Памперси для Януковича

.

Як грім з ясного неба пролунала на
всю країну звістка про те, що Віктор Янукович підписав указ про
скасування військових парадів до 20-ї річниці Незалежності (точніше, її
відновлення). Скасоване і встановлення пам’ятного знаку до цієї річниці,
а відповідні кошти буде використано «на соціальний захист населення».

В
Інтернеті сьогодні буяють дискусії з приводу того, які саме причини
спонукали людину, що зве себе президентом України, скасувати якщо й не
головну, то дуже важливу й видовищну частину свята.

Говорять про
різне: про намагання Януковича та його команди якомога сильніше
дошкулити українській патріотичній спільноті: «А ось вам – дулю!», про
прагнення Партії регіонів підкупити таким чином своїх традиційних
виборців, які в останній час від них масово відвертається – «ви ж
бачите, ми на ту незалежність чхаємо, а на зекономлені гроші вам по
пляшці сорокаградусної та по кіло макаронів роздамо», про, зрештою,
банальне і зрозуміле бажання Віктора Федоровича якомога довше пробути на
відпочинку зі своїми різного ґатунку секретутками.

Усе це
справді може бути справедливим. Як і те, що зекономлені гроші вже
заплановано витратити на «соціальний захист» дуже конкретної «категорії
населення»: адже 13 липня стало відомо, що на ремонт та реконструкцію
президентських дач, а також будівництво двох вертолітних майданчиків на
територіях резиденцій гаранта в Криму з державної скарбниці піде 152,3
млн (приблизно стільки й мали потягти паради в різних містах та
спорудження пам’ятного знаку).

Але, видається, поряд із цими має право на існування ще одна гіпотеза.

Віктор
Федорович, як відомо ще з часів «яєчного теракту» 2004 року, - персонаж
із специфічним ставленням до небезпеки, реальної чи уявної. Досить
поглянути на його кортежі (три однакові авто, як у Сталіна, - хіба
вгадає якийсь там терорист, в якому Сам їде?) , на паркан його дачі в
Межигір’ї (тут він обійшов Сталіна – у того було три метри, а у
Януковича всі п’ять). Одне слово, не склалося у персонажа, що з усієї
сили намагається грати роль президента України, з особистою відвагою та
чоловічою честю. Воно й не дивно: у тому віці, коли інші у війську
служили, лідер Партії регіонів носив зовсім іншу робу…

А парад
приймати – це ж на трибуні кілька годин стояти, відкритим усім вітрам й
усім зловмисникам. Та й знак відкривати – це також публічність. Ще й на
20-ліття, коли всі кляті українські націоналісти виповзуть із своїх
схронів і з удавками та обрізами у руках почнуть змикати кільце навколо
Самого і його оточення… Краще не ризикувати у такій ситуації! Бо тут і
вдягнені завбачливо під парадний костюм памперси можуть не допомогти, чи
не так? І не тому, що хтось витягне із потаємної кишені багатозарядну
базуку, а тому, що всім добре відома здатність Персонажа №1 тримати
удар. Навіть той, який зовсім не несе загрози життю, як це було у 2004
році.

Отож – море, секретутки, вертолітні майданчики – і жодних хохлів із їхньою незалежністью…


Сергій Чалий