Увага! Розіслати всім!!!

смт. Іваничі Волинська область(виборчий округ №19)

Сьогодні, 11.30 ранку, в реакцію на заяву депутата районної ради від ПР -

Ф. Мудринця, біля приміщення залізничного вокзалу, працівниками Іваничівського РВ УМВС був затриманий агітатор від ВО Свобода Я. Краля.

Причиною затримання виявилось розміщення агітаційного матер*ялу на опорах електромереж(не дивлячисьна заліплення іншою передвиборчою агітацією та рекламою). За попередніми даними було зкладено адміністративний протокол, який під тиском "захистників" наших прав був підписаний агітатором.

Завтра з Луцька в Іваничі вирушить оперативна група для юридичного втручання. 

Голова ВО «Свобода» Олег Тягнибок переконаний, щоб без «Свободи» у Верховній Раді не вдасться створити опозиційну до режиму Януковича та Партії регіонів більшість.

Про це він заявив 2 вересня під час зустрічі з мешканцями міста Нововолинська, присвяченій презентації передвиборчої програми політичної сили та представлення єдиного кандидата від опозиційних сил по Володимир-Волинському мажоритарному округу №19, інформує власкор Вголосу у Луцьку.

Олег Тягнибок повідомив, що влада будь-якою ціною намагається не пропустити націоналістів до парламенту, оскільки розуміє, що «Свобода» у Верховній Раді – це пряма загроза для олігархічно-кланового прокремлівського режиму.

«Сьогодні влада робить все для того, щоб завадити «Свободі» перемогти на виборах. Вона розуміє, що націоналісти у парламенті – це початок кінця їхньому правлінню. Тому робиться все для того, щоб у Верховній Раді не сформувалася опозиційна до Партії регіонів більшість, яка зупинить Януковича. Ми також маємо усвідомлювати: не буде «Свободи» у парламенті – не буде антирегіональної більшості», – зазначив лідер ВО «Свобода».

Олег Тягнибок також акцентував увагу на тому, що Партія регіонів, очевидно, не зупиниться перед фальсифікацією виборів для того, щоб спробувати утримати владу. Як приклад таких дій він назвав спосіб формування окружних виборчих комісій, де влада з допомогою провладних і маловідомих партій отримала більшість.

Вголос

 Автор: frankensstein

У Украины Януковича есть множество недостатков. Украину Януковича принято ругать за коррупцию, бюрократию и несовершенство законов. В Украине Януковича ужасные дороги, вонючие больницы и бедные музеи. В Украине Януковича царят безработица, бесправие и бедность.

Но самый главный недостаток Украины Януковича состоит в том, что она никому не интересна.

У Украины Януковича нет того, за что обычно принято вспоминать ту или иную местность – она не самобытна, не оригинальна, не колоритна.

Украина Януковича – это ПиСУАР, рожденный в воспаленных мозгах перепуганной номенклатуры в 2004 году. Разросшийся, распухший Северодонецк, поглотивший всю Украину целиком и утвердивший над нею унылую совковую серость. Разложившаяся УССР, недороссия.

В попытках во всем копировать северных соседей, нынешняя власть дошла до абсурда – она построила государство, напоминающее кошмарную китайскую подделку, дешевое барахло, с наскоро пришитым лейблом «Гуччи», некачественное и немодное, одним только видом навевающее скуку. Покупают такое только из крайней нищеты кошелька или духа.

Украина, сшитая по «писсуарным» выкройкам Януковича, не способна вызывать ярких эмоций – от нее веет духотой и тоскливым застоем. Получившееся государство-урод оказалось одинаково безынтересным - как Западу, так и России. Первые попросту махнули на нас рукой, вторые облегченно и разочарованно вздохнули, переключив внимание на другие дела.

Прошли времена, когда бурлящий оранжевый Киев вызывал у соседей одновременно интерес, восхищение, зависть, уважение и страх, взрывал информационное пространство, доводил ведущих Первого канала до истерических припадков, провоцировал бурные дискуссии на кухнях и в телестудиях.

Бело-голубая мертвенная Украина тиха и печальна, как труп в мавзолее. О ней иногда плохо, иногда хорошо, но чаще – ничего. Не интересно.

Украину Ющенко обычно ругали за то же, за что теперь ругают Украину Януковича, но в одном она была все-таки круче. Оранжевая прозападная Украина была концептуальна. Ее обсуждали, хвалили, ругали, песочили на форумах.

Майдан, Львов, УПА, Бандера, Холодный Яр – стали брендами, возбуждающими живейший интерес, брендами, имевшими колоссальный рыночный успех. В первую очередь – у тех же северных соседей. Российские туристы, нахваливающие в интернете русскоязычные регионы и проклинающие в блогах «жидобандеровцев», не едут в ПиСУАР, не едут в Северодонецк – они едут в Галицию.

Их не интересуют монструозные памятники вождям, сталинки и новодельные церкви УПЦ МП в безликих городах юго-востока. Не интересуют правильные клумбы, вечные огни и танки на постаментах. Не интересуют музеи ВОВ. Они валом валят в кафе «Крыивка», пьют львовский кофе, покупают вышиванки и футболки с символикой УПА.

Тысячи людей сметают с сувенирных лотков значки и магниты с портретом Степана Бандеры, но никому в Украине не приходит в голову даже выпустить значок с изображением маршала Толбухина.

Современные чиновники, взращенные комсомолом, культивирующие просроченные советские мифы, за два десятилетия существования независимой Украины так и не поняли главного. Миру интересна лишь самобытная и оригинальная Украина, не похожая ни на что. Украина, посмевшая быть собой, быть самостоятельной единицей, единственная в своем роде, способная дать отпор.

Это о ней пишут тысячи книг, ее иллюзорность стараются доказать сотни псевдоисториков. Это ее боятся и ненавидят, мечтают посетить, посещают, влюбляются, и все равно ругают, но уже беззлобно, неискренне, для порядка.

ПиСУАР за пределами Украины не ругают. Его принято тихо презирать. Над ним смеются, но беззлобно, скорее снисходительно, как над деревенским дурачком.

