Листопад на Богданових стежинах, ч. 1

«А ви все одно колись повернетеся сюди, це ж Холодний Яр. Побачений одного разу, він уже не відпустить», - не дослівно, але якось так наставляла в дорогу наглядачка церкви в Суботові відвідувачів, що вже збиралися йти, коли я тільки зайшов. А й правда. Побувавши тут уперше в березні минулого року, приїхав знову вже через вісім місяців, і може, ще колись приїду – занадто вже місця цікаві та насичені історією…

Погода у листопаді уже буває нестабільною, тому довгих поїздок на цей період не планую. Вирішальним поштовхом до спонтанної покатушки може стати хороший прогноз погоди в якомусь регіоні та наявність квитків на поїзд за пару днів. Так і вийшло цього разу з Черкащиною, хоча… Що буде сонячно я-то примітив, а от що при цьому -7 і вітер, не звернув уваги.

1. Та плани міняти не став, і морозного суботнього ранку ступив на вулиці безлюдних у той час Черкас, над якими якраз палала світанкова заграва.

3. Все-таки люблю сюди заглядати, попри відсутність прямого поїзду й попри те, що ніби майже все у місті бачив. Раз-по-раз воно все одно підкине якусь нову цікавинку.

4. Наприклад, Фагота Коров’єва з Котом-Бегемотом раніше в притул не помічав (хіба що вони недавно з’явилися).

Але головною ціллю того дня мав стати Чигирин. Хотів втулити його ще у березневу поїздку разом із Орбітою та Стецівкою, але сумарно на такий маршрут не вистачило ні сил, ні часу.

5. Зате цього разу зміг включити в план Суботів, на котрий тоді й не заглядався. Село лежить на неосновній дорозі, і автобус із Черкас іде через нього всього двічі на день.

6. Головну пам’ятку Суботова бачили всі зрячі українці, хоча бувають тут одиниці. Іллінська церква 1651 року прикрашає зворотну сторону 5-гривневої купюри. Цілком логічне її поєднання саме з Хмельницьким, для якого цей храм мав стати усипальницею.

Ну і сам факт збереження будівлі такого віку у нас нечастий, особливо з урахуванням всіх воєн та потрясінь, що пронеслись цією землею. Оборонний зразок раннього українського бароко, який без перебільшення хочеться назвати досконалим:

7. Так-сяк опираючись льодяному вітру, зробив колажик. До речі, дзвіниці на купюрі немає, як і не було в Богданові часи: її добудували в 1869 році.

8. А от із такого ракурсу церкву бачили вже тільки обрані smile

9. Як слідує з початку замітки, було відчинено. Вхід, наскільки пам’ятаю, безкоштовний, хоча може й вартував якусь маленьку суму.

10. Символічна могила Хмельницького, у якій давно немає ніякого тіла – у 1664 році каральні загони Стефана Чарнецького під час погрому Суботова викинули його на поталу. За іншою версією, прах гетьмана встигли перепоховати козаки у невідомому місці.

11. А от ікона з Богданом, то вже цікаво. При всій повазі до його заслуг, на святого він точно не тягнув.

12. Під церквою зберіглося кілька геть древніх хрестів та поховань.

13.

14. Од яких відкривається вид на замчище Хмельницьких.

15. У дерев’яній будці біля воріт знаходиться каса, яка діє в теплу пору року, а восени вона теж десь поруч, та я так і не зрозумів де… але он під тим краєм частоколу є добре протоптана обхідна стежка, і я ганебно проскочив на територію зайцем.

16. Помітив, що в багатьох історичних регіонів України в новітній історії є недовгі періоди специфічного меценатства, за яких вони стали відроджуватись. Золотий вік Чигиринщини – роки президентства Ющенка, коли почали реконструювати та відбудовувати пам’ятки, а через Суботів фрагментами встигли зробити хорошу дорогу. Та більшість усього так і не була доведена до кінця.

17.

18. Фундамент автентичного будинку Хмельницького законсервований і накритий павільйоном під зеленим дахом:

19. Утім, заглянути на нього можна й через вікна.

20. Біля церкви ще звертає на себе увагу розмальована хата, я так розумію, корчма, заточена під приїзд туристичних груп.

Від Суботова до Чигирина 13 кілометрів, які думав поступово долати пішки зі спробами ловити попутку. По факту вийшов чи не найшвидший автостоп у моєму досвіді, спіймав першу ж машину на виході з села. Далі буде.