в найближчому майбутньому москалі купуватимуть за
кордоном не тільки носії гвинтокрилів і непілотовані літаки, але й
стрілецьку зброю — штурмові і снайперські гвинтівки.
Сердюков також обговорював з депутатами держпрограму закупівлі
озброєнь. «Кошти (виділені з держбюджету) скажені», — зізнався один з
членів думського комітету з оборони. Раніше цифра вже називалась- 20
трлн рублів. Міноборони визначило напрями, по яких незабаром будуть
проводиться масовані закупівлі і переозброєння частин. Йдеться про
засоби ППО і сучасні засоби зв'язку, зокрема індивідуальні, для
військовослужбовців частин постійної готовності. Росія виявилася відсталою в тій сфері озброєнь, де вважалася мало не
світовим лідером: у стрілецькій зброї. «Закордонні зразки по всіх ТТХ
перевершують наші. «Калашникови» залишилися в минулому столітті, —
зізнався один з депутатів після доповіді міністра.- Вони, у тому числі
і 100-а серія, не здатні вести прицільний вогонь чергами. У бойових
діях професіонали вимушені вести вогонь одиночними. Мало того,
закордонні зразки стрілецької зброї легші, простіші в обслуговуванні,
часто і дешевші». На думку депутатів-офіцерів, ці проблеми виникли зокрема через те, що
за часів холодної війни і «залізної завіси» російські (радянські)
зброярі виявилися відірваними від збройових шкіл Німеччини, Бельгії,
Австрії, США, Ізраїлю, ПАР(Не простіше все пояснити творчою яловістю
москалів? — КЦ).

