Рейдери на «Хмельницькобленерго»: як розкрадається підприємство

Раніше ми писали, що АТ «Хмельницькобленерго» знаходиться в руках рейдерів – підприємством управляють люди, які не мають жодних законних повноважень. Щодня з товариства вимиваються кошти, нарощуються борги та збитки. А тим часом рейдери на свій розсуд малюють небувалі фінансові показники, зухвало не допускаючи аудиторів для об’єктивної оцінки реального стану підприємства. Куди йдуть державні кошти та як зупинити грабунок – читайте далі.

 Збитки на АТ «Хмельницькобленерго», 70 % якого належить державі,  вже сягли 12 млн. грн., але провести внутрішній аудит свого ж підприємства держава не може. Дирекція просто не допускає аудиторів Фонду держмайна до такої перевірки. При цьому Олег Козачук, який фактично керує підприємством, немає жодних законних підстав обіймати свою посаду. Адже рішенням наглядової ради АТ «Хмельницькобленерго» №42 від 28.04.2020 року в. о. генерального директора обрано зовсім іншу людину – Валерія Гапонова. Однак шляхом погроз та тиску на державних реєстраторів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань було повернуто запис про Козачука як керівника підприємства. Таким чином сьогодні біля керма енергетичного гіганта залишаються цілком сторонні люди, які нещадно вимивають з нього кошти.

Гроші – у прірву

«Керувати» АТ «Хмельницькобленерго» Олег Козачук почав у березні 2016 року. За цей рік підприємство отримує тільки 9 млн. грн. прибутку, тоді як у попередні роки чисті прибутки становили від 30 до 50 мільйонів на рік. Приміром, у 2015 р. ця цифра склала 38,8 млн. грн., у 2014 р. – 25,9 млн. грн., у 2013 р. – 48,7 млн. грн. «Нова команда» одразу ж провалює фінансовий рік, недовиконавши план на 80%. А може кошти просто були направлені в чиїсь кишені?

Це при тому, що з січня 2016 року по вересень 2018 року роздрібний тариф на розподіл для споживачів АТ «Хмельницькобленерго» зріс на 40%. Тобто, мешканці та бізнес Хмельницької області продовжують платити шалені кошти за електроенергію, але йдуть вони не в держбюджет чи модернізацію мереж, а в приватні руки загарбників державної власності.

Починаючи з 2019 року в «Хмельницькобленерго» з’являється ще одне суттєве джерело доходу у вигляді нової складової в структурі плати за приєднання до мереж, а саме – плати за потужність. Підприємство почало отримувати додатково в середньому по 2 тис. грн за кВт приєднання, а у 2019 та 2020 році ця сума становила відповідно 50 та 173 млн.грн. додаткового доходу, як кажуть, «на рівному місці».

Звідки ростуть ноги?

Куди йдуть всі ці кошти, стає зрозуміло, якщо почитати інтерв’ю екс-голови правління ПАТ «ХК «Енергомережа» Дмитра Крючкова. Він стверджує, що мав бізнес-відносини з колишнім нардепом Ігорем Кононенком, який в цих відносинах представляв інтереси Петра Порошенка. «Кононенко виконував ту частину домовленостей, яка була зоною відповідальності сторони Порошенко-Кононенко. Домовленості були з ними, як щодо «Енергомережі», так і Харків-, Миколаїв-, Запоріжжя-, Черкаси-, Хмельницькобленерго, Центренерго, ОПЗ, Одеська, Миколаївська та інші ТЕЦ і компанії. Фінансові відносини, звісно, були. Вони, згідно з домовленостями, отримали від 50% до 75% доходів від бізнесу, який був предметом домовленостей», – говорить Крючков.

Як схема реалізовувалася на «Хмельницькобленерго», відомо – через незаконне керівництво, яке досі керує господарською діяльністю підприємства, щодня ухвалює фінансові рішення, розпоряджається коштами. А тим часом товариство нещадно нарощує борги. Згідно фінансової звітності у 2020 році дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги зросла на 151,5 млн. грн. – до 207,7 млн. грн., за розрахунками (виданими авансами) на 46,3 млн. грн. – до 69 млн. грн. Крім цього, у минулому році товариство на 157,9 млн. грн., тобто більш ніж на 40% наростило поточні зобов’язання та забезпечення. Загалом же за 2020 рік «Хмельницькобленерго» збільшує загальну дебіторську заборгованість у 3,5 рази (!). Все це – збитки держави, які ляжуть на плечі громадян. І з кожним роком вони лише зростатимуть, якщо не дати грабіжникам «по рукам».

Брехня, що ріже очі

При цьому Козачук у своїх заявах нахабно бреше про зростання прибутку підприємства через «автоматизацію бізнес-процесів і впровадження інноваційних технологій», замовчуючи, що відбувається таке зростання лише на папері. Чому вказані «інноваційні технології, що були використані у 2020 році»  не давали такого ефекту впродовж 2016-2019 рр., коли не стояло питання про заміну Козачука – питання очевидно риторичне. Маніпуляція фінансовою звітністю для України історія не нова – варто лише згадати нещодавні заяви керівника НАК «Нафтогаз України» Ю. Вітренко щодо «намальованого» прибутку попереднім керівництвом цієї компанії: «Треба використовувати звітність, перевірену аудитом. Інакше реальні збитки можуть перетворюватися в «намальований прибуток» через бажання менеджменту розповісти про прибуток і показати нібито хороший результат, а відображення збитків перенести на потім». Відповідно, стає зрозуміло, чому команда Козачука так наполегливо не допускає аудиторів до проведення перевірки.

Звичайно, той, хто прийшов грабувати для себе та своїх «хазяїв», не стане дбати про будівництво капітальних об’єктів чи умови роботи працівників. Інженерно-лабораторний корпус в Хмельницькому та сервісний центр в Кам’янець-Подільському, які попереднім керівництвом були майже добудовані, за 4 роки управління Козачука так ніхто і не спромігся завершити. Рейдерам байдуже, що в Кам’янці-Подільському, другому за величиною місті області, відсутні умови для обслуговування споживачів. Що працівники та громадяни вимушені їздити на окраїни міста, тоді як недобудований сервісний центр на знаходиться в самому центрі і міг би полегшити всім життя.

З інженерно-лабораторним корпусом взагалі не стали «панькатись». У минулому році Козачук зробив подання до наглядової ради товариства про відчуження цього об’єкту «через відсутність коштів та колосальних капітальних вкладень на приведення його до повної будівельної та технічної готовності». Розбазарювання науково-виробничої бази підприємства йде повним ходом за принципом «після нас хоч потоп».

Замість висновків

Об’єктивно оцінюючи реальний стан справ на «Хмельницькобленерго», смішно читати заяви псевдокерівництва про «впровадження інноваційних технологій». Згідно рейтингу Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг АТ «Хмельницькобленерго» за результатами 2020 року потрапило в топ-5 найгірших вітчизняних операторів систем розподілу. За показником SAIDI (середня тривалість відключення для кожного споживача) «Хмельницькобленерго» посіло 20-те місце в рейтингу, значно відстаючи від усіх інших обленерго, в яких держава володіє контрольним пакетом акцій.

Чи стане держава на захист своїх інтересів та чи зможе подолати корупційну схему, в якій задіяні олігархи найвищого ешелону, не відомо. Підстав для розслідування та притягнення рейдерів до відповідальності, достатньо. Однак як завжди, все вирішують не лише факти, а й політична воля. Яка не завжди є, коли йдеться про відмивання великих, здобутих злочинним шляхом коштів.

 

 

«Хмельницькобленерго»: підприємством управляють рейдери

АТ «Хмельницькобленерго», 70% якого належить державі, продовжує знаходитися в руках рейдерів. Неймовірно, але факт – підприємством управляють люди, які не мають жодних законних повноважень. Це не заважає їм щодня розпоряджатися майном та коштами, укладати угоди та виписувати заробітні плати. Чому влада закриває на це очі – читайте у матеріалі.

Збитки на АТ «Хмельницькобленерго» вже сягли 12 млн. грн., але провести внутрішній аудит свого ж підприємства держава не може. Дирекція просто не допускає аудиторів до такої перевірки. Здавалося б, державні інтереси має захищати Фонд держмайна України, якому і підпорядковується підприємство. Однак віз і нині там – біля керма енергетичного гіганта залишаються сторонні люди. Маючи доступ до банківських ключів з правом першого підпису, вони розпоряджаються буквально усім – фінансами, майном, дають розпорядження працівникам, ухвалюють господарські рішення. А тим часом гроші підприємства щодня вимиваються. Як так сталося і хто ці люди?

А цар-то не справжній

У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань виконуючим обов’язки генерального директора АТ «Хмельницькобленерго» вказано Олега Козачука. Саме він є одним із держателів трьох електронних банківських ключів і саме він сьогодні фактично керує підприємством. Все б нічого, тільки діє він повністю незаконно. Адже рішенням наглядової ради АТ «Хмельницькобленерго» №42 від 28.04.2020 року в. о. генерального директора було обрано зовсім іншу людину – Валерія Гапонова.

28 липня 2020 року Валерій Гапонов вніс про себе відомості у ЄДР. А далі історія набуває кримінальних обертів. Як пояснив державний реєстратор, через декілька днів двоє осіб, що представились працівниками СБУ Хмельницької області, погрозами змусили його скасувати запис про Гапонова і повернути Козачука.

