Дніпрі багато місць, які мають давню та захоплюючу історію. Одне з них – так звана Мандриківка. За даними Вікіпедії, Мандриківка — козацьке селище й сучасна історична місцевість міста Дніпро, що розташована вздовж правого узбережжя річки Дніпра у Соборному районі. Повідомляє сайт «Наше Місто».

Навпроти Станового острова на правому березі річки Дніпро розташовувалося поселення Мандриківка. Його заснування пов’язують із зимівником козацького єсаула Мандрики. Андрій Мандрика згадується у джерелах другої половини XVII ст. як козак з Нового Кодаку. Селище розвивалося як «виселок» із Половиці. Коли на місці слободи Половиці почали будувати Катеринослав, частина мешканців перебралася до Мандриківки, збільшивши її населення. Кажуть Андрій Мандрика одружився пізно, мріяв про сина, але народилась донька, яку батько виховував як козака, він вчив дівчину їздити верхи, рубатися шаблею, стріляти з пістоля. Дівчина була дуже гарна, хлопці на неї задивлялися, але Марійка, так звали дівчину тримала себе незалежно і на залицяння ніякі не піддавалася, до того ж майже ніколи не розлучалася з шаблею, яку подарував їй батько. В ті часи на українські хутори та села часто налітали кримські татари, щоб наловити людей і потім продати їх на базарі. Найбільше цінувалися в такій якості молоді гарні дівчата. Якось Марійка поїхала на Дніпро купатися, звісно прихопивши з собою шаблю. Свої речі вона склала на березі, тут же поставила коня, який першим побачив татарський роз'їзд і голосно заіржав. Марійка теж побачила татар, одягатись не було часу, тому вона схопила шаблю, скосила на коня і кинулась на зустріч татарам. Татари від такого видовища ошаліли, воно і не дивно, красива дівчина на коні, а з одягу на ній лише шабля. Доки татари кліпали очима, вона встигла двох зарубати, а одному відтяти руку з ятаганом. Двое зоставшихся втекли і діставшись своїх розповіли, що наткнулись на "шайтанкизим", тобто доньку шайтана. Розповідь побратимів вразила татарських нукерів і деякий час тататри-людолови оминали Мандриківку, саме в цей час туди і потяглися люди, бо вільної землі було вдосталь, до того ж жити було безпечно. Ішли роки, місто Катеринославі росло і врешті решт поглинуло селище Мандриківка, яка залишилася просто районом міста, забудованого приватними будинками. Серцем району була вулиця Мандриківська, яка тяглася від вулиці Космічної, зараз там стоїть магазин АТБ і до інституту фізкультури, залишки цієї вулиці існують і досі, але лише по лівій, непарній стороні. Я ще пам'ятаю ті часи, коли берегова лінія Дніпра проходила приблизно там, де знаходиться асфальтована дорога набережної, на місці багатоповерхівок лежали плавні, в плавнях у людей були городи, мали город у плавнях і мої бабуся з дідусем, сам огород був невеликий, але урожай давав добрячий, бо річковий мул дуже родючий. Десь в середині 60-х років минулого століття партія та уряд прийняли рішення про забудову вільної території багатоповерхівками, пригнали два земснаряди, це агрегат, який тягне пісок з дна водойми і далі по трубах разом з водою жене його куди треба. Почали називати основу під майбутнє будівництво. Ці роботи тривали кілька років, плавні, та низький мулистий берег Дніпра нині поховані під добрячим шаром піску. Потім пісок ще років п'ять просто вилежувався, і тільки після цього розпочалося будівництво. Перше, що було зроблено це асфальтована дорога від інституту фізкультури, закінчувалась дорога кільцем, вона існує і досі, напроти нього розташований Макдональдс. Спочатку будувалися перший, другий та третій масиви, все інше будувалося значно пізніше. Але це вже новітня історія.

Не понравилась хлу наша форма, оно ножкой лопнуло, а эти бегом под козырёк, чего извольте, барин. Тьфу на вас тварей продажных и ссыкливых!

