Як мені житиСеред людей?Бога гнівити,Тішити себе...Думкою – отрутою,Земною спокусою,Силою неправедною,Душею пустою...Знати, що ніхто не чуєЙ не розуміє,І ніколи того стануНе збагне...Приспів:Я давно не видів щастя,Коло мене люди плачуть,Їм нічого не порушує безумства думок...Я живу як усі, світа білого не бачу,Мене б’ють по лиці й пізнають на вулиці!Іноді мені здається, що невдовзі минеться,І я пробуджуся в іншому світі,Щасливий,Заспокоєний,Вродливий, закоханий,Ясний усім, впевнений в собі. Рибу в річках,Кохання в очах дівчатВижу я, сучкар від сучкаІз древа Чорнобиля...Ховаюся в натовпіУ великих містах,Лишаюся сам-на-самВ ефірному просторі...

Річ піде про, вже відомого вам винахідника, Віктора Вереітинова.  Того ж самого от тільки з іншою історією,життєвими переплетіннями і, звісно ж, винаходами. Окрім манії всього свого життя літати легко як птиці, у Віктора Івановича є ще манія бодай трішечки допомогти інвалідам не словом ,а ділом. У співпраці із лікарями Харківського інституту патології хребта та суглобів ім. М. І. Ситенка взявся за розробку протезів. А саме загорівся думкою, як зробити такий протез який би позбавив людей  фантомного болю їх використання (навіть найдорожчі німецьки(на сьогодні вони вважа.ться кращими) не дозволяють цього.
А  тепер про переплетіння: Чому німецькі кращі? Мабуть,через славнозвісні відмиви та відкати. Вибачте,але інше на думку не йде. Як ще можна пояснити ось такий  випадок з життя. Людина пройшла дві війни, лишилася без ніг. Він Герой,захищений Державною програмою мав всі «привілеї» та найкращі і, що є не менш важливим, найдорожчи немецькі протези. Так ось ця людина зустрілася з Вереітиновим, з небажанням приміряла його винахід. І знаєте яким було його враження – відчуття майже справжніх ніг! Перше що він сказав – Вікторе Івановичу , дозвольте мені піти в них на вулицю, мені схотілося гуляти. Фантомного болю не було, іноземний «гуманітарний» винахід поставлено у шафу..
http://video.i.ua/user/508185/51204/274242/
Вже вдвох вони пойхали на прийом, до, відомого всім вам, В. Семиноженку. Алгоритм дій чиновників відомий всім, але таке паскудство і начхатєльство в таких  серйозних життєвих проблемах багатьох – це просто «уму не постижимо»! Уявіть,тільки на хвилиночку яке б то було ДІЛО якби за це взятись на державному рівні! І ось як цей державний представник за це взявся: Він розводив руками, давав добро, виступив пару разів із гаслами щодо протекції різних програм допомоги інвалідам по телебаченню, відписав листа з пропозицією куди звернутись і там відповіли просто і зрозуміло«ми «продвинемо» такі протези давайте 7000$ і все окєюшки».
Так і хочеться запитати словами Вереітинова «Куда нас гонит бешеный прогресс?» .
А українці продовжують купляти за величезні гроші(за держ програмою) "іноземні палки" без шарнірів – адже важливим елементом у протезі Вереітинова  є  залучення шарніра у місці гомілковостопного суглобу, який значно підвищує функціональність стопи.
Ось такий український прогрес з безсовісними чиновниками-прогресистами і їхнею зневагою і презирством до ДОБРА.

понеділок, 28 березня 2011 р.
Людина про яку піде мова захоплюється польотами,простором ,небом, вітром. Це технік чи романтик? Це технік, бо присвятив себе авіаційному літакобудуванню,але він так само як і Мікеланджело пише вірші, і так само ви знайдете переплетіння його захоплення з його біографією. Чого коштує один його політ у два роки з третього поверху). А у дорослому, страшний діагноз лікарів – літати не можна!
Винахідник на ім’я Віктор Іванович Вереітинов
http://www.segodnya.ua/news/12070439.html (цікавий репортаж про нього)
Додаю відео про його безпечно крило з якістю 20,тоді як у дельтаплана 10 ,неможливістю входити у штопор,хоча для Ту 154 задрати ніс на 15 градусів є критичним. І ще дещо,щороку на малих летальних апаратах гинуть 100 людей. Бо всі вони літають тільки при розрахункових режимах польоту!  
Питання до аудиторії: Як і де,на вашу думку, можна використати такий винахід з найбільшою користю для людства. І ще дещо, є здогадки чому воно не знаходить визнання (ну звісно окрім того, що Табачники при владі вже багато років)?
І обов’язково задавайте цікаві  питання винахіднику передам.

http://video.i.ua/user/508185/51204/271409/

субота, 26 березня 2011 р.

