Схід України годує захід. Такі тезиси можна часто чути перед виборами від здогадайтесь самі якої категорії політиків. Після того, як вибори проходять, усім знову стає начхати, але так чи інакше, на підсвідомому рівні поставлена галочка – схід годує захід. Особливо, Донбас. Ну, ви розумієте: найбільша електоральна група діючої влади і прихвоснів-комуністів. Рівень піару також залежить від типу партії. Найбільш хворими виглядали ідеї федералізації від Вітренко. У регіонів все звучить більш...

Читати далі...

...як народ ставиться до музики, такої, наприклад, як тут. Опитування нижче. Пояснення до вибраного пункту опитування дуже вітається. При цьому бажано ознайомитись з матеріалом хоч частково. Людям зі слабкими нервами можна не ознайомлюватись

Як це у нас останнім часом водиться, під велике релігійне свято повиповзали із своїх щілин антирелігійники і атеїсти. Окрім банальних і потертих образ, які ми опустимо з причини відсутності у них хоч крихти здорового глузду, звучали вкотре заклики зречення релігії (в основному християнської; язичників мало, тому тролити їх нецікаво, а мусульман, мабуть, страшнувато): тоді одразу ж і світ стане кращим, і люди добрішими та вільнішими, свобода, рівність, наука… Десь я це вже чув.І чую й далі...

Читати далі...

Так склалося, що свого часу я близько двох років працював із дому у Інтернеті, тоді ж зареєструвався у податковій як фізична особа - підприємець (улюблена податкова рано чи пізно зацікавиться, звідки мені на рахунок капають гроші, плюс для заспокоєння рідних, які досі вірять, що я доживу до пенсії і вона мені реально допоможе).На початку нинішнього року я отримав нормальну роботу у другому місті, а свою діяльність «призупинив» (у нашій ідіотській державі повне закриття зазвичай обертається...

Читати далі...

У часи недовгого і безглуздого президентства Віктора Ющенка у Кривому Розі на вулиці Лермонтова з’явився невеличкий пам’ятник жертвам голодомору. Що б там не говорили, а я вважаю, що такі пам’ятники потрібні, тим більше, він досить компактний (не таке одоробло, як у Києві біля Лаври, і коштував напевно ж поменше).Але все одно щось у Кривому Розі з пам’яттю жертв голодомору не так. Чогось не вистачає, точніше навпаки, щось є зайве. У якихось чотирьох кілометрах на схід від пам’ятника ідуть дві...

Читати далі...

У якийсь момент я справді повірив, що знайшов її.Ні, вона була явно не найгарнішою дівчиною, яку я зустрічав, і, можливо, навіть не найрозумнішою. Але одна її риса дуже приваблювала – вона говорила те, що думала. Не ховала різкі слова за дипломатичними синонімами, не говорила натяками і не вигадувала неправдоподібних дурнуватих відмовок.Напевно, насправді це – одна з найцінніших рис, які можуть бути у дівчині – не ламати голову чоловікам, а говорити, як є. Якщо ви, дами, раптом не знаєте...

Читати далі...

Кілька разів зустрічав в Інтернеті новини про турне Вадима Колесніченка південно-східною Україною, в ході якого ним були представлені народу книжки про діяльність ОУН і УПА в роки другої світової. До написання книжок доклалися російські історики (українські офіційно не брали в тому участь), які перед тим пошестерили історичні архіви, в тому числі й раніше засекречені московські.Зважаючи на перманентну любов російських істориків до українських націоналістів, а також персону їх ідейного...

Читати далі...

Здається, ці сірі двері колись були білими. Усе сіре колись було білим і залишалось би таким, якби об нього не витирали ноги. Або просто хоч іноді мили. Я вдихаю застояне повітря, густе, наче холодець, і проходжу в коридор, завалений мотлохом. Нас усього тут троє: я, Він і Вона. Вона звично, майже рефлекторно ступає на кухню. Він повертає ліворуч, у велику кімнату. Я продовжую стояти на розпутті, поглядаючи боязко на підлогу – мені здається, що із мотлоху внизу має щось вилізти, принаймні...

Читати далі...

Лагідна невидима отрута мляво розтікається по моєму шлунку. Вона всисається у його стінки, проходить крізь них наче привид і далі з кров’ю розповзається по всім жилам. Але спочатку вона ніяк не видає себе, і здається, що взагалі нічого не змінилось. Аж раптом, коли хочеш устати, розумієш, що тіло твоє належить уже не тільки тобі.Так незвично і навіть трошки цікаво, коли відсторонюється тіло, але не мозок. Бачити себе збоку, а то і взагалі звідкись здалеку. Незбагненна й невиправдана сміливість, ...

Читати далі...

сезонне...Ця осінь - мов застояна вода,Це гілля - обважніле і безлисте.І дні ковтає мовчазна сльота,І дні - немов розірване намисто.В душі і сніг, і мжичка, і дощі,І бій копит, застиглий у повітрі,А потім ви, убрані у плащі,За обрій відлітаєте за вітром.І знову дощ, і знову мокрий снігТа плач ворон, надсадний і печальний.А я ступаю тихо на порігУ мертвий сон зануреної спальні.Клепсидра вже не лічить часу й сліз,І згас вогонь - без пристрасті та шалу.Ти звідси запах мій у пазусі понісБезлистій...

Читати далі...