"Самый неудобный долг - долг перед Родиной: непонятно, что одолжил, когда потребуют отдать и под какие проценты"

                                                                              Абу Шломо

Ось взяти блогерів на i.ua. Нас багато, але подивіться, як відрізняємося ми тим таки ставленням до КОХАННЯ:

1) є стільки людей, котрі вже кохають, мають (чи ще ні) власну сім*ю і пишуть про це світле та життєдайне почуття;

2) ще частина мучається від невзаємного кохання;

3) купа хлопців та дівчат хочуть і активно (чи не дуже) шукають цього Кохання, вони марять любов*ю і мріють поповнити першу групу.

4) далі йдуть розчаровані й ображені на весь світ і свою недавню ще половинку;

5) з ними поруч починуті чи зраджені, котрі ще в роздумах (чи вже вирішили), що ж діяти далі.

6) ще є ті, хто з філософським настроєм стверджують, що прийде кохання і вже тоді вони вирішать, що з ним робити, а спеціально нікого і нічого шукати не стануть.

7) але трохи людей думає, що кохання насправді не існує, а це лише одна з тем для заміток;

8) виявляється, дехто не хоче задумуватися про кохання, бо твердо збирається "трохи погуляти", а вже через n-ну кількість років можна буде подумати, як про любов, так і про серйозні стосунки.

--------------------------------------------------------------------------------------------------

Я ніколи не говорила, що я самотня чи що мене кинули/не люблять/використали, я тільки усміхалася: "я зараз вільна для нових стосунків і тому знаю, що зустріну своє кохіння".

Я й справді стріла СВОГО чоловіка.

Якщо зайняти позицію жертви, то всі й будуть ставитися до тебе, як до жертви, якщо ж мати впевненість, що все в житті відбувається вчасно, і, що твоє щастя обов*язково десь існує, то доля буде тобі усміхатися і ти побачиш всі її добрі знаки.

Кілька кліків і з допомогою простенької Пікаси2 фото звичайної дівчини перетворилося на портрет чарівної незнайомки...

А ось що робить з нами кохання. ;) Сіре життя воно розфарбовує, але ж так само може яскраве життя перетворити на сірість (коли вся увага, усі сили і сенс життя вкладаються лише в стосунки двох). А ще не дай, Боже, зациклитися на комусь і потрапити в болото невзаємного кохання... 

Але ж я ажніяк не про сумне! :) Хочу ще раз нагадати, що сум обов*язково минає і що, коли ваш настрій сьогодні не дуже, коли світ здається ворожим чи просто нудним, це просто ваші очі зараз дивляться не через ті скельця...

Змініть кут зору!!! Світ прекрасний, хоча інколи це розумієш надто пізно, коли про це вже нікому розповідати... Та нумо шукати ПОЗИТИВ!

Діліться своїми відкриттями і несподіваними поглядами на відоме. :)

Щойно слухала невідому мені раніше музику. ПРИЄМНИЙ ШОК!!!!!!

http://www.myspace.com/detipicasso

Це новий гурт, котрий порадили для прослуховуння на одному з соціонічних форумів (порадив дуал, якщо це комусь щось говорить, :) тож не могла стриматися і пішла шукати цих "Дітей" ).

Слухала альбом "Етнічні експерименти", добре, що є така можливість. Тепер мучусь, бо не розумію ДЕ взяти їхні диски... Людоньки, хто де бачив "Дети Picasso" у продажу, чи треба скачувати? Я не спец по скачуванню, тому краще б придбала вже готове. 

(Підозрюю, що зі вказаного сайту теж якимось чином можна скачувати, але я з англійською не товаришую, тож нічого не можу там зрозуміти. Допоможіть хто маловченій новоспеченій шанувальниці "Дітей"! HELP me!)

"Если вы подберете подыхающую собаку и превратите ее в цветущую, то она вас за это не станет кусать. Это принципиальная разница между собакой и человеком"  (Марк Твен)

"Бажання шукає можливості, небажання - причини",  - завжди це пам*ятаю, коли раптом в голові спливають причини, чому я щось не хочу робити, кудись іти, з кимось спілкуватися... Коли ж треба, то розшукаю найменьшу зачепку, розтормошу людину, переверну все догори дригом, але не буду мовчки тихо чекати...

Буває боляче, коли розумієш, що за причинами важливої для тебе (якимось чином) людини стоїть небажання,.. коли важливе для тебе, є неважливим для іншого/іншої...

Ось нагадала про це бажання й небажання одній панянці, а потім подумала, що кожен із нас найчастіше (уже за звичкою) вибирає перше чи друге. Я - шукаю можливості, а ви?

А тепер друга пісня Богушевської. Приємного вам прослуховування!

Подумала, що може кому буде цікаво перечитати текст пісні, після того, як прослухає її, або перед тим...  Тож:

Чем ты дышишь

Чем ты дышишь, чей ты узник.
Я не знаю. И не хочу знать,
Кто оковал тебя цепями.
Дело мое - их разбить и не знать,
Чем ты дышишь.

Чем ты дышишь, кто твой ангел,
Для кого ты, голос сорвав, пел? -
Ты мне дозволь не знать об этом,
Лишь позови, если память горька
И забвения нету.

