Ванька Жуков. Письмо Батюшке.(с)

Читала - плакала. От смеха. Оригинал спёрт на дурдоме http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/21931.phtml
Авторство - Prolisok  

Ванька Жуков, двадцатидевятилетний мальчик, бросивший три года тому назад  ученье у сапожника Аляхина, в ночь перед «Первомаем» не ложился спать. Дождавшись, когда хозяева из ГРУ ушли на встречу с кремлевским курьером, он осторожно, по привычке выработанной  годами вытащил из хозяйского рюкзака пузырь водки, пачку «Marlboro» и ручку с раздевающейся бабой. Опустошив залпом с горла половину огненного нектара, матерый урка закатил от удовольствия глаза. Смачно затягиваясь ароматной сигаретой разложив перед собой измятый лист бумаги, стал писать. 
 
Прежде чем вывести первую букву, он попытался вспомнить когда в последний раз это делал. Так ничего и не вспомнив он прерывисто вздохнул. Бумага лежала на скамье, а сам он стоял перед скамьей на коленях. 
 
«Милый Батюшка, Владим Владимыч! — писал он. — И пишу тебе письмо. Нету у меня ни отца, ни маменьки. Отец окочурился от запоя по поводу моего рождения в тот же день. А маменьку я после второй ходки уже не застал. Только ты у меня один и остался». 
 
Ванька по кличке «Ржавый» перевел глаза на темное нагромождение связанных и тихо стонущих тел двух студентов-молокососов и очкарика журналиста лежавших в углу кабинета еще три дня тому назад принадлежавшего начальнику местной милиции, и живо вообразил как они вчера уделали этих уродов. Долго им пришлось с прибывшими от В.В. деловыми пацанами прятаться в переулке и ждать пока митингующие станут расходиться по домам. Ну тут и началась настоящая мужская работа. Сплюнув на пол от накатившего возбуждения он размял уставшие от биты руки. 
 
Этот маленький, тощенький, но необыкновенно юркий и подвижной с вечно смеющимся лицом картежного шулера и пьяными глазами напрягая весь свой имеющийся интеллект попытался найти нужные торжественные слова, но как назло все они были матерными. Он продолжил. 
 
«У меня нет слов выразить тебе Батюшка свою благодарность. Ведь кем я был раньше?
Да никем! Ночами мне с братанами приходилось жрать дешевое пойло в вонючих забегаловках. Перебивался случайнимы налетами на лохов. А днем прятался и отсыпался где-нибудь на гаражах или в подвалах. Каждый мусор хотел взять «Ржавого» и получить повышение. 
 
Даже представить не мог, что в один прекрасный миг я Вам уважаемый Владим Владимыч смогу быть необходимым и нужным. Я ж сейчас уже не просто урка «Ржавый». Я сейчас патриот и защитник великой страны от фашизма и всякой там бандеровской сволочи. Как же только раньше я мечтал заехать в морду какому-нибудь ученому профессору! Размозжить голову студенту! Меня еще вчера за это могли поймать и отправить надолго валить лес. А сегодня на центральной площади нашего любимого города. Средь бела дня. У всех на виду и ни от кого не прячась я седобородого академика одним ударом уложил на асфальт и ломал его старые кости как спички. У телок с желто-голубыми флагами, намотав на руку патлы,  сережки рвал с ушами. И мне за это Ваш товарищ полковник при всех наших вынес особую благодарность. 
 
Мне выдали камуфляжные штаны и фуфайку, украсили георгиевскими лентами как ветерана освободителя. Вручили две биты и калаш. Сплю, ем и живу я в бывших мусорских апартаментах. Меня сюда раньше на воронке в наручниках привозили. А сейчас в обезьяннике на моих родных нарах писатели, музыканты и прочая гнилая интеллигенция изловленная нами. Они оказывается Родину не любят! Сучары! 
 
А меня с пацанами определили в кабинете бывшего начальника. И позывной мне дали «Сапфир».
Каждый день дают хавчик и пойло. Я впервые себя почувствовал правильным человеком. Я сейчас хозяин жизни». 
 
