Мені набагато легше стягувати це все, коли стає більше сонця. У будь-якому вигляді: у довжині світлового дня, відсутності хмар чи температури повітря. У цьому плані травень для мене чудовий, до того ж ідей для фото також вистачає. А гадський фейсбук підкидував спогади, що 5 років тому в ці ж дні у мене був Киргизстан. Приємні спогади іноді бувають болючими.[Приєднана...

Читати далі...

Я бачив мільйон сценаріїв майбутнього, і в жодному з них я не встигаю робити актуальні фотозамітки. Тому фото квітня виходять у світ в кінці червня, наприклад. І це якщо не згадувати, що я ще з минулою осінню не розрахувався. Куди більше сценаріїв, у яких я не публікуватиму нічого взагалі. Що тут скажеш, блоги помирають, та й загалом обставини виглядають не надто оптимістично. Та що там обставини, мені навіть оригінальніший заголовок було лінь придумати.[Приєднана...

Читати далі...

Якщо покинути гамірні квартали «центрального центру» Львова у будь-якому напрямку, ви досить скоро відчуєте, що потрапили ніби в якийсь інший вимір. Кудись подінуться надокучливі галасливі натовпи, звеселяючі заклади й пов'язаний з цим усім хаос. А краса залишиться. Такі самі аристократичні вулиці, вілли-палаци нічим не гірші, ніж довкола площі Ринок, а часто й гарніші. І це все – тільки ваше.[Приєднана...

Читати далі...

Так сталося, що попередні два роки пройшли для мене під знаком частих поїздок у Львів: у саме місто, як базу для дослідження області чи просто довгі пересадки. А от у 24-му так і не доїхав туди та (думаю, це вже можна стверджувати точно) не буду. Але й того, що було, виявилося цілком достатньо, щоб заново поглянути на багато аспектів цього багатогранного міста і запам'ятати його в нових сенсах.1. І, як наслідок, це вилилось у масу фотографій, які розділю на дві частини. У першій будуть...

Читати далі...

Ми виїхали з райцентру ще вдосвіта, що давало мені надію дістатися додому вже вранці. Дорога одразу за містечком виявилася хорошою і геть новенькою; я не пам'ятав її такою – певно, зробили за місяці моєї відсутності. Від усвідомлення того, скільки тут усього змінилося за цей час, було щемно й радісно водночас – я нарешті повертався у свою стихію, знайому, однак нову й загадкову в цій оновленій невідомості. Але заодно я не міг позбутися жалю, що не став свідком тому оновленню й пропадав далеко...

Читати далі...

Я досить давно не їздив у Київ заради Києва, несправедливо обділяючи увагою нашу багатогранну столицю. Власне, її багатогранність і стала однією з основних причин – як і у Львові, тут стільки всього дивитись та фотографувати, що за це навіть братися страшно. Зрештою, я забув майжке все, що пам'ятав, і коли нарешті попав у місто на вихідні в минулому жовтні, на багато речей навіть у центрі дивився як уперше.Тому не заморочувався, і якраз у центрі переважно ті два дні й провів. Тому тут не буде...

Читати далі...

Березень чимось схожий на продовження зими, але водночас зовсім інакший. Він гранично відвертий: оголює з-під снігу та льоду все, що було невидимим взимку, додає сонця, щоб то все стало помітнішим. Переважно, правда, то сміття і лайно. Але іноді й підсніжники.[Приєднана...

Читати далі...

Я піднявся на Говерлу. Ще на початку вересня, тобто більш як пів року тому, але руки дійшли описати це тільки зараз. Нижче трохи деталей, роздумів та кадрів того, що можна побачити з найвищої гори України та з дороги до неї.1. В прекрасному минулому, де я сам міг розпоряджатися своїм життям, я б залишив цю гору наостанок, після усіх інших наших двотисячників. А ще б постарався йти на неї із маловідомої стартової точки десь на Закарпатті, а не із Заросляка в суботу, як зрештою сталося. Але зараз ...

Читати далі...

Розібравшись із зимовими фото, можу з чистою совістю повернутися в сонячний вересень 2023, адже зі мною там трапилося таке щастя, як Карпати. Навіть неважливо, що у найбільш попсових своїх місцях.[Приєднана...

Читати далі...

Березень несеться, тому давно пора закінчувати з зимовими фото. Остання частина – не про природу, а що я наклацав у цей період у місті. Навіть про таку нетипову для мого блогу річ, як тролейбуси.1. Річ у тім, що дитинство в Кривому Розі 90-х виплекало в мені стосовно цього транспорту лише щиру незатьмарену НЕНАВИСТЬ. Їздили вони рідко й нерегулярно та були забиті вщент, бо пільги й дешевші квитки. У Вінниці з ними ситуація значно краща, але по інерції я за можливості вибираю трамваї (ну або...

Читати далі...