Відділ моніторингу КЦ

«ПЕНСИОННЫЙ УДАР» под дых Вооруженным Силам

То, о чем так долго говорили в Украине (кто – в кабинетах власти с томным придыханием в ожидании кредитов МВФ, а кто с ужасом, недоумением и ненавистью дома на кухнях и на работе в курилках) свершилось. Украину ждет «пенсионный ад».Логику наших нынешних руководителей, решивших поднять пенсионный возраст, понять невозможно. Они кивают на Европу, - мол, там повышают. Это лицемерие и цинизм чистой воды. В странах ЕС люди живут в среднем 78 лет. А как можно повышать пенсионный возраст до 65 лет для мужчин в Украине, где их средняя продолжительность жизни – 62 года? На этот вопрос никто из команды Януковича-Азарова, трясущейся по западным кредитам, не отвечает. Ясно одно: это глубоко антинародная «реформа», если ее вообще можно считать реформой, поскольку тут куда уместнее слово «геноцид».…Для Вооруженных Сил Украины пенсионные предложения команды Азарова имеют особую прелесть. Ведь совершенно ясно, что в случае принятия законопроекта о пенсионной реформе в его нынешнем виде украинская армия в обозримом будущем просто перестанет быть боеспособным вооруженным формированием, напрочь лишившись профессиональных кадров. В этом плане предложение в законопроекте служить военным минимум 25 лет, но получать пенсию лишь после 60 лет – тот удар поддых, который быстро доконает и без того перманентно деградирующие до сегодняшнего дня Вооруженные Силы Украины. Начнем с того, что логику авторов законопроекта в отношении военнослужащих вообще понять невозможно, - предлагаются нововведения, представляющиеся просто дикими для любой цивилизованной страны. На всем пространстве СНГ, начиная с России, и далеко за его пределами, до США, военнослужащие имеют право на пенсию после 20 лет минимальной выслуги. Этот срок не высосан из пальца, - иначе он не был бы одинаков в десятках стран. Авторам законопроекта в своих уютных кабинетах, очевидно, не понять, что военная служба предусматривает несколько иное времяпрепровождение, нежели перебирание бумажек в тепле и уюте. Ненормированный рабочий день, колоссальные психологические и физические нагрузки, постоянный стресс (в Украине он в разы усиливается полным отсутствием приемлемых социальных условий для людей в погонах) приводит к тому, что после двух десятилетий службы редко какой военнослужащие не имеет хронических заболеваний. Срок жизни их, соответственно, тоже в большинстве своем недолгий. Но увеличение минимального срока службы на 5 лет еще терпимо. Непонятно, другое – а именно, какими соображениями руководствовались авторы проекта, когда сочиняли предложение для военнослужащих после 25 лет добросовестной службы еще не менее 15 лет «бесплатно» ждать заслуженной пенсии. Такого на сегодня нет нигде в мире! И ведь надо было придумать ограничить возраст, до которого можно служить, 55 годами. То есть при всех потугах минимум 5 лет уволившийся офицер гарантированно будет «бесплатно» ждать пенсии. Ну не бред сумасшедших? Посмотрим на ситуацию изнутри. Среднестатистический военный – это человек, терпящий трудности и лишения службы за довольно скромное вознаграждение. При этом масса людей в погонах не имеют крыши над головой, т.е. из своего и без того небольшого денежного содержания должны львиную его часть выделять на то, чтобы снять жилье. На сегодня никаких льгот военные не имеют, потому единственное, что отличает украинского офицера от, например, получающего такую же (а то и большую) зарплату столичного грузчика – возможность раньше уйти на пенсию. И эту возможность у него забирают. Главный вопрос: чем должен заниматься уволившийся после 25 лет честной службы офицер до получения пенсии? Чем он будет кормить себя и свою семью 15 лет? В массе случаев уволившиеся военные работают, но чаще всего это – не жадность или блажь, а стремление чем-то дополнить пенсию в 1 200 – 1 400 гривен. Согласимся, для человека, оставшегося на улице с семьей после увольнения из армии – это не такая большая сумма. Факт в том, что в возрасте после 43 – 45 лет найти работу с нормальной зарплатой весьма проблематично, тем более – с резюме, в котором предыдущее место одно – Вооруженные Силы. Кстати, о резюме. Кто у нас возьмет на работу товарища, всю жизнь командовавшего, например, зентино-ракетными или танковыми подразделениями, или БЧ-2 (ракетно-артиллерийской боевой частью) корабля? Кому и на какой должности на гражданке он с таким опытом работы нужен?Кстати,например, в Севастополе, где масса российских моряков с Черноморского флота РФ получают пенсию из украинского Пенсионного фонда, так ее и будут получать после 20-25 лет выслуги. А их украинские коллеги, служащие тут же - нет. Учитывая, что военнослужащие живут, как правило, недолго, Пенсионный фонд Украины будет работать на российских военнослужащих, а не собственных украинских.Но и это не все. В городе уволившийся майор или подполковник, может быть, и переступит через свою офицерскую гордость и устроится грузчиком или охранником (опять таки, кому нужен охранник, под 50?), или, в крайнем случае, будет выживать, собирая пустые бутылки у вокзала. Но основная масса гарнизонов Вооруженных Сил расположены не в городах. Если человек получил за годы службы жилье (а чаще всего обеспечиваются квартирами военные как раз отдаленных гарнизонов, там строить дешевле), - где ему в военном городке вообще искать работу, даже если его специальность востребована на гражданке? Тут не иначе как остается на 15 лет переходить на подножный корм в прямом смысле этого слова. Таким образом, имеем не особо оптимистичную картину. На сегодня одной из основных проблем Вооруженных Сил руководство Минобороны называет кадровую. Мотивации служить в украинской армии практически нет. Потому за год количество контрактников в ВСУ (и это с нашими планами в обозримом будущем отказаться от призыва!) увеличилось меньше, чем на 1 %. Офицеры бегут из армии, кто как может. Но кто сюда вообще пойдет служить, заведомо зная, что его ждет подобное жалкое будущее? Многих ли прельстит перспектива получить высшее военное образование, если гарантирован такой конец «служебной карьеры»? С уверенностью можно сказать, что молодежь, которая все же решит поступать в военные вузы, изначально будет избирать специальности, которые гарантировано будут востребованы на гражданке – просто уже затем, чтобы иметь возможность найти работу после увольнения в запас в ожидании пенсии. Например, такими специальностями являются профессии военного юриста или финансиста. Но проблема в том, что армия не может состоять только из юристов. Ее боеспособность определяют как раз «боевые» специальности – командирские и узких военных специалистов. Которые после пенсионной реформы ни по какой логике не могут быть востребованными. А это означает только полный развал Вооруженных Сил, и ничего иного. В то же время в армии в ближайшем будущем будут происходить нехорошие вещи. Масса старших офицеров будут держаться в войсках до последнего, стремясь прослужить как можно дольше (на гражданке же в ожидании пенсии заняться особо нечем). Таким образом, молодежь ко всему утратит какую-либо перспективу служебного роста – все «верхние» должности забьют старики. Вот так Вооруженные Силы очень скоро и превратятся в сборище подполковников и полковников с не лучшим здоровьем, в лучшем случае – сорокалетних капитанов. Боеспособным вооруженным формированием такую армию назвать будет невозможно.