Дружба с Россией, которую анонсирует нам команда Партии регионов – на самом деле не дружба. ПиСУАР Януковича попросту занял в российском фольклоре место анекдотичного, недалекого и жадного хохла, которому для порядка отвешивают затрещины, чтобы помнил, кто главный. Хохла, которого придумали для того, чтобы не оставить место «бандеровцу» – опасному, злому, смелому бойцу, способному постоять за свои интересы, не побоявшемуся выйти с оружием против самой мощной армии в мире и отстоять свою государственность. Хохла, которого не боятся.

ПиСУАР Януковича выгоден тем, кому не выгодна самостоятельная Украина, страна-конкурент, поэтому ПиСУАР Януковича не выгоден нам, украинцам. И наша задача сделать так, чтобы это недоразумение как можно быстрее отошло в небытие.

Костянтин Філімоненко, доцент кафедри електромеханіки Східноукраїнського національного університету, після трьох тижнів роботи в Луганському обласному штабі партії «УДАР Віталія Кличка» вирішив піти звідти, про що повідомив «УМ». Підстава — конфлікт на мовному ґрунті. Під час поточної наради менеджер штабу Юлія Мелешкіна змусила колегу Філімоненка, керівника відділу, розмовляти російською.

Сама штабістка — росіянка з Санкт–Петербурга, вона довгий час працювала із правлячою в РФ партією «Єдина Росія», досі підтримує з нею партнерські відносини. «Публічна образа з її боку, вимога «говорить на русском» стала останньою, — повідомив Костянтин Філімоненко. — Я народився, виріс в Україні, чесною наполегливою працею заслужив повагу серед знайомих і друзів, обирався депутатом місцевих рад. Незважаючи на те, що Луганськ прийнято вважати російськомовним містом, українська для мене рідна. І я вважаю неприйнятним, коли іноземець вказує, якою мовою мені спілкуватися в моїй Богом даній країні».

Філімоненко звертає увагу на те, що партія «УДАР» позиціонує себе як проукраїнська, натомість її регіональний «начальник» нав’язує російську мову в ультимативній формі. «Застерігаю шанованого мною спортсмена і політика Віталія Кличка: на стороні демократичних сил починають працювати українофоби», — пише Філімоненко.

У коментарі «УМ» Костянтин Володимирович повідомив, що є членом Конгресу українських націоналістів і в 1998 році балотувався від КУНу по мажоритарному округу. До безоплатної громадської діяльності його спонукають національні почуття. «В Луганську часто–густо можна почути щось на кшталт: «Говорите по–русски», і це обурює. У себе в університеті я викладаю свій предмет українською», — каже Філімоненко.

За його словами, після непорозуміння з «УДАРом» він допомагатиме «Нашій Україні», до якої приєднався і КУН.

Джерело: Україна молода

Народний депутат від фракції «БЮТ-Батьківщина» Володимир Філенко сумнівається у тому, що фракція ВО «Батьківщини» у наступній Верховній Раді обійдеться без «тушок». Про це політик заявив в ефірі телеканалу ТВі.

«Люди, які потрапили у список, мають довіру лідерів і ефективно працюють у команді. Це нормально. Але є певні речі, які мене насторожують», - відзначив Філенко.

За його словами, він не упевнений у всіх нинішніх кандидатах від Об'єднаної опозиції.

«У мене є сумніви з цього приводу. Я не думаю, що люди з партійних офісів, яких сьогодні заводять до парламенту, зроблять щось краще, ніж робили ми. Зокрема, такі еталонні речі, як Майдан. Я страшенно буду сумувати, якщо серед них з'являться «тушки», - наголосив нардеп.

Волдночас Філенко зауважив, що існують дві версії, чому він не потрапив до виборчого списку опозиції: перша політик вже забагато був у парламенті й в опозиційних колах вирішили дати дорогу молодим, друга - опозиції потрібні фінансово заможні кандидати, які зможуть спонсорувати її діяльність.

«Хоча спочатку вимальовувалось, що я мав бути у прохідній частині списку й зосередитись на роботі у Харківській області. Я не тільки звідти родом, але й маю досвід проведення кількох успішних виборчих кампаній на Харківщині - зокрема, Арсена Авакова під час виборів мера Харкова», - уточнив парламентарій.

Нагадаємо, у квітні лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко заявляла, що несе персональну відповідальність за кожного з опозиціонерів, які перейшли на бік правлячої коаліції.

Тимошенко висловила переконання, що сьогодні політики вже не мають права брати одноособову відповідальність за якість мажоритарних та партійних списків. «Ми можемо схибити і помилитися. Ми вже не раз підвели людей, які нам повірили. Хабарники, пристосуванці та «криси» - це, на жаль, наші «криси» (спеціально не перекладаю, бо саме - «криси», а не щури)», - зазначила вона.

Gazeta.ua

І де ж та відповідальність, що ВОНА несе?

«Поєхалі»: мовний закон утворює бюджетну «діру» у 17 млрд грн і не захищає мови нацменшин

Перші дні застосування мовного закону засвідчили, що він загрожує консолідації національної ідентичності, створює фінансові проблеми для бізнесу і держави й не захищатиме мов меншин, яким справді загрожує зникнення  

8 серпня 2012 року, як і прогнозував Тиждень, президент підписав мовний закон. Зрештою, було б дивно, якби один із ініціаторів останнього його ветував. Понад те, попередні обіцянки вдосконалити документ у вересні швидко були дезавуйовані позбавленою будь-якої конкретики, а відтак і відповідальності в майбутньому заявою: «Мине час – ми з вами побачимо переваги та недоліки. Якщо буде необхідно внести деякі поправки до згаданого закону, ми це зробимо».

