Профіль

Ligeia

Ligeia

Україна, Київ

Рейтинг в розділі:

Останні статті

Кришталеве кохання

Ми тримали в руках кришталеве кохання, Крізь тумани воно осявало нам шлях. І світилось воно, як рожеве світання, Й запалило воно теплий вогник в серцях. Ми тримали його обережно та ніжно І несли почуття крізь вітри і дощі. І, коли навкруги було зимно та сніжно, Цей вогонь у серцях зігрівав дві душі. Хто спіткнувся із нас, я і досі не знаю. А кохання розбилось, і вогник погас. І тепер ми з тобою в тумані блукаєм І шукаєм кохання друзки повсякчас.

Слёзы неба

Беззвучный крик, застывший в пустоте. И тишина: вздохни - и разобьётся. Слеза прозрачная скатилась по щеке. За нею не одна ещё прольётся. Сказал ты, что тебе уж всё равно, Сказал ты, что все чувства онемели. А я не верю, что забыл тепло, Горячий шёлк моей постели. Послушай, дождь стучит в окно. Нежданный гость... Впусти ж его скорее. То небо плачет. А в душе темно. Но слёзы неба душу не согреют. Тебя мне эти слёзы не вернут. Не смогут и любовь из...

Читати далі...

The Overthrown

I see your burning wings, I see your tarnished halo. The choir doesn’t sings - You’re overthrown from heaven. Did you make your choice? Do you see the hell? Hear the Devil’s voice: “Angel, fare thee well!..” I hear heart-rending weep, I touch your bleeding hand. So deep, you fell so deep, In dark and hollow land... Did you make your choice? Do you see the hell? Hear the Devil’s voice: “Angel, fare thee well!..” You’ll never be the same, You’ll...

Читати далі...

"Остров счастья"

Остров счастья Счастье…. Недавно я задумалась о том, когда же люди бывают по-настоящему счастливы. И поняла, что самое настоящее, незамутнённое счастье бывает только в детстве. Счастье – это когда собираешь одуванчики и пытаешься сплести венок, когда разрешают не спать в тихий час, когда мороженое падает на землю, и тебя за это не ругают, а покупают новое и, наконец, когда мама на ночь рассказывает сказку…. Сказка и есть маленькой страной, крошечным островом счастья. Ведь даже взрослые любят...

Читати далі...

эссе "Весна"

Всем, кто хоть раз был в Парламентской библиотеке, посвящается Люди!!!! Что же это такое творится-то?! Лень-матушка одолела… И ведь действительно… ну сколько можно учиться??? Весна ведь на улице. Коты орут, потому что весна и любовь, птички орут, потому что они всегда орут, люди орут, потому что напились…. Да даже листики орут, просто мы этого не слышим. А вы бы не орали, если бы вылезали из маленькой, тугой и липкой почки? Вот и я хочу!!! Нет, из почки вылезать не хочу. Хочу орать, потому что ...

Читати далі...

Казочка (для молодшого студентського віку)

Жив собі якось на світі горобець. Звали його... а, втім, яка різниця? Звали його просто Горобець. Це не головне. Головне те, що вже другий рік він навчався в університеті. І був Горобець таким, як усі, тобто не тільки вчився, а й дуже любив погуляти... І ось одного разу вирішили відправити нашого Горобця за обміном до одного з європейських університетів. Горобець дуже зрадів і почав готуватися до перельоту, але казочка не була б казочкою, якби щось-таки не трапилось... Проводжали друзі нашого...

Читати далі...

Я хочу...

Я хочу бути часточкою ночі, Я хочу стати краплею імли. В тумані розчинюся - тільки очі Кометами полинуть у світи, Де почуття ніколи не згасають І з попелу, як Фенікс, постають, І де кохання люди не благають, А почуття дощенту віддають...