на воді
тихо собі на воді
тихо хвильки собі шелестіли
тихенько жовтим осіннім листочком цвіли
танцювали у тихім своїм мерехтінні
човник тихо біг собі по воді
... і коли літо трапилось випадково
на одній із доріжок стрілися двоє
де під високими зірочками росли вечорові темні сади
вони вкохались у тиху темну тиху тиху воду
і побачили в ній такі тихі тихі світи...
у човник тихенько вони повсідались
проказали молитву тиху свою
чи то пісеньку дитячу тихеньку
чи то просто зітхання таке чарівне
повільно сі двоє кудись поплили
по тихій тихій такій тихій прозорій воді
