Педагогічне. Слідами копіпасти

Начиталася тут розважальної копіпасти про похід в краєзнавчий музей і лося Будьонного lol

і задумалася про те, як треба з цими двома халамидниками поводитися якщо з точки зору педагога. А мені тут і кажуть - а що там взагалі з ними не так, це ж надія і майбутня гордість школи - не гопота, хлопці розумні і явно з багатою уявою. Воно то так.. якщо вміти побачити в цьому плюс, а не зупинитися відразу на тому, скільки головного болю і проблем створює їх живий характер і ота багата уява. Бо якби вони були доповнені "гарним вихованням", тобто хлопці були отакі дуже "зручні" - сиділи тихенько так десь, гарно вчилися і багату уяву оту використовували виключно при написанні творчих завдань - ціни б їм не було.

Бо то тільки в стародавньому Римі "педагог" був цілодобовою роботою з навчання і виховання дитини, а зараз так - якби швидше відсидіти робочий день і додому, своїх турбот повно.

А про правильний підхід до використання ними потім в житті оцієї уяви - тут взагалі окрема мова. Був в моєму житті педагогічний один досвід. Не той, що я на собі всі шкільні роки відчувала, а якраз з іншого боку довелося раз в житті побути - в мене є специфічна художня освіта і вчителька молодших класів ( на той момент четвертого) знаючи що я вмію - запросила провести урок праці, присвячений розпису писанок.

Я наробила пустих яєць, захопила собі гострого олівця і купу ниток щоб потім поробити до кожної писанки шнурочок з китичкою, і пішла. Тут ще треба додати, що мені досить добре були знайомі діти з цього класу, не всі, але головні діючі персонажі майбутньої оповіді я добре знаю .

Розпочався урок, мене представили дітям, я розповіла трохи вступної історії, небагато, це не гурток, за урок треба встигнути все зробити, і запитала дітей, що на їх думку краще - писати так, як Бог на душу покладе, тобто що захочеш на яйці намалювати ( але було показано основні прийоми, приклади, узори, тому це не квіточки з зайчиками, а саме розпис писанок) чи я допоможу і кожен намалює собі писанку з конкретного прикладу, яких я принесла з собою з десяток, готових розписаних "класичних" писанок.

Мене вчили так - хочеш то пиши по готовому узору, а хочеш творити - твори! Писанка найкраща саме тоді, коли натхнення водить твоєю рукою і воно ж вибирає кольори. От саме тому й запропонувала - кому що до душі.

Діти розділилися, хто захотів сам писати - це було на моє здивування кілька хлопців, отаких я в тому оповіданні - не гопників, але ну дуже безпосередніх в своїй поведінці і в великою та багатою уявою lol

, я думаю всі зрозуміли що то класні хулігани були і трієчники, бо як там навчатися, якщо навколо стільки цікавого і стільки можливостей lol

А от готову схему писанки "Сорок бажань", простої і моєї улюбленої - вибрала більшість, на чолі з Анєчкою Тріскою, відмінницею класу, тихою і непомітною дівчинкою.

Сам процес подальшого розпису мені страшенно сподобався - діти по-справжньому занурилися в роботу, їм було цікаво, вони ТВОРИЛИ, як це не пафосно звучить, але я дивилася - дійсно кожен занурився в роботу ніхто на тяп-ляп аби зробити не робив, всім було цікаво, а діти цього віку ще безпосередні такі.. насолода для педагога.

В кінці уроку кожен мав своє, власноруч розписане яєчко- писанку, і навіть в тих, хто робив по шаблону вони були різними lol

Завжди було цікаво бачити, як навіть при завданні зробити щось ідеально схоже більшість цього не робить, чи то не вміючи, чи то начхавши на настанови, але завжди вносячи щось своє, особисте, власний почерк а іноді навіть стиль bravo

Так і цього разу всі були різні - від дійсно ідеальних "сорока бажань" до дивовижних, неповторних писанок хлопців, які захотіли не по шаблону. Я коли їх побачила - була вражена. Тяжко було очікувати від цих шибеників чогось пристойного просто, а там була неймовірна краса! Писанка в своїй суті це сакральна річ, в якій автором закладено зміст і побажання тому, хто її отримає, це те, що твориться тут і зараз, і саме отак, бо хочеться тільки так! От їхні саме такі й були, але разом з тим настільки автентично- унікальні, з тонким розумінням поєднання кольорів, з точним розташуванням узорів, і як вишенька на торті - неймовірно гарно все це доповнювалося плямками , що ставляться пальцем в фарбі, вже поверх основного малюнку. Це була така художня автентика, така краса...

