Дощ з учорашнього вечора, хороший такий, мілкий і рясний, "грибний", дуже надіюсь що потепліє і попруть опеньки)). А в нас сьогодні ветеринарка приїжджала, щеплення і реакція Манту, забір крові на аналіз. 

  І всі три мої собаки гавкали на чужих хто звідки, але всі з дверей))) , тому в мене склалося стійке враження, що дурних тут немає...одна я і ті два дядька зі шприцами 

  

В нас дощ. Тиша і спокій, нікого, сидимо вдвох. Наварили борщу, задумалась ще про шарлотку... 

  І тут набігли брати, яким дощ ніпочім, виїли весь борщ і знову зійшли з дому. 

  Встигла тільки здивуватися 

  

  Сало тут кілька днів запитував, чи не надіслати мені свої страшенно еротичні світлини , почувши, що ніколи в житті мене не закидували незнайомі чоловіки купою своїх еротичних фото 

  Але так і не надіслав. Мабуть соромиться 

  

Сало, не переживай, ми ж в житті ніколи не пересічемось, користуйся 

  

  

  Хотіла пів годинки проглянути один сайт, і трохи ще витратити часу на справи . Ага, щас . Прийшла в свідомість за дві години 

  Дійшли руки, напишу )))

  Живу я в пенсіонерському кутку, тут основні власники будинків такі, за 60-т мінімум, і на 40 з хвостиком будинків молодь живе всього в кількох, і будинків за п'ять від мене якраз моя однокласниця, яка відразу після школи заарканила свого Ваню , чи він її вловив, хтозна , але й досі, вже ось 21 рік живуть собі спокійно. Син вже дорослий, живе окремо, чоловік їздить в командировки по кілька місяців, то вона щоб не скучно - коли його немає йде на роботу, а це їздила відпочити , групою через турагентство , в Тбілісі. 

  Я так взагалі дивлюся, що нині це популярно, оте Тбілісі , всі про нього . От і вона приїхала, і зізвала нас, подруг, на чай, тобто поділитися враженнями і фотки погортати. До речі цікаво , окрім дифірамбів кухні , бо кіндзу вона якраз любить, фу 

  Кружок в нас тісний, всього лише четверо, знаємо одна одну хто все життя, хто років 25-ть.. тому не дивно, що грузинські спогади плавно перейшли в розмови за життя, які точаться тільки між дівчатами   і хоча нічого крім чаю з тортиком і шоколадом ми не вживали, але розмови плавно перейшли на чоловіків і те, що будь з ким не обговориш. На білизну 

  Одне за другим і якось так всі зійшлися в думці, що чоловіки дивні створіння, які одночасно хочуть і щоб жінка була економною, і щоб гарною, тобто дуже неекономною. Бо всім подобається бачити своїх жінок в білосніжній білизні. Але ж тут в кожної свій будинок, діти і домашні справи, грядки, і ніяких кондиціонерів, таки ж не красуні з дорогих офісів. Ох я тут і наслухалась  про пригоди з перевдяганням, про ціни ( тут особливо цікаво було, чоловіча реакція часто безцінна))ну і про те, як важко купити нині щось, що можна носити комплектом, бо комплект де двоє трусиків можна купити дуууже рідко, або дуууже дорого , а якщо вони одні, то то майже гроші на вітер, навряд чи вдасться підібрати потім щось схоже.

  Коротше дівчата розговорилися і резонно дійшли висновку, що бажають чогось естетично прекрасного у відповідь! Наприклад щоб чоловік теж щомиті був готовий в хвилину пристрасті десь при забиванні гвіздка, чи викошуванні трави в садку, явити своїй богині аполонівську фігуру в білосніжних труселях   , а тоді сиділи і довго згадували, чи траплялося в їх житті це чудесне видіння хоч раз, і чи хоч хтось з колишніх і теперішніх носив ці самі білі труси. Які , звичайно, вах, яка краса і естетика, але...хто на постійній основі займався носінням і пранням білої білизни - той про це зараз мав подумати. Якщо в гугла запитати про прання чогось чи виведення конкретних плям, то багато кому з чоловіків буде відкриттям, що про прання і відбілювання спідньої білизна є окрема, виділена тема, і навіть сучасні пральні засоби не є гарантією білосніжного кольору, а тим більше якщо це білизна, в якій працюєш і потієш 

  Страшне практичні, коли це стосується їх самих , чоловіки практично не носять біле. Хіба що ті, хто може собі це дозволити фінансово, бо якщо ставитися до трусів як до речі суто утилітарної і не звертати увагу на ціну ( а білі чоловічі дешевими не бувають...) , і з жіночою перфективністю переживати, що вони після третього прання не білосніжні вже а сіруваті, і соромно в такому перед коханою людиною ... То ніяких грошей не вистачить 

  Був і в мене один, який доводив, що жінка має весь час бути в білій білизні, бо це гарно і відразу видно, що то справжня жінка, охайна і господиня хороша. А те, що вся моя повсякденна білизна чорна - було сприйнято...як протилежне   При цьому в нього самого жодної білої пари немає. 