Впусти меня в каждый день твоей жизни -
Молчать и встречать тебя без укоризны во взоре
И не знать, чем ты дышишь.

Чем ты дышишь, от погони
Отдыхая в моих ладонях,
И отдохнувши, улетая,
Тая вовек, до скрещения звезд,
До утраты?

Я - твой мираж средь пустыни отчаянья.
Ночь я цвету и опять пропаду на окраине
Дней твоих, где не слышно дыханья.

Быть водою
Из родника, и
Вновь по воле
Твоей руки возникая,
Вмиг оплести тебя ветвями,
Полными птиц - пусть узнают они,
Чем ты дышишь...

Рада повідомити, що нарешті мені вдалося поповнити папку „Мої звуки”. Тож тепер ви можете послухати мої улюблені пісні у виконанні  Ірини Богушевскої "Городская чайка» і "Чем ты дышишь».

Сьогодні знову слухаю цю співачку і просто не змогла втриматися...

Городская чайка

Каждую ночь, лишь только станет темно,
Я прилетаю на твое окно.
И знаю, что вновь все повторится точь в точь,
Что ты стоишь у окна и, молча, смотришь в ночь.

Всех ближе ко мне - и дальше, чем дивный месяц
В небесах, ты стоишь, и стекло между нами.
Всех ближе ко мне, ты рядом, но мы не вместе,
Никуда без тебя я не могу лететь

Припев:

Я - городская чайка, я - городская птица,
Ветер соленый помнят крылья, но море мне только снится.
Я - городская чайка, я - городская птица
Зов горизонта слышит сердце, но море мне только снится.
С каждой зарей я вновь мечтаю о том,
Что я сумею позабыть дорогу туда, где твой дом.
Но, выбирая пути в огромном небе пустом,
Опять сужаю круги, круги над твоим окном.

Я здесь, в темноте. Впусти же меня погреться,
Может быть, и тебе станет тогда теплей.
Я здесь, в темноте. Открой мне окно - и сердце,
Без тебя никуда я не могу лететь.

Припев:

Я - городская чайка, я - городская птица,
Ветер соленый помнят крылья, но море мне только снится.
Я - городская птица,
Зов горизонта слышит сердце, но море мне только снится.
Я - городская чайка, я - городская птица,
Ветер соленый помнят крылья, но море мне только снится
Я - городская чайка, я - городская птица
Зов горизонта слышит сердце, но море мне только снится.

 (Фотинка моя.  Виявилася якраз доречною.)

Парижская компания Serero Architects предложила значительно расширить верхнюю смотровую площадку Эйфелевой башни (Tour Eiffel) за счёт гигантского "цветка" из кевлара.

Он увеличит площадь верхней платформы с 280 до 580 квадратных метров, что позволит башне принимать на самом верху до 1700 туристов в час. А это должно существенно сократить время ожидания: в часы наплыва посетителей, желающих подняться на верхний уровень башни, туристам приходится ждать своей очереди от 30 минут до часа с лишним.

Обнародованный дизайн "расширителя" вызывает справедливые вопросы относительно уместности и эстетичности такого "наращения". Но поспешим вас успокоить — "цветок" предлагается установить лишь временно. Зачем?

Дело в том, что в 2009 году знаменитому сооружению исполняется 120 лет. И Общество эксплуатации Эйфелевой башни (Socit d'Exploitation de la Tour Eiffel — SETE) решило, во-первых, как-то по-особому отпраздновать юбилей, а во-вторых, реконструировать открытые для публики площадки Tour Eiffel.

Учитывая особый "спрос на башню" и великолепный вид, открывающийся с 300-метровой высоты, SETE полагает, что расширенная площадка сооружению ещё как пригодится.

Впрочем, окончательного решения, ставить "цветок" на башню или нет — ещё не принято. Можно предвидеть, что реакция парижан на такое вмешательство окажется, по меньшей мере, неоднозначной. И как тут не вспомнить, что 120 лет назад многие жители города, в том числе несколько знаменитых французских писателей и художников, возмущались затеей Густава Эйфеля, считая, что башня изуродует Париж.

Надо также добавить, что дополнительная платформа будет прикручена к существующей верхней смотровой площадке таким образом, что в самой башне не потребуется производить никаких изменений и переделок. И после завершения юбилейных торжеств огромный цветок сможет быть совершенно бесследно демонтирован, без последствий для шедевра Эйфеля.

К тому же новая площадка, выполненная из высокопрочного и лёгкого углеродного материала, будет весить всего 1,2 тонны, что для несущей способности сооружения – сущий пустяк.

Обойдётся такое праздничное украшение башни в 1,3 миллиона евро.

http://www.membrana.ru/lenta/?8079

Після досить таки тривалої перерви знову віршується. За один вечір - дві поезії. Але поділюся одною, бо друга – це вже дуже наше, особисте. Та й вийшла швидше пісня, а що слова без музики. ;)

 *  *  *

Пам’яті шворка ниже в намисто

Дотики і слова...

Мене образив ти знов ненавмисно

Може і я не права.

Зайва відвертість бува недоречі,

Довге мовчання - теж.

Нас розривають думки дві про втечу, -

Їх проженеш... і ЖИВЕШ.