Спогади про батька

Десь на початку 90 - х, здається то був рік 93 чи 94, ми з батьком сперечалися про те, чи потрібне Україні потужне сучасне військо. Я наполягав на тому, що потужне військо - то занадто дорога іграшка для бідної України, та й кому ми, глодупі, потрібні. У батька була інша думка. Він казав, що по- перше Україна не така вже й бідна, щоб зовсім не мати війська, а по - друге військово - промисловий комплекс України здатен виробляти сучасні види озброєнь, котрі мали б попит на міжнародному ринку, а отримані кошти можна було б вкладати у розвиток ВПК і власне, нехай і не дуже численне, але професійне, добре вишкілене військо оснастити найновітнішою зброєю не тільки власного виробництва, а і кращими зразками іноземного виробництва, бо шлях наш лежить в кінці кіньців до Європи та НАТО.

-Тату, та кому ми там потрібні, хто нас туди візьме! - Зараз ніхто, але пройде років 15, і сита Європа зрозуиіє, що їй потрібен санітарний кордон від Орди. Бо агресія Орди нікуди не ділася, вона просто приховалася. Тоді Європа і НАТО почне нас потихеньку підтягати до себе, утворювати різні ассоціації та партнерства, давати гроші та обіцянки. Все буде робитись поступово, протягом кількох років і, дасть Бог, все скінчиться добре, Україна пристане до суспільства розвинених держав, але є одне але. Росія ніколе добровільно не відпустить Україну, бо без України та Білорусії Росія не імперія, а Орда, більш того - орда не словяньська, а в більшості чорнодупо - косоока. Коли Росія зрозуміє, що втрачає Україну, почнеться найстрашніше: єкономічний та політичний тиск, убивства, диверсії, поливання лайном справжніх патріотів, активне просування колаборантів, а якщо і це не допоможе, то військова агресія. Нас підтримають, нам допоможуть тільки в тому випадку, коли побачуть що ми і самі чогось варті, що заради своєї волі не пожалємо крові ні своєї ні чужої. Тому військо розвалювати не можна, його треба зміцнювати і модернізувати. Майже рік батько оббивав пороги війсккоматів, писав листи в в Міиністерство оборони, просив, щоб йому дозволи прочитати курс лекцій курсантам військових училищ, він хотів розповісти майбутнім офіцерам, що війна з Росією рано чи пізно станеться неодмінно і в цій війні нас ніхто шкодувати не буде, бо ніякі вони нам не брати, йому скрізь відмовляли, яка війна з Росією? Це маячня, це взагалі неможливо, щоб не вийшло як з Кримом, не стали стріляти в окупантів, як так це ж практично наші! Тепер орки кричать, ви ні стали ваівать за Крим, значить он вам нінужин! Батьку, мій батьку! Яким же ж дурнем я був, і яким ти виявився правим