Така «дичина» не залишилась без уваги – і Мінюст своїм наказом №2992/5 від 02.09.2020 року визнав неправомірність цього скасування. Мало того, рішення про поновлення Козачука на роботі 25 листопада 2020 року скасовує Хмельницький апеляційний суд. Але дива у нашій державі не рідкість – Козачук продовжує керувати АТ «Хмельницькобленерго».

Звільнити не можливо залишити

В АТ «Хмельницькобленерго» є три електронні банківські ключі з правом першого підпису – і всі три незаконно перебувають в руках сторонніх осіб. Двоє інших ключів знаходяться в колишніх членів дирекції Андрія Пилипенка та Вадима Данилківа, строк повноважень яких давно закінчився.

Контракти з Пилипенком та Данилківим укладалися у вересні 2017 року строком на три роки. Але у нас, як відомо, для дурнів закон не писаний. У листопаді 2020 року на сайті «Хмельницькобленерго» раптом з’являється інформація, що повноваження і Пилипенка, і Данилківа чинні. Начебто у 2018 році з ними укладались якісь додаткові угоди, якими слова «протягом 3 років» у контракті були замінені на слова «до припинення повноважень». Що тут можна сказати? Директор, який сам поза законом, розчерком пера призначає собі керівників, причому заднім числом.

І байдуже, що будь-які рішення наглядової ради згідно із статутом підприємства повинні зберігатися в ФДМУ, а сам Фонд в своєму листі від 30.10.2020 року заявив, що ніякого «продовження» строку контрактів Пилипенка і Данилківа не було. Мало того, Фонд підтвердив, що у 2020 році Козачук звертався за подовженням цих контрактів до наглядової ради. Навіщо звертатися, якщо начебто є угоди? Відповідь очевидна – ніяких угод не було, їх банально «намалювали». Незаконно, звичайно, але хіба це вже когось дивує?

Бандитам – тюрми?

Якби у влади була воля навести лад на АТ «Хмельницькобленерго», то покарати злочинців безумовно було б за що. Відповідно до ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб використання службовою особою своїх повноважень, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, карається позбавленням волі на строк до 6 років. Крім цього, Кримінальний кодекс ще й містить статтю 358, яка встановлює покарання за підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством. Якщо така дія вчинена за попередньою змовою групою осіб, то карається теж не слабо – обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на той самий строк.

Але поки що всі дійові особи цієї історії залишаються на своїх місцях. Точніше, зовсім не на своїх місцях. На чужих посадах у державному підприємстві, прибутки якого мали б поповнювати державну казну. А зараз лише випотрошують її, залишаючи в бюджеті діри, які доведеться заповнювати нам з вами із власних кишень.

Наша версія

Навіщо Роман Опімах руйнує надрову інфраструктуру України?

Державна служба геології та надр України протягом останніх років була найскандальнішою установою.

Пояснення цьому на поверхні. За цю установу систематично борються представники різних кланів, а отримавши цей куш як винагороду займаються особисто питаннями власного збагачення та набуття впливовості.

Для того, щоб усунути правлячу гвардію конкуренти зливають в ЗМІ тони компромату, не завжди достовірного, та відкривають один на одного карні справи, не завжди обґрунтовані, але на війні засобів не обирають.

Отримавши омріяний трофей, ситуація повторюється з точністю до навпаки, оскільки ті, хто пішов, мріють повернутися, а ті, хто прийшов – всидіти.

Поле для такої діяльності є досить сприятливим, оскільки насправді державницьку позицію займали там лічені особи, й ті вже звільнені зі шлейфом замовного негативу.

Головна мета Держгеонадр – геологічна розвідка, тобто дослідження надр України для забезпечення потреб економіки та розвитку мінерально-сировинної бази країни помножена на нуль. Служба вже давно цю функцію не виконує, хоча гроші з бюджету отримувала регулярно.

Служба давно не орган державної влади, а такий собі «ларьок» з продажу спеціальних дозволів на користування надрами. Питання законності там вже нікого не цікавить. Для цього протягом останніх трьох років там вщент розвалювалась юридична служба.

До цього процесу підключаються нечисті на руку лобісти та зацікавлені особи, які маніпулюючи законодавством та суспільною думкою, вижили з цією служби залишок державницької позиції та здорового глузду.

Керівниками служби протягом останніх 4 років були явні лобісти або морально слабкі персонажі, які не мали жодного впливу та не були здатні відстояти власну позицію. Нездатність керівника протистояти будь-якому щонайменшому зовнішньому впливу мала наслідком бардак та моральну деформацію в колективі, оскільки будь-яка негативна ситуація зливалась на підлеглих (зазвичай «жертву» обирали не об’єктивно, а за ознакою, чи заважає комусь, чи ні), а ті в свою чергу – один на одного. Виграв завжди «свій».

Акцент з прийняття рішень державою перемістився в русло бандитського «рєшалова» та тіньового впливу.

Рішення приймались далеко за межами служби, а кадрова ситуація була доведена до абсурду.

Насправді установа є однією з найважливіших та ключових для забезпечення потреб економіки та енергетичної безпеки країни. Проте про державницьку позицію та державний підхід в ній вже забули давно. Для того, аби розвалити цей ласий шматок, звідти було вижито залишки здорового глузду.

Служба пронизана наскрізь кримінальними провадженнями та корупцією.

25.09.2019 Уряд оголосив конкурс на посаду Голови Державної служби геології та надр України. Проте насправді оголошений конкурс був фіктивним, оскільки його переможець був відомий завчасно.

Фейсбучний друг Олексія Гончарука Роман Опімах, обраний переможцем конкурсного відбору на посаду Голови Держгеонадр, є людиною та представником олігархату. До складу Асоціації газовидобувних компаній, де він обіймав посаду виконавчого директора, якщо уважно дослідити сайт цієї компанії, входять ряд нафтогазовидобувних компаній, які належать Віктору Пінчуку, Миколі Злочевському, Павлу Фуксу, Вадиму Новинському та іншим.

Лобіювання інтересів цих компаній було пріоритетом його діяльності, оскільки за рахунок саме їхніх відрахувань він отримував заробітну плату.

Іще до оголошення конкурсу в Держгеонадрах вже між олігархами були розподілені посади та сфери впливу, а сам конкурсний відбір з кулуарними домовленостями більше нагадував гру «наперстки» з базару Троєщина.

Однією з «команд», яка зайшла разом з Романом Опімахом і які впевнено медійно лобіювали його інтереси перед конкурсним відбором, є команда екс-голови Держгеонадр Олега Кирилюка.

У 2017 році на місце Голови відомства розглядалось дві кандидатури – креатура Володимира Гройсмана Олег Кирилюк та керівник юридичного департаменту Крістіна Браіловська, до якої більше схилялась Банкова і яка мала більші професійні шанси пройти конкурсний відбір.

Але конкурс не відбувся, а на Олега Кирилюка було покладено виконання обов’язків голови відомства.

Його захід на посаду супроводжував гучний скандал.  Двері в Держгеонадра блокувала «громадськість», тому заходити в приміщення з розпорядженням Уряду про призначення йому довелось через чорний хід. Далі «громадськість» відірвала лиштву з дверей в приймальню і намагалась звинуватити його в «зломі приміщення». Ставало дедалі зрозумілим, що легкої роботи не буде і в тих стінах «диявол оселився». Увесь цей час він знаходився в кабінеті юриста Крістіни Браіловської, який «громадськість» періодично намагалась зламати, і якби не ця обставина він завершив би свою кар’єру, скоріш за все, в той самий день в люстраційному «сміттєвому баку».

Як повідомляє джерело, керівник юридичного департаменту Крістіна Браіловська зупиняла на своєму рівні безліч абсурдних ідей та багато дурниць, по суті відбиваючи Олега Кирилюка від підписання незаконних документів, та активно просувала реформаторські ідеї та проекти, проте зі своїм системним поглядом та завжди обґрунтованою юридичною думкою в загальну картину посіяного бардаку не дуже вписувалась.

Тому після того, як вона пройшла Олегу Кирилюку випробувальний термін і розробила проект постанови по електронним торгам було прийнято рішення її усунути.

Насправді це було початком кінця команди Кирилюка, оскільки впоратись без Браіловської із валом юридичного та медійного негативу він не міг.

До речі, Браіловську називали одним із основних конкурентів Романа Опімаха на конкурсному відборі на посаду Голови Держгеонадр. За наявною інформацією, вона мала набагато більше шансів, ніж Роман Опімах, очолити служби. Для того, аби забезпечити Роману Опімаху «перемогу»,  довелось зупинити проведення конкурсу на два тижні, вчинити на чиновницю медійну атаку недостовірного змісту про нібито програш нею судових справ, що виявилось фейком, і навіть вночі напередодні останнього етапу конкурсного відбору змінити склад конкурсної комісії. Білет, який власноручно витягнув переможець конкурсу, якимось дивним чином,  повністю дублював його ж презентацію, розміщену на веб-сайті Асоціації, де він працював раніше.

Також замовні проплачені ЗМІ називали чиновницю «людиною олігархату». Хоча врешті-решт «людиною олігархату» був сам Роман Опімах.

Як повідомляє джерело, медійна атака була організована Романом Опімахом за допомогою групи Олега Кирилюка. Ця  група впливу отримала в Держгеонадрах кадрову квоту в обмін на підтримку Романа Опімаха на конкурсному відборі та штучну дискредитацію конкурентів – заступник директора Юридичного департаменту Наталія Сігарьова, керівник кадрової служби Ніна Цимбал, керівник фінансового департаменту Ірина Мельниченко, головний спеціаліст по боротьбі з корупцією Геннадій Дегтярьов, керівник канцелярії Лариса Куликівська.