…Подлость авторов нынешней пенсионной реформы по отношению к военным состоит в том, что последние имеют минимальную возможность адекватной реакции. Офицер или прапорщик – не частные предприниматели, они не могут просто так, не вступая в конфликт с законом, бросить все и поехать в Киев митинговать у зданий правительства, Администрации Президента и парламента. Но у армии и флота есть пусть не самый эффективный и не гарантированный, но все же совершенно законный способ высказать свое мнение – это офицерские собрания. Они имеют полное право обратиться и к Министру обороны Украины, и к Президенту Украины как Верховному Главнокомандующему Вооруженных Сил Украины. Главное сегодня – не молчать. К этому стоит вспомнить еще один момент. В конце ноября этого года директор Департамента кадровой политики МО Украины Сергей Трифонов заявил во время «горячей телефонной линии» в Киеве следующее (см. газета «Народная армия» №222 (4584) от 26 ноября 2010 года): на сегодняшний день вопросы об увеличении пенсионного возраста военнослужащих в Министерстве обороны Украины не рассматриваются. НО! Цитата: «…Если соответствующие предложения будут появляться, Департамент кадровой политики после проработки будет передавать их Общественному совету при Министерстве обороны Украины для последующего обсуждения офицерами в целом».Здесь военным пообещали (целый руководитель Департамента Минобороны): все предложения по пенсионной реформе будут обсуждаться офицерами. Сегодня кто-нибудь спрашивает мнение людей в погонах? Офицеры, напомните же военному руководству его обещания! Лично я уверен, что голос людей в погонах будет услышан. Лишь бы этот голос вообще прорезался… Дмитрий Тымчук, главный редактор ФЛО Т2017

«Рабы, подножки, грязь Москвы»

«Рабы, подножки, грязь Москвы» Януковича дружно поддержали тезис Путина о том, что Украина Гитлера не побеждала

Верховная Рада Украины не поддержала депутатский запрос народного депутата Владимира Яворивского (фракция «БЮТ-Батьківщина») к Президенту Украины Виктору Януковичу по поводу неподобающего реагирования Украиной «на утверждение премьер-министра России относительно украинских ветеранов-фронтовиков Второй мировой войны, которое являются выпадом против всего украинского народа».

За поддержку данного запроса проголосовали лишь 6 (при необходимых 150) из 292 народных депутатов, зарегистрированных в сессионном зале.На то время депутаты из фракции «БЮТ-Батьківщина» и фракции НУ-НС покинули сессионный зал.Как сообщалось, 16 декабря с.г. во время общения с россиянами в прямом эфире, Владимир Путин заявил, что Россия победила бы в Великой Отечественной войне, даже если бы Украина не входила в состав Советского Союза. «Теперь по поводу наших отношений с Украиной. Я позволю с вами не согласиться, когда вы сейчас сказали, что если бы мы были разделены, мы не победили бы в войне. Мы все равно победили бы, потому что мы - страна победителей», - заявил Путин.

http://obkom.net.ua/news/2010-12-24/1246.shtml

Харкову нав’язують малоросійські новорічні гуляння?

