Ти та, чий дотик серце змушує стрибатиТи та, чий погляд заворожує менеТи та, яку поближче хочу я пізнатиТи та, чарівність котрої ніколи не минеТи та, для котрої я хочу стати кращеТи та, з якою мені так легко на душіТи та, що не спротивиться нізащоКоли про допомогу попросиш ти їїТи та, котра приносить у світ фарбиТи та, що людям надає їх сенс життяТи та, яка народжує навколо себе барвиУ сірості й буденності буттяТи та, яких не має більш на світіТи та єдина, та одна Під ніжками якої...

Читати далі...

Де взяти сили, Боже?І як найбільше віри віднайти?Чи може хто чим допоможе? Чи мушу сам її знайти?Так, я іще не безнадійнийПо своєму я вірю в Тебе, Цього так мало, я це розумію.Та більше вижати не можу з себе.Колись я жив, колись світився,Палав в яскравому вогні.Я мріяв, прагнув, не журивсяІ легко було на душі.Тепер, зневірений, молюся,Сиджу й жаліюся собіЯкий я бідний і нещасний,Яким я був колись, тоді.Я знаю, що треба робити, Як знову віру віднайти.Та поки я на це не маю силиЯ...

Читати далі...

В День 8-го марта Моя чудесная, дивная Светуля Тебя бы на край света я украл. Твой взгляд меня...

Читати далі...

Скажи мне, Боже, даИль может скажешь нетПоведай-ка мне, ГосподиНа мой вопрос ответ! Смогу ли я найти её?Смогу ли я любить? Ну как, скажи, без этогоЯ дальше смогу жить? Ну как же я смогу, не видя,Её прекрасных, дивных глазСмогу сказать что в жизни яБыл счастлив хоть бы раз? Ну как не зная её ласки, Её улыбки, нежности, теплаЯ мир смогу увидеть в красках,Гореть в любовном пламени огня? Ну как смогу встречать рассветКоль она рядом не сидит?Кого смогу обнять, взять за рукуКогда она...

Читати далі...

Знаете, существует такая притча: "Бог сотворил человека из глины и у него остался маленкий кусочек. И спросил Бог у человека: - Что ты хочешь чтобы я тебе слепил из этого кусочка? - Слепи мне счастие! И тогда Бог молча положил этот кусочек человеку в руки!" Бесспорно, очень красивая и правдивая легенда, действительно очень многое в наших руках, всё зависит только от нас и мы можем много чего добиться: создать карьеру, преобрести недвижимость, машины, яхты, самолёты, всё что...

Читати далі...

- Наша слава не вмре, не загине, Наша слава піде край землі. Наша слава підніме з могили, Всіх, хто впав у прийдешні бої. Наша слава лунатиме вічно, Наша слава є приклад для вас. Тож борітеся денно і нічно, Пам’ятаючи щиро про нас. Наша слава не вмре, не поляже, Наша слава піде крізь віки. І усім, всьому світу розкаже Все, що трапилось у тойдешні роки. А десь там далеко-далеко Козацька могила братерська лежить. Прилинь ти до неї, сердего, Бо без цього не можна прожить. Наша...

Читати далі...

З цим твором у мене свій рахунок. О, так! По-перше назва – „Дикий Ангел”. Перший раз почувши цю назву я нарешті зрадів. Ось чому: протягом року ми читали багато різних творів, і хоч які б вони цікаві та захоплюючі не були, вони все одно про щось земне – про землю, про нещастя, про страждання, про розлуку і т.д. Так, ці твори неперевершені у силі слова, у своїй правді, у дійсностях та реаліях. Проте великий їх об`єм хоч-не-хоч, а зменшує їхню силу адже не встигаєш гаразд зрозуміти та відчути...

Читати далі...

Так, це був той самий день. Ми якраз поверталися з „Гірняка”. Всім було весело. Усі співали пісні, реготалися. А я згадав Юлю. Мені стало надзвичайно сумно, а під серцем щось кольнуло. Я поставив лікоть на гуму, що тримає скло, і долонею підпер підборіддя. Я дивився в вікно і довго та мовчки думав. Спостерігав за дорогою та деревами, кущами та травою, землею та обрієм. Але я пригадував. Пригадував ті щасливі часи кохання та безтурботного дитинства. І мені страшенно захотілося все те повернути....

Читати далі...

Общаясь с девчонкой вконтакте, Не думал, что понравиться мне. Но тёплое слово её так приятно Что я расцветаю как мак по весне. Едва лишь увидев отметку «On-line» Начинаю сходить я с ума. О, Боже, ведь мне так приятно Прочитать: «О, привет! Как дела?» Гуляли мы с ней под луною, Сидели в шикарном кафе. Всё это казалось мечтою! Удастся ль воплотить это мне? И вот я её представляю: Смеётся, играют глаза. Ведь ей позвонил этот парень Ну тот, ну который с Днепра...

Читати далі...

Мати! Образ! Мати, мати - це образ (релігійний). Так, він не стоїть у кутку, проте ти завжди молишся на нього і йому, ти разом з ним радієш і плачеш, смієшся та журишся, хворієш та одужуєш, ти переживаєш із ним. Ти з матірью одне серце, одне тіло, одне ціле, одна душа. Що з нею, те й з тобою. Ви наче сіамські близнюки, що зв`язані ланцюгом любові та довіри. Це твій найкращий друг. Буває, прийдеш до неї, мов до священника, на сповідь чи на прощю, виллєш своє серденько за лиху годину і за добру ...

Читати далі...