У цю ніч, 85 років тому

У цю ніч, 85 років тому, почалася Велика Вітчизняна війна. Найстрашніша і найкривавіша війна в історії людства. Її початок для СРСР був не просто невдалим — він був катастрофічним. Причини розгрому численної та добре озброєної Червоної армії (так, саме так, міф про колосальну чисельну й технічну перевагу вермахту над РСЧА вже не намагаються відстоювати навіть найзатятіші сталіністи) розбирали багато дослідників, але до єдиної думки так і не дійшли. Версій безліч, ось деякі з них:
1. Ми до війни не готувалися зовсім, адже був пакт про ненапад.
(Дурниця, а навіщо тоді наклепали 23 тисячі танків і 11 тисяч літаків?)
2. Так, у нас було більше танків, гармат і літаків, але німці мали колосальний бойовий досвід, потужний радіозв'язок і відпрацьовану взаємодію різних родів військ.
(Що ж, версія цікава, але однієї цієї причини замало для такого розгрому.)
3. Глобальна зрада вищого командного складу: Павлов і компанія, а деякі дослідники навіть самого Жукова записали у зрадники.
(Гарна ж країна, яку зраджують навіть найвищі ієрархи! Але, на мій погляд, версія дурнувата, бо із зрадниками потрібно розраховуватися. Легко було з Мальчишем-Поганишем: дали йому бочку варення та кошик печива — він і радий. А що могли запропонувати тому ж Павлову? Звання штурмшарфюрера? Не смішіть.)
4. СРСР готував «визволення» Європи, але Гітлер випередив його на два тижні. Розгром стався тому, що будь-яка, навіть найкраща армія під час розгортання практично втрачає боєздатність. Є гармати, але снаряди ще в дорозі; є танки, але немає пального; піхота на марші; зв'язок не організований; тили ще тільки вантажаться в ешелони і так далі.
(Таку версію висунув В. Суворов, її підтримали й розвинули А. Ніконов, М. Солонін та інші. Я не схиляюся перед Суворовим — у нього вистачає технічних помилок, багато його висновків голослівні, а аргументація часто слабка. Але його версія хоч щось пояснює.) Ну, зараз почнеться!
Перш ніж починати плюватися на мене й Суворова, давайте разом розв'яжемо просту тактичну задачу. Я придумав її сам, тому якщо що — сильно не прискіпуйтеся.
Отже, поїхали. Уявіть собі, що однієї чудової ночі ви лягли спати у своєму ліжку, а прокинулися у травні 1941 року на посаді командира механізованого корпусу. Що таке мехкорпус? Це 30 тисяч особового складу, 1 тисяча танків, 400–500 стволів артилерії різного призначення (зенітної, протитанкової, важкої тощо), зв'язок, тилова інфраструктура.
Викликає вас вищий командир і ставить завдання:
— Товаришу комкоре! За даними розвідки, скоро буде війна, на нас нападе ворог. Ваш механізований корпус має зайняти оборону на цій ділянці (палець у карту), конкретне місце для оборони визначте самі!
Дивитеся ви на карту й бачите: ось кордон, ось річка, від кордону до річки — 50 км. Де ви розташуєте свій мехкорпус? Правильно, за річкою. Тому що будь-яка річка — це природний рубіж оборони. Навіть невелику річечку важка техніка з ходу не подолає, сапери мають навести переправи, причому під вогнем вашої артилерії.
— Товаришу командувачу, скільки в мене часу?
— Тижні два-три, може місяць, але не більше!
— Є зайняти оборону!
Ну і що ви будете робити протягом цих двох-трьох тижнів? Правильно, зариватися в землю, копати траншеї, перекривати ходи сполучення, будувати бліндажі та ДОТи, маскувати техніку й артилерію, мінувати танконебезпечні напрямки, влаштовувати протитанкові засідки та вогневі мішки. Загалом робити ворогові «теплий прийом».
Раптом викликає вас знову командувач і каже:
— Товаришу комкоре, Ставка ухвалила рішення не віддавати стратегічну ініціативу в руки ворога, а завдати йому випереджувального удару. Виводьте свій мехкорпус на вихідні позиції для атаки! Але тільки приховано, нічим себе не видаючи, так, щоб ворог ні про що не здогадався.
— Є готуватися до атаки!
Де ви зосередите свій мехкорпус? Правильно, на іншому березі річки. Тепер вона буде вам заважати, тож нехай залишається в тилу. Висування на вихідні позиції ви організуєте в нічний час, невеликими групами й будете їх розосереджувати по лісочках, посадках, дотримуючись усіх заходів маскування.
А тепер скажіть мені: станом на 22 червня скільки кілометрів траншей було викопано, скільки побудовано польових укріплень? Та жодного, у кращому разі — поодинокі або парні стрілецькі окопи.
Червона армія опинилася в положенні № 2, причому в процесі перегрупування. Чи щось не так?