Ванька восторженно вздохнул, допил пузырь и продолжал писать: 
 
«Милый Владим Владимыч, сделай божецкую милость, возьми меня себе на пожизненную службу. Кланяюсь тебе в ножки и буду вечно бога молить о твоем вечном царствии...» 
 
Ванька покривил рот, потер своими натруженными кулаками глаза и растрогавшись всхлипнул. 

руцкие тролли перестарались))

Журналисты британской газеты The Guardian отмечают большое количество защищающих российскую позицию комментариев к статьям о ситуации в Украине. Их количество доходит до 40 тысяч в день, сообщает Крис Эллиот, редактор The Guardian в статье, опубликованной в британской газете вечером 4 мая.

По мнению редакции газеты, речь идет об организованной кампании пропаганды, передает Цензор.НЕТ со ссылкой на DW.

«Читатели и журналисты обеспокоены тем, что авторами комментариев являются люди, которым платят за «троллинг» и оскорбительные нападки на тех, кто критикует Россию или президента Владимира Путина», - пишет Крис Эллиот.

Редактору все чаще поступают жалобы от журналистов, которые отмечают, что большинство страниц, с которых публикуются комментарии пророссийского характера, были созданы после февраля 2014 года. Кроме того, тексты комментариев повторяются, как будто они пишутся по шаблону, а сами комментарии активно «рекомендуются» другим пользователям.


Георгіївська стрічка символ боротьби проти українського народу.

Формування символу «Георгіївська стрічка» має тривалу та складну історію. Уперше вона з’являється на ордені святого Георгія, заснованому імператрицею Катериною ІІ 1769 року.