До речі, директор Юридичного департаменту Сергій Губа був призначений на посаду за тією ж домовленістю Романа Опімаха та «смотрящого» Олега Кирилюка Олега Попова, оскільки ця кадрова квота належала саме йому і на неї планувалось призначити його людину Наталію Сігарьову. Протекцію перед Олегом Поповим йому склав його колишній керівник – екс-директор Юридичного департаменту Мінприроди, а нині – державний секретар Міністерства інфраструктури Володимир Бучко.

Сергій Губа (чиновник середньої ланки), який півроку очолює юридичну службу Держгеонадр, за цей час встиг практично добудувати маєток у Нових Петрівцях.

Кар’єрне зростання Сергія Губи пов’язане з командою Едурада Ставицького, оскільки саме за часів його керівництва його справи пішли в гору. В той же час саме із ним пов’язують одну з найбільших юридичних помилок, через яку Едуард Ставицький перебуває під тривалим кримінальним провадженням. Зокрема, в постанові 615, яка регламентує порядок видачі спеціальних дозволів на користування надрами, Сергій Губа, будучи автором змін до неї, плутаючи юридичну термінологію, зазначив НАК «Надра України» (суб’єкт господарювання, де 100 відсотків корисних копалин належить Державі) є державним підприємством. Ця норма стосувалась права компанії та її афілійованих осіб отримувати спеціальні дозволи на користування надрами у позаконкурсному порядку. В результаті велика кількість спеціальних дозволи на користування надрами, виданих НАК «Надра України» та її афілійованим компаніям, опинилась під судовими тяжбами, а Держава втратила над ними контроль.

Не дуже заздрісна доля також спіткала надрокористувачів, які отримували спеціальних дозволи на користування надрами в результаті проведеної апробації запасів корисних копалин.

Сергій Губа не зміг пояснити в судах суть процесу, внаслідок чого утворив негативну судову практику в цьому напрямку та справжній юридичний колапс шляхом винесення ряду рішень судів з протилежним змістом.

Процедура сама по собі була сумнівною, через що виключена з постанови, проте безграмотна претензійно-позовна робота служби не сприяє залученню інвестицій.

Друга група впливу – безпосередньо команда Романа Опімаха. В галузі команда отримала назву «команда-кладовище».

Роман Опімах не має жодного системного бачення, яким чином вивести галузь з прірви та свою діяльність спрямував виключно на безсистемний хаотичний продаж державного майна без врахування потреб галузі та банкрутство усіх підвідомчих державних інституцій.

Він оголосив масштабну приватизацію та на черговому аферизмі намагається вибити собі індульгенцію порулити Держгеонадрами ще пару місяців.

«Ми зі служби утворимо сервіс». Звучить начебто нічого. Що ж криється за цим насправді?

Роман Опімах, знищуючи на швидкості 1000 км/год економіку України, скрізь прикривається європейським досвідом та  європейським законодавством.

Смію завірити, що команда експертів європейського спрямування, спостерігаючи за кожним його неадекватним кроком, з впевненістю заявляє про те, що в Європі немає ані такої практики, ані такого законодавства.

Так, до проекту електронних торгів Романом Опімахом було включено безпрецеденту норму, відповідно до якої право користування надрами може бути «проданим з дисконтом 50 відсотків» вартість спеціального дозволу на користування надрами, або ціна такого користування може бути знижена за системою «голландських торгів» на (увага!) 90 відсотків.

Під час адаптації законодавства України до законодавства ЄС складається довідка, за якою можна чітко простежити, яким чином позиція прописана в директиві/регламенті ЄС, та яким чином положення пропонується запровадити в нашому українському законодавстві. Не дивина, що на сайті Держгеонадр такі документи відсутні. Цей дисконт очевидно є неможливим, оскільки вартість користування надрами обраховується за відповідною методикою, а самі надра належать Українському народу і надаються виключно у користування.

Цікаво запитати в Романа Опімаха, в якій країні світу дії такий схематоз, якщо його елементарно можна провернути, поставивши захмарну ціну та зірвавши торги.

Результат ми всі бачимо. Наприклад, як стало відомо з джерел ЗМІ (https://www.unian.net/economics/energetics/glava-gosgeonedr-opimah-prodal-strategicheskoe-mestorozhdenie-gaza-po-cene-poderzhannogo-avto-smi-novosti-segodnya-11166479.html), нещодавно з безпрецедентною знижкою в 90 відсотків від початкової вартості за 630 тис. грн., компанії «КЗР Петролеум» було продано спеціальний дозвіл на розробку Приазовського газового родовища в Запорізькій області з розвіданими запасами газу в об’ємі вище 2,2 млрд. кубометрів. Договір купівлі-продажу цього спеціального дозволу зі строком дії 20 років Роман Опімах власноручно підписав 7 вересня.

Аналогічним чином 05.03.2021 було продано на торгах право користування родовищем лабрадориту «Сліпчицьке-1» ТОВ «Лімітед Груп» (за 1238600,13 грн. замість 4,7 млн. грн., як того вимагала Методика), право користування родовищем  каоліну лужного на ділянці «Орепівська» ПрАТ «Турбівський каоліновий завод» (за 1160782 грн. замість 3316520 грн.). Право користування Західною частиною ділянки № 2 Сторожинецького-2 родовища було продано ТОВ «Ука Глобал» за 478077,60 грн., тобто за вартість, яка всього на крок відрізняється від мінімально можливої ціни.

Галасливі лозунги про «патріотичну боротьбу Романа з корупцією» раніше тримались на медіа, проплаченому олігархами. За кількістю фото Роми Опімаха, які в день розміщуються на сайті Держгеонадр, сторінках фейсбук та медіа Асоціація газовидобувних підприємств в галузі вже отримала прізвище «продюсерський центр». Всі інші від того, що відбувається,  просто в шоці.

Геологічна розвідка в Україні раніше фінансувалась за кошти державного бюджету. Останнім часом щорічно виділялось до 100 млн. грн. Сума була катастрофічно малою. Останній рік Роман Опімах відмовився і від цієї мізерної суми та добровільно віддав 60 млн. з розвитку мінерально-сировинної бази на інші напрямки. Наслідок – навмисне нарощування боргів по заробітній платі. Одна з найрозвиненіших галузей економіки, яка повинна забезпечувати енергонезалежність, обороноздатність країни, та приносини в бюджет щорічно мільярди гривень, раптово опинилась на краю безодні.

Пам’ятаєте дев’яності? Навмисне банкрутство державних підприємств з метою розпродажу за безцінь? Заводи цілими металевими пластами вивозились на барахолку, а сотні тисяч сімей були залишені без роботи. Саме це Роман Опімах зараз виробляє з геологією. Розпочав цей процес попередній Голова Олег Кирилюк. Дві діючі геологорозвідувальні бази були без жодного списання та оформлення вивезені на метал. Роман Опімах успішно продовжує розпочату вакханалію.

І питання тут навіть не в державних підприємствах, а в тому, ХТО буде цю геологічну розвідку виконувати. Приватні інвестиції – нереально. Нормативна база Романа Опімаха не містить жодних переваг для інвесторів, які вкладатимуть в геологічну розвідку на умовах ризику без жодних гарантій. Хіба що якась іноземна корпорація відхопить величезний шмат на 50 років на не дуже вигідних для Держави умовах. Анонсований проект Кодексу про надра – абсолютно неефективний та розмитий – з такими посадовцями така Держава як Україна просто перестане існувати на карті. Детальніше про це розповімо.

Замовники приватизації геологічних підприємств жодного відношення до геології не мають та геологічною розвідкою займатись не планують. Їх цікавить земля та будівлі, які знаходяться в центрі міст та знаходяться на балансі цих підприємств. Після приватизації вони будуть знесені, а на їх місті будуть проводитись звичайні будівельні роботи житлових масивів.

Український державний геологорозвідувальний інститут – установа, яка виконувала роль центру геологорозвідувальних робіт, акумулювала стратегічну для Держави інформацію знаходиться в процесі ліквідації. Це наукова установа, яка має на своєму балансі архіви, фонди геологічних звітів за останні 70 років (прохання до Романа Опімаха не здавати їх за гроші на макулатуру), музей вивезений з окупованого Криму, літотеку тощо. Вже не кажучи про лабораторну базу, яку закінчують під шумок грабувати. Можливо, скоро побачимо це майно на клейонці на Троєщинському базарі.

Командою вже встигнуто знищити підприємство «Геолекспертиза», навіть функції експертизи геологорозвідувальних робіт нікому не передано, хоча в Європі є такі установи і вони розвиваються.

Опімах не провів інвентаризацію майна галузі, не визначив, що необхідно залишити для її потреб. Для тих, хто не зрозумів, що таке «служба – сервіс» у виконанні Романа Опімаха: пустити з аукціонного дешевого молотка «за борги» все, що погано лежить – надра, майно тощо, знищити геологічну розвідку в Україні. А далі – за гроші «сервісно» з елементами найкращого обслуговування забирати діляночки у одних і «сервісно» за хабарі видавати їх іншим. І так по колу. Так що готуйте кишені, панове інвестори. Новий Кодекс про надра на Вас чекає.

Єдине, що встиг зробити Роман Опімах – утворити групу «радників» в Держгеонадрах зі складу діючих представників компаній, які входять до складу Асоціації газовидобувних підприємств, належних українському олігархату, де він працював раніше, що в умовах державної служби з точки зору антикорупційного законодавства є неприпустимим.