Рівненська обласна організація Української народної партії занепокоєна засиллям під час новорічних свят російських скоморохів та матрьошок у Києві та в обласних центрах України. Як повідомляє кореспондент УНІАН, відповідну заяву оприлюднила прес-служба обласної організації УНП. За словами керівника облорганізації, члена правління УНП Світлани НІКОЛІНОЇ, скоморохи, медведі, самовари, балалайки і матрьошки заполонили майдани українських міст не випадково. Адже усі ці традиційно російські символи святкування Нового року покликані продемонструвати історичну єдність українського та російського народів, а в кінцевому підсумку – відсутність українського народу взагалі, оскільки кобза, бандура, вертепи, колядки чи козацькі змагання зустрічаються нині в Україні значно рідше, ніж балалайки та матрьошки. «Ганебна і тотальна русифікація триває не лише в теле- чи радіопросторі, а абсолютно скрізь. Чужі символи, чужі свята, чужа мова і чужа держава нав’язуються українцям потугами не лише одіозного Дмитра ТАБАЧНИКА, а й зусиллями управлінь й відділів культури, які, власне, й організовують «малоросійський” аналог московських «гулянь”, — говориться у заяві прес-служби облорганізації УНП. Як повідомлялося, 19 грудня у центрі Харкова встановили 300-літровий самовар і 8-метрові матрьошки.

 

КЦ

В Москве подсказали Януковичу, как угодить «кремлевским карликам

В Москве подсказали Януковичу, как угодить «кремлевским карликам», - надо писсуар опустить на 10 см.

Журналистка московского телецентра «Останкино» Ольга Любимова, она же блоггер под именем kropalik, сообщила новость, о которой, по ее признанию, она не может молчать - поскольку увидела все собственными глазами.Цитата с поста kropalik в livejournal.com: «Послушайте, я глубоко поражена и даже не предлагаю вам в это верить. Я просто сама знаю, к сожалению, что это не баян и поэтому не могу не поделиться. На следующей неделе Дмитрий свет его Анатольевич посетит 1 канал. Это я тайн военных не открываю - это у него теперь эфир на 1 канале после эфира на России Путина. А теперь начинаю раскрывать военные тайны. Дело в том, что в Останкино всегда к приезду Вовы и Димы наводят марафет. Как в Алисе в стране чудес... Красят розы - всякие трещины замазывают, таджики моют шлагбаумы, так же проводится еще целый список бессмысленных мероприятий. Но! В этот раз фантазии останкинских чиновников не имели границ. Как облегчить президенту его учать, как тронуть искренней заботой его израненное сердце? Не знаю, кому пришел в голову единственно верный ответ на все эти риторические вопросы. Но был он поистине гениален. В мужском туалете возле студии, где будет писаться интервью и твориться современная история, произвели мелкий косметический ремонт. На 10 см опустили уровень писсуаров»...

Справка: Рост Дмитрия Медведева 162 см. Рост Владимира Путина 170 см.

Газета по-киевски

Полтавські селяни вигнали з своєї церкви московського попа

На Полтавщині стався безпрецедентний випадок у сучасному українському православ'ї, повідомляє Полтавщина. Прихожани села Мехедівка Лохвицького району наполягли, аби замість священика від УПЦ Московського патріархату в їхньому храмі був представник Київського. Тепер богослужіння у них проходитимуть українською мовою з дотриманням національних традицій православ'я та народних звичаїв. Рішення про перехід прийняла громада села, хоча людям було нелегко відстояти його. Адже два десятки років поспіль у селі Мехедівка панувала УПЦ МП.

 

Відділ моніторингу

КЦ

Перемир*я між УПА і АК

Змушені домовлятися
 
Минай Мирослава  (із журналу "Тиждень")

 

 

Зустріч двох відбулася рано-вранці в четвер 22 липня 1943 року на блоці «Целлєнбау» концтабору Заксенгаузен. На початку один зі співрозмовників представився:  «Провідник Організації Українських Націоналістів Степан Бандера» У відповідь почув –  «Головний Комендант Армії Крайової генерал Стефан Ровецький».