І все це я висловила вголос, кожній дитині про її витвір, і так сталося, що оті хлопці були в кінці, і їхніми писанками я захоплювалася якраз останніми. Але оцінки має ставити все ж вчителька. От вона і виставила. Анєчці, звичайно, п'ятірку, а отим хлопцям тут же, при всіх, після моїх отих захоплених слів, по трійці. Демонстративно потримала їх, ці писанки, в руках, скривилася і поставила щонайменшу, просто не двійку.

Я й досі пам'ятаю вираз облич тих дітей, і особливо отих хлопців. Школа навчить багато чого, тільки не завжди правильного. І ось скільки років пройшло, а я й досі це пам'ятаю, і особливо згадую щоразу, коли зустрічаю цю вчительку, вона все так же вчить дітей "вічному і доброму", і це, мабуть, найстрашніше

Останні статті

До свята. Вчительська звичка
06.10.2024, 22:02
Мистецтво наливати не проп'єш
13.09.2024, 16:16
Ретроградний Меркурій
10.07.2024, 20:13
Весняні клопоти
14.03.2024, 13:37

Коментарі

nasinynka

124.08.21, 00:29

І таких багато, на жаль. Шаблонних.

Акварель

224.08.21, 00:54Відповідь на 1 від nasinynka

І таких багато, на жаль. Шаблонних.Більшість, на жаль . Хоча я то якраз з родини, де педагоги вже в третьому поколінні, і добре розумію все те, що "за кадром", і втому від кількості уроків, і від постійного спілкування з дітьми, і просто діти зараз зовсім не такі як були от ми хоча б. Але не можу всерівно зрозуміти як можна бути педагогом, вчителем!! і отак вчиняти.

Neon@

324.08.21, 05:02

Це щось і дійсно згодна, вчитель то поклик душі, не кожен може бути гарним наставником,а педагог... в стародавньому світі так називали рабів, що супроводжували хлопчиків до школи, часто непридатних до іншої роботи. До речі, з вас двох в описаному справжній підхід до викладання був твій і по логиці, оцінювання теж мало б бути від тебе. А дітки стикнулися з несправедливістю цього світу в особі "педагога". "Людині бійся душу ошукать, бо цьому схибиш- то уже навіки". Це мало б бути за правило крізь, особливо у школі...

Южный Соус

424.08.21, 09:33Відповідь на 3 від Neon@

Южный Соус

524.08.21, 09:37Відповідь на 3 від Neon@

Акварель

624.08.21, 10:01Відповідь на 3 від Neon@

Акварель

724.08.21, 10:04Відповідь на 5 від Южный Соус

скільки себе пам'ятаю, завжди в школі оцінювали так ,як "треба" , рідше - як належить, за знанням.В Вищій школі - кому треба: старостам, комсоргам,профоргам...і приніщим гроші...))В універі перше, що нам сказали - " перший рік ви працюєте на заліковку, а потім вона працює на вас", бо часто оцінки коригувалися по тому, що вже стоїть в заліковій книжці. Ну а "індивідуально" поліпшити її завжди можна ...

Гість: Kira Kira

824.08.21, 11:10

Вчительку обляти з відра людським гімном, насраним впродовж тижня.
Сука мєрзка. Я б обляла. Нехай нюхає те, чим вона є.

Акварель

924.08.21, 11:38Відповідь на 8 від Гість: Kira Kira

Вчительку обляти з відра людським гімном, насраним впродовж тижня.
Сука мєрзка. Я б обляла. Нехай нюхає те, чим вона є.А в житті навпаки - про неї навіть статтю хвалебну написали в місцевій газеті, де пафосно назвали " педагогом- новатором" ..

Гість: Kira Kira

1024.08.21, 12:01Відповідь на 9 від Акварель

Надо было написать опровержение в эту же газету с предоставлением фактов. Хули вы, как дети, внатуре.