Ті, хто коли-небудь відвідував Мигію, скоріш за все так чи інакше бачили проїздом Первомайськ – найближче місто та залізничну станцію. У мене ж була можливість не тільки прогулятись ним, але й пройти пішки до Мигії (та що там тих 10 кілометрів). Місто мені сподобалось, і тому заслуговує окремого великого репортажу. Сподобалось, по-перше, за рахунок річок, але не тільки. [Приєднана...

Читати далі...

Не маючи змоги у повній мірі насититись Південним Бугом у межах Вінницької області, відкрив для себе частинку його і в Миколаївській. Гранітно-степове Побужжя, Бузький Гард і т. д. – добре знайомі назви, по-перше, для любителів рафтингу, але і для просто цінителів природної краси тут буде на чому відвести душу. Починаючи з села Мигія і далі нижче за течією – цілий ряд заповідних земель, протятий каньйонами, у яких крізь мальовничі скелі й пороги пробиваються бурхливі води Південного...

Читати далі...

У Вороновицю я збирався давно й довго, але всякий раз щось заважало, і так все затягнулося, що навіть головну принаду цього містечка – палац (чудовий, але занедбаний) устигли відреставрувати, напевно, аби надати мені зайвий стимул таки добратись до нього. І минулого серпня я все ж відкрив для себе це чарівне містечко, а раз їхав велосипедом, заодно оглянув і пару навколишніх сіл. Вирушив ще вдосвіта, щоб побільше розминутись у часі з екстремальною спекою, що стояла тоді якраз. І першою ...

Читати далі...

Уперше в Івано-Франківськ я потрапив на початку 2017 року. Надворі стояв освіжаючий морозець в районі -17 градусів, і хоча я по мірі можливості обійшов тоді дуже багато, із-за деяких моментів варто було повернутись у місто в теплу пору року. [Приєднана...

Читати далі...

Зазвичай я стараюсь розпланувати свої подорожі, щоб нічого не упустити і не прогадати з часом, але з Галичем усе вийшло спонтанно. Ще з ранку я обламався з Черче (автобус тупо відмінили), а з Рогатином та Бурштином упорався дуже швидко. І прикинув по часу, що Галич цілком осилю, довірившись лише інтуїції, навігатору і знанню, що там є замок. [Приєднана картинка] ...

Читати далі...

Місто Бурштин асоціюється у першу чергу з однойменною ТЕС, енергетичним серцем Прикарпаття і найбільшим забруднювачем довколишнього середовища заодно. В той же час воно ніяк не пов’язане з дорогоцінним камінням, яке так само миють на Поліссі, добиваючи нещасні наші ліси, хоча на те давно забили і забули. Бурштин лежить на півдорозі між Рогатином та Галичем, тому його зручно відвідати на шляху між ними, що ми і зробимо. [Приєднана...

Читати далі...

Рогатин – районний центр на півночі Івано-Франківської області. Традиційно для прикарпатських містечок, він не має особливої туристичної популярності, але традиційно в такі містечка можна їхати ледь не навмання, бо неодмінно знайдеться там і старовинна забудова, і затишок галицької провінції. [Приєднана картинка] ...

Читати далі...

Іще один сезон колекціонування вінницьких настінних малюнків завершено, можна ділитись результатами. Уже третій рік поспіль продовжився проект «Vin art city», унаслідок якого місто багатшає кожного разу на +5 муралів. При чому у 2017 прийняли дуже мудре рішення розміщувати картини на висотках у спальних районах, а не в центрі, як раніше. Там вони явно доречніші, ніж на історичних будинках. Двома картинами обзавелись сусідні новобудови 9-го мікрорайону Вишеньки. Офіційно, правда, вони...

Читати далі...

Надвірна лежить на межі Покуття та Гуцульщини. Її важко назвати туристичним центром, незважаючи на руїни одразу двох замків, але це не заважає їй бути просто дуже милим, затишним та приємним містом. [Приєднана картинка] [ Читати і дивитись далі ]

Село Старуню, завдяки її унікальній природній пам’ятці, можна сміливо вносити в списки на кшталт «де має побувати кожен українець». Тутешній грязьовий вулкан – єдиний діючий на материковій частині України (ще є в Керчі, але туди і раніше було незручно добиратись, не те що зараз). Окрім того, мальовнича природа і карпатське передгір’я, що звідусіль оточує село, робить прогулянку ним особливо приємною. [Приєднана картинка] ...

Читати далі...