На думку працівників галузі, Роман Опімах безсистемно емоційно махає шашкою та вчиняє хаотичні дії, вважаючи, що олігархи за його спиною повинні за нього заступатись, та йому все зійде з рук. Як повідомляє джерело, він абсолютно не розуміється у державній службі, та навіть власної декларації вчасно не змін подати, у зв’язку з чим щодо нього був складений адміністративний протокол.

З усього, що викладено, висновок один. Геологічна служба потребує повного та системного перезавантаження, в тому числі кадрового, з чітким та зрозумілим планом дій розвитку та виведенню галузі економіки з кризового стану.

Редакція медійного проекту “Наша версія” продовжує уважно слідкувати за подальшим обігом подій. Подробиці цих, без перебільшення буремних подій,  наші читачи зможуть дізнатися  з наступних публікацій.

Рейдерство багатоповерхівок у Києві: за сприяння Мін’юсту? ВІДЕО

Є така приказка – «наша казка хороша, починай спочатку», в даному випадку – черговий приклад бездарної політики і позиції Міністерства юстиції в боротьбі з рейдерством, а також рік, як створеного кабміном офісу протидії рейдерству (ОПР).

Предметом рейдерської атаки стало нерухоме майно – односекційна 25 поверхова будівля за проектом «Житлово-громадський комплекс», загальною площею 13003 м2, розташованого на земельній ділянці площею 0,5026 га, за адресою м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 58, який власне належить фірмі «Консоль ЛТД» згідно з договором №0991 / 241-252 про спільну діяльність будівництва житлового комплексу укладеного між українсько-хорватським підприємством «Гіпек» і ТОВ «Консоль ЛТД» ще 7 жовтня 2002.

І після цього і донині, щодо зазначених підприємств ніяких реєстраційних та нотаріальних дій не проводилося, і тут раптом, приватним нотаріусом Чорней Вітою Володимирівной, Київській міській нотаріальий округ, 4 липня 2018 приймається рішення про державну реєстрацію права власності за таким собі ТОВ «ЄВРОБУДСЕРВІС-2020» (код ЄДРПОУ 41243385) та моментально вноситься до Державного реєстру прав власності, ось так, одним натисканням клавіші відбирається цілий житловий комплекс в 25 поверхів!

В даному випадку, все як завжди в цих справах, шахраї діють за налагодженими схемами, якесь нове створене товариство «Євробудсервіс – 2020» шляхом злочинних дій намагається реалізувати свою шахрайську схему щодо рейдерського захоплення житла громадян України. Підкуповують реєстраторів, нотаріусів, вносяться нові дані до реєстру, прокидаєшся, бац- і ти вже не власник, будьте люб’язні, звільніть приміщення!

Тепер численні інвестори багатоквартирного будинку по вул. Богдана Хмельницького 58 б’ють на сполох і вимагають від Мін’юсту перестати покривати незаконні реєстраційні дії на користь злочинців. Які не маючи жодного документа і навіть абсолютно не приймаючи участь в будівництві зазначеного будинку, було зроблено кілька реєстраційних дій за допомогою чорних реєстраторів. Тепер квартири в недобудованому будинку належать іншим власникам, а саме ТОВ «Євробудсервіс 2020», яке незаконним способом заволоділа майном інвестора, люди залишилися без квартир за які заплатили чималі гроші.

Ошукані інвестори і їх адвокат звернулися особисто до міністра юстиції Дениса Малюські, щоб Мін’юст негайно припинив прикривати рейдерів, чорних реєстраторів і нотаріусів. По суті це типовий розбій і захоплення чужого майна. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпек» правовласник ЖК, звернулися зі скаргою і в офіс протидії рейдерству, який запрацював рік тому, а саме 18 грудня з подачі уряду України, відкрив його тодішній прем’єр-міністр Олексій Гончарук.

Основне завдання офісу планувалася в тому, щоб блокувати «чорних реєстраторів», в усуненні слабких місць в реєстрах та законодавстві, переведення даних в електронну форму і посилення надійності авторизації при здійсненні транзакцій. А також в захисті майнових прав громадян і реагувати на заяви протягом доби. Назвали вони це «так званий маленький адміністративний суд». «Кожна людина, чиї права власності порушено, може сюди звернутися », – написав про Офіс ПР Гончарук. На думку Гончарука, Офіс повинен працювати прозоро, ефективно, чесно і за його роботою зможе спостерігати кожен. Про це заявив Міністр юстиції України Денис Малюська. За його словами, Офіс протидії рейдерству є одним з найуспішніших проектів в боротьбі з рейдерством!

Однак, як виявилося, це далеко не зовсім так, а з точністю навпаки, як хотілося чиновникам Кабміну або ж це все фікція була задумана заздалегідь? Як бачимо, сьогодні це все перетворилося в роздутий непрозорий бюрократичний інструмент, де швидше за все проглядається корупційна складова. Журналісти з боєм прорвалися на засідання, подана скарга розглядалася на відкритому і якомусь закритому засіданні. Закрадається думка, а не в корупційний чи орган перетворюється цей офіс. Так як чорні реєстратори, нотаріуси та рейдери без проблем творять свої брудні справи, чхати хотіли на Малюську, Мін’юст, ОПР та інші органи, або ж вони теж мають частку, так як законослухняні громадяни позбавляються свого майна. Тепер подивимося, яким буде рішення комісії офісу протидії рейдерству, при тому, що нарікань на його роботу більш ніж достатньо. Наприклад, мер Глухова Мішель Терещенко постраждав від рейдерів і офіс протидії рейдерству просто умив руки. На кордоні з агресором відбуваються страшні речі, шляхом незаконних реєстраційних дій зміщують чинного міського голову, ось, що Мішель пише на своїй сторінці в ФБ по цьому приводу:

«Щодо рейдерства м. Глухова угрупованням регіоналів. Висловлюю уклінну подяку всім, хто весь цей час вболівав за долю нашого міста, що було захоплено купкою негідників, які підробили мою заяву, яку я не писав й на фейковом зібранні депутатів нібито на її підставі протиправно звільнили мене з посади (разом з секретарем міськради), після чого протиправно внесли за допомогою держреєстраторки ЖУРИКОВОЇ Юлії Ігорівни зміни до держреєстру (детальніше про зазначену ситуацію можна довідатися з моїх попередніх дописів)

Ми всі чекали на справедливе рішення Колегії так званого Офісу протидії рейдерству при Міністерстві юстиції України, хоча зазначена колегія максимально гальмувала винесення свого рішення, значно прострочив встановлений законодавством строк.

Але я був впевнений, що рішення буде винесене на нашу користь, оскільки Колегією були досліджені всі матеріали, які повністю підтверджують рейдерське захоплення (у тому числі трикратна (!) підміна реєстраторкою в реєстрі основних документів) Дивувала лише дивна затримка у ДВА МІСЯЦІ з моменту подачі заяви, в результаті якої рейдери встигли повністю захопити всі ресурси громади Глухова: звільнили членів моєї команди, розтратити весь бюджет з резервним фондом, перевели техніку з нашого ЖЕКу безоплатно на баланс своєї приватної фірми, тощо.

Сьогодні ж я довідався з наказу за підписом міністра юстиції України Дениса МАЛЮСЬКИ, що рейдерство цілого міста на кордоні з агресором НЕ Є РЕЙДЕРСТВОМ, оскільки держреєстраторка ЖУРИКОВА Юлія Ігорівна «приймала такі рішення відповідно до законодавства». Виходить, на думку міністра, держреєстратор може вносити будь-які зміни до держреєстру без перевірки наданих документів та повноважень особи, яка їх подає

Тому у задоволенні моєї скарги від 1.04.2020р. відмовлено.

Саме такий висновок ОДНОГОЛОСНО рекомендувала ухвалити Міністру ця Колегія у складі наступних осіб:

  1. ОНІЩУК Ольги Миколаївни, співголови Колегії (головуючої на засіданні, на фото), заступниці міністра юстиції з питань державної реєстрації
  2. КОЛОТІЛОВА Олександра Олександровича – секретаря Колегії, головного спеціаліста відділу розгляду звернень у сфері державної реєстрації бізнесу Управління розгляду звернень та скарг у сфері державної реєстрації Департаменту нотаріату та державної реєстрації
  3. ЖЕЛІНСЬКОГО Віталія Миколайовича – члена Колегії, заступника начальника управління – начальника відділу розгляду звернень у сфері державної реєстрації бізнесу Управління розгляду звернень та скарг у сфері державної реєстрації Департаменту нотаріату та державної реєстрації
  4. ДУБОВИКА Віктора Вікторовича – члена Колегії, заступника директора департаменту нотаріату та державної реєстрації – начальника управління розгляду звернень та скарг у сфері державної реєстрації Департаменту нотаріату та державної реєстрації
  5. БОНДАРЕНКО Віри – члена колегії, заступника директора департаменту – начальника управління нотаріату та фінансового моніторингу Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України

Панове, ВАМ НЕ СОРОМНО?

Я повернувся в Україну, на Батьківщину моїх Пращурів, прийняв українське громадянство та присвятив декілька років свого життя боротьбі за ГІДНІСТЬ та європейське майбутнє для прийдешніх поколінь точно не для того, щоб бачити як цією гідністю торгують молоді симпатичні люди на високих державних посадах.

Що ж… Скринька Пандори вами відкрита.

Для захоплення українських міст більше не потрібна зброя. Достатньо лише державної реєстраторки, яка прийме будь-які рішення «відповідно до законодавства» та змінить законно обраного громадою міського голову, а також інших керівників міста на потрібних комусь осіб.

