от так-то буває...точніше, от-так воно і є!

і доки розум намагається достукатись до серця....воно діє, воно випускає емоції, воно абстрагує від світу, від оточуючих ... і ти насолоджуєшся миттю (жизнь только МИГ между прошлым и будущим). Та ця мить має властивість закінчуватись...якщо це пригода, то це чудові спогади та фото у соціальних мережах...а якщо це людина???...яка дозволила до себе звикнути, розчинитись у собі...і поїхала...інтернет - це чудова штука....вона нас тримає на ниточці зв'язку...та ця ниточка...вона якогось невизначеного кольору...

а якщо то робота...

а якщо то нові місця для життя?

а якщо то добрі чи болючі слова?

спонтанно...кажуть то добре...і я так думала...  

та  все одно вдячна долі за "мить"!

9 ночей без нормального сну, 10 днів щирості, правди, несподіванок, роздратування, розуміння, тепла, терпіння, позитиву, сліз, усмішок...

У нас є майбутнє..бо є чудове підростюче покоління з людськими цінностями, з відчуттям відповідальності один за одного, з відчуттям ідентичності України, з відчуттям поваги до інших людей з іншої країни!

Важке літо продовжується, та воно дарує надію...!

моє життя...кожне літо то суцільні сюрпризи... + та - ...але то перебор...кожного літа йде з життя...гарна людина, гарні знайомі....кожного літа їду у незаплановану поїздку,але дуже кльову...а ще літечко мені принесло..багато інших випробувань на стійкість...це коли в один день валиться все на голову...а біля мене опиняються випадкові люди..на яких не розраховуєш...але ж то добре що вони є...також літо принесло..пожежу...і якийсь притуплений біль..не розуміння... усвідомлюю, що мене врятували якісь вищі сили... і життя перевернулось з ніг на голову.. тепер інші цінності, інше сприйняття людей... все інше...світ не такий...пройде?.. можливо..але стільки недоспаних ночей...сліз..за короткий термін..то не так просто.. я втомилась..а сьогодні я вперше сиділа за рульом автомобіля..і їхала нічною доргою..класно було...

потрібен відпочинок.. і мабуть вперше..хочу відпочити сама..не хочу залежності від людей, від обставин...

люблю життя, безмежно, особливо тепер, коли мені подрували, ще один шанс!

Цінуйте своє життя, бережіть близьких!!!!

Забуваю всі негаразди і нехай з іншими поглядами...світобаченням.... йду вперед! Куди?..а подорозі, оберу свою стежину життя..., хочу жити своїм життям!!!!

А я там була..у казці :)

якось випадково, необдумано (але то нащастя) я потрапила до Грузії (Сакартвелі, як там кажуть). І то були 5 днів чогось неймовірного, де тебе зустрічають з розкритими обіймами, бо ти з України...!

 Де казкова природа, гори..Алазанська долина, монастирі...бруківочка, гарнесенькі будиночки, привітні полісмени, які пригощають шашликом, вином усіх 16 гостей з різних країн, це  кльові місцеві політики, які дарують казковий вечір..це море вражень..які важко описати..це відчуття волі та невимушеності, це там, де не думаєш, що маєш безліч проблем, які потрібно завтра вирішити...це там, де закриваєш очі і чекаєш наступного ранку..наступного дня...бо знаєш, що кожен день, то яскрава сторінка життя!

Я не вперше була закордоном, але вперше, хотілось плакати, сидівши в аеропорту, чекаючи на літак, який понесеться на Україну... хотілось ще трішечки побути тут, у казці!

коли болить десь там...

коли сміюсь для них...

то все так глибоко...то все так зачинено...то все так по-справжньому...

той маленький біль серед великої позитивної енергетики...

намагається заполонити мій простір...

бо пусто...порожньо... сумно...

навіщо?...то ж та гармонія..коли є плюс  і мінус...

а по іншому життя ....мнонотонність, яка роз'їдає...

але той шматочок маленький, невимушений...болить...

коли усвідомлюю...життя коротке...

не хочу гармонії, хочу знати! хочу відчути! 

погода, музика, бабуся десь там...

а я живу зі шматочком .... нікому не потрібної болі...минеться..як і все...) 

Осінь прийшла, вона чудова, яскрава, море позитиву та емоцій!

Кожен день щось нове, кожен день новий сюрприз, нові люди...поки гарний настрій - пишу)))

Люблю своє місто, у нас чудові люди, люблю Україну!!! залежна від громадської діяльності...приходжу додому мертва...але задоволена...бо є результати, навколо люди змінюються, ростуть...в кращу сторону!

люблю життя...і рідних...а друзі...вони ж найкращі, справжні!

станція: ПОЗИТИВ!!! вхід по усмішкам :)

мммм....зустрічаю тебе осінь з посмішкою..щирою, справжньою!

не люблю цього літа...незважаючи на море позитивних та нових вражень...

ще 11 днів..і настане осінь...чекаю...сильно-сильно...хто мені сказав, що там буде краще?...а мені наснилось ..і я вірю, і знаю...!!!!

коли на хвильку поринаєш у дитинство, сміх та радість...то забуваєш про незгоди..та переживання, про якісь дрібні образи..та й взагалі...як там кажуть мене ніхто не має право засмучувати...близькі люди цього не зроблять...а чужі...та хто вони мені такі...)

це добре, що літо починається з Дня захисту дітей))....адже діти .....це щирість..та позитивні емоції!!! залиште у собі місце для свого дитинства та дитини...і життя стане яскравіше!!!!!!!

Посміхніться!!!! і життя посміхнеться вам у відповідь!

навчитись не вірити словам...якщо дії..зовсім не ті...

навчитись бути незалежною від людей...

навчитись бути сильною...

навчитись не прив"язувати до людей свої мрії...

можливо тоді прийде щастя???....адже наші думки, як дарують нам відчуття щастя, так і вбивають....а це боляче...самі собі шось придумали...самі обрали...як сприйняти ту чи іншу новину...і все настрій готовий...ех...хочу навчитись...

але...досить, втомилась я ...потрібно підійматись і йти вперед...не оглядатись...як кажуть "безболісний урок немає сенсу" ..., свій урок я отримала...тепер...все позаду...посміхаюсь...по-справжньому, не вмикаю посмішку...а вона сама...

ех...ну що ж..чорна полоса позаду))...значиь попереду чекає біла..зараз тільки перейду дорогу від однієї до іншої..і все....

дякую...за підтримку...вона мені була потрібна...справді...дякую...

Засоби масової інформації – це сила, яка володіє світом, це засіб, яким можна маніпулювати людьми. І що? А просто потрібно фільтрувати та аналізувати побачене, почуте, і силою світу стануть освічені люди

Якщо і надалі ми будемо себе обмежувати у достовірній інформації, нічого хорошого з цього не вийде, адже ми не можемо вимагати від політиків правди, якщо самі її не знаємо.

НЕ хочеться бути листочком, що впав у річку...у якого порятунок - це випадковість...хочу бути хмаринкою, яка ладна затулити сонце...таке сильне та могуче, яка не боїться жарючих променів...намагаюсь нею бути..борюсь щохвилини...особливо останіх 2 дні...і не витримую...коли усе одночасно падає на голоову, а закинути би все-все....зникнути...та не можна...бо прийдеться починати усе з початку...усі сходинки, що подолала...

                 немає кульок...немає посмішок....немає сліз....немає нічого...порожнеча...

я розумію, що настрій, оточення, музику обираю собі сама..створюю ілюзії, дивлюсь нездійсненні сни...чогось чекаю..боюсь...ось чого я боюсь - змін...боюсь перечеркнути все жирною лінією...і почати жити як усі....закінчити навчаня, одружитись, знайти роботу, народити дитину...і жити собі...спокійно...за стандартним сценарієм з невеликим відхиленням від норми...

та ні...все не так..ще один подих..ще один крок...ще один рух...і йду далі по своїй стежині...чому не влаштовує?...та я й сама не знаю... мабуть, тому що весь позитив, радість, посмішки...швидко розряджаюсь....увечері батарейки сідають...і тут  я в полоні...

ти відчуваєш подих мій?...ні...ти лише чуєш...

ти знаєш про що я думаю?...ні...ти лише слухаєш, що я кажу...

ти знаєш коли болить моя душа?..ні ти лише бачиш поганий настрій..

ти чуєш, те що чую я?..ні...ти лише бачиш мою реакцію...несправжню...

ти знає, що мені сниться?..ні...тебе там нема....

ти бачиш ось те сузір"я?..ні...ти дивишся не на ті зорі...

ти вважаєш, ти у цьому винний?....ні..я просто не пустила тебе у свій світ....вибач..