Орден став вищою військовою нагородою Російської імперії і видавався офіцерам за особливу мужність у бою. Пізніше сформувався цілий комплекс нагород, пов’язаний зі святим Георгієм: орден, медаль, хрест, прапор. Їх супроводжувала георгіївська стрічка, що, згідно з офіційними статутами, складалася з трьох чорних та двох жовтих смужок . Допускалося також використання оранжевого кольору замість жовтого . Найбільш вірогідною є версія, що гама стрічки була взята з чорно-жовто-білого прапору Російської імперії. Інша версія – кольори символізують вогонь та дим, що підкреслює її виключно військовий характер. 
Після приходу до влади більшовиків у 1917 році, георгіївські нагороди припинили офіційне існування. Ними продовжували нагороджувати лише представники білогвардійського руху – Олександр Колчак, Антон Денікін, Євген Міллер – за активну боротьбу з радянською владою. Зазнавши поразки у громадянській війні, білогвардійці продовжили активну боротьбу проти СРСР в еміграції. З початком радянсько-німецької війни в 1941 році значна кількість російських монархістів почала співпрацювати з нацистською Німеччиною. Георгіївськими кавалерами були начальник главка козачих війск Третього Рейха генерал Петро Краснов, группенфюрер СС Рудольф Бангерський, член Комітету звільнення народів Росії майор Олександр Альбов, группенфюрер СС Андрій Шкуро. Особливо значною була кількість нагороджених у Руському корпусі, що воював проти партизан у Югославії. Згідно з документальними фото 1941-1945 років, усі вони продовжували використання георгіївських нагород. Крім того, стилізований Георгіївський хрест використовували як власний символ окремі підрозділи колабораціоністів, зокрема Російська визвольна народна армія (рос. – «РОНА»), що брала участь у придушенні антинацистських повстань у Польщі та Словаччині .
Найбільш чисельне збройне формування російських колабораціоністів – Російська визвольна армія, «власівці» – у своїй символіці використовувала, перш за все, Андріївський прапор та біло-синьо-червоний триколор. Наприкінці війни до складу власівських військ включили РОНА та Руський корпус, що принесли з собою георгіївську символіку . Її сприймали виключно як власну національну. Варто нагадати, що в ХІХ-ХХ століттях російські монархісти були найбільш послідовними противниками українського визвольного руху, заперечуючи саме право українського народу на існування. 
У Радянському Союзі комплекс георгіївських нагород юридично не існував. Це було цілком логічно, адже радянська влада протиставляла себе дореволюційному самодержавству. З 1917 року діяла заборона носити царські нагороди. Однак 8 листопада 1943 року указом Президії Верховної Ради СРСР було засновано орден Слави, стилістично схожий на орден святого Георгія . Він надавався за аналогічні з останнім заслуги (особлива військова мужність) та також містив стрічку з трьома чорними та двома оранжевими смужками. У 1944-1945 роках ним було нагороджено близько 200 тисяч осіб. 
Введення ордену Слави цілком вписувалося у загальну політику Сталіна з відродження російського патріотизму напередодні та під час війни. Радянська влада радикально переглянула підхід до історії та національної політики, замінивши класовий підхід на випробуваний до революції великодержавний. Історичні діячі, що раніше зображалися як представники класів-експлуататорів (монархи Олександр Невський, Дмитро Донськой, Іван Грозний, Петро І, Катерина ІІ; полководці Олександр Суворов, Михайло Кутузов та інші), проголошувалися геніальними будівничими російської держави. Відновили традиційні в царській армії погони та гвардійські звання. У 1943 році відновили патріархат Російської православної церкви і залучили її до активної пропагандистської роботи. Кульмінацією імперського ренесансу стала заміна державного гімна СРСР у тому ж 1943 році. Етнічно нейтральний «Інтернаціонал» поступився місцем новому, що починався рядками «Союз нерушимый республик свободных сплотила навеки Великая Русь» .
Тож створення радянської версії ордену святого Георгія цілком вписувалося у загальну канву з відродження традицій Російської імперії в СРСР. Схожість двох орденів дала підстави для звернення окремих діячів культури до Сталіна з пропозицією прирівняти колишніх георгіївських кавалерів до кавалерів ордену Слави . Але радянське командування ідею зрівняння нагород відкинуло, хоча й розглядало їх як вираження російської військової слави.
Чорно-оранжева стрічка фігурувала також у іншій радянській нагороді – медалі «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», заснованої 9 травня 1945 року. Згідно з указом, її мали право отримати усі, хто «брали безпосередню участь у бойових діях на фронтах Великої Вітчизняної війни» . Вона стала найбільш масовою медаллю, яку станом на 1995 рік отримали майже 15 млн військовослужбовців. Саме через медаль чорно-оранжева стрічка увійшла до офіційної символіки радянсько-німецької війни. За нею закріпилася назва «гвардійська» через схожість з відзнакою гвардійських екіпажів на радянському флоті, введеної в 1942 р. Для відзнаки гвардійців у інших родах військ використовувався не чорно-оранжевий символ, а нагрудний знак з червоним прапором . 
У 1965 році нове керівництво Радянського Союзу на чолі з Л. Брежнєвим взялося активно формувати офіційну версію історії Великої Вітчизняної війни. 9 травня знову стало державним святом Днем Перемоги і вихідним. Багатотисячними тиражами друкувалися «правильні» книги про 1941-1945 роки. Карбувалися мільйони ювілейних медалей. «Гвардійську» стрічку почали масово розповсюджувати у творах мистецтва та агітаційній продукції для 9 травня, створюючи з неї символ перемоги над нацизмом. Хоча до 1945 року більшість учасників боротьби з нацистами не мали про неї жодного уявлення. 
У Російській Федерації орден святого Георгія та Георгіївський хрест відновили указом Президії Верховної Ради РФ 1992 року і остаточно затвердили у 2008 році . Обов’язковим елементом цих нагород стала георгіївська стрічка. Першими відроджену імперську нагороду отримали військовослужбовці, що брали участь у провокаціях у Південній Осетії та нападі на Грузію 2008 року.
Сучасна українська армія уникає використання стрічки чорного та оранжевого кольору в своїй символіці. Вітчизняні військові традиції засновані на зверненні до спадщини запорозького козацтва, досвіду боротьби за українську незалежність у 1917-1921 роках, участі українців у звільненні УРСР від нацистів, національного руху Опору 1940-х–1950-х років. Георгіївська символіка, у кращому випадку, не мала до них безпосереднього стосунку, а в гіршому – уособлювала сили, чиї інтереси були протилежні українським. Катерина ІІ – засновниця ордену святого Георгія – відома також ліквідацією Гетьманщини, знищенням Запорозької Січі, введенням кріпацтва. Під час громадянської війни 1918-1920 років проти білогвардійців активно воювали як частини армії Української Народної Республіки, так і місцеві повстанці, зокрема Н. Махно. Визвольний рух 1940-х–1950-х років безкомпромісно боровся з радянською владою. Чорно-оранжева емблема російської військової сили до цієї традиції не вписується.
Спроби утвердити гвардійську стрічку під назвою «георгіївська» як символ перемоги над нацизмом розпочалися 2005 року в Росії. З ініціативи державної інформаційної агенції «РИА Новости» стартувала однойменна акція. За її задумом, вона мала стати символом Перемоги, а також пов’язати радянську історію з військовою славою дореволюційної та сучасної Росії . Ототожнення георгіївської та гвардійської стрічок у ході акції стало, по суті, спробою монополізувати перемогу над нацизмом, представити її як суто національну російську. Вклад інших народів, у тому числі, й українського, нівелюється. Цілком однозначно подібну трактовку озвучив уряд РФ у особі прем’єр-міністра В. Путіна 2010 року, коли заявив про виключну роль росіян та Росії у Великій Вітчизняній війні.
Таким чином, чорно-оранжева стрічка використовувалася у символіці Російської імперії, білогвардійському русі, радянських нагородах наприкінці та після Другої світової війни, а також у сучасних російських відзнаках. У всіх випадках вона символізувала, у першу чергу, силу та міць російської армії, велич держави. Факти використання її російськими націоналістами, що воювали на стороні нацистів, не дозволяють говорити про виключну «антифашистську» спрямованість. Георгіївська стрічка є, перш за все, елементом російської національної символіки, вираженням складної долі російського народу в ХХ столітті. Так само, як і триколірний прапор, і Андріївський стяг. Тож вважати її абстрактним символом Перемоги над нацизмом не можна. За такого підходу величезні жертви українського народу (як і інших народів колишнього СРСР) та активна участь у боротьбі з Третім Рейхом виглядають другорядними та знеціненими.

