Чого очікувати?
- 31.10.26, 20:15
Наш президент нам колись давно пообіцяв посадити мільярд дерев, пам'ятаєте? Чи вже ні? Хто знає де вони? Згоден зараз дерева це не актуально. А три мільйони дронів де? Це якраз дуже актуальною! Трамп не дає нам томогавки, щоб ми не знищували нафтоперобку хла, бо світові ціни на дизпаливо ростуть, хоч це і брехня, але томогавків як не було так і нема. Не біда, ми свої фламінго зробимо, кращі за томогавки. Хто ж буде розробником цих ракет і хто буде їх робити? Взялася за випуск ракет фірма Fire Point, що ж це за контора і чому про неї до війни ніхто не знав? Про КБЮ знали всі, про виробничу базу, ЮМЗ теж відомо, КБ ЛУЧ і його вироби теж відомо, а тут якась темна конячка. Що про неї відомо? З відкритих джерел, вона заснована в 2021 році. Профіль компанії був далеко не ракетний. Та вона все ж вирішила зайнятися створенням недорого далекобійного безпілотникіа.
Хто ж керує цією дивокомпанією?
Водночас особистий досвід її майбутніх керівників був різним.
Єгор Скалига — підприємець, пов'язаний із кіновиробництвом і пошуком локацій для зйомок. Денис Штілерман — підприємець у сфері IT, який став співвласником і головним конструктором компанії. Ірина Терех — архітекторка та керівниця бізнесу з виробництва архітектурних виробів із бетону; згодом відповідала за технічний і виробничий напрям. Як можна побачити в жодного нема профільної освіти і досвіду у проектування та виробництва літальних апаратів та ракет.
Ну то таке, досвід приходить підчас роботи, тільки от що непокоїть, нещодавно Ірина Терех виступила із заявою, що фламінго вони більше займатися не будуть, а всі сили кинуть на балістику. Послухав я цю молоду красиву жіночку і пригадав віршовану казку Михайла Білецького "Пан Пшик". Сутність її в тому, що один пан дізнався, що коваль може заробити в день навіть сто рублів. Пан вирішив, що нічого складного в ковальській справі нема і вигнав з кузні коваля та зайняв його місце. Аж тут прийшов селянин, приніс добрий шмат заліза і попросив скувати лемеха до плуга. Пан взявся до роботи, довго грів залізо, лупцював його молотом і нарешті сказав, що леміх не вийде, багато угоріло, давай я тобі сокиру скую. То давай! Знову те саме, гріє, стукає молотом, а потім каже що сокира теж не вийде, давай краще ножа тобі скую! То давай ножа! Знову кував, кував, потім каже, що ніж не вийде, давай я тобі шило скую! Ну давай хоч шило! Не вийшло і шила, давай я скую тобі пшик! А це як? Та ось як, нагрів добре залізячку, кинув її у воду, а вона тільки ПШИК і нема її. Все, готово! Розраховуйся! То скільки ж я винен за цей пшик? Сто рублів! Такі гроші мені не по плечу, пшеницею заплачу! Приїдеш до мене у село, там і розрахуємося. Зрадів пан заробітку, на другий день звелів закласти святковий візок та поїхав. А там селянин разом з синами пана схопили, скрутили, до конюшні віднесли та добряче батогами відшмагали. Так і скінчилося панове ковальство. До чого це я? Якось аналогія сама собою напросилася. Фламінго щось не виходить, зробимо балістику, а якщо не вийде балістика будемо робити перехоплювачі, а там іще якусь літалку, без діла сидіти не будемо. Цілком можливо що я помиляюсь, дай Боже щоб саме так і було. Щоб були у нас крилаті ракети кращі за томогавки, щоб була своя балістика та свої перехоплювачі.
Єгор Скалига — підприємець, пов'язаний із кіновиробництвом і пошуком локацій для зйомок. Денис Штілерман — підприємець у сфері IT, який став співвласником і головним конструктором компанії. Ірина Терех — архітекторка та керівниця бізнесу з виробництва архітектурних виробів із бетону; згодом відповідала за технічний і виробничий напрям. Як можна побачити в жодного нема профільної освіти і досвіду у проектування та виробництва літальних апаратів та ракет.
Ну то таке, досвід приходить підчас роботи, тільки от що непокоїть, нещодавно Ірина Терех виступила із заявою, що фламінго вони більше займатися не будуть, а всі сили кинуть на балістику. Послухав я цю молоду красиву жіночку і пригадав віршовану казку Михайла Білецького "Пан Пшик". Сутність її в тому, що один пан дізнався, що коваль може заробити в день навіть сто рублів. Пан вирішив, що нічого складного в ковальській справі нема і вигнав з кузні коваля та зайняв його місце. Аж тут прийшов селянин, приніс добрий шмат заліза і попросив скувати лемеха до плуга. Пан взявся до роботи, довго грів залізо, лупцював його молотом і нарешті сказав, що леміх не вийде, багато угоріло, давай я тобі сокиру скую. То давай! Знову те саме, гріє, стукає молотом, а потім каже що сокира теж не вийде, давай краще ножа тобі скую! То давай ножа! Знову кував, кував, потім каже, що ніж не вийде, давай я тобі шило скую! Ну давай хоч шило! Не вийшло і шила, давай я скую тобі пшик! А це як? Та ось як, нагрів добре залізячку, кинув її у воду, а вона тільки ПШИК і нема її. Все, готово! Розраховуйся! То скільки ж я винен за цей пшик? Сто рублів! Такі гроші мені не по плечу, пшеницею заплачу! Приїдеш до мене у село, там і розрахуємося. Зрадів пан заробітку, на другий день звелів закласти святковий візок та поїхав. А там селянин разом з синами пана схопили, скрутили, до конюшні віднесли та добряче батогами відшмагали. Так і скінчилося панове ковальство. До чого це я? Якось аналогія сама собою напросилася. Фламінго щось не виходить, зробимо балістику, а якщо не вийде балістика будемо робити перехоплювачі, а там іще якусь літалку, без діла сидіти не будемо. Цілком можливо що я помиляюсь, дай Боже щоб саме так і було. Щоб були у нас крилаті ракети кращі за томогавки, щоб була своя балістика та свої перехоплювачі.
1
Коментарі