Водночас радники вкотре підкинули Януковичу як аргумент на користь закону маніпулятивний меседж, не підкріплений дійсністю. Гарант, зокрема, сказав, що завдяки йому «ми поступово рухаємося в бік Європейської хартії про мови», яка в його уявлені зводиться до «рівності мов», хоча насправді вона не ставить під сумнів ключове значення державної і не зрівнює її з регіональними чи мовами меншин, а тим більше не передбачає витіснення зі сфери публічного застосування, як це робить документ, який підписав президент. Прикметно, що роль так званої робочої групи з удосконалення мовного законодавства, за словами її керівника, міністра охорони здоров’я (!?) Раїси Богатирьової, тепер зводитиметься до «зняття напруження в суспільстві, яку викликало прийняття закону».

З набранням чинності документом, як, за інформацією джерел Тижня, і було заздалегідь заплановано політтехнологами ПР, уже почалося протиставлення «своїх по нутру» та «чужих» регіонів країни. На Південному Сході контрольовані ПР місцеві ради різного рівня – від міських до обласних (розгляд питання у ВР АРК відкладено) – ухвалюють рішення про надання російській статусу регіональної, а об’єднана опозиція вже звернулася до місцевих органів влади (насамперед тих, де має міцні позиції) щодо блокування виконання мовного закону на місцях.

Щоправда, у мешканців Південного Сходу, розчарованих правлінням «своїх» за ці два з половиною роки, вирішення правлячою партією неіснуючої проблеми «утисків російськомовних» ентузіазму не викликало. Частина з них усвідомлюють, що саме вони, а не парламентська опозиція в кінцевому підсумку мають стати «розведеними кошенятами», як місяць тому відверто висловився диригент парламентських кнопкодавів від влади Михайло Чечетов. Іншим російськомовним просто байдуже. Тож місцевій владі довелося влаштовувати «святкування», на які місцевих бюджетників мобілізовували переважно добровільно-примусовими методами.

Спроба повторити сценарій 2004 року з поділом країни на сорти для влади зараз може виявитися ще менш успішною, ніж тоді. По-перше, внаслідок більших темпів природного скорочення населення в базових електоральних регіонах його частка серед виборців зараз менша. По-друге, відбулося часткове оновлення поколінь, а серед молоді рівень підтримки ПР, як свідчать соціологічні опитування, є значно нижчим, аніж поміж людей старшого покоління.

Нарешті, у людей є база для порівняння: вони вже бачили так звану насильницьку українізацію за помаранчевих і усвідомлюють, що це лише страшилка, а розчарування та роздратування від реального «покращення» від Януковича і Ко має численні ілюстрації в їхньому повсякденному житті сьогодні. Інша річ, що ухваленням мовного закону, на думку експертів, правляча партія може спробувати пояснити «різке зростання підтримки відповідальної політичної сили», забезпечене зовсім іншими методами. Наприклад, тими, які в минулому гарантували більш ніж 100% «явку» на низці виборчих дільниць у «нутрових» регіонах, що за очікуваного цього року реального ігнорування мешканцями Донецької та Луганської областей виборів може мати вирішальний вплив на їхні результати.

Тим часом уже тепер стає зрозуміло, що в разі імплементації всіх норм мовного закону він суттєво ускладнить економічну діяльність. Поки що про значні додаткові витрати заявили кондитери та пивовари, які апелюють до ч. 3 ст. 26 закону, що передбачає маркування товарів та інструкції до їх використання регіональною мовою. Схожа ситуація і в низці інших галузей, насамперед продовольчій та фармацевтичній. Підприємці зазначають, що виконання вимог згаданого документа призведе до багатомільйонних збитків та великої кількості порушень у зв’язку з неконтрольованим переміщенням продукції з одного регіону в інший, а відтак сприятиме розвитку корупції й тиску на бізнес. Що, зрештою, позначиться на кінцевій ціні товарів.

Шоковані «ціною мовного питання» навіть у системі виконавчої влади: за підрахунками начальника відділу департаменту фінансів соціальної сфери Мінфіну Валентини Брусилової, виконання закону потягне за собою додаткові бюджетні витрати в 17 млрд грн. Якщо його чітко дотримуватися, необхідно забезпечити державні та комунальні установи перекладачами з регіональних мов, відкрити додаткові класи та групи для меншин, які згідно з документом претендуватимуть на «регіональність», а також курси для чиновників, яких він зобов’язує відповідати регіональною мовою, якщо нею звертаються. Заміни потребуватимуть дорожні знаки, таблички з назвами вулиць.

Треба буде розробити та передрукувати формуляри і документацію регіональними мовами. Сергій Тігіпко, наприклад, уже демонстративно заявляв, що виконувати такі закони його міністерство не збирається, оскільки в державі й без того бракує коштів на соціальні видатки.Суттєві проблеми можуть виникнути і в ЦВК під час нинішньої виборчої кампанії. Комітет виборців уже звернув увагу на той факт, що кандидати в депутати можуть ініціювати публікацію інформаційних плакатів на дільницях із власною програмою кількома мовами відповідно до Закону «Про основи державної мовної політики» і Центрвиборчком буде зобов’язаний виконати цю вимогу.

Тож, вочевидь, під приводом технічних і фінансових проблем у випадку мов, котрим справді загрожує зникнення (захист яких і є предметом регулювання Європейської хартії регіональних мов), зазначений закон не виконуватиметься, натомість використовуватиметься для консервації наявного антиконституційного стану, коли українська все ще не функціонує як єдина державна мова. Будуть скасовані законодавчо визначені норми про її застосування в рекламі, телерадіоефірі, кінопрокаті, що існували раніше й обмежували засилля російськомовного продукту в країні.

Голова Нацради з питань телебачення та радіомовлення Володимир Манжосов уже заявив, що відповідно до Закону «Про засади державної мовної політики» буде скасовано в бланку ліцензій графу «мови». Тобто йдеться про процеси, за яких обмеження сфери вживання все ще єдиної державної може відбуватися без додаткових прямих видатків або ж, навпаки, з економією для імпортерів того самого російського продукту.

Коли батьки не виявлятимуть активної позиції із захисту української мови, посилиться русифікація освітнього простору, будуть призупинені або загальмовані об’єктивні процеси українізації низки великих міст. Аргументуючи необхідність надання російській статусу регіональної на засіданні міськради Одеси 13 серпня, відомий своїми антиукраїнськими поглядами мер Олексій Костусєв апелював до того, що 89% одеситів вважають за краще спілкуватися, писати і читати російською.