Контакт під прицілом

Заксенгаузен відрізнявся від решти німецьких концтаборів блоком «Целлєнбау», де в окремих камерах утримували особливо важливих в’язнів. Дякуючи цьому, у табірному жаргоні блок фігурував, як «промінентенбау». «Промінентами» в табірній говірці називали також винятково важливих в’язнів.Головний наглядач за блоком, Курт Еккаріус підпорядковувався безпосередньо начальникові табору  штандартенфюрерові СС Антону Кайндлю. Серед «жителів» блоку значилися  комуністичні діячі з усієї Європи, офіцери Інтелідженс Сервіс, пілоти англійських літаків, син Сталіна і син Нансена, принцеса італійського королівського дому Мафальда, радянські генерали, німецькі єпископи, українські націоналісти, французький міністр, австрійський канцлер – всього до 80 осіб одночасно.Зустрітися лідерам двох народів допомогло не тільки Гестапо, але й впертість Володимира Стахіва, члена Проводу Українських Націоналістів і також в’язня Заксенгаузена. Саме він 16 липня 1943 року побачив фігуру когось новоприбулого. Перші дві спроби контакту не вдалися – генерал «мовчав, як заклятий». Тільки 18 липня, на третій день, Ровецький відгукнувся, почувши рідну польську мову – до того Стахів пробував щастя іншими мовами. Тільки-но Стахів розповів, хто він і звідки, тут же почув запитання: «А де Бандера і Стецько?» - «Вони тут. Бандера ваш сусід, ви з 71 камери, а він у 73». Ровецький негайно попросив про контакт з Бандерою.  Стахів передав прохання провідникові. Бандера погодився без роздумів. І – в суворій таємниці перед вартою – зустріч відбулася.Хоч перед війною польська преса активно мусувала думку, що ОУН – німецька «п’ята колона», для Ровецького ув’язнення Бандери в Заксенгаузені було «цілком достатнім аргументом, що ці люди також боролися з Гітлером».  І тут уже вступало в свої права поняття військової честі, яке забороняє шкодити тому, хто в однаковій ситуації з тобою протистоїть спільному ворогові. Бандерівці на додачу до цього за довготривалий тюремний «стаж» засвоїли тверду етику політичних в’язнів. Згідно з цим неписаним кодексом, усі в’язні, незалежно від походження і поглядів – єдина спільнота, об’єднана спільним ворогом – режимом.Темою №1 тут же стали перспективи українсько-польських стосунків. Ані Бандера, ані Ровецький не змогли розповісти про зміст тих розмов, а пам’ять Володимира Стахіва теж не зберегла їхнього змісту. Свою позицію Ровецький виклав у підпільному «грипсі» польським співвязням: «… вже зараз мусимо рахуватися з втратою наших східних земель на користь українців. Того вимагає політика польської нації». Другою великою темою для розмов була політика західних союзників. Зі Сходу стрімко наступала Червона Армія, а союзники не поспішали відкривати «другий фронт» в Європі. Що далі? «Цієї осені (1943 р.) більшовики займуть Україну, а наступного літа ввійдуть в Польщу. До дідька, наші приятелі, як завжди, мають час і не спішаться.» Реалізму Ровецького в політиці вистачило б не на одного. І українців, і поляків регулярно відвідували гості з Берліна – Німеччина не втрачала надії домовитися з котроюсь зі сторін. Але чули тільки відмови. «В словнику українського націоналіста нема слова «здатися» - цю фразу польські слідчі чули ще перед війною. Тепер її почули і гестапівці.  Ровецький припечатав справу коротко: «Кого луплять в боки, з тим переговорів не ведуть!».Генерал Ровецький уже віддавна хворів на шлунок. У концтаборі бажання допомогти важить більше, ніж сама допомога. Ровецького, як особливо важливого в’язня, годували дещо краще – проте половина  продуктів були йому протипоказані. Знаючи це, він запропонував Стахіву ділитися з ним їжею. Цей план не вдалося зреалізувати з практичних причин – доступ до вікна камери перекривав щиток, через який можна було щось закинути хіба з даху – але не з двору, під наглядом конвоїрів з «вишок». Попри все, Ровецькому вдалося знайти щілину і крізь неї регулярно просовувати різні дрібнички – наприклад, цигарки. Стахів став для генерала, здавалось би, кровно ворожої армії справжнім «вікном у світ». Ще в липні він повідомив решті в’язнів – поляків про присутність їхнього Головного Командира в блоку і з тих часів передавав записки від них генералові і назад второваним шляхом – через вікно.  Жодна з тих записок не потрапила в руки німців.

