Мистецтво читання для мертвих

Я читаю вірші у палаці Потоцьких,
у залі, де колись танцювали мазурку,
грали Шопена,
продавали ліси,
домовлялись про шлюби,
шпетили служниць за нечищене срібло,
частували гостей з Варшави та Відня,
цитували Міцкевича
й напивались, як свині.

Я читаю вірші так,
як мій прадід Артем
читав “Псалтир” в узголів’ї мертвих,
у хатах, де під долівками
повзали вужі,
а на горищах верещали
болотяні духи.
На стільцях попід стінами
журились жінки.
Чоловіки підпирали
потилицями одвірки.
На печі – вовтузились діти.

Мертвим страшно
без свічки голосу
на темній дорозі смерті.
Прадід брав їх за руку
І казав, як ступати.

На світанку вони вже
лежали усміхнені…

Жінки, що носять пестощі, як зброю...

  • 10.05.11, 22:58
Жінки, що носять пестощі, як зброю -
Під сукнями кинджали золоті, -
Вони за мить усі стають тобою,
Такою, що в ковчезі снилась Ною,
Коли цей світ втопився у воді.
Гречанки сонні, скупані у винах
Річок Еллади.
Римлянки скупі,
Що зналися на любощах і кпинах,
Іспанки у шовках і пелеринах,
Смагляві плечі й очі голубі.
Паризькі хвойди в павутині спалень,
Грудасті польки, кров із молоком.
Нубійки чорні, наче із копалень,
Вродливі відьми, що уникли спалень,
Судам священним видавшись котом…

Вони в тобі, розпуснице уміла,
Скарбнице зваб і скрине для жаги.
Мене тривожать дзвони твого тіла.
І я боюсь, якби ти захотіла,
То цілував би слід твій від ноги.

Сопільник: Я не стріляв, лише оборонявся...

  • 10.05.11, 22:17




Святослав
Сопільник, який під час сутичок 9 травня у Львові з травматичної зброї
поранив у ногу члена ВО «Свобода», помічника депутата міської ради Олега
Ковпака, заявляє, що він не стріляв, а лише оборонявся. Розповідь про
"героїчний шлях" до Пагорба Слави колишнього капітана міліції, інваліда
другої групи наводить "Комсомольська правда в Україні". 


За словами Сопільника, його разом з друзями і ветеранами невідомі двічі
побили битами просто на підході до Пагорба Слави. Він намагався
захистити хоча б літніх жінок, які були поряд, але не виходило. Невідомі
в масках із шматками арматури побили його ще на підході до Пагорба
Слави битами, повалили на землю, топтали ногами, на сорочці досі є сліди
чийогось взуття.
Детальніше »

Катерина Ющенко з"явилася у Facebook






У соціальній мережі Facebook з"явилася Катерина Ющенко, друга дружина передостаннього президента України Віктора Ющенка.


У профілі нового користувача соціальної мережі сказано, що пані Ющенко
здобула освіту у Вищій школі бізнесу Університету Чикаго. Проживає у
місті Kиїв, знає дві мови: українську та American English. Походить вона
з міста Chicago, Illinois. День народження: 1 вересня 1961 року.

Місцем своєї нинішньої роботи Катерина Ющенко називає Фонд «Україна 3000», де вона працює головою наглядової ради.
Нагадаємо, що це той фонд, який сім"я Ющенків заснувала 2005 року для
будівництва дитячої "лікарні майбутнього". лікарні немає й досі. Фонд.
який збирав під її будівництво гроші, існує й досі.
Детальніше »

У Москві вирішують, чи розпочинати військові дії проти Львова

Генеральний консул Росії у Львові Олег Астахов вважає, що особи, що
розтоптали вінок із державною символікою РФ, який російські дипломати
несли на військовий цвинтар на Пагорбі Слави у Львові, образили його
країну.


