Про волю і рабів
- 20.06.18, 21:57
Гнобив рабів до нестями господар неситий
Довго терпіли раби і нарешті повстали
Ген по – під тином лежить охорона побита
Злого господаря влучна стріла наздогнала
Радісні сльози, обійми, нарешті ми вільні!
Бий ланцюги, розриваємо, браття кайдани,
Ми переможці, а тобто ми горді і сильні,
Більше не прийдеться нам працювати на пана!
«Чом не радієш, чому не скидаєш кайданів?
Може на ноги звестись тобі, брате, несила?
Руку давай, підніму тебе, підеш із нами!»
«Що ж ви накоїли, дурні, ой що ж наробили!
Де будем жити і хто буде нас годувати?»
«Підем за гору, на вільні неорані луки
Візьмемо землю і будем на ній працювати
З любою жінкою візьмемось руки за руки!»
«Прийдуть пани і накинуть аркани, побачиш!
Так не буває, щоб вільним прожити без пана,
Воля, свобода без хліба і юшки – то нащо?
Бути рабом, як на мене не так вже й погано!»
«Бачиш меча? Він ворожою кров/ю омитий!
Ним боронитиму я і дружину і волю.
Можуть мене і її вороги лиш убити,
Взяти ж до рабства себе я тепер не дозволю!»
«Що ж, залишайся рабом, як тобі не огидно,
Ми ж заберемо з собою орала і зброю
Підем за гору далеку, а там буде видно!
Хто не боїться свободи – ходімо зі мною»