Про яке верховенство ПРАВА, про які РЕФОРМИ та про яку ЄВРОІНТЕГРАЦІЮ можне йти мова, якщо само міністерство юстиції відтепер легалізує рейдерство?! Проте для засліплення західних партнерів на гроші платників податків створило при собі цілу структуру з пафосною вивіскою – так званий «Офіс протидії рейдерству». То краще перейменуйте його на «офіс сприяння» та нікого не вводьте в оману!

За 5 років моєї каденції на посаді Глухівського міського голови, постійно перебуваючи «на барикадах» проти існуючої корумпованої системи, я бачив неймовірно багато свавілля на всіх рівнях. Але щоб відверто «чорне» нахабно перетворювали на «біле» на найвищому державному рівні – це верхівка безкарності й цинізму. Така держава не матиме майбутнього.

МЕНІ СОРОМНО І БРИДКО.

Це справжня ГАНЬБА.

https://www.facebook.com/hlukhiv.mer/posts/2515337015447776/

У цьому прецеденті створюється найголовніша небезпека, під загрозу потрапляє основна цінність демократичного суспільства – приватна власність, при якому кожен українець потенційно може стати банкрутом при простому натисканні клавіші комп’ютера будь-якого держреєстратора-свавільщика з будь-якої точки України, позбавивши права власності, наприклад, на житло або ж змінити законну владу в окремому місті, як наприклад в Глухові. У більш широкому розумінні це пряма загроза цілісності і незалежності України. І цим повинні займатися не шарлатани-антирейдери з ОПР, а відповідні співробітники СБУ, РНБО і / або інши відповідні органи включаючи прокуратуру. Тепер питання, навіщо нам такий орган антирейдерства за рахунок платників податків, який нічого не вирішує, а навпаки, плодить корупцію і схеми!?

Журналісти медійного проекту “Наша версія” уважно стежать за подальшим розвитком цієї скандальної ситуації і причетності до неї Офісу протидії рейдерству, розвиток подій дізнаєтесь з наших наступних публікацій …

Бюро журналістських розслідувань медійного проекту Наша версія

Денис Кудін: із продавців хот-догів в очільники Фонду держмайна

Очільник Фонду Держмайна України Дмитро Сенниченко вихваляється, що хабарів не бере, а насправді пригрів «продавця хотдогів» Дениса Кудіна, котрий підписуючи документи в.о. голови Фонду, бере на себе весь негатив, всі хабарі разом з брудними призначеннями. А Сенниченко начебто не при справах, і нічого подібного в очолюваному ним ФДМ не відбувається. Мовляв, даремно його звинувачують в якихось злочинах.

Представники НВ поставили ряд питань Денису Кудіну під час його останньої відеоконференції в режимі онлайн на сторінці Фейсбук Фонду Держмайна. До речі, неприємні та незручні питання Кудіну ставили й інші учасники відео конференції, але, на жаль, ніхто так і не отримав хоч якусь відповідь. В редакції НВ є відео цього заходу, який інакше як монологом Кудіна не назвеш.

Що відомо про Кудіна

Денис Кудін до середини 2018 року працював топ-менеджером мережі заправок WOG, потім поїхав за кордон і повернувся зі своєю мережею кав’ярень. Раніше Кудін входив до групи Владислава Войтенка і Сергія Корецького, на яких багато років тримався WOG. Але після смерті Ігора Єремєєва і втечі (після смертельної ДТП) Петра Димінського — співвласників цієї мережі заправок, у менеджерів почався конфлікт з основним, (хто залишився біля керма) акціонером — нардепом Степаном Івахівим, котрий увійшов до партії Ігоря Палиці «За майбутнє».

Івахів звинувачував менеджерів в проблемах WOG — «все летить, все погано, за борги відбирають майно, а ви нічого не робите». А ті навпаки вважали, що робили все можливе, а у відповідь — одні матюки.

Корецький створив кавову компанію IDEALIST, з метою зробити кав’ярні у всіх аеропортах, залізничних вокзалах і бізнес-центрах. Але потім переключився на нафтову фірму в Швейцарії. А кавовими справами у WOG займався Денис Кудін. У нього кавові справи пішли вгору — вийшло з відкриттям кафе WOG в аеропортах «Жуляни» (нині «Київ») і «Бориспіль» через тендер ФДМ. Тоді на нього звернув увагу гендиректор «Борисполя» Павло Рябікін. Кудіна саме від Рябікіна просунули на посаду заступника голови Фонду.

Про те, на якому рівні вирішувалось кадрове призначення Кудіна, слід повідомити, що сам Рябікін вхожий до глави ОП Андрія Єрмака і давно знайомий з нардепом від СН Андрієм Задорожним — братом колишнього нардепа Олександра Задорожного. Того самого, хто викладав у Єрмака на факультеті міжнародного права в Інституті міжнародних відносин КНУ, а потім взяв його в свою юридичну фірму «Проксен». До речі, знайомство з главою Офісу президента Рябікін успішно реалізував і для себе — буквально вчора, 18 листопада, він став новим очільником Державної митної служби України

Та повернемося до Дениса Кудіна. Таким чином, пан Кудін з’явився як продвинутий  ЗЕ-реформатор, який хоче показати всьому світу, що його кар’єра у WOG в якості керівника відділу продажу хотдогів і кофе на АЗС — це якась прикра помилка в його кар’єрі. А насправді він наділений неабиякими інтелектуальними здібностями і знає як управляти державним майном. Денис Кудін навіть знає, що природньому монополісту ПАТ «Черкасиобленерго» не треба себе рекламувати, бо це не хотдоги, тому «кожного дня, кожен споживач електроенергії вічуває на собі і якість, і кількість, і вартість послуг».

Саме зараз, Денис Кудін починає свою «плідну» діяльність із пограбування державних підприємств і першим на черзі стало ПАТ «Черкасиобленерго». Щойно,  тільки отримавши посаду заступника голови Фонду Держмайна, цей хотдогмен продав «Черкасиобленерго» людям Дмитра Крючкова. Перша спроба продажу пройшла не вдало — працівники НАБУ затримали Топоркова — посередника, який клопотав за Корчинського -колишнього помічника Світлани Кузьмінської (коханки Дмитра Крючкова). Але Корчинський, замість посади голови Черкасиобленерго, отримав багато неприємних запитань від слідчих НАБУ. Другою «торпедою» Крючкова і Ко став пан Володимир Михайлов, який був офіційно запропонований Кудіним на посаду голови Черкасиобленерго.

Напевне, слід нагадати про вищезгаданих фігурантів нашої розповіді.

Світлана Кузьмінська — та, хто розорила «Черкасиобленерго»

Світлана Кузьмінська — козирна маріонетка в руках вічно безкарних українських олігархів. Аферистка і шахрайка, вміла коханка і компаньйон не менш сумно відомого мародера державних обленерго — Дмитра Крючкова.

Через два роки після призначення Кузьмінської на посаду голови «Черкасиобленерго», підприємство перестало сплачувати зарплату, розпродало за копійки майно (навіть гідроелектростанції) та знаходиться на межі банкрутства. Схеми безмежно наглі і прості, але працюють — державні гроші роздаються приватним компаніям у позику, яку ніхто не повертає, а «відбілені» крадені гроші використовуються для придбання боргів обленерго, яке не в змозі сплачувати по рахунках. В решті, крадії стають кредиторами обленерго і вимагають переоформлення права власності на обленерго.

Як звичайній жінці вдалось розорити потужне підприємство, відмити мільйони та хто на цьому нагрів руки?

Вона — одна із гарему численних коханок скандально відомого афериста Дмитра Крючкова. Того самого Крючкова, який шантажував Порошенка, Суркісів і Кононенка, погрожуючи розповісти на всю країну і слідству, скільки він заносив до кожного високого кабінету.

Хто такий Дмитро Крючков

Дмитро Крючков – колишній народний депутат. Із 2006-го півтора року був у фракції «Блоку Юлії Тимошенко» – працював у комітеті з питань паливно-енергетичного комплексу. У 2014-му – став керівником приватної компанії «Енергомережа». І вже за рік вона взяла під контроль роботу кількох обленерго.

У 2016 році Крючкова оголосили у розшук. А у 2018-му у Німеччині його затримали за запитом українських правоохоронців. Детективи НАБУ й антикорупційні прокурори підозрюють його у розкраданні коштів «Запоріжжяобленерго», понад 60 відсотків акцій якого належать державі. Маловідоме прізвище Крючкова фігурує й в інших розслідуваннях правоохоронців. А втрати держави оцінюються у мільярди гривень.

Детектив НАБУ Роман Войтюк каже, що на сьогодні сума заподіяних збитків від діяльності Крючкова – близько 1,4 мільярда гривень.

«Крючков Дмитро Васильович діяв не одноособово, йому надавали вказівки інші особи, і він ці вказівки виконував. На сьогодні ми встановлюємо всіх причетних осіб, у тому числі – які давали ці вказівки», – каже Роман Войтюк.

Самого Крючкова не сприймають як самостійну фігуру, пояснює головред інтернет-видання «Наші гроші» Олексій Шалайський: «Всі розуміють, що Крючков – це представник чиїхось інтересів, – розповідає він. – Є проблема, щоб чітко сказати, чиї інтереси представляє Крючков чи будь-хто інший подібний на нього. Це такий перехідний прапор. Люди, які є «смотрящими», і люди, які керують фірмами, на які перекидається віз з грішми».