Проте, діставши право вибору мови навчання, за інформацією заступника начальника управління освіти Одеської міськради Вікторії Іщенко, 52% батьків цьогорічних першокласників міста написали заяви про те, щоб їхні діти займалися в школі українською. Це ознака того, що російським націоналістам на кшталт тих, які контролюють владу в Одесі, мовний закон Колесніченка – Ківалова потрібен, щоб заблокувати природний процес повернення зрусифікованих у Російській імперії/СРСР українців Південно-Східної України до своєї рідної мови. Водночас вибір батьків може свідчити й про те, що вони не пов’язують майбутнє країни з цією владою і тією мовною політикою, яку вона нав’язує, очікують повернення до нормального стану справ, коли українська буде повноцінною і єдиною державною мовою.

Довгострокові ж перспективи документа, який має чимало ознак порушення Конституції, залишаються сумнівними. Навіть президентський радник Марина Ставнійчук вказала на те, що його «ухвалення відбулося з грубим порушенням вимог ст. 47, 116–122, 130 Закону «Про Регламент Верховної Ради», а значна частина положень не узгоджуються з відповідними положеннями Конституції та міжнародних документів, ратифікованих Україною, зокрема Європейської хартії регіональних мов і мов меншин». Крім того, документ суперечить рішенню Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року. Це політичне рішення (закон про мову) може повторити долю закону про вивішування на 9 Травня червоних прапорів (скасований КСУ), однак для цього потрібне формування певних передумов, зокрема розуміння Партією регіонів неможливості утримуватися при владі за рахунок підтримки радикально проросійського електорату. Але з огляду на тенденції останнього часу такий сценарій видається малоймовірним.

Натомість у разі зміни політичної кон’юнктури й усвідомлення реалістичності зміни влади більшість КСУ в обмін на певні гарантії для переважної частини суддів, які не тісно пов’язані з командою нинішнього президента, може почати ухвалювати рішення відповідно до Конституції, а відтак скасувати мовний закон. Причому такий варіант виявиться оптимальним і для деяких нинішніх лідерів опозиції, які з технологічних причин не бажатимуть бути причетними до голосування за «обмеження прав меншин», що фігурують у мовному документі.

Джерело : УТ

Опозиція називає підписаний Януковичем напередодні документ не “законом”, а тільки “актом”. Як сформулював В'ячеслав Кириленко, “незаконно поставлений підпис під незаконно затвердженим актом” не дає можливості вважати закон Колесніченка — Ківалова діючим Законом України.

Про те, що закон прийняли з порушеннями, було відомо й раніше: перший віце-спікер Адам Мартинюк, котрий вів те засідання Ради, забув повторно внести уже відхилений було документ до порядку денного. Тобто голосувати за сам законопроект депутати ще не мали права. Проте чи мав право підписувати його президент, тим самим вводячи в дію — питання, щодо якого юристи можуть висловлювати цілком протилежні думки.

Опозиціонери, однак, не морочать собі голову складнощами. Як заявив на прес-конференції Анатолій Гриценко, закон “завідомо злочинний”, тож виконувати його не можна. Анатолій Степанович навів паралель із Нюрнберзьким процесом, під час якого, мовляв, нацистським лідерам не допомогли посилання на те, що вони лише виконували накази. Тепер опозиція обіцяє — звичайно, після своєї перемоги — що на кшталт Нюрнберга “і Литвину, і всім депутатам, котрі тиснули кнопки, і Януковичу”.

Останній, підписавши закон, за словами Гриценка, показав себе “не ведучим, а ведомым”. Є такий термін у бойовій авіації, пояснив політик, котрий свого часу і вчився, і викладав у Київському вищому військовому авіаційному інженерному училищі. Але так і не згадав українського слова “ведений”.

Гриценко також наголосив, що опозиція “не має наміру втягуватись в ігри” з поправками до закону, котрі нібито розроблятиме створена Януковичем “експертна група”.

В свою чергу, Сергій Соболєв розповів, що опозиція ініціюватиме рішення місцевих рад про невизнання “мовного” закону. Як висловився депутат, “уцих громадах діятиме стаття 10 Конституції, яку ніхто не може скасувати”. При цьому опозиція не організовуватиме спеціально масових акцій протесту, додав Соболєв.

Чи існують реальні шанси скасувати скандальний “закон”? Про це в коментарі Тиждень.ua розповів один зі співавторів Конституції України, народний депутат кількох скликань, професор права Віктор Мусіяка.

“Підстави звертатись до КС є просто зараз, адже закон у цілій низці положень суперечить Конституції”, - вказує експерт. Хоча й не дуже вірить у те, що КС сьогодні може прийняти рішення на користь української мови.

Що стосується порушень регламенту, з якими приймався документ, то тут наш співрозмовник бачить неоднозначну ситуацію. З одного боку, нещодавно конституційні судді втрутились у регламент ВР, визнавши неконституційною прописану там процедуру обрання спікера. З іншого, нагадує Віктор Мусіяка, як такого, закону про регламент немає — є закон “про прийняття регламенту”. І в принципі КС може вирішити, що розібратись із порушеннями цього документу — внутрішня справа парламенту.

Утім, на відміну від ситуації з реєстрацією Тимошенко та Луценка, з приводу мови опозиціонери до судів наразі не збираються. Уже під кінець прес-конференції Арсеній Яценюк квапливо сказав, що в разі своєї перемоги опозиція скасує “мовний” закон через парламент. Але професор Мусіяка впевнений, що це нереально.

“За Конституцією, Верховна Рада може прийняти будь-який закон, і може будь-який закон скасувати. Але кожне таке рішення теж приймається у вигляді закону. Тобто йдеться про “закон про скасування закону”, - пояснив експерт. - “Між тим, усі закони, прийняті Верховною Радою, набувають чинності після підпису президента. Чи підпише нинішній президент закон про скасування “мовного” закону? Сумніваюся”.

