Самбір, частина 1. Вокзально-центральна

Так склалося, що я досить довго і незаслужено ігнорував Самбір, п’яте за величиною місто Львівщини та одне з найбільш цікавих. Ось і цього разу в мене була запланована тут лише вечеря з пересадкою на поїзд, але втрутилася погода – від карпатських дощів я зрештою втік на півдня в це далеке від гір місто, тому тепле й сонячне, заодно і подивився його нарешті.

2. Обидва міські вокзали знаходяться поруч, через дорогу один від одного. Під автобусним практично завжди двіж, в стороні від нього видно церкву-довгобуд:

3. На залізничному рух досить кволий, і в час відсутності поїздів там безлюддя і трохи мутних тіпчиків – просити у мене гроші почали ще до того, як я дістав фотоапарат. Була надія знайти там камеру схову і позбавитися необхідності ходити по місту з рюкзаком, але ні.

4. На площі – пам’ятник депортованим із Польщі по закінченні Другої Світової.

5. Пам’ятник жертвам комуністичного терору (2000) у міському парку, здається, взагалі чи не найкращий (тобто найбільш моторошний) у своєму роді.

7. А от Степан Андрійович уже типовий, однаковий із львівським. На своїй площі уживається із пам’ятником воїнам-визволителям, що на задньому плані.

8. Через парк і повз монументи я йшов цілеспрямовано в центр, про наближення якого натякають представницькі будинки, пишні колись, трохи облізлі зараз.

10. Самбір-сучасний порадував складним металевим декором на вікнах, що траплялися то там, то сям.

11.

12. Колишній банк (1906), зараз районний суд:

13. Балкончики, двері, маскарони й тому подібні аристократичні надлишки також досі вижили в немалій кількості.

14.

15. Поліції теж непоганий особняк дістався.

16. Однією з відмінностей міста є збережені в немалій кількості австрійські електроопори. Такі зараз мало де побачиш.

17. Корпус Дрогобицького педагогічного університету.

18. Від нього вийшов на розв’язку, де життя кипить та вирує:

19. І знову сховався на тиху вуличку Сагайдачного. Тут можна побачити костьол св. Іоанна Хрестителя (1565-74), де, ймовірно, вінчалися Лжедмитрій І з Мариною Мнішек. Замок у Самборі також Мнішекам належав, тільки досі від нього не залишилося взагалі нічого.

20. Одна з периферійних вулиць. Черговий стовп також присутній.

21. По Сагайдачного вийшов просто на площу Ринок.

22.

23. Збережена вона досить непогано, хоча видно, що десь її таки час прорідив. Не Львів, проте вцілому дуже достойно.

24.

25. Пам’ятник Матері-Україні та східна сторона, найбільш симпатична, як на мене.

26. У центрі площі традиційно стоїть вишукана ратуша (1670, з перебудовами в 1844 і 1919). Зараз діє за первісним призначенням як міськрада.

27. На вежі працює оглядовий майданчик, потрапити на який можна за попередньою домовленістю. У святковий день жодних ознак життя будівля не подавала, тому просто записав собі їх телефон на майбутнє, раптом ще сюди повернусь.

28. Неодмінний у центрі міста Шевченко.

29. Та святкові містяни. Діло було якраз на День Незалежності.

30. Таку парочку теж пропустити не зміг.

31. Один з найгарніших будинків площі на північній стороні.

32.

33. Здається, це десь там же:

34. Безпосередні її околиці також вражають монументальністю:

35. Написи, схоже, пам’ятають ще бабцю Австрію.

36.

37. Будівля колишнього монастиря бригіток 1720-х років, у якій зараз музей «Бойківщина».

38. Єзуїтський колегіум (1759) – усе, що лишилося від ще одного монастиря.

39. Десь зустрів Швейка. Як і все вище, це все знайдено на відстані не більше одного кварталу від площі Ринок.

40. Будинок по вулиці Хмельницького, що виходить прямо на ратушу:

41. …примітний контрастом парадного фасаду і дворової частини «для своїх».

42. Колишній єзуїтсько-бернардинський костьол (1751) використовується як зал органної та камерної музики.

43. Дзвіниця церкви Різдва Пресвятої Богородиці своєю лаконічністю схожа на замкову, але пишуть, що другої половини 19 ст.

44. І сама церква. На сьогодні все, але це лише самий центр міста.

Коментарі

nasinynka

111.02.22, 21:05

Раз уже про Самбір і про храм Різдва Пресвятої Богородиці, то варто би дописати, що в цьому храмі зберігаються мощі священомученика Валентина. Ну і замітка вийшла майже в переддень його пам'яті.

Стрийко Зеник

211.02.22, 21:28Відповідь на 1 від nasinynka

311.02.22, 21:36Відповідь на 2 від Стрийко Зеник

Свого часу про це багато писали. А недавно ось тут:

https://www.bing.com/videos/search?q=%d0%bc%d0%be%d1%89%d1%96+%d1%81%d0%b2.+%d0%92%d0%b0%d0%bb%d0%b5%d0%bd%d1%82%d0%b8%d0%bd%d0% b0+%d0%b2+%d0%a1%d0%b0%d0%bc%d0%b1%d0%be%d1%8 0%d1%96&view=detail&mid=82132CCF131E3EAE39328 2132CCF131E3EAE3932&FORM=VIRE

visnyk

411.02.22, 21:49Відповідь на 1 від nasinynka

Там ніби як Валентій, трохи інший святий.
Та і де мощі Валентина, теж часто викликає сумніви їх справжність.

511.02.22, 23:07

Хорошої

612.02.22, 02:25Відповідь на 4 від visnyk

А в нас все викликає сумніви, якщо воно в нас, чи наше. Так нас вчили. Та, власне, і досі намагаються.

712.02.22, 10:49Відповідь на 6 від nasinynka

Тут швидше навпаки, із зростаючою популярністю цього свята укріпилася думка, що це саме той Валентин, скрізь в інтернеті, та й самі церковники того храму змирилися. Принаймні так мені переказували зі слів мешканців Самбора.

Madam Fox

812.02.22, 13:33

яНат

912.02.22, 13:54

цікава, незвична архітектура

Nech sa paci

1012.02.22, 14:07

Виявляється, Самбір — круте місто (за нашими мірками). Це десь у Франції в будь-якому містечку тисяч на 30 населення купа історичних пам'яток. А в нас таких міст не так і багато — через пізню колонізацію половини земель і численні війни та набіги кочовиків.

visnyk

Самбір, частина 1. Вокзально-центральна

Останні статті

Коментарі