Слідство вже встановило і пред’явлена підозра, що Крючков особисто очолив пограбування державних підприємств в інтересах екс-президента, Кононенка і його друзів разом з братами Суркісами, але крапку ніяк не може поставити суд. Ба більше, за нової влади справу гальмують, бо Крючков потрібний – в нього є гроші, інформація і безмежна наглість. Він «здасть» Порошенка і натомість отримає свободу та все награбоване, а ще він планує поновити своє «чесне ім’я» і репутацію, що активно лобіюють міжнародні лобісти із оточення Трампа. О це так поворот!

Чи отримають злодії заслужене покарання та коли служителі феміди, врешті, зробитимуть свою роботу?

Інсайд-інформація про Володимира Михайлова

В ході здійснення спецперевірки УСБУ в Черкаській області, яка здійснюється в рамках перевірочних заходів, пов’язаних з оформленням допуску до державної таємниці осіб, які входять до номенклатури посад працівників, перебування на яких потребує оформлення допуску до державної таємниці. оперуповноваженим відділу контррозвідувального захисту економіки держави, лейтенантом В. Войтком встановлено передумови, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про державну таємницю» можуть перешкоджати наданню допуску до державної таємниці першому заступнику Голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» Михайлову Володимиру Леонідовичу (далі М.В Л.), а саме:

За результатами отриманої оперативної інформації встановлено причетність Михайлова В.Л. під час його перебування на посаді начальника безпеки «Луганського енергетичного об’єднання» до злочинної діяльності, передбаченої ст. 364 КК України «Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб використанню службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб», що виразилось у наступних діяннях:

Використовуючи службове становище начальника безпеки «Луганського енергетичного об’єднання» (далі –– ЛЕО), МВЛ здійснив переведення під свій повний контроль (і застосуванням «техніки» звільнень за фіктивними компрометуючими матеріалами нелояльних та оформленням підконтрольних працівників на керівні посади) діяльність основних підрозділів ЛЕО: департамент кадрового забезпечення, фінансовий департамент, технічний департамент, департамент із забезпечення виробництва, департамент з інформаційних технологій та зв’язку та інші підрозділи, що дозволило здійснити наступні злочинні діяння:

  1. Сприяння працевлаштуванню на високооплачувані посади (орієнтовна зарплата становила $1000-1500 в еквіваленті) фіктивних осіб на підприємство у кількості, що складала понад 15 працівників, які фактично на роботі не перебували, що дозволяло отримувати у власний дохід близько $20000 щомісячно;
  2. Організація здійснення систематичних крадіжок трансформаторної оливи на трансформаторних підстанціях ЛЕО, його подальшого перепродажу, а також закупівлю рідини в обсягах, необхідних для відновлення викраденої, через підконтрольні фірми-постачальники;
  3. Вербування на компрометуючих матеріалах директора з інформаційних технологій і зв’язку та здійснення фіктивних закупівель з його використанням високотехнологічного дороговартісного активного обладнання виробництва CISCO та пасивного мережевого обладнання для прокладання структурованих кабельних мереж по ціні, що перевищувала вартість закупованої техніки та матеріалів у п’ять разів та більше;

За результатами систематичної злочинної діяльності MBЛ керуючою компанією TOB «КУА Сварог Ессет Менеджмент», що підконтрольна олігарху в енергетичній сфері K.І. Григоришину, було призначено відповідне розслідування, під час якого М.В.Л., з метою уникнення контактів з Представниками керуючої компанії, оформив довготривалий (понад 3 місяці) лікарняний з подальшим звільненням. Під час комісійного відкриття службового кабінету M.B.Л. в сейфі начальника безпеки було виявлено грошові цінності в значному розмірі.

Крім того, за результатами отриманої оперативної інформації встановлено ознаки причетності М.В.Л. під час його перебування на нинішній посаді першою заступника Голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» до злочинної діяльності, передбаченої ч.1 ст. 258-3 КК України «Створення терористичної групи чи терористичної організацій, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само організаційне чи інше сприяння створенню aбо діяльності терористичної групи чи терористичної організації, що виразилось у спробі призначення на посаду комерційного директора ПАТ «Черкасиобленерго» працівника, який працював на подібній посаді в терористичній організації ЛНР. Не зважаючи на відмову, M.B.Л. сприяв працевлаштуванню даної особи в Корсунь-Шевченківський РЕМ, де він зараз працюэ на посаді інспектора.

Враховуючи, що вказані діяння М.В.Л. підпадають під підслідність Служби безпеки України, за вказаними фактами проводяться подальші оперативні дії.

Завтра відбудеться чергова відеоконференція Кудіна в режимі онлайн. Ми знову маємо намір поставити свої запитання:

  1. Яка процедура оцінки роботи керівників державних підприємств? Ви проводите чесні конкурси на зайняття посад керівників державних підприємств?
  2. Ви так гарно розповідаєте про підбір кадрів, але ж самі звільняєте керівника «Черкасиобленерго» без будь яких підстав. Це робите лише за чиїмось проханням чи за гроші з боку банди Дмитра Крючкова?
  3. Вам відомо, що пан Михайлов, який за вашим підписом пропонується на посаду голови «Черкасиобленего», працював в Головному розвідувальному управлінні ворожої нам Російської Федерації?
  4. Чому багато кадрових призначень на посади керівників державних підприємств відбуваються саме за вашим підписом, як виконуючого голови фонду держмайна? Пан Сенниченко не бажає бруднити руки? А ви?

Редакція сайту «Наша версія» й надалі триматиме в полі зору діяльність пана Кудіна і Ко! Про обіг подій цієї резонансної історії ми проінформуємо наших читачів в  інших публікаціях…

Більше по темі:

Слабкі на … леді Ю, або як Тимошенко продає «Батьківщину»

Ілюстрації з відкритих джерел

Анатолій Приходько

Наша версия

Вимагання по-вишгородські: ми нє пєрєд чєм нє астановімся! ВІДЕО

Мешканці Вишгорода ще не оговталися після загибелі сестер Ноздровських. Утім місцевий криміналітет шукає нову жертву. Нею стала Анна Пономарьова, педагог і підприємець. Анні погрожують “адом”, якщо вона не передасть вимагачам чималу суму у валюті та частку у своєму бізнесі. Разом з бандитами  постають прізвища міських депутатів та правоохоронців. “Наша версія” занурилась у ситуацію.

Кілька років тому Анна Пономарьова спалахнула думкою створити у Вишгороді дитячий та юнацький простір. Зрозуміло, ця справа — не дуже баришовита, але Анні вдалося знайти однодумців і переконати їх у перспективності проекту. Від ідеї розпочати повномаштабне будівництво бізнесмени відмовились. Замість цього було опрацьоване питання трьохповерхової офісної надбудови над будівельним об’єктом, який вже був введений в експлуатацію.

Після усіх погоджень та перипетій навесні цього року будівельна реконструкція розпочалася. На майданчику — адреса якого: площа Шевченка, 3 “А” — з’явилися робочі та будівельна техніка. Аж раптом до Анни завітали місцеві поліціанти на чолі з їхнім керівником. Мовляв, на спецлінію “102” надійшло повідомлення від депутата міськради про “незаконне будівництво”. А якщо таке повідомлення надійшло від “поважної людини”, необхідно одразу (!) провести “невідкладний обшук”(!).

Після себе поліціянти залишили опечатаними будівельний кран та вхід до будмайданчику. Згодом були відкриті два кримінальних провадження відносно забудовника — за самовільне будівництво та порушення правил безпеки.

В цей момент — який збіг! — про себе заявили вимагачі. Дехто “Андрій” від імені “впливової групи” зі зв’язками в правоохоронних органах та “іспалнітельнай власті” двічі зателефонував Анні. Геть недружнім тоном (див. відео) були озвучені вимоги: 24 000 доларів США та частка у бізнесі. Анні дали тиждень на роздуми, після чого пообіцяли або зняти перешкоди, або перетворити її життя на пекло. Мовляв, “ми нє пєрєд чєм нє астановімся”.

Одночасно з поліцейськими акціями та телефонним здирництвом неабиякий войовничий запал почала демонструвати секретар Вишгородської міськради пані  Тетяна Бражнікова. Вочевидь,  з оглядом на прийдешні місцеві вибори та рейтинги своєї політичної сили (Бражнікова вказана як контактна особа Вишгородського осередку на сайті об’єднання “Самопоміч”), пані Тетяна вирішила швиденько хапнути грошенят.  Під її натиском депутати ледь не щодня викликають поліціантів, аби люди у погонах своєю присутністю тиснули на неслухняних бізнесменів. За участю депутатки питання будівництва на Шевченка, 3 “А” регулярно порушуються на усіляких засіданнях в міській раді. При цьому Бражнікова активно  розповсюджує неправдиву наклепницьку інформацію.

post_16 g

 

За спостереженнями “Нашої версії”, бліцкриг вимагачів провалився. Причиною провалу став залізний характер Анни Пономарьової та її численні друзі, які встали на захист молодої жінки. Також допомогла принциповість судді Котлярової, яка відмовила  поліціянтам арештовувати майно і, таким чином, зупиняти законне  будівництво.

Сьогодні роботи зі створення дитячого та юнацького простору продовжуються. Але  вишгородське кримінальне групування вимагачів не здається. Вони вигадують нові способи, аби примусити Анну віддати їм гроші та частку в бізнесі.

Журналісти “Нашої версії” готові оселитися на будівельному майданчику. Адже дуже кортить дізнатися, хто такий “Андрій”, і чи будуть притягнуті до відповідальності усі вишгородські мафіозі? Принаймні, перша реакція поліції Київської області, яку спостерігали журналісти, свідчить про рішучість правоохоронців з вулиці Володимирської, 15.