Ціна свободи

Восени 1943 року Ровецький і Стахів почали планувати спільну втечу. Основним у втечі з концтаборі було вибратися за його межі. Вибратися з блоку, не кажучи вже про табір без сторонньої допомоги було неможливо – спробуй беззбройному пробитися через подвійні мури і ряди колючого дроту  під наглядом кулеметних дул з «вишок». Тому змовники почали шукати серед охоронців такого, який згодився б за відповідну суму вивести втікачів з табору і допомогти їм сховатися у незнайомій місцевості. Такий охоронець знайшовся. Свободу двох людей він оцінив у 50 тисяч марок, які згоджувався сплатити Ровецький – за себе і за українських друзів. Він уже готувався писати лист до своїх соратників на свободу. Але – контакти з охоронцем підтримувалися через третього в’язня, а того несподівано перевели до загального табору. План розвалився. Нова надія засвітила, коли стало відомо про  плани перевезти Ровецького до Берліна для фахового медичного огляду.Як і попереднього разу, участь у підготовці втечі набрала міжнародного характеру. Планувалося, що генерал вискочить з автомобіля на закруті в районі Потсдамської площі. Стахів, який раніше бував у Берліні, намалював для товариша по недолі план околиць площі. В останній, як думали, розмові, обоє домовилися про спосіб, яким Ровецький у разі удачі подасть звістку про себе. Генерал мав прислати листа, в якому прізвище Стахіва мало бути написане на польський лад. Остання фраза українця  у тій розмові була: «Боже вам помагай!». Коли Ровецького нарешті повезли до Берліна, Стахів «ані того дня, ані наступного не міг спати». Але і цей план не вдався – Ровецького везли двома автомобілями під сильною охороною. Спроба втечі напевно закінчилася б розстрілом на місці.Стефану Ровецькому так і не судилося втекти з ворожих рук – його розстріляли в серпні 1944 року, зразу ж після вибуху Варшавського Повстання. Степана Бандеру у вересні 1944 року вивезуть з табору до Берліна. Вкотре умовлятимуть зректися Акту відновлення Української Держави і пропонуватимуть співпрацю. Вкотре почують «ні». У лютому 1945 року Провідник зуміє в атмосфері загального хаосу втекти з-під варти і продовжить боротьбу. Володимир Стахів переживе обох і стане свідком того, як і надалі двох провідників єднатиме тільки бажання до свободи свого народу. Стефан Ровецький  заслужено буде вшанований своїм і чужими народами. Боротьба Степана Бандери триватиме ж після його смерті.

Національно-визвольні армії українців і поляків – Українська Повстанська Армія та Армія Крайова попри спершу протилежні цілі вретші стали перед фактом необхідності  сільних дій. АК та УПА пішли на домовленості з метою здійснення скоординованих заходів проти дкпортацій поляків з території УРСР, українців з території, яка залишилася за Польщею. У квітні 1945 р. на Перемищині результатом зустрічі представників обох формувань у с.Скдліско стало підписання протоколу, за яким гарантувалася цілковита безпека населення, а також тісна співпраця і взаємодія. Наступними кроками були локальні зустрічі та домовленості у Руді Ружанецькій (Любачівщина) 2 і 21 травня того ж року, та в Тучні і Горощинці в повіті Біла на Підляшші восени 1945 р. Сам факт примирення викликав захоплення і радість як українців, так і поляків.  Зі спільних акцій відомі напад на ст. Вербковичі 6 квітня 1946 р. та атака на м. Грубешів у ніч з 27 на 28 травня 1946 р.