 Я тоді так зрозуміла, що жінка має комусь щось постійно доводити, а чоловік "просто практичний", йому цього достатньо.

Отак треба після сніданку , а не так як я сьогодні 

  Так і цього разу всі були різні - від дійсно ідеальних "сорока бажань" до дивовижних, неповторних писанок хлопців, які захотіли не по шаблону. Я коли їх побачила - була вражена. Тяжко було очікувати від цих шибеників чогось пристойного просто, а там була неймовірна краса! Писанка в своїй суті це сакральна річ, в якій автором закладено зміст і побажання тому, хто її отримає, це те, що твориться тут і зараз, і саме отак, бо хочеться тільки так! От їхні саме такі й були, але разом з тим настільки автентично- унікальні, з тонким розумінням поєднання кольорів, з точним розташуванням узорів, і як вишенька на торті - неймовірно гарно все це доповнювалося плямками , що ставляться пальцем в фарбі, вже поверх основного малюнку. Це була така художня автентика, така краса...

   І все це я висловила вголос, кожній дитині про її витвір, і так сталося, що оті хлопці були в кінці, і їхніми писанками я захоплювалася якраз останніми. Але оцінки має ставити все ж вчителька. От вона і виставила. Анєчці, звичайно, п'ятірку, а отим хлопцям тут же, при всіх, після моїх отих захоплених слів, по трійці. Демонстративно потримала їх, ці писанки, в руках, скривилася і поставила щонайменшу, просто не двійку. 

  Я й досі пам'ятаю вираз облич тих дітей, і особливо отих хлопців. Школа навчить багато чого, тільки не завжди правильного. І ось скільки років пройшло, а я й досі це пам'ятаю, і особливо згадую щоразу, коли зустрічаю цю вчительку, вона все так же вчить дітей "вічному і доброму", і це, мабуть, найстрашніше

 Ніяк не випишу давно задумані "Білі труселя", весь час щось відволікає , зараз от тема грибів.

  Вчора пишучи коментар до замітки про грибників-початківців спробувала порахувати відомі мені їстівні місцеві гриби, почала навіть уявляти ліс і картинки з ними  і пригадалося мені те, що трапляється бачити далеко не всім навіть затятим грибникам, бо то справа везіння, принаймні в нашій місцевості. 

  Я за своє життя під лісом і часті прогулянки стежками в ньому тричі бачила як росте дуже рідкісний, бо він не має грибниці і росте щоразу в іншому місці, гриб-веселка, його дійсно важко зустріти, востаннє бачила років десять тому.

  А ще рідкісніша зустріч - це лаковий гриб. Він дуууже рідкісний, росте на вмираючих деревах. Вперше побачила його коли мені було років 7-8 десь, батьки їздили по гриби і привезли розкішного, повністю сформованого гриба, з довгою ніжкою і шляпкою, такого сантиметрів з тридцять довжиною, це дуже цінний і рідкісний екземпляр, бо вони найчастіше не формуються повністю і зустріти можна у вигляді самої трохи недолугої і явно видно що невирослої ніжки до 25-ти сантиметрів довжиною. 

  Потім я ще раз бачила його, найдивніше що просто в діда в садку на не старій ще яблуні, яка чомусь хиріла і всихала, просто на стовбурі ріс ось цей гриб, тільки "звичайний", просто шматок недорозвиненої блискучої ніжки сантиметрів з десять. Не пам'ятаю навіть що з ним сталося.

 Лаковим цей деревний гриб звуть за його вигляд, він твердий наче з дерева, червонувато-коричневий і блищить наче вкритий гарно лаком. Засушеним взагалі не втрачає зовнішнього вигляду і залишається наче свіжий, тільки трохи легший. 

  Він багато років лежав в бабусі на шафі з одягом, поряд з фаянсової статуеткою мисливського пса і дерев'яним різьбленим орлом , і ми малими дуже любили залізти на підвіконня і з великими труднощами дістати звідти ті скарби, доки дорослі не бачать 

  Діда давно немає, бабуся померла вже як сім років, а куди все це поділа дядькова жінка, після успадкування будинку, я не знаю, скоріше всього або просто викинула на смітник, або спалила, як всю бабусину бібліотеку.

А жаль... Сестра пару місяців тому прочитала в мережі, що в Китаї цей лаковий гриб вважають дуже цілющим і дуже дорого цінують, а рідкісні екземпляри на зразок того, що лежав в нас на шафі - повністю сформований, з ніжкою і шляпкою, може коштувати кілька тисяч доларів, бо це дійсно рідкість.

 Ось так, скарби іноді справді припадають пилом на горіщах 

  Зараз спробую ще знайти картинки і додати

Ось гриб веселка :

  

 А ось це найкраще фото лакового гриба, що змогла знайти