Подолати президентське вето, звісно, можна. Але для цього потрібно мати конституційну більшість у Раді — 300 голосів з 450-ти. Опозиція ж, особливо з урахуванням змішаної виборчої системи, явно не набере й звичайної більшості.

Утім, опозиціонери про це теж подумали — хоч і дещо своєрідно. Вони хочуть “почати процедуру імпічменту”. “Вважаємо, що дії Януковича підпадають під склад злочину, і це є ще однією додатковою підставою для імпічменту президента Віктора Януковича”, - сказав про це Яценюк.

Проте процедура імпічменту в Україні неможлива: за жодного президента Верховній Раді так і не вдалося прийняти закону про спеціальних слідчих та інших законів, котрих для імпічменту вимагає Конституція. Відтак опозиціонери йдуть досить дивним шляхом: через збір підписів депутатів місцевих рад, котрі підтримують відставку Януковича.

За словами Сергія Соболєва, “перше рішення про початок процедури імпічменту” було прийнято за його участі в середу, під час “народного віче” у Миколаєві на Львівщині. Тепер під рішенням “повинен підписатися кожен депутат кожної ради, який це підтримує”.

Ефективність такої стратегії з юридичної точки зору — нульова. Проте подібні кроки цілком вкладаються у передвиборчу стратегію, котра вимагає від опозиції максимально мобілізувати своїх виборців.

На жаль, сюди ж відноситься і “мовна” тема. Ініціативи “невизнання незаконного акту”, які опозиція розпочинає в західних і центральних областях, гуртують протестний електорат, але водночас, при “правильній” інформаційній подачі провладними телеканалами, гуртуватимуть і проросійське населення східних та південних регіонів. Якщо припустити, що головною метою творців “мовного” закону було не так підвищення рейтингу Партії регіонів, як подальше поглиблення суспільного розколу, то доводиться визнати, що передвиборча логіка робить опозицію їхніми невільними помічниками.

Джерело: УТ

Сотрудник российского аналитического агентства на условиях анонимности поделился результатами исследования краткосрочного развития России на основе открытых статистических данных и публичных источников информации. Приводим беседу в редакции с некоторыми сокращениями.

Почему вы решили рассказать всем об этом исследовании? Информация наверняка не предназначалась для обнародования?

- Это личное решение. Хочу, чтобы о результатах анализа узнало как можно больше людей.

Вам сказали, кто главный заказчик?

Нет, конечно. Клиент - малоизвестная зарубежная компания, за которой очевидно стоит более серьезный игрок. Пообщавшись в ходе работ с зарубежными коллегами, мы поняли, что работы, подобные нашей, параллельно проводятся многочисленным исследовательскими группами не только в России, но и других странах мира. Такие затраты может себе позволить организация, свободно располагающая очень большими суммами, порядок - сотни миллионов долларов. Можно предположить, что заказчик уровня администрации президента России или Госдепартамента США.

Что нового вы смогли выяснить в ходе вашей работы?

- На эту тему в последнее время появилась масса исследований различных институтов, огромное количество публикаций в СМИ. Сравнивая информационное поле за последние три года, мы увидели, что общий объем информации почти в два раза превысил показатели предыдущей трехлетки. Анализируя информационные потоки, мы увидели совершенно новые тренды и закономерности. Это знаете, когда пасьянс начинает сходиться. Совершенно разрозненные факты вдруг стали укладываться в цепочки, ведущие к одной цели.

Вы можете перечислить реперные точки, ключевые события, показывающие процесс, который ведет к этой цели?

- Все факты - это сотни страниц анализа, приведу наиболее яркие примеры.

Америка 20 лет не пускала нас в ВТО, а теперь вдруг согласилась.

Янукович озаботился русским языком. Приняли закон, и сразу Украину затрясло.

Лондонские процессы с олигархами они создают необходимый фон для давления на собственников. В России не осталось ни одного независимого олигарха. Но и в «русском» Лондоне любому олигарху в любой момент предъявят ультиматум или вы за «свободу и демократию», или ваша собственность конфискуется, как нажитая преступным путем. Этих людей не сложно заставить дать миллиарды на финансирование распада России.

Сейчас зарубежные инвестиции в территорию от Урала до Чукотки не идут, потому что в России «плохой инвестиционный климат». Как только там появится независимая от Москвы власть, климат сразу станет «благоприятным», и «лондонские» капиталы хлынут туда рекой.

В России появилась новая памятная дата День победы русского флота над турецким флотом в Чесменском сражении, 7 июля. Зачем это нужно? Кто помнит об этой Чесме двух с половиной вековой давности? Определенная часть российской элиты напоминает Турции, что пора усилить работу среди российских мусульман. Она и так ведется очень активно. А последний взрыв в Казани?

Незамеченным в СМИ, например, прошло инициируемое Турцией объединение башкирских и татарских националистов, которые тысячу лет ненавидели друг друга.

Сейчас же вводят запретительный утилизационный сбор на ввоз подержанных иномарок, значит, и еще несколько десятков тысяч человек на Дальнем Востоке будут готовы поддержать отделение региона от России. Там еще не забыли разгона московским ОМОНом демонстраций протеста против повышения ввозных пошлин два года назад.

Национальность «сибиряк» тоже придумана не случайно, хотя, мы считаем, что это просто «народное творчество», умело раскрученное в сети.

Но для возможной операции по расчленению России подготовлен и международный фон в виде войны на Ближнем Востоке. Ирак, Ливия, Сирия. На очереди Иран, ядерная программа которого угрожает Америке не больше, чем мифическое оружие массового поражения Саддама исмена лояльных правителей на мусульманских экстремистов.

Расчленение России самоцель?

Власти Америки потенциально несомненно хотят избавиться от России как державы с ядерным оружием, атомными подлодками и баллистическими ракетами. Вторая цель – обеспечить доступ к ресурсам Сибири, Дальнего Востока и Ледовитого океана. Расчленение страны только наиболее подходящий инструмент для этого. И гарантия того, что страна никогда не возродится.

Ключевой момент отделить европейскую часть России от нефтяных и газовых ресурсов Сибири. Без доходов от этих ресурсов Москва будет вынуждена бороться за физическое выживание.