Автор: Артем Колодій


P.SУвага борцям з тероризмом! В мережі Фейсбук під коментарями депутата міської ради з’являються підозрілі персонажі, які закликають до насильства з використанням вибухової речовини! Перевірте! Журналістська інтуїція підказує, що між Бражніковою, “Олександром Українцем” та “Андрієм” існує сталий кримінальний зв’язок.

Бюро журналістських розслідувань медійного проекту Наша версія   

Ми відслідковуємо перебіг подій навколо кримінальних подій у місті сателіті столиці Вишгороді.

 Далі буде…

Желік та інші судді вчиняють заколот проти е-декларацій

При цьому вони не гребують ніякими методами, обираючи жертвами свого нелюдського плану невинних громадян України

«Наша версія» вже не раз повідомляла про резонансний суд в Чернівцях, на якому звинуватили добровольців-атошників у «пограбуванні» подружжя Желіків. Начебто у 2017 році це зробили Богдан Козубаль, Михайло Бальберт, Максим Каленюк і його друг Олександр Якушик. Хлопці своєї вини не визнали. Вони, як і незалежні від Бориса Желіка фахівці, вважають справу сфабрикованою. Та все ж у кінці лютого 2020 року Новоселицький районний суд Чернівецької області виніс обвинувальний вирок. Жертвам поліцейсько-прокурорського свавілля недореформований (а точніше  абсолютно не реформований) суд першої інстанції у м. Новоселиця визначив від 8 до 11 років ув’язнення з конфіскацією майна! Наразі добровольці очікують вже на другу апеляцію, яка розглянеться в Апеляційному суді м. Івано-Франківська.

Борис Желік: «У нашому суді не було жодного випадку корупційного діяння».



Чернівчани поділилися з журналістами вражаючою інформацією про пана Желіка, яка потребує додаткової перевірки відповідними органами. На відео є виступи добровольців з поясненнями, і убивчі зауваження адвоката Олександра Ноцького щодо звинувачення.
А колега голови Господарського суду Чернівецької області остаточно переконав нас, що авантюра з імітації пограбування цілком в дусі цінностей «папаші» Желіка. Розповідають про хабарі Желіку, про те, як скидалися в Хотинському районі на «дорогуще ружжо у презент», обережно натякали на незаконні рубки лісу, про рішення щодо лісових угідь.
Дослідивши особистість «папаші» Желіка на предмет, чи міг би він піти на імітацію пограбування, журналісти Нашої версії схиляються до думки  міг. У цьому переконують і останні слова хлопців перед винесенням вироку, і безглузда істерична атака Новоселицького суду на адвоката Олександра Ноцького у вигляді ухвали про начебто наявність в його діях порушень етичних вимог до поведінки адвоката. Відповідь пана Ноцького гідна оприлюднення без купюр, оскільки висвітлює не лише «процесуальний цинізм» чернівецьких носіїв мантій, а й показує їх загальний розумово-освітній рівень.

Від НВ: На наше переконання, компетентним органам вже давно слід зайнятися розслідуванням діяльності вічного голови Чернівецького господарського суду та деяких його колег. А пояснення адвоката О.Ноцького – це фактично вирок черновецьким служителям Феміди.

Свято крадіїв: об'єкти “Укргазвидобування” позбавляють охорони


Охоронна компанія “Бастіон-Сервіс”, м. Харків, намагається через суд повернути довіру колишнього Замовника — АТ “Укргазвидобування”.

Така лінія поведінки простежується у двох ухвалах Господарського суду м. Києва від 12.12.2019 р. (справа № 910/17493/19).

Відомо, що у лютому ц.р. ТОВ “Бастіон-Сервіс” рішенням Тендерного комітету АТ “Укргазвидобування” було включене до Реєстру недобросовісних учасників (протокол № 277 від 07.02.2019). Раніше пропозиція фірми “Бастіон-Сервіс” щодо охорони об’єктів АТ “Укргазвидобування” була відхилена, і Замовник пристав на пропозиції інших охоронних підприємств.

06.12.2019 р. суд скасував деякі рішення Тендерного комітету, за якими “Бастіон-Сервіс” позбавлявся можливості укладати договори на охорону об’єктів АТ “Укргазвидобування” у 2019 році. Ймовірно, сподіваючись на укладення договорів на 2020 рік, “Бастіон-Сервіс” через вказані вище ухвали суду від 12.12.2019 р. заблокував проведення торгів на охорону об’єктів АТ “Укргазвидобування”. Розблокування має відбутись після того, як суд розгляне питання про правомірність включення ТОВ “Бастіон-Сервіс” до Реєстру недобросовісних учасників АТ “Укргазвидобування”.

Станом на 19.12.2019 року реакція керівництва АТ “Укргазвидобування” на ситуацію, яка може призвести до колапсу в охороні об’єктів нафтогазової сфери, відсутня.

Нагадаємо, що до Реєстру недобросовісних учасників потрапляють учасники торгів, які вчиняють несхвальні антиконкурентні узгоджені дії, надають недостовірну інформацію, фігурують у претензійно-позовній роботі тощо.

Нагадаємо також, що “Бастіон-Сервіс” помічений у діях, які можуть кваліфікуватись як “намагання досягти неправомірних переваг в конкуренції” та “дискредитація суб’єкта господарювання”.

По темі:

“Укргазвидобування: А+Б нагрілись на трубі

Бастіон-Сервіс” проти “ВР”: за лаштунками обшуку

Олег Кротік, ПП “ВР”: “Правда і професіоналізм переможуть!

Джерело

Міністр інфраструктури України McКриклій: гра поза конкурсом

З квітня 2019 року в аеропорту “Бориспіль” працює термінал F. За цей час через “ворота України” пройшли мільйони людей. Ніхто з них не отримав звичний сервіс, адже там, де мають бути заклади харчування і точки з продажу всіляких  дрібниць, зяє порожнеча.

Журналісти “Нашої версії” зацікавились — чому так відбувається? Чому пасажири страждають, бюджет втрачає, а країна заробляє репутацію третьосортного панства? Виявилось, ситуацію треба вивчати більш глибоко.

McKri

Для того, щоб в терміналах аеропорту з’явились точки обслуговування пасажирів, суб’єкти господарювання мають укласти відповідні договори оренди. Законодавчий порядок в Україні виписаний таким чином, що відповідальність за рішення щодо вибору орендаторів лягає на Фонд держмайна та Міністерство інфраструктури. Фонд є орендодавцем, а міністерство — уповноваженим  розпорядником. Тобто, інфраструктурники формулюють умови договору, а майновики оголошують конкурс на право оренди.

З 2014 року “хлібні місця” в аеропорту зайняли фірми, наближені до лідерів “Народного фронту”. Відповідальні структури за потуранням Антимонопольного комітету створили непристойно поблажливі умови “для сваіх”. Йдеться про суттєво занижену вартість оренди і недопуск на ринок інших операторів. Чи варто згадувати, що в точках обслуговування захмарно (!) підскочили ціни, і що чиїсь кишені чманіли від щастя.

Природно, що з приходом “зеленої” влади ситуація мала б змінитися. Але все лишилося по-старому. Навіть стало гірше.

Чому?

Міністром інфраструктури був призначений дехто Владислав Криклій. Про нового главу міністерства відомо, що йому 33 роки, що він має економічну освіту, працював в інвестиційно-банківській сфері і займався автоматизацією процесів електронної оплати. У 2014 році Криклій потрапляє в Департамент забезпечення діяльності міністра МВС і становиться радником пана Авакова. Згодом хлопець починає керувати фінансовими потоками Сервісного центру МВС, засвітився в русі “Люди важливі” і стрибнув аж на 12 місце в списку “слуг народу”.

Що зробив пан Криклій в аеропорту “Бориспіль”?

Насамперед, він зберіг “монопольку” аваковського “Народного фронту”. Криклій навіть не став шукати логічні пояснення, а “ПРОСТО”, всупереч закону, заблокував проведення чергового конкурсу серед потенційних орендаторів. Тим самим горе-міністр позбавив мільйонних доходів державний бюджет і бориспільських авіаторів. І хоча законослухняні підприємці повідомили в НАБУ про сумні обставини міністерської поведінки, справа досі не набула рис кримінальної.

Далі — ще цікавіше.

В п”ятницю міністр поділився основними планами в авіаційній галузі на 2020 рік. На першому місці Криклій назвав…завести в аеропорт “Бориспіль” ресторани McDonald’s. Власне, проти роботи в головній повітряної гавані ані мережі McDonald’s, ані Burger King, ані Starbucks та інших ніхто не заперечує. Але хіба ж це рівень міністра, хіба немає більш важливих проблем в авіації аніж завести певний ресторан до аеропорту? Чому міністр опікується долею одного орендаря? Якщо ж питання оренди набуло такого стратегічного значення, то може варто лише почати виконувати законодавство та оголосити конкурси? Чи може блокування відкритих конкурсів додає прозорості цій владі?

Не знайшовши відповідей на ці запитання, журналісти “Нашої версії” вирішили покопатися в неофіційній біографії младо-міністра.

Дуже схоже на те, що Влад Криклій — це звичайний мажор, який провів безтурботну юність на грошики тата-банкира. Ще з навчання в університеті він звик до лакшері-життя; годинники “Franck Muller” і “Breitling” були для нього звиклими цяцьками. Банківська робота, на яку Влада просував батько,  парубку не сподобалась.  Набагато простіше було у фірмі “Вебікс”, яка займалася (бінго!) тією самою орендою. Хоча, крім оренди, “Вебікс” провадив неабияку діяльність з конвертації грошових коштів. Принаймні, це  простежується в кількох десятках судових ухвал.