Автор: Евгенія Ідея: Інститут екологічних проблем(адже нема у нас ще інституту біоетичних проблем), Харків Присвячується ПИВОМАНу ,людині що любила природу і Україну(сильніше за пиво).

 Щаслива нагода опинила мене вчора серед великих винахідників. Їх досягнення величезні,а Державного визнання нема. Ті, хто сьогодні представляють Державу на всіх рівнях, непогані винахідники, але  обрали своєю галуззю фінансове дослідне поле, яке,на превеликий жаль, не потребує екологічних заходів по його обробці. Варто пам'ятати! Ресурс -  вичерпний, а ідея житиме віками. Шановні мілья- та мільйо- рдери і нери , не пожалійте,якогось відсотка зі свого урожаю на розвиток ідеї і зробіть депозитний вклад в своє добре ім’я! Це не ваша банківська галузь,що кине вас при зручній нагоді. Це цікава співпраця у якій працює мозок, що не стомлюється,а тільки виділяє якусь рідину схожу з наркотиком. Творчість – найкращий наркотик.

Винаходи в Україні  є, але вони не втілюються у повсякденне і не покращують життя вже сьогодні…

 Мої любі українці!!! Тепер звернення до вас.

Кажуть,що в 1986р. Україна посідала ІV місце по кількості винаходів. Чом би нам не посісти І ? Чи хтось сумнівається,що серед нас багато цікавих людей,які захоплюються життям,які хочуть і роблять його кращим з думкою і піклуванням про інших, про близьких. Ми маємо знаходити їх по всій Україні і представляти у цьому співтоваристві. І особливо добре,якщо це будуть ваші добрі знайомі!  

***

А я кажу вам: день іде,

Іде така година,

Коли ні тут, ні там, ніде,

Кордонів жодних не буде,

Лишь даль далека, синя.

А я кажу вам: близький час

І хвиля недалека,

Що буря звіється нараз,

Згуртує і змітає нас

І зблизька, і здалека.

Хто каже вам, що все одно,

Де жити, як вмирати,

Той тягне вас в багно на дно,

Той вам дає без дна судно

І каже кермувати.

А я вам кажу: майте слух,

І позір тому дайте,

Що вам говорить волі дух

Про близьку хвилю заверух,

І хвилі тої чайте!..

1911 р. Богдан Лепкий

Не гуде вже вітер - заспокоївся.
Ти не кличеш мене - згомонів
Я не мчу - нехай рана загоїться
Аби тільки снився ти мені.

Все минає - то одвічна істина
А весна-то потайки іде:
Ще морозно,ще зимова сивина
Переможна
                     і весну тим б’є

Але весна знає свою силу
Притаїлась, значить, мить - і все!
Ще я називаю теби милим...
Вітер в серце і - нема тебе ніде!

Частина перша Місячний календар.

За місячним календарем сьогодні ,як і в день виборів президента України 7 лютого 2010, 23 Місячний день(символ Крокодил).
Так от, це критичний день, люди скромні мають бути у стані захисту, бо цей день - "ТОРЖЕСТВО МЕРЗАВЦЕВ!"
В тому можна переконатись,включивши зараз тєлєк(там, в рамках програми "По*yю кожного", транслюють Головного почуїста України).

Отримала вранці від "i.ua" <[email protected]>
"Ваш вопрос "Топ запитання Януковичу" был удален за несоответствие теме раздела. Просьба размещать только те вопросы, которые требуют помощи, в остальном, публикуйте заметки в блогах, если вам хочется просто пообщаться с другими пользователями на произвольные темы."

Ось я і пишу у своєму блозі, своє питання:
 Питання до Януковича не відноситься до розділу "питання",а є звичайним ,черговим трухлявим піаром та хамською іздьовкою над українцями.
P.S. І ще дещо, в мене налаштовано інтерфейс українською,чому листи від модерів я отримую іншою мовою???