Есть ли какие-то реальные предпосылки для развития такого сценария?

- На сибирских вокзалах можно услышать объявление «Поезд идет в Россию». На Дальнем Востоке люди уже рассматривают себя больше как участники рынка АТР, а не российского и тем более европейского рынка. Китайцы открыто заявляют, что контролируют более половины добычи рыбы на Дальнем Востоке, естественно, не без участия дальневосточных властей.

Как-то позабылось, что развал СССР осуществили коммунистические лидеры национальных республик. В России эти же бывшие коммунистические лидеры стали главами субъектов Федерации. И даже после всех смен персоналий правила игры сохранились, перед главами субъектов до сих пор стоит пример их национальных товарищей. Почему бы его не повторить?

Вы считаете, что чехарда глав регионов за последние два десятилетия не выбила из них эту мысль?

- Во-первых, такая мысль отделиться, сама возрождается всегда и всюду у властителей всех времен и народов. Во-вторых… Мы посмотрели «чехарду» в разрезе регионов. В европейской части России «чехарда» налицо, из Москвы присылают «володеть и княжить» кого ни попадя. А на Дальнем Востоке ничуть не бывало. За исключением приморского губернатора, там все назначенцы местные. Даже сплоченной Сибири не удалось удержать оборону от варягов, а на Дальнем Востоке удалось. Только главой Приморья назначен кабинетный ученый, фактически никогда ничем серьезным в жизни толком не руководивший. Получается фактически зиц-губернатор. Ни одного реально серьезного стороннего деятеля дальневосточный клан так и не пропустил.

Согласно нашему анализу, на Дальнем Востоке число переходов доходных бизнесов из рук в руки в три-пять раз меньше, чем в Сибири, и в десять чем в Центральной России. Регион фактически выпал из бизнес-процессов слияний/поглощений/разорений. Это ключевой признак отделения от остальной страны экономической жизни региона.

Сепаратистски настроенные главы дальневосточных регионов могут сыграть ключевую роль в отделении от Москвы сначала Дальнего Востока, а потом и Сибири с Уралом.
И для этого могут бытьиспользованы все инструменты. Экономика Сибири и Дальнего Востока и дальше будет централизованно замыкаться специально подобранным аппаратом на Китай и другие страны АТР под негласным контролем Вашингтона.

Кроме экономики, будут усиленно налаживаться человеческие связи, например, студенты будут массово направляться на учебу в китайские, японские и корейские университеты. Специалисты под предлогом обучения новых технологиям будут стажироваться в компаниях этих стран. Таким образом, можно изменить психологическую установку: «чужими» станут россияне, а «своими» китайцы, японцы, корейцы, американцы.

Кстати, Китай резко наращивает число обучаемых иностранных студентов. За последние четыре года их количество выросло спримерно, 195 тыс. до 290 тыс. Только из России в прошлом году в Китае училось порядка 12 тыс. студентов, это одна пятая часть обучаемого контингента крупнейшего на Дальнем Востоке Дальневосточного федерального университета. Китайские вузы становятся «плавильным котлом» для интеллектуальной элиты мировой молодежи.

Но ведь все губернаторы бьют себя в грудь «мы патриоты России»?

Посмотрите не на слова, а на дела. Амурский губернатор, по словам бывшего полпреда президента России в Приморском крае Виктора Кондратовав прошлом лидер преступного сообщества Владивостока. Полпред Ишаев, наплевав на все правила и приличия, гонялся за милиционером, который ему дорогу не уступил, а потом потребовал его уволить. А уж месторождений драгоценных металлов перешло под контроль семьи Ишаева и людей из его близкого окружения на пять поколений вперед.

Вообще, за очень многими дальневосточными сановниками столько нарушений закона, что им жизни не хватит отсидеть в тюрьме.. Они страшно бояться разоблачения и того, что у них отнимут контролируемые ими предприятия и компании. Под гарантии сохранения своих бизнесов многие из них сдадут Дальний Восток хоть марсианам.
И я вам привожу только легко проверяемые факты.

Насколько далеко зашел процесс?

- Хотите, чтобы я вас испугал? Когда-то Греф в бытность министром экономики намертво стоял против строительства моста в Китай в Благовещенске. Греф говорил, что он понимает, зачем мост нужен Китаю, но не понимает, зачем он нужен России. И денег не дал.

В 2004 году дальневосточные губернаторы, в том числе Виктор Ишаев, тогда губернатор Хабаровского края, согласовали передачу Китаю части Большого Уссурийского острова под Хабаровском. Губернаторы пробили строительство моста на остров за счет российского бюджета. Мост строится, уже израсходовано порядка 700 млн рублей. Китай выделил деньги и на новый аэропорт в пограничном уезде Фуюань, и на новый двухкилометровый автомобильный мост на остров, и на железную дорогу из населенного пункта Фуюань до города Цзямусы.

Сейчас же Ишаев заявляет, что мост из Хабаровска на остров нужен только китайцам и что это чуть ли не предательство национальных интересов. Как будто его подпись под всеми документами не стоит!

Вывозить сырье из России и ввозить товары в Россию?

Об этом же твердит и Ишаев. И мы так думали. Но на всякий случай отдали ситуацию на анализ экспертам. И вот что выяснилось. В этом регионе у Китая мало заводов. Это для Китая север, а основная масса товаров производится на теплом юге, и вывозится морем до Владивостока, а оттуда по железной дороге. Вести товары через весь Китай по суше накладно. Консенсус-прогноз, учитывающий строительство моста на остров с двух сторон, железной дороги из глубины Китая и аэропорта, таков: создать возможность оперативной переброски из Китая на территорию России живой силы и техники в случае вооруженного конфликта.

А неделю назад по требованию дальневосточных губернаторов премьер Медведев разрешил китайским самолетам пересекать государственную границу РФ при проведении аэрофотосъемки приграничных районов России.

Вы сказали, что отдельное исследование проводилось по Дальнему востоку. Почему за основу был взят именно этот регион? И насколько справедливо сегодня утверждение «Сибирью и Дальним Востоком будет прирастать земля русская»?