РПЦ можуть дозволити брати участь у політичній діяльності

Священнослужителі РПЦ зможуть отримати можливість брати участь у політичній діяльності у разі "крайньою церковної необхідності".

Про це заявив в ефірі радіостанції Ехо Москви голова Синодального відділу із взаємин Російської православної церкви і суспільства протоієрей Всеволод Чаплін.
Таким чином він прокоментував інформацію про розробку РПЦ проекту документа, згідно з яким священнослужителі Руської православної церкви зможуть отримати право висувати свої кандидатури на виборах у будь-які органи влади.
Проект був схвалений 16 грудня в першому читанні президією Міжсоборної присутності РПЦ. Протоієрей підкреслив, що навіть, якщо у випадку позитивних відгуків, проект буде прийнятий в існуючому вигляді "це не означає, що будь-який священик за своїм бажанням зможе балотуватися в Державну Думу".
За словами представника РПЦ, "мова йде про виняткові випадки", в кожному з яких необхідно благословення церковного Синоду.
Раніше, 3 лютого, повідомлялося, що Російська православна церква виділить близько 400 священнослужителів для служіння в російських військах на штатній основі. Про це оголосив патріарх Московський і всія Русі Кирило.
У свою чергу, у вересні патріарх Московський і всієї Русі Кирило заявив, що військовослужбовці особливо потребують духовної підтримки, і військові заявили, що священики РПЦ повинні з'явитися в армії і на флоті в найближчим часом.
На його думку, інститут військового духовенства, до відтворення якого влітку 2009-го закликав президент Медведєв, розвивається недостатньо енергійно. Патріарх розраховує, що дуже скоро у всіх частинах і на флоті "пліч-о-пліч з тими, хто віддає свій борг батьківщині, з'являться священики".

За матеріалами:  РИА Новости, Радиостанция Эхо Москвы

Жители Крыма боятся голода

Большая часть населения полуострова запуганна тем, что не сможет купить еды. Таковы исследования социологов.
У
более 60% жителей есть страх перед резким увеличением цен на продукты
социального значения, ростом уровня безработицы и невыплатой зарплат и
пенсий. Это характерно для всех регионов государства, говорят
специалисты. В то же время, только 3% украинцев излучают чрезвычайный
оптимизм. Они считают, что им вообще ничего не угрожает.
"Потеря
национального единства, угроза внешняя, угроза со стороны. Они
присутствуют, но они в общем итоге уходят куда-то далеко назад. Где-то
менее трети населения отмечают эти социальные страхи", комментирует для
UBR.UA Николай Чурилов, директор центра социальных и маркетинговых исследований.

Депутатам Луцької міськради заборонили розмовляти російською

Луцька міська рада розглянула проект нового регламенту, який передбачає
запровадження правил етики для депутатів, зокрема депутатам заборонили
розмовляти російською на засіданнях.
Згідно з цими правилами, народний обранець не повинен вживати лайливі слова, ображати когось під час виступу або закликати до насильницьких дій. Також у регламенті зазначено, що засідання ведуться виключно українською мовою, інформують «Волинські новини».Проект регламенту стверджує, що депутат під час засідання не має права «здійснювати та приймати дзвінки» по мобільному телефону.Присутні на сесії також не повинні переривати виступаючого оплесками, вигуками чи вставанням.Остаточно норми регламенту депутати повинні затвердити на продовженні сесії 17 грудня.Нагадаємо, що  в Одесі навпаки заборонили депутатам спілкуватися українською мовою. Мер Одеси окупант-українофоб Олексій Костусєв запропонував спілкуватися російською на першому засіданні нового виконавчого комітету Одеської міськради. Депутати-зрадники одноголосно ухвалили рішення.До того ж мер-падлюка зажадав, щоб документи міському голові подавали також виключно російською.