Часом я буваю на планеті, де живуть люди, які ніколи не бачили зірок. Вночі її окутує морок, який зрідка освітлюють лиш сірники метеорів.Люди на цій планеті не знають, що їхнє Сонце випалило собі трохи простору у хмарі густого пилу, де й спромоглось народити єдину планету.Вони схожі на нас, бо люблять вечорами палити багаття, смакуючи пивом і побрехеньками.Зрідка я сідаю до їхнього кола і розповідаю про небо, повне зірок, та інші дива цього Всесвіту.Вони слухають мене зневажливо, як брехуна. А...

Читати далі...

Василь ТЕРЕЩУК МИСТЕЦТВО ЧИТАННЯ ДЛЯ МЕРТВИХ Я читаю вірші у палаці Потоцьких, у залі, де колись танцювали мазурку, грали Шопена, продавали ліси, домовлялись про шлюби, шпетили служниць за нечищене срібло, частували гостей з Варшави та Відня, цитували Міцкевича й напивались, як свині. Я читаю вірші так, як мій прадід Артем читав “Псалтир” в узголів’ї мертвих, у хатах, де під долівками повзали вужі, а на горищах верещали болотяні духи. На стільцях попід стінами журились жінки...

Читати далі...