- Боюсь, что сегодня более справедливо обратное утверждение – с этих регионов начнется раскол страны. Дальний Восток был выбран именно поэтому. Посмотрите - ни в одном другом регионе России нет таких тесных и неформальных связей, в том числе и прямых контактов с зарубежьем, как на Дальнем Востоке. Причем, именно на уровне внутренних региональных субьектов.

Если Якутия или Западная Сибирь добывают газ, алмазы, нефть, то эти ресурсы подконтрольны федеральному центру. Богатства Дальнего Востока уже давно служат ресурсной базой для заграницы, в первую очередь Китая. Есть ли у нас еще хоть один регион, который бы полностью был ориентирован на зарубежную экономику? Случись что с Россией, в регионе этого даже не заметят.

Сегодня, фактически уже идет последняя стадия подготовки к отделению Дальнего Востока от России.

Психологически население Сибири и Дальнего Востока готово послать Москву куда подальше. Но они еще не полностью дозрели до политической самостоятельности. Нужен организующий центр. Отчасти таким центром выступает «Сибирское соглашение». Можно сказать, что полпред Ишаев фактически подготовил «Дальневосточное соглашение», хотя формально оно еще и не зафиксировано.

Мы считаем, что час «Х» уже приближается. Недавно тот же Ишаев заявил, что он бы трубу ВСТО не пустил в Хабаровский край. Еще лет десять назад никто из чиновников таких заявлений даже в мыслях не мог допустить. Как это государственный чиновник открыто бросает вызов федеральному центру? А теперь пожалуйста. Ишаев фактически видит себя равноправным партнером Москвы, и даже не пытается это скрывать. Не кто-нибудь, а представитель государства, фактически, по недомыслию ли, или намеренно фактически заявил о необходимости транзитных платежей за российские грузы, идущие со стороны Москвы по его территории. Но ведь это пока российская территория. Такой подход во всех словарях называется сепаратизмом. Причем Ишаев не боится публично оглашать свою позицию, значит, за ним стоят силы, способные его поддержать. А ключевые интересанты в регионе только Китай и США.

Почему человек, имеющий, по слухам, активные связи с криминалитетом Дальнего Востока, чья вторая должность не менее значима, первой, официальной, вместо отставки за явное и плохо скрываемое противоборство с федеральным центром назначается полпредом президента?

Почему вы все время называете только фамилию Ишаева. А другие лидеры?

- У нас в стране есть два региона. Где федеральная власть по сути сдала позиции – Чечня и Дальний Восток. С Чечней перманентно власть договаривается, отдавая местным кланам республику в полное управление. С Дальним Востоком все сложнее. Здесь нет тейповости, но сильны землячества и «понятия». Федеральный контроль по всем основным ресурсным сегментам практически утерян. Авторитет государственной власти крайне низок. Уровень коррупции крайне высок. Уровень преступности на Дальнем Востоке только за последний год вырос на 7%. Федеральный бюджет недополучает с продажи древесины и леса миллиарды долларов. На этом фоне тяжеловес Ишаев. Человек, которого нельзя уволить. И вот почему человек, имеющий, по слухам, активные связи с криминалитетом Дальнего Востока, чья вторая должность не менее значима, первой, официальной, вместо отставки за явное и плохо скрываемое противоборство с федеральным центром назначается полпредом президента? Фактически, власть демонстрирует этим назначением свое бессилие и не только отсутствием рычагов контроля, но и невозможность влиять на соблюдение закона на Дальнем Востоке. Два региона в России, где власть оценив ситуацию решила, что умнее смирится и не потерять большего, это Чечня и Дальний Восток, но та и другая сторона прекрасно понимают что выигрывают лишь время.

С другой стороны, Ишаев формальный и неформальный лидер. И он столько лет бил себя в патриотическую грудь, что народ в эту грудь верит. Именно Ишаеву когда-нибудь сподручнее всего будет сказать что-то вроде: «Братья и сестры. Кремлевские олигархи нас предали. Настал час самим решать свою судьбу». Хотя, конечно, не это главное.
Сам Ишаев в интервью «Российской газете», можно сказать расписался в исчезновении в неизвестном направлении более $3 млрд только по рыболовных делам. По нашим данным, бюджет теневой экономики Дальнего Востока составляет 32-35 млрд долларов. И куда идут эти деньги?

То есть фактически экономика готова. Требуется только какой-то толчок, чтобы запустить процесс политической суверенизации регионов.

Каким может быть этот толчок?

- Например, подобный разрушению плотины Саяно-Шушенской ГЭС с катастрофическими последствиями. Или возможное падение цены нефти до 10 долларов за баррель, что сразу лишает Москву денег, без которых не удержать все, что за Уралом. При такой цене любой экспорт нефти из России не выгоден. Но «дружественным» режимам Китай и США смогут протянуть руку помощи, например, будут субсидировать прокачку нефти по ВСТО, предоставят льготные кредиты, но не через Москву, а напрямую - Тюмени, Новосибирску, Хабаровску, Владивостоку. Или будут по бартеру менять нефть на продовольствие и товары.

Но ведь эксперты доказывают, что Америке выгодна цена нефти в районе 100 долларов?

- Америка печатает доллары и может поддержать свою нефтянку за счет печатного станка. Китаю низкая цена нефти очень выгодна. Вашингтон может договориться с Пекином, что китайцы не рушат доллар, а американцы роняют нефть. Сейчас выходит столько статей о жесткой конфронтации Пекина и Вашингтона, что по законам жанра мы вынуждены сделать вывод об их тесном сотрудничестве. Кстати, в Китае обучается порядка 25 тыс. американских студентов.

А как же дружественные США арабские нефтяные режимы?

- Пример Мубарака показал цену «дружбы» с Америкой. Когда будет нужно, американцы нажмут кнопку на бирже, и нефть рухнет. Возможно, одновременно с началом войны на Ближнем Востоке. Мы рассматриваем это как основной сценарий.