"У цивілізованому суспільстві, яким ми себе вважаємо, такі речі просто
неприпустимі, коли на очах у правоохоронних органів, у влади, що
організовує ці заходи, в офіційного представника іншої країни, що йде в
День Перемоги покладати вінок з державною символікою, у людей, які
несуть за мною вінок, у моїх дипломатів кілька покидьків виривають цей
вінок, зривають із них георгіївські стрічки, і розтоптують цей вінок", -
сказав генконсул у коментарі агентству "Інтерфакс-Україна" у вівторок.
Детальніше »

Бар Рафаелі. Passionata

Ізраїльська модель Бар Рафаелі стала обличчям нової колекції нижньої білизни бренду Passionata.
Ім'я Бар часто згадується у таблоїдах через її стосунки із Лео Дікапріо.
Ходили чутки, що Леонардо зробив Бар пропозицію вийти за нього заміж.
Але ці чутки наразі так і не підтвердилися.
Детальніше »

Росія як духовна колонія України

Після завершення останніх президентських виборів в Україні мені до
певної міри стало навіть дещо жаль росіян. Ті пристрасті, що упродовж
останніх місяців кипіли у російських ЗМІ щодо українських справ, ту
хворобливу заангажованість московських медійників, політиків та
звичайних росіян у боротьбу між кандидатами в президенти важко пояснити
звичайною сусідською цікавістю.



Я також не вірю в те, що подібну реакцію російського суспільства можна
було організувати із Кремля. На таке не вистачить ані грошей, ані влади.
Ні, більшість росіян вболівали за результат наших виборів щиро і зовсім
з інших причин.

Про одну із них і, мабуть, найголовнішу я довідався від дописувача на
російському інтернет-форумі, на якому (як і на усіх інших форумах Росії у
ці дні) дружньо лаяли «хохлов» і «бандеровцов». Аргументуючи думку про
те, чому Україна не повинна бути незалежною, молодий росіянин написав:
«Ведь Украина – главнейшая часть России». Ось він ключ до розуміння
сучасної російської душі. Росіянам бракує України. Без нас вони
почуваються неповноцінними. Але їм бракує не просто території, наших
фабрик, заводів, хліба. Скоріш за все, вони не можуть змиритися із тим,
що втрачають право бути співучасниками нашої історії, культури, зрештою,
нашої європейськості.
Детальніше »

На день перемоги у Львові стріляли і билися для телекамер з Росі

  • 09.05.11, 14:23
9 травня у Львові пройшло під посиленою охороною тисяч правоохоронців
з усієї області, але з бійками, пострілом, образливою лайкою, під
різними прапорами і панахидами за жертвами.


З самісінького ранку частина Львова, до якої належить територія музею
Личаківський цвинтар, була повністю заблокована для проїзду. Головні
події з нагоди Дня Перемоги відбувались на Марсовому полі та Пагорбі
слави, де загалом поховані близько семи тисяч радянських солдатів,
офіцерів і значне число енкаведистів, повідомив креспондент Радіо Свобода.

Марсове поле зусібіч перекрили металевими парапетами, беркутів ці та
правоохоронці вишикувались у два ряди. Усі навколишні вулиці були теж
перекриті.

Совіцьких ветеранів, представників російських організацій, львівських
регіоналів і священиків міліція не пропустила покласти квіти до могил,
пояснюючи  це рішенням суду про заборону політичних акцій 9 травня.
Детальніше »

Росіяни у Львові. Дню побєди присвячується...

Львів, червень 1941-го. Подвір"я тюрми НКВС


Росіяни у Львові вигулюють псів.
Вони – їх єдина худоба.
“Собака – друг человека,” – кажуть вони
І навчають псів рідної мови:
 
“Єхалі ми с подругой с фронта. Вишлі на вокзалє во Львовє с поєзда.
“Кать, - говорю, - пасмотрі, какой красівий город. Давай здесь останємся!” Ми і осталісь…”
 
Росія, у хустці і святочній ватянці,
Дарма чекала на них в Костромі.
У помешканнях,
Де за вбитими газдами сохли квіти,
Вони вдихали запах чужих простирадл,
Міряли квітчасті сукні,
Кахельні п”єци розпалювали Шевченком.
На околицях ще стріляли.
 
“Мамочка, я палучіла квартіру с окнамі на тєатр, гдє поют і танцуют.
Мєня
ужє пріглашалі туда на дєнь рожденія т. Сталіна. Помнішь Катьку, мою
фронтовую подругу? Так вот, ана работала в НКВД і єйо убілі. Люді здесь
нехарошіє, сплошниє бандьори. Но ми побєдім!..”
 
Росіяни у Львові вигулюють псів.
Я здибую їх вечорами,
Старих і задиханих,
Коли повертаюсь з роботи.
Пси волочать їх життям за собою,
Як пробиті
Повітряні кульки.