Моцарт і Сальєрі. Розбір польотів

Справа № ....? Про раптову смерть Моцарта Вольфганга Амадея, музиканта
Головний підозрюваний: Сальєрі Антоніо, придворний капельмейстер.
Мотив злочину: заздрість до таланту та популярності Моцарта Вольфганга Амадея. Справу веде слідчий з особливо мутних справ Музичук Тарас.
Характеристика підозрюваного Сальєрі Антоніо
У лютому 1788 року австрійський імператор Йосиф II призначив на посаду придворного капельмейстера 37-річного Антоніо Сальєрі, що було цілком очікувано: особливе прихильне ставлення імператора до нього у Відні було добре відоме. З боку Йосифа це призначення було не лише знаком визнання європейської слави композитора: придворній кар’єрі Сальєрі однаковою мірою сприяли і його диригентський талант — у Європі він вважався одним із найкращих диригентів свого часу, — і його організаторські здібності, активна громадська діяльність та, ймовірно, не в останню чергу, досвідченість у придворній дипломатії. Ця найвища в столиці Габсбургів музична посада зробила Сальєрі фактичним розпорядником усього музичного життя Відня.
Він обіймав цю посаду протягом 36 років (1788—1824) — одну з найважливіших музичних посад у Європі.
Сальєрі був одним із найвідоміших і визнаних композиторів свого часу й не менш відомим педагогом: серед його учнів — Л. ван Бетховен, Ф. Шуберт і Ф. Ліст. Він виховав понад 60 композиторів і вокалістів, причому небагатим, але талановитим музикантам давав уроки безкоштовно.
У зрілі роки дійсний статський радник Антоніо Сальєрі був обсипаний почестями з найрізноманітніших боків: він був членом Шведської академії наук, почесним членом Міланської консерваторії, Наполеон ввів його до Французької академії (як іноземного члена), а Бурбони, які остаточно повернулися до влади 1815 року, нагородили його орденом Почесного легіону. Шуберт присвятив учителеві невелику кантату на власний текст:
Найкращий, найдобріший! Славний, наймудріший! Поки в мені є почуття, Поки люблю мистецтво, Тобі з любов’ю принесу І натхнення, і сльозу. Подібний до Бога ти в усьому, Великий і серцем, і розумом. Ти ангелом мені даний долею. Турбую Бога я благанням, Щоб жив на світі сотні літ На радість усім наш спільний дід. Саме йому Констанція Моцарт віддала на навчання свого сина Франца Ксавера Вольфганга. Підсумок: Сальєрі багатий, впливовий, шанований. Чого ще міг бажати музикант і композитор у ті часи? Характеристика потерпілого Моцарта Вольфганга Амадея
Геніальний як композитор, але через свою примхливість і необов’язковість, а також через розгульний спосіб життя не зміг обійняти скільки-небудь важливу й прибуткову посаду. Перебуваючи на вершині слави, Моцарт отримував величезні гонорари за концерти та видання своїх творів, навчав безліч учнів. У вересні 1784 року родина композитора оселилася у шикарній квартирі за адресою Гроссе Шулерштрассе, 846. Цей період тривав близько чотирьох років. Гроші пропивалися, прогулялися, і невдовзі слава померкла. Концерти приносили мізерні збори, опери одна за одною провалювалися. Моцарт був змушений писати листи такого змісту: Найдорожчий, найкращий друже! І шановний побратиме!
Боже! Я перебуваю в такому становищі, якого не побажаю навіть своєму найлютішому ворогові. І якщо Ви, найкращий друже і брате, залишите мене, то я, нещасний, пропаду, і без жодної моєї вини, разом із моєю бідною хворою дружиною та дитиною. Ще недавно, перебуваючи у Вас, я хотів би вилити перед Вами душу, але мені не вистачило сміливості!…
Тепер усе залежить від Вас, мій єдиний друже — чи бажаєте Ви або чи можете позичити мені ЩЕ 500 флоринів? А невдовзі хвороба звалила й самого Моцарта. Він і в дитинстві не відзначався міцним здоров’ям, та й спосіб його життя не сприяв довголіттю. Головний лікар Відня доктор Е. Гульднер фон Лобес свідчив: «Він захворів на ревматичну та запальну гарячку пізньої осені. Ці захворювання були тоді широко поширені й уразили багатьох. Його смерть привернула загальну увагу, але найменшої підозри в отруєнні нікому й на думку не спало. Хвороба перебігала своїм звичайним шляхом і мала звичайну тривалість. Подібне захворювання в той час вразило велику кількість мешканців Відня і для багатьох із них мало такий самий фатальний наслідок і за тих самих симптомів, що й у Моцарта. Офіційне обстеження тіла не виявило абсолютно нічого незвичайного».
Останню шану померлому віддали за третім класом, який коштував 8 флоринів 36 крейцерів, і ще 3 флорини за катафалк. Люди з поховального братства, накривши тіло чорною тканиною, на ношах перенесли його до робочої кімнати й поставили поруч із фортепіано. Протягом дня туди приходило багато друзів Моцарта, які бажали висловити співчуття та ще раз побачити композитора. Його похорон відбувався за третім розрядом, що передбачав поховання в труні, але у спільній могилі разом із 5—6 іншими трунами. У похованні Моцарта не було нічого незвичайного для того часу. Це не були «похорони жебрака», але й аж ніяк не похорони багатія. Підсумок: смерть Моцарта не принесла і не могла принести Сальєрі ані найменших дивідендів. Висновок: справу закрито через відсутність мотиву злочину. Підозри із Сальєрі Антоніо знято повністю.