Версій було багато, а насправді ось що :

Я зашивала волейбольні м'ячі для брата-волейболіста, котрий працює на пів ставки фізруком в найкрутішому ліцеї Полтави. Ці м'ячі повністю уособлюють блиск і убогість нашого повсякдення, коли ніби ліцей для дітей непростих батьків, з дуже пристойним "благодійним" і не тільки фінансуванням немає грошей купити нормальних м'ячів на фізру, і брат щоб їх вистачило всім дітям пригадав, що я майстерно вмію їх зашивати. До речі поки батько був живий я їх зашила не один десяток.. І скажу - подобається мені щось в цьому занятті. Хай навіть це не так цікаво, як таємне домашнє відділення гестапо