Мы пионеры дети рабочих
Всегда хочу!
Пионер всем пример

 

Вот и закончилась война за Нагорный Карабах. Мир подписан на условиях победителя – Азербайджана. Армяне отличные солдаты, и мотивированы они были прекрасно, но увы, воевать с противником технически оснащенном на порядок лучше это просто гибнуть, не причиняя вреда врагу. Путин ничем не помог своему партнеру по ОДКБ, так как российская армия и асадовцы, с российским оружием уже имели опыт столкновений с турками в Сирии. Турки с помощью беспилотников перебили кучу российской бронетехники и в том числе с десяток ракетно – пушечных зенитных комплексов Панцирь, то есть те, кто должен был прикрывать свои войска от атак с воздуха сами оказались объектами атаки. Причем турки при этом не расходовали самый ценный ресурс – людей! Правда, великоскрепной этого не понять – техника стоит денег, а люди нет, или бабы уже рожать разучились? Сунься российские «ихтамнеты» в Карабах, и сирийский опыт достался бы и им тоже. А оно путлеру надо? Только что весь мир отсмеялся над адмиралом Кузей, и чтобы опять дать миру повод для смеха?

Вывод для россии печальный– она со своими новейшими системами оказалась не готова к войне 21 века! Ни Панцири ни Тунгуски просто не видят малоразмерных воздушных целей! То есть в современной войне они оказались совершенно бесполезными. Кстати о Панцирях и Тунгусках. Индия почти заключила контракт на покупку этих комплексов, но напоследок индийские военные решили провести тестовые испытания, по результатам которых отказались их покупать. Еще бы! Ни одна цель поражена не была! Вот и сказали индусы: «На кой нам эти дрова, мы лучше Южнокорейские купим – в 2 раза дешевле и в 10 раз лучше!»

Так какой же самый главный урок войны за Карабах? А такой: не нужно становиться перед врагом на колени и уговаривать его прекратить войну, не нужно заглядывать ему в глаза, пытаясь высмотреть в них мир, тем более, что его там нет и никогда не было! Не нужно отводить войска зимой в чистое поле, ведь это была наша, уже освобожденная земля, и потрачена куча сил и средств на обустройство позиций, не нужно жалеть денег на закупку и разработку новейших средств поражения противника! Денег нет? А на кортежи и миллионные зарплаты квартальным дебилам, которые за что не возьмутся, там и жопа есть? Так отож!

Врага не нужно жалеть, не нужно надеяться на его честность и благородство. Честно и благородно все то, что ведет к победе. К нашей победе. Врага нужно уничтожать, по возможности дистанционно, минимизируя свои собственные потери. Как турки в Сирии, как азербайджанцы в Карабахе. Уничтожать до тех пор, пока враг сам не поймет, что его потери закритичны, и продолжение войны не имеет смысла. Пашинян принял мужественное решение, фактически пожертвовав собой как политиком – запросить мира на любых условиях. Он спасал 20 – тысячную армянскую группировку от полного окружения, и последующего уничтожения. Решение трудное, но в данной ситуации оно оказалось верным. Воевать дальше не было смысла – Карабах все равно не удержать, а потери и так огромны, да помощи ждать не от кого. Россия вас бросила, ребята, ну да ей не привыкать.

За скоко время можно добраться до Ростова?

  1.

   Ну что, с завтрашнего дня в Украине на 1 проектный институт меньше. Наш ликвидируется в связи с отсутствием работы. С января 2020 года ни одного нового заказа. О чем это говорит? Долговременных инвестиций в нашу экономику йок. Дело в том, что то, что проектируется сегодня, реально начнет работать через 3 - 5 лет, то есть инвесторы вкладывают деньги с дальним прицелом. Но "маладая висакопрафисиАнальная  каманда" с дурачком во главе создала такую ситуацию, что никто не хочет вкладывать деньги в Украину.