Довідку підготували:
кандидат історичних наук, доцент В.С. Гвоздик
кандидат історичних наук, доцент Ю.П. Князьков
кандидат історичних наук, старший викладач О.Ф. Штейнле

оплотовєц Василенко

22 минуты рассказа объясняют многое - и бездействие милиции на местах, которую покупают.
и помощь брацкой рашки - оружие ждали из крыма.

Брехня от политимпо - очередная.

http://blog.i.ua/community/1764/1411281/

распространение сегодня псевдосведетельств якобы врача из Одессы Игоря Розовского, который рассказал, как он пытался оказывать помощь пострадавшим в одесском доме профсоюзов, но боевики не дали ему подойти к раненому и не до позволили спасти его от смерти, а потом объяснили, что с Игорем и другими евреями Одессы вскоре будет то же. «В моем городе произошло то, чего не могло произойти даже во время фашистской оккупации» — резюмирует псевдоврач

Читать полностью на http://news.eizvestia.com/news_politics/full/584-v-facebook-zafiksirovan-eshhe-odin-fakt-raboty-rossijskih-propagandistskih-sluzhb

Правда, когда посмотреть внимательнее, то видно, что свой аккаунт т.н. Игорь Розовский завел всего 16 часов назад. На фото изображен никакой не одесский еврей Игорь Розовский, а Семенов Руслан Хаджи-Муратович — зубной врач, который работает сейчас Усть-Джегутинской стоматологической клинике — это Карачаево-Черкесия, Россия.

Интересно и то, как российские пропагандистские службы распространяют эту информацию.

