коли кричить щось всередині...

коли кричить щось всередині...

коли болить десь там...

коли сміюсь для них...

то все так глибоко...то все так зачинено...то все так по-справжньому...

той маленький біль серед великої позитивної енергетики...

намагається заполонити мій простір...

бо пусто...порожньо... сумно...

навіщо?...то ж та гармонія..коли є плюс  і мінус...

а по іншому життя ....мнонотонність, яка роз'їдає...

але той шматочок маленький, невимушений...болить...

коли усвідомлюю...життя коротке...

не хочу гармонії, хочу знати! хочу відчути! 

погода, музика, бабуся десь там...

а я живу зі шматочком .... нікому не потрібної болі...минеться..як і все...)