Сьогодні, як і минулого разу, ми знову вирушимо із Сімферополя убік Феодосії. Але до моря так і не доїдемо, адже по цій дорозі можна зустріти також чимало цікавинок. Тому зупинимо свою увагу на двох містах, які на даний момент зовсім маленькі, але свого часу займали провідні становища в історії Криму. [Приєднана картинка] Координати для GPS Автостанція Білогірськ 45°3’37.87N 34°35’58.97E Біла Скеля 45°6’16.98N 34°37’27.62E Автостанція Старий Крим 45°1’58.2N 35°5’14...

Читати далі...

Ну чого маловідомого може бути у Феодосії, запитаєте ви? Один з найпопулярніших курортів Криму та України, де напевно побувало чимало із вас – що нового можна про нього розповісти? Насправді – можна. За знаменитими феодосійськими пляжами, парками і набережною, музеями Айвазовського і Гріна та віллами-санаторіями заховане зовсім інше місто. [Приєднана картинка] Координати для GPS Генуезька фортеця 45°1’18.22N 35°23’58.5E Докова башня 45°1’24.03N 35°24’12.73E Башня...

Читати далі...

Навіть якщо ви чимало поїздили по Криму, є велика ймовірність, що ніколи не чули про цю фортецю. Та, навіть корінні мешканці далеко не всі про неї знають, лише за назвою можуть здогадатися, де вона знаходиться. А називається ця фортеця Арабатською і стоїть в основі одноіменної стрілки. При чому це саме стрілка отримала назву від фортеці, а не навпаки. [Приєднана картинка] Координати для GPS Арабатська фортеця 45°17’44.3N 35°28’43.49E с. Кам’янське 45°16’55.75N 35°31’13...

Читати далі...

Селища, про які я хочу розповісти сьогодні, розташовані у західному Криму, який для більшості одразу ж асоціюється з розкішними мілководними піщаними пляжами. Тим не менш, навіть у цьому регіоні обидва вони знаходяться у густій тіні не тільки красуні-Євпаторії, а й таких дрібних курортів, як Оленівка чи Міжводне. І річ зовсім не у якості місцевих пляжів чи інших факторів гарного відпочинку. А суть малої популярності цих містечок полягає в тому, що у радянські часи вони були засекречені ...

Читати далі...

Бажання виразити у письмовому виді свої враження про проживання у Криму і мандрівки по ньому були у мене давно, та все якось руки не доходили. Можна сказати, що вони не доходять і зараз, але побачене і відчуте поступово стирається із пам’яті, тому спробую все ж розкочегаритись. В мої плани входить кілька нотаток, по можливості ілюстрованих фотографіями. Швидкість викладки залежить від вільного часу і оцінок читачів:) Основна спільна риса усіх описаних місць – «я б ні за що не опинився ...

Читати далі...

Рік тому у своїй нотатці я приводив розвінчувальну інформацію стосовно того, що Донбас нібито годує всю Україну. А вже сьогодні натрапив у Інтернеті на статтю, яка робить те ж саме, тільки з більш актуальними даними.[Приєднана картинка]Як бачимо, рік пройшов, а змінилось мало чого. Робимо висновки.P.S. Тим часом у Маріїнському парку нібито знову збирається "антимайдан", заявлено про участь до 3 тис. чоловік. У зв'язку з ситуацією, що склалася у Києві, навряд цього разу їм платитимуть...

Читати далі...

В школе Лос-Аламос, где потом сделали атомную бомбу и не могли дождаться, чтобы сбросить ее на Желтую Жемчужину, на бревнах и камнях сидят мальчишки, что-то едят. Поток на краю склона. Учителем был южанин, смахивающий на политика. У костра он рассказывал нам истории, извлеченные из расистского помойного ведра коварного Сакса Ромера: на Востоке - зло, на Западе - добро. Неожиданно рядом появляется барсук - не знаю, зачем он пришел – просто веселый, дружелюбный и неискушенный; так ацтеки ...

Читати далі...

Прохолодний осінній вечір. Набагато прохолодніший, ніж зазвичай здається із-за вікна теплої і затишної квартири. Вітру немає, але вогке й майже морозне повітря пробирає до кісточок – і мене, і всіх інших тепличних рослин, що самонадіяно зважились доторкнутись до осінньої реальності, не надто заморочуючись вибором теплого одягу. Я стою на самісінькому краю залізничної платформи, так що потяг, якби він проходив повз, збив би мене ошматтям свого гігантського металевого тіла. Але потягів...

Читати далі...

1.Він підняв черепашку, власне, половину мушлі і почав роздивлятися її, проводячи пальцем по лискучій перламутровій серединці. — Дивіться, — мовив він. — Тут було колись живе тіло. Тому така гладенька й блискуча поверхня. Гляньте, — він повернув мушельку і показав на темний шкарубкий бік. — Тут тіла не було. Це те місце, яким перлівниця дотикалася зовнішнього світу. Між нею і світом зовнішнім була отака перегородка. Відчуваєте мою думку? — спитав чоловік і звів на мене великі, темні й ...

Читати далі...