Сначала она распространялась через крупные сети ботов и несколько популярных сообществ. А когда количество распространений стало достаточно большим — начали распространять перевод этого поста на разных языках по международным сообществах и иностранных новостных сайтах.

полный текст тут http://news.eizvestia.com/news_politics/full/584-v-facebook-zafiksirovan-eshhe-odin-fakt-raboty-rossijskih-propagandistskih-sluzhb

Вот так.

Врут вам господа хорошие.


Читать полностью на http://news.eizvestia.com/news_politics/full/584-v-facebook-zafiksirovan-eshhe-odin-fakt-raboty-rossijskih-propagandistskih-sluzhb

Сепаратствующим федерастам.

Прокурор Крыма Наталья Поклонская в видеобращении назвала акции протеста, которые провели крымские татары, «незаконными публичными акциями экстремистского характера, связанными с массовыми беспорядками, перекрытием автотрасс, незаконным пересечением государственной границы РФ».

В пятницу Джемилеву, прилетевшему из Киева, в Москве отказали во въезде в страну и не пустили на рейс в Симферополь.

На следующий день он попытался въехать в Крым на автомобиле в районе города Армянска на севере полуострова. Поддержать его приехали около пяти тысяч крымских татар. Однако Джемилеву вновь отказали во въезде, после чего на границе произошла небольшая стычка.

И, заметьте, это не были акции с оружием в руках, никаких АК, ПЗРК и РПГ. Так что вот так господа федерасты. В рашенпедерашен вас бы давно растёрли в пыль. 

Обращение Донецка к Даллесу)

Для донецких - Аллен Уэлш Даллес (англ. Allen Welsh Dulles), (7 апреля 1893УотертаунНью-Йорк — 29 января 1969Вашингтон) — руководитель резидентуры Управления стратегических служб в Берне(Швейцария) во время Второй мировой войны, директор ЦРУ (1953—1961
План Даллеса (Доктрина Даллеса) — описанный в популярной в России теории заговора план действий США против СССР в эпоху холодной войны, заключающийся в скрытом моральном разложении населения СССР (России). Авторство плана приписывается главе ЦРУ (1953—1961) Аллену Даллесу. В виде, цитируемом сторонниками теории заговора, «План Даллеса» нигде не был опубликован, а английский оригинал этого текста никогда не был представлен. 
Приятного просмотра) 

Донецк выбирает ПР?

Этот особняк в Донецке почти не охраняется, но от него исходит не менее серьезная угроза стране, чем от боевых позиций, где дежурят пророссийские боевики в масках, повествует корреспондент The Wall Street Journal Филип Шишкин.

В этом здании Роман Лягин - человек без маски и без оружия, одетый в стильный черный кардиган - руководит организацией референдума, цель которого - провозгласить Донецкую область независимой республикой. Голосование назначено на 11 мая.

По мнению автора, стратегия пророссийских боевиков вполне очевидна - "захватить максимум территорий и инфраструктуры, чтобы обеспечить проведение референдума". Тогда относительно малочисленное сепаратистское движение обретет видимость легитимности, и будет подготовлена почва для дальнейшего расщепления Украины.

"Поскольку экономика Украины в бедственном состоянии, многие жители Восточной Украины, особенно этнические русские, поддаются на призывы сепаратистов, хотя Россия испытывает частично те же проблемы", - пишет автор.

Но в успехе референдума он не уверен. Согласно апрельскому опросу Киевского международного института социологии, всего чуть более 10% респондентов в Донецкой и Луганской областях поддержали идею отделения и союза с Россией.

"Но, возможно, абсолютные цифры тут ни при чем. Те, кто придет на голосование, организованное сепаратистами, - это будет группа людей, которая сама себя отобрала и, вероятно, проголосует "за". Сепаратисты смогут заявить о победе, даже если общий процент явки избирателей будет низким", - говорится в статье.

"Мы не устанавливаем порог" для явки", - пояснил Лягин. "Его официальная должность - председатель Центральной избирательной комиссии Донецкой народной республики", - сообщает автор. "Я буду считать референдум успешным в любом случае", - добавил Лягин.

