Я не
хочу, щоб бачив ти
як я, гортаючи сторінки,
Ховаючись плачу, зводячи крапки
в кінці.
Стискаю серденько від
болі обома руками
І обмежуюся майже
порожніми, але дорогими листами.
Я не
хочу, щоб бачив ти
як я, ламаючи мости,
Відкинула незабуті почуття. Якщо
зможеш, прости.
Думки обертом, бо знаю
як тобі зараз
боляче.
Власними словами обом
причиняю болі, говорячи.
Я не хочу, щоб
бачив ти як я,
втікаючи від себе,
Всією душею, серцем намагаюся
забути тебе,
Але нічого не
виходить. Це принесе одні
страждання,
Самопожертвування, але не можу
інакше.
Я не
хочу, щоб бачив ти як
я, розклеївшись на частки,
Впала духом і
пишу надзвичайно сумні
вірші.
Але, якщо колись випадково
прочитаєш ці рядки,
Прошу тільки про
одне, себе ні в
чому не вини.
Я не
хочу, щоб бачив ти
як я, закриваючі очі,
Не впізнаю себе
і жадаю безкінечності
ночі,
Щоб більше не
прокинутися, бо світ потемнів,
Наче жахливий проклятий
сон — навіки згорів.
Я не
хочу, щоб бачив ти
як я, дивлячись сни,
Не хочу прокидатись, бо бачу
тільки очі твої.
Почала розуміти настільки
тебе не вистачає
У моєму давно
забутому і порожньому
житті.
Я не
хочу, щоб бачив ти
як я, закресливши списані
Нами сторінки, відмовилась від
всього в житті.
Не жалкуючи себе, я
зроблю щось неможливе —
Загадково прокинусь й
загадково ж і
загину…
Я не
хочу, щоб бачив ти
як я, не встаючи
з ліжка,
У маренні благатиму, щоб тебе
побачити, і зрідка,
Дійсно, покажеться хтось схожий
на тебе.
І я
повірю, кидаючись в марево
нестерпно.
Я не
хочу, щоб бачив ти
як я, в останні
хвилини
Рушаю туди, куди не
слід рушати в
свої роки.
Прошу, благаю, тільки за мною
не йди!..
Я сама..Я сама
за себе постою, поки
стою…