"Спасибi, князю. Питаєте, чого я боролася з ворогом, котрий облягав наш
город? Бо вiн ворог, ворог, свiтлiйший князю".
Офiцери, почувши новий зворот у допитi, зацiкавилися. Дехто встав i
пiдiйшов ближче. Свiтлiйший дав рукою знак, щоб повернулися на мiсця.
"Ворог,- повторив, киваючи головою.А я гадав, що ми союзники у вiйнi
проти шведiв. Значиться, не знали ми, в якому характерi приходимо до вас".
"Союзник не вдирається насильно в мiсто i не здобуває його, знаючи, що
мiсто дiстало наказ вiд свого зверхника не впускати нiкого в свої мури".
"Але ж цей зверхник зрадив царя, i ваш город не обов'язаний був його
слухати".
"На це питання Батурин вiдповiв вам тричi. Я iнакше вiдповiсти не
можу".
"Не можете, жаль дуже! Та й за це вам спасибi. Знаємо, хто ми такi та
як ставитеся до вас. А то все ми дивилися на Україну, як на частину нашої
держави, а тут - ми вороги! От тобi що! А чому ж бо то ми, москвичi,
значиться, вороги вашої України?"
"Тому, що не приятелi, а чому не приятелi - це вже ваша рiч. Видно, не
хочете ними бути".
Офiцери штовхали себе лiктями. Розмова робилася цiкавою. По рухах князя
i по його голосi крiзь зуби знали, що в нiм накипає нова злiсть i що вiн
її довго не вдержить. Вибухне i тодi буде цiкаво.
"Якi ж то ворожi дiйствi я супроти вашої України помiтили ви за
москалями?"
"Ще питаєш, князю? Коли славної пам'ятi Богдан Хмельницький за Божою
помочею визволив Україну i з доброї волi, зважаючи на спiльну вiру
православну, пiддався пiд протекцiю московську, цар пiд присягою
зобов'язався у всiх правах i свободах заховати й обороняти вiйсько
запорозьке i весь народ козацький-український, землi нашої нi до своїх
володiнь не прилучаючи, анi не дозволяючи сусiдам нарушувати їх цiлостi".
"Знаємо це i у великiм поважаннi тримаємо iм'я великого гетьмана
Богдана Хмельницького".
"Iм'я, то так. Але, що сталося з його наслiддям? Хто спустошив землю
вiд рiки Случi до Днiпра, перегнав здавна там осiлий народ у слободи, а
землю передав у кормигу ворожу?"
"Зробили це iсторичнi конечностi, сильнiшi вiд наших бажань. Але невже
ж тi землi не заселилися наново?"
"Самусь i Палiй кращу вiдповiдь дали б вiд мене. А менi ви позвольте
спитати вас, що сталося з городами українськими? Ще за життя Богдана
Хмельницького ваше правительство виманило собi право...Меншиков
нетерпеливо порушився на крiслi; Мотря говорила далi: - ...право тримати
свою залогу в Києвi з тим, що її начальник не буде присвоювати собi нiяких
прав до мiста i до людностi його. А тепер у Києвi сидить воєвода, нiби
другий гетьман i нiби сильнiший ще вiд нього. В Переяславi, Нiжинi,
Чернiговi i по iнших мiстах теж стоять московськi залоги i не перестають
кривдити народ. А наше вiйсько, нашi козацькi полки, що мали обороняти
рiдну землю, ви кидаєте по далеких землях, виставляєте їх на походи
далекi, на бої важкi, на всiляку бiду, щоб вони вигинули i щоб країна наша
не мала своїх оборонцiв. Тодi вам легше буде прибрати її до своїх рук,
вольностi нашi покасувати, московськi порядки завести i саме iм'я України
загладити навiки. I ви ще питаєтеся, князю, чому Батурин не хотiв перед
вами вiдчинити своїх брам i чому я боролася разом з батуринцями проти
вас?"
Меншиков слухав i не перебивав довгої промови. На ньому помiтне було
здивування, що жiнка, i то молода й гарна жiнка, знає iсторiю й цiкавиться
полiтичними питаннями. У них таких жiнок нема. Вони могли вирости тiльки
серед лiберального устрою, там, де шанувалася особиста свобода, де iдея
незайманостi й недоторкальностi людини робилася життєвим, якщо не писаним
законом. Його бистрий i вiд природи багато вивiнований ум бачив величезну
рiзницю мiж Києвом i Москвою, розумiв, звiдки випливає ворожнеча мiж
москвичами й українцями. Два свiти, два iншi свiтогляди, двi культури,
котрi важко звести докупи, як важко помирити воду з вогнем. Мiж ними
мусить iти бiй, поки один iз противникiв не ляже переможений, знесилений i
надовго неспосiбний до дальшої боротьби. В душi признавав вищiсть такому
жiночому типовi, як Мотря, вважав його цiкавiшим i привабливiшим вiд
покiрної, слухняної i безвольної пiвнiчної жiнки, i коли б не отсе важке
батуринське дiло, не вiдповiдальнiсть, яка тяготiла на нiм, вiн радо
побалакав би з Мотрею, як любив балакати з культурними, високорозвитими
людьми. Але годi - треба закiнчити дiло.
Уривок з історичного роману Богдана Лепкого "Батурин".

Всім відомо, як нещодавно друга сина Яши донеччанина Арбуза призначили на охфігеннну посаду ГОЛОВИ НАЦБАНКУ України?
Думаю всім.
А знаєте, як розплачуються за такі призначення у "не корупційному" клані Віктора Хфєдирича!?
А ось так:
Сын Януковича выкупил 100% акций "Всеукраинского банка развития" у Арбузовыхhttp://banker.ua/bank_news/banks/2011/02/01/1180446863/pg/2/