Газета комментирует: "Если это случится, сепаратисты смогут утверждать, что народ за них. На данный момент у них есть ядро из вооруженных до зубов боевиков неясного происхождения и спорадические толки местных жителей, наэлектризованных экономическими лишениями, русским национализмом и недоверием к новому национальному правительству".

Кремлю референдум даст предлог для политического или военного вмешательства в интересах этнических русских.

Киев заблокировал Лягину доступ к спискам избирателей. "Но в Крыму Киев пробовал то же самое, понапрасну. Лягин говорит, что просто воспользуется старыми списками. Он считает, что будущее Донецкой республики - альянс с Россией", - говорится в статье.

Роман Лягин – штатный провокатор Партии регионов. Многие характеризуют его как жестокого, бездушного исполнителя Партии регионов, которому чуждо всё человеческое. По некоторым данным именно он избивал людей на избирательных участках во время выборов.Дальше ещё интереснее - 6 июля 2013г. в Донецке на митинге в поддержку жителей Врадиевки политолог Роман Лягин заявил журналистам, что выступает в за милицейский беспредел в Украине

По словам Лягина, который представился журналистам как политический деятель, милицейский беспредел станет катализатором развала Украины.

Роман Лягин является консультантом по пиару и связям с общественностью главы фракции Партии регионов в Донецком горсовете и главы донецких Молодых регионов Андрея Киселева.

Ну картинка вроде ясная, просто донецким уря-сепаратистам конечно никак не хочется верить в то что они не "народное движение" а толпа, умело управляемая регионалами в своих корыстных целях, при поддержке кремлёвской пропаганды.

мид эрэфии в очередной раз  считает, что украинским властям не стоит бороться с похищениями и убийствами террористами мирного населения, поскольку это будет нарушением Женевских соглашений.

Также в России угрожают Украине "катастрофическими последствиями" борьбы с терроризмом.

"Призываем Киев, а также попустительствующих ему и подписавших женевские договоренности США и ЕС не совершать преступных ошибок, трезво оценить всю тяжесть возможных последствий за использование силы против украинского народа", - говорится в сообщении.

Ну и маленькое совпаденьице - вчерась прокуратура имела наглость сделать выемку документов в Укрбизнесбанке - январь-март банк саши-стоматолога  закончил с чистой прибылью 16,573 млн гривен.

А вот сегодня донецкая прокуратура была объявлена источником фашизма и захвачена.

Ну и все остальные жертвы - имевшие наглость встать на пути у бандитов - имеют печальную участь. 

Так что, увы, прогноз неутешительный. Похоже Донецк выбирает те же грабли в очередной раз. 

 



Донецкий беспредел за бандитов?

Маленькое вчерашнее сообщение о захвате оружия бойцами самой народной и правильной донецкой республики у сотрудников УБОП запорожского "Сокола" таки потихоньку расставляет все точки над і. 
Запорожский УБОП не стоял в оцеплении админзданий, не расстреливал блокпосты, не въезжал в Славянск.
Они обеспечивали охрану работников Генеральной прокуратуры, что проводили выемку документов в одном из банков в центре города в рамках следственных действий по отмыванию денег.
И как-то ну по совсем случайному стечению обстоятельств инцидент произошел в отделении «Укрбизнесбанка». 
Малость гуглим и находим - Всеукраинский банк развития (ВБР) и Украинский Бизнес Банк Александра Януковича, старшего сына президента.
Еще раз мои поздравления всем лохам - которые рвут рубахи за самую народную республику)) 
Я понимаю - не услышат, но тем не менее - пусть принимают поздравления - таки "Боевики в масках и с автоматами хотят не политических прав - они хотят воспользоваться хаосом, и провести передел собственности."
Ну и региончик у меня по-суседству help

А напоследок хочется пожелать и дальших усилий борцам по защите самых народных олигархов Донетчины, а то панимаешь ли Киев посмел распоясаться и посягнуть на всё нажитое непосильным трудом семьи вашего президента ялынковича.
Верной дорогой идёте товарисчи слепые котята.)