Понимает ли Кремль опасность ситуации?

- Нет, там уверены, что «список Магнитского» досадное недоразумение. Но не было бы Магнитского, придумали что-то другое. А наши депутаты жалуются, что их «не хотят слушать».

Кадры готовы, люди созрели, и вверху, и внизу. И тогда, возможно ишаевы, кожемяки, шпорты договорятся между собой «ради возрождения родной земли», то есть сохранности своих капиталов, и выкинут москвичей, таких как Миклушевский как котят.

Насколько глубок процесс раскола страны? Вы считаете, что трещины идут по существующим административным границам? И еще – у нас большая часть регионов, тот же Дальний Восток – дотационные. Каким образом дотационные регионы могут планировать независимость даже теоретически?

У нас действительно из 83 субъектов РФ 70 являются дотационными. К недотационным регионам относятся Москва, Санкт-Петербург, Татарстан, Пермский край,
Вологодская, Ленинградская, Липецкая, Самарская, Свердловская, Тюменская области, Ненецкий, Ханты-Мансийский и Ямало-Ненецкий автономные округа. Но если вы начнете изучать экономику отдельных дотационных регионов, то увидите много интересного. Возьмите Чехию или Грузию и сравните с их бюджетами бюджеты отдельных взятых дотационных регионов. Например, бюджет Ростовской области этого года - 285 млрд рублей (ок. $9,5 млрд). Бюджет Грузии - $8,8 млрд. Численность населения также примерно сопоставимая: 4,2 млн и 4,4 млн человек соответственно. Но бюджет Грузии профицитный, а Ростовская область подключена к общефедеральной нефтегазовой трубе, благодаря которой ежегодно получает в свою казну почти $1 млрд дотаций.

С Дальним Востоком еще сложнее. Бюджет Владивостока – 340 млрд рублей (ок. 11 млрд долл.), регион формально дотационный. Но порядка 55 млрд рублей только по рыбе уходит морем мимо федерального и регионального бюджетов, это официальные данные. Сопоставимая сумма 46 млрд рублей уходит в Китай лесом. В буквальном смысле и это тоже полуофициальные данные, озвучиваемые властью.

Общий теневой бюджет края по нашим данным превышает официальный бюджет. О какой дотационности и зависимости от федерации можно тут говорить?

Этим на наш взгляд объясняется усиливающаяся самостийная пропаганда того же Ишаева. Он-то понимает реальные возможности Дальнего востока.

По какой схеме и в каком порядке, по вашему мнению, начнется раскол? Будет ли новый формат «беловежского» соглашения или все посыплется без предупреждения?

- По прогнозируемому нами сценарию, процесс пойдет постепенно. Сначала договор по типу Беловежского соглашения подпишут субъекты Дальнего Востока и предъявят Москве ультиматум. Сибирь и Урал будут колебаться. Но американцы, европейцы и китайцы предложат такие «пироги и пышки», что ситуацию быстро склонится к подписанию соглашений всеми субъектами от Урала до Чукотки.

Кремль, скорее всего, удержит регионы в европейской части страны. Начнется смутное время, европейским регионам предложат платить за нефть и газ твердой валютой, которой у них не окажется. Опять же США вместе с Китаем и «демократическим мировым сообществом» «помогут» жизнеобеспечению европейской территории, но в обмен на ядерное разоружение. А куда Кремлю деваться, если топить нечем и электростанции остановились?

На первое время США и Китаю будет выгодно иметь много несамостоятельных образований на Урале и восточнее. Но грызня между регионами будет помехой для вывоза ресурсов, поэтому «миротворческие силы» построят на отделившихся российских землях «новый порядок».

Мы исходим из того, что мировые державы договорятся не оккупировать напрямую территорию бывшей России, а, вероятнее всего, будут ее грабить совместно.

На основании изученных источников, мы нарисовали «схему раскола» Дальневосточная республика (Приморский и Хабаровский края, Амурская область, Еврейская АО, часть Забайкальского края), Магаданская республика (Магаданская область, Камчатский край, Чукотка), Великая Якутия. Якутию, скорее всего, протянут от океана до Китая, отторгнув часть Иркутсткой области и Забайкальского края, чтобы разорвать русские территории компрадорской элитой.

Республики российского Кавказа, скорее всего, начнут захват Ставрополья и Краснодарского края, что может привести к длительной войне на всем пространстве между Доном, Волгой и Северным Кавказом при активном вмешательстве Турции.

Красноярская (или Восточно-Сибирская) республика протянется вдоль Енисея. В Сибирской конфедерации объединятся сибирские регионы, Алтай, Кузбасс. Большой Урал объединит Свердловскую, Челябинскую, Курганскую области и, возможно, части Оренбургской и Кировской областей и Пермского края.

Поволжская конфедерация, может быть, разделится на правобережную и левобережную, а может быть, и нет. Все зависит от активности мусульман на правобережье Волги. В нее могут войти все регионы, начиная с Нижегородской области и южнее.

Северное Соглашение протянется от Пскова до Ненецкого АО, его возьмут под свое крыло скандинавы, британцы и немцы.

Черноземье ускользнет от Москвы, вероятно, с помощью Украины. Республики российского Кавказа, скорее всего, начнут захват Ставрополья и Краснодарского края, что может приведести к длительной войне на всем пространстве между Доном, Волгой и Северным Кавказом при активном вмешательстве Турции. Вашингтону хватило Грузии, чтобы у него отпало желание соваться в это змеиное гнездо, Московское «княжество» сожмется до центрального Нечерноземья, и окажеться где-то в масштабах 15 века…

Вряд ли эта схема так точно реализуется на практике. Но как бы ни повернулись события, Российская империя, очень вероятно, в ближайшее время закончится навсегда.

Михаил Мальцев

в підтвердження аналітики: http://economics.lb.ua/world/2012/08/10/165015_medvedev_ispugalsya_kitayskih.html

Чимало опозиціонерів залишилися незадоволеними своїми місцями у списку. Ми з’ясували, як цей список формувався. Внески нібито складали сім. З кожного, хто заплатив.

Джерело: УТ