Потні і напівголі
- 09.07.12, 22:21
із циклу Врєміна года
липнуть тьолкі до мене в транваї...
Спека облизує мозг,
я від цього охрєнєваю...
Та літо мине вже скоро
і обсипле всю лисину снігом...
Кулька Землі дурна
крутиться наче та дзиґа.
Останні статті
- Літо, тьолкі і лосіни
09.06.2020, 11:46 - Привиди юності буремной
15.01.2016, 14:52 - Для самих малєнькіх
05.10.2015, 20:25
Свіжі фотографії
Я пью весну и не могу напиться,
Давно уже - без малого, лет тридцать.
Из года в год мучительнее жажда,
И ценности глотков всё больше в каждом.
Я п’ю весну, вже випив тридцять пляшок
Але це пойло шото не вставля…
І сам у себе я питаю: «Нашо
Безбожно так бухати треба, бля’?»
Алкоголізм – то є тяжка хвороба.
Онно вже й санітари зі шприцем…
І поглядом ман’ячним із під лоба
Я їм кажу: «Не дамся вам живцем!»
Зотлілий зомбі й шмат зехвіру
- 07.07.12, 00:23
Моя душа давно.. не в тілі.
Гуляє десь за горизонтом.
Складу корабликом долоні
І попливу у слід їй..
(с)Какаятомася
Моя душа давно уже не в тілі,
Бо зомбі я голодний і бездушний,
І очі мої мутні і зотлілі
Тебе шукають всюди відчайдушно.
Свої зігнилі зуби простромити
Я прагну крізь твою прозору шкіру,
І слиною зеленою слинити,
І гризти твою плоть як шмат зефіру…
Коктейль любові незабутньой
- 05.07.12, 21:42
Подними глаза, и у стойки бара,
Ты оставь стакан и не пей с него,
Это не поможет, это не подскажет,
Душу ведь не лечит терпкое вино.
Ты забыться сможешь, но забить не в силах,
И душе так больно но куда идти,
если разошлись, как уходят в море,
от причала "Счастье" наши корабли.
Поклади глаза у стакан гранений,
У грайливу муть терпкого вина.
Трохи розмішай і ковтай шалено,
Осушай стакан до самого дна…
І не хвате’ сил в тебе позабути
Те кохання, шо в сраці мов реп’ях…
Розійшлися ви, як огидні спрути
Розминаються у чужих морях.
Палаюче лоно і канхвети (хвілосовська замальовка)
- 05.05.12, 11:56
Єслі женсчіна сексу хоче,
Єслі лоно її палає,
Хай канхвети жере щоночі,
Бо від них, кажуть, попускає...
Мінєт і Мачете
- 04.05.12, 21:49
Сегодня я обула шпильки,
Сегодня я одела мини.
Хотела полюбить я пылко,
Но вновь лезвие мне в спину.
Сьогодні ти вдяглася сексуально,
Неначе перша хвойда на планеті,
Хотіла вдовольнить мене орально,
Та в спину хтось встромив тобі мачете…
Лежиш ти нерухома й безпорадна,
Накрився мій мін’єт в зв’язку із етім.
І так мені обідно і досадно,
Шо я ридаю голосно в клозеті…
Зебряча доля (Трагедія)
- 01.05.12, 21:52
Чорне за чорним.
Біле за білим.
Крапля за краплею.
Хвиля за хвилею.
Скачеш на зебрі..
По морю.. життя.
(с)Какаятомася
Фарбована зебра несеться по морю,
Не тоне… Навєрно вона надувна.
І єслі я зебру щосили пришпорю,
То є імовірність, що лусне вона…
Всі будуть тваринку несчасну жаліти,
Бо доля зебряча трагічна була…
І з часом на днині чотири копита
Накриє навіки муляка рясна…
Голяка по калюжах (Літо)
- 01.05.12, 20:18
Між чорних хмар вдарила блискавка, боляче і гучно, як докір совісті.
Телефон повідомив коханим голосом, що сьогодні прийшло літо.
(с) Надєжда
Повідомив телехвон, що настало літо,
Роздягайся, моя кралю, та стрибай у жито,
Бігай в полі голяка, обминай калюжі,
Можеш і не обминать. Зрештою, байдуже...
Напад хвілантропії
- 09.04.12, 07:44
Не люблю я людей любити,
Ненавидіти їх полюбляю,
І красиві ізискані квіти,
Лиш покійникам я вручаю...
Про Масю
- 06.04.12, 23:53
Жила на планеті какая-то Мася,
Якось вона перевдяглася
В плаття нове і у тухлі червоні,
Й попрямувала кудись у вагоні...
Віз її потяг по Україні,
Небо над нею висіло синє,
Сонце в блакиті нєрвно блістєло,
Трясло у вагоні Масіне тєло...
Куди вона їхала? Це не важливо!
Главноє то, шо вона мала пиво...
Випила все (була довга дорога)
Врешті приїхала у сінагогу...
Шо там було, то також не суттєво,
Важно, проте, - була Мася чуттєва,
Мала вона почуттів повні груди,
В цілому було їх майже півпуда...
Коротше, вернулася Мася додому,
Про подорож ту не казала нікому,
І ви не кажіть, бо це тайна велика,
А я замовкаю, хай грають музики.