Зрозуміло, про цей період життя мажор воліє не згадувати. Як і про нюанси роботи в Головному сервісному центрі МВС. Адже, за словами обізнаних людей, сервісний центр — це “Ельдорадо”, де щомісяця кишені “уважаємих ліц” наповнюються мільйонами доларів. Свій перший Mersedes S500 Криклій купив саме невдовзі після дивного кар’єрного зльоту.

Чому цей  кар’єрний зліт відбувся?

Логічних пояснень немає. Проте гей-скандали навколо міністра Авакова та ідеологів “Люди важливі” (де, нагадаємо, відзначився Криклій) дають підстави для певних пікантних висновків. Звичайно, є право кожного на особисте життя, але чому питання оренди приміщень в аеропорту мають залежати від персональних уподобань того чи іншого міністра?

P.S. “Наша версія” звернулась до народних депутатів України з проханням надати оцінки тому, що відбувається в аеропорту “Бориспіль” під проводом Криклія. Депутати різних фракцій були солідарні відносно необхідності проведення конкурсу та ліквідації монопольних “договорняків”


P.P.S. Автор статті поділяє думку про те, що запам’ятовувати прізвища нових міністрів не варто, адже вони — ненадовго.

Автор: Курт Варштайнер

Скільки коштує «новація» в одній із столичних гімназій…

У Київі налічується 1 100 навчальних закладів. Це і школи, і дошкільні  заклади, і професійно-технічні училища, і позашкільні установи, і вищі навчальні заклади. Та, як зауважила під час виступу на радіостудії «Голос  Столиці» директор Департаменту освіти і науки Київської міської державної адміністрації  Олена Фіданян, усі ці установи відразу перетворяться на мертві приміщення, якщо в них не працюватимуть педагогічні колективи –  потужний двигун, здатний втілити в життя нову освітянську ідею. Яку саме? Про це докладно розповіла директор Київської гімназії східних мов, вчитель математики Оксана Проскура, котра напередодні Дня вчителя також побувала в радіостудії  та доповнювала виступ Олени Фіданян. Стильна, красива, безумовно освічена жінка, Оксана Проскура переконувала слухачів у тому, що, крокуючи у напрямі створення нової української школи, кожен із педагогів має відійти від стереотипів, покинути своєрідну капсулу, комфортну для викладання, і починати шукати інших стежинок до дитячих сердець. «І так, – зізналася директорка, – на цьому шляху ми робимо помилки. Ми живі люди, і ніхто від них не застрахований…»

Вчителі покидають школу

Оксана Проскура очолила колектив Київської гімназії східних мов №1 нещодавно – 31 липня 2015 року. Причому наказ про призначення був підписаний головою Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Виконавчого органу Київської міськради (КМДА) Оленою Фіданян, яка в подальшому стала її чи не найкращою подругою.

Молода, креативна директорка, яка має непосидючу натуру і бажання завоювати світ, відразу вдалася до втілення своїх амбіційних планів щодо зміни освітньої системи. Фестивалі, семінари, наради, конференції – гімназію просто захурделило від  нових ідей та заходів. А якщо до цього додати спільні поїздки очільниці гімназії, вчителя математики Оксани Проскури та директора Департаменту освіти і науки Київської міської державної адміністрації Олени Фіданян до Китаю та Кореї  і 9 заступників у штатному розписі гімназії, то стає зрозумілим наростаючий гомін декого з невдоволених педагогів, які  змушені були вбудовуватись у інші реалії.

Шкільне життя дедалі більше нагадувало бурхливе некероване море. І доволі часто після шторму, замість бурштину, на його березі залишався усілякий непотріб: то молодші за віком вчителі дозволяють у присутності гімназистів відверто грубіянити своїм старшим колегам, то директорка під час нарад дорікне досвідченим педагогам за їхнє бажання готуватись до відкритих уроків та бувати на них. (Мовляв, ця форма роботи своє віджила.).

Вкрадливими кроками, на котячих лапках, адміністрація гімназії давала зрозуміти, що прихильникам традиційних форм викладання доведеться несолодко: переконувати в необхідності змін нікого не будуть – ламатимуть через коліно. І вчителі зрозуміли посил. За чотири роки перебування на посаді Оксани Проскури стіни Київської гімназії східних мов №1 залишили понад 80 осіб. І це в той час, коли в гімназії освітню діяльність здійснює 123 педагогічних працівника!

http://kgsm1.kiev.ua/staff/

Залишили добровільно: хто –  за згодою сторін, хто – за власним бажанням. Наскільки щирим було те «власне бажання», сказати доволі складно, бо ж до суду ніхто з тих вчителів не звертався, а що творилося у душі тих, хто створював імідж школи, а зараз під натиском новацій мусив здатися, сказати важко. Складна то субстанція – людська душа. Не піддається вона ні логіці, ні складним математичним розрахункам. Болить вчителям ночами, волає від несправедливості, а тільки крик той ніхто не чує. Хіба що у приватних розмовах прохоплюється виром справжніх емоцій:

«И потом еще пару вопросиков:1. Почему никого не оскорбляло и никто не рвал душу за уволеных под давлением директора высокопрофессиональных коллегЧто-то я не припомню, чтобы кто-то за Елену Валентиновну, которая, познакомившись с новым директором-новатором, благородно покинула гимназию, понимая, что участвовать в беззакониях не сможет. Респект и уважение такому ЧеловекуЕе нет 4 года, а те, кто с ней работали, до сих пор с сожалением думают: «Почему Проскура типа ,,победила” в виртуальном конкурсе, а не Елен ВалентиновнаВот кто работал для учеников и на имидж гимназииПочему все молчали, а не кричали, выпрыгивая из штанов, юбок, брызгая слюною, когда топтали ногами ГерасимчуковИли им нашли достойную заменуГде вы, патриоты гимназииЕще пяток лет – и кто останется из профессиональных учителейПриведут новеньких, слабусеньких, зато прикормленных и готовых выполнить любой приказА нас по одному сотрут ластиком, как будто нас и не было»

Між тим сама директорка не дуже охоче пристає на пропозицію прислухатися до тих розмов. Вона переймається іншими важливими справами.

«Цікавий досвід намагаюся шукати скрізь, у всіх освітніх системах світу. Нещодавно, наприклад, узяла у відпустку книжку фінського директора Арі Покка. Читаю-читаю і раптом бачу запитання: де межа відповідальності директора? Почала думати: а справді, де межа моєї відповідальності? І зрозуміла, що відповідальність керівника починається одразу на вході до навчального закладу. Іншими словами, межі відповідальності директора у навчальному закладі просто не існує. Він відповідає за все», – розповідає вона журналісту газети «Освіта України» Світлані Галаті, відповідаючи на її запитання про те, наскільки вчителі сьогодні «готові працювати за цими новими принципами, формувати ключові компетентності, реалізовувати наскрізні та традиційні змістові лінії».

https://pedpresa.ua/185927-dyrektor-vidpovidaye-za-vse-oksana-proskura.html

Тож і за долі вчителів, 80 осіб, які так чи інакше причетні до життя Київської гімназії східних мов №1 Оксана Проскура також мусить відповісти. Для початку хоча б перед собою.

Рейтинги падають…

Дивна річ та шкільна наука! Здавалося б, стільки в гімназії з приходом нового керівника з’явилося нового, до цього часу незвичного, такого, як електронний щоденник, прозорий конкурс для вступу в гімназію, носії східних мов, волонтери з Китаю, Туреччини, Ірану, Кореї, інших держав у якості педагогів, а результати зовнішнього незалежного оцінювання з року в рік невтішніші.

Так, у 2015 році Київська гімназія східних мов №1 отримала 65-те місце у рейтингу  серед столичних шкіл. У 2017-му році гімназія перебувала на 92-му місці. У 2018 році відкотилася на 105 місце, а в 2019-му році стала на 177-му!

https://ru.osvita.ua/school/rating/65356/

Спостерігаючи за падінням рейтингу результатів ЗНО, батьки починають налаштовувати своїх дітей на продовження освіти в інших навчальних закладах. Дев’ятикласники покидають звичні стіни гімназії. І цю проблему Оксана Проскура бачить і навіть пробує запобігти такій «втечі» гімназистів. Зокрема, у 10 класі підсилили предмети, які учні планують складати на тестуванні. Наприклад, в одному класі трошки підсилили години математики, в іншому – історії, а третій зробили універсальним для тих дітей, які ще не визначилися. Це дало змогу учням продовжити вивчення східних мов. Тільки чи можна вважати таке «підсилення» ефективним? Як показує практика, «підсилити» знання учнів спроможний тільки Вчитель. Фахівець. Просто експериментатор таких знань надати не може. Адже перш, ніж проводити експерименти, педагог має досконало знати свій предмет. А саме досвідчених педагогів з високим професійним рівнем викладання і виживають із гімназійних стін.

1

«Шановні вчителіТі, хто працював до Проскури, а нас більшість, згадайте,коли у нас були вакансіі в гімназіїНіколиЦе був елітний закладЦього року прийшла новий географ та швиденько забралася звідси, почувши дивні речі з вуст директора під час наради (одного обнімаю вчителя, а з іншим не буду працювати). Бідна жінка швиденько забралася звідси, як у Л.Керролла: ,, Все дивасніше і дивасніше!”Згадайте, