Шпаківня

До школи я потрапив у 94-му році, вже кілька років існувала незалежна Україна, однак буквар, та й інші підручники були ще радянськими. Саме тоді до мене дійшли такі піонерські поняття, як збір металобрухту, «тимурівці», побілка дерев, розвішування шпаківень. Звичайно, я радий, що комуністична пропаганда та ідеологія давно опинились у минулому, однак за втратою деяких наївно-прекрасних речей стає сумно.

От наприклад шпаківні. Це ж на скільки ємний за своїм значенням процес! Для тих, хто не в курсі, постараюсь стисло розповісти. Отже, шпаки, за своєю природою селяться в дуплах дерев, які самі, на відміну від дятлів, не роблять. Їх користь для народного господарства полягає в тому, що шпаки поїдають гусінь, та інших паразитів, шкідників дерев та чагарників. Тому для будь-якого саду було б доречним мати десь поруч гніздо таких собі спасителів. А дупла, як відомо, є далеко не на кожному дереві, і саме тому людство винайшло шпаківні, як порятунок від комах-паразитів. Можливо, на практиці не все так гладко і автоматизовано, як це звучало у піонерські часи, однак користь від цього є: і діти при роботі, яка їм цікава, майструють, здобувають навички в роботі із деревом, і допомога садівництву забезпечена.

І з тих часів у мене склалась думка про шпаківні, як про щось дійсно позитивне. До того ж, була у мене весела дитяча книжка «Лєопард із Скворечника», яку я любив читати.

Так от, до чого це я хилю… вже кілька років у мене існує бажання зробити шпаківню власноруч, і постійно щось заважало, то пари в інституті, то диплом, то просто пізно згадував… а бажання залишилось. Чому саме шпаківню, пояснень багато, але всі вони якісь примарні… Ну просто кормушки з кефірних пакетів молодому архітектору з освітою робити якось не цікаво. А тут – яка-не-яка мала архітектурна форма (нажаль через ЗМІ, більшість людей асоціюють МАФ лише з кіосками-загарбниками). Цієї весни якось все склалось більш вдало. Крім роботи по буднях, ніяких обов’язкових справ вже немає, і більше став допомагати батькам на дачі. А де ж ще робити шпаківні, як не на дачі, у наші часи! Почалась весна, сніг зійшов, і вже починаються по-троху післязимові садово-дачні роботи. Ось і я виділив собі вихідні, ніяких поїздок, гулянок і репетицій, тільки дача.

Не скажу, що я вперше тримаю інструменти в руках, і навіть не вдруге, однак зовсім нечасто, тому деякі процеси давались важкувато. Але дошки вже відрізані, більш-менш підігнані, прикручені… Найважче було зробити двоскатний дах, а точніше підігнати скоси скатів один до одного. Довелось невеличку щелину-стик замазати герметиком, щоби дах у пташок не протікав)). Загалом вийшло кострубатенько, але непогано, з пивком піде).

Ну і на останок залишилось урочисте дійство – повісити на дерево. Тільки тепер я побачив, що дерева у нас в саду невисокі. До цього я уявляв чогось собі, що шпаківні мають висіти високо. Батьки, комсомольці зі стажем у минулому, завірили, що все нормально, як і має бути.

Загалом, позабавлялися на славу. Сподіваюсь, пташкам прийдеться до душі оселя, зроблена мною, і вже скоро, вони житимуть у нашому подвір’ї.