Відстрілявшись по найпопулярнішим місцям словенської столиці (яка для українців поки все одно маловідома, як і Словенія вцілому), покажу трохи альтернативних локацій. Насправді там все дуже поруч і легко проходиться за неповний день; навіть муніципальним транспортом не довелось користуватись, от наскільки «величезне» найбільше місто країни…

1. І почнемо із рвані.

Після покатушок провінційною Словенією настав час зосередитись на її столиці. Найбільше місто країни (але одна з найменших європейських столиць) дійсно справляє враження. Зразковий історичний центр часів Австро-Угорщини, помножений на сучасний комфорт, притягує в місто тисячі гостей (що є і мінусом, бо занадто вже багатолюдно місцями).

1. І для початку пройдемось по основним туристичним напрямкам, вистроюючись в шеренгу поруч з іншими хом’ячками з фотоапаратами, щоб і собі ксерокопірнути на пам’ять частинку Любляни. Благо, вона того дійсно варта.

Кілька минулорічних знімків з Мукачево, яким пробігся при пересадці з Хуста на поїзд додому.

1.

Тотальне домінування англійської мови як міжнародної привчило нас читати всі написані латинкою слова на британський манер. Але в інших мовах часто все не так, зокрема в словенській j виконує роль нашого м’якого знаку. Тому місто Kranj насправді не Крендж чи Кранж, а Крань (і один з мікрорайонів міста, Huje, також читається не «Хуже», але не будемо про сумне).

Мешкає в Крані 35 тис. чоловік, за нашими мірками це середній райцентр, а для Словенії четверте за величиною місто. Знаходиться на 26 км північніше Любляни і всього за 9 км від міжнародного аеропорту ім. Й. Пучніка.

1. У сухому залишку – благословенна стара Європа без напливу туристів.

На Закарпаття я не вибирався давненько… із моменту першого візиту пройшло більше чотирьох років. Все-таки за рахунок віддаленості та знаходження по той бік гір, це ніби окрема маленька планета, і їхати сюди на два дні (мій звичний формат) не надто ефективно.

1.  Опорною точкою для заїзду №2 став Хуст – третє місто області з руїнами величезного замку, традиційним для регіону переплетінням культур, контрастами та гігантським невикористаним потенціалом.

Целє – місто на сході Словенії, за її мірками це майже мегаполіс (38 тис.). І заодно рай для туриста: середньовічний замок, затишна старувка та чарівні гори навколо.

1.

У туристичних колах, особливо серед тих, хто цікавиться сакральною спадщиною, досить відомим є визначення мармароської готики. Мова про дерев’яні готичні церкви, розташовані в регіоні Марамуреш у східних Карпатах. Згідно із сучасними кордонами, це переважно Румунія і трішки українського Закарпаття.

Тільки румунські 8 церков загальновідомі і внесені до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. А от про українські майже ніхто не чув (я сам узнав за кілька місяців до поїздки) і далеко не всі вони перебувають у належному стані.

Основна частина «наших» храмів, а саме п’ять (чотири з половиною, якщо бути чесним), знаходиться в п’яти селах Хустського району, по ним і пропоную сьогодні прогулятись. Ще мінімум по одній подібній церкві є в Тячівському та Виноградівському районах і до них я колись повернусь в улюбленій альтернативній реальності, де на все вистачає часу і є телепорт.

1.

Головним фото замітки вибрав храм із села Крайниково, але все ж піду по хронологічному порядку.

Під час своєї першої (і поки єдиної) подорожі до Словенії мені хотілося побачити не тільки відомі-популярні місця, а й знайти щось таке, про що мало хто чув. І знайшов. Принаймні в українському та російському сегменті інтернету про цю пам’ятку нічого, але підозрюю, навіть не всі словенці в курсі.

1.

Після невдачі, яка спіткала мене при першій спробі покататися поїздом Поліської вузькоколійки (бо в суботу він не ходить), довелось повернутися на північ Рівненщини наступного дня. Що з цього вийшло, розкажу й покажу нижче.

1.

Продовжую розповідь про словенський Марібор тим же, з чого закінчив попередню частину – історичною ринковою площею. Тільки ринок з неї давно переїхав, і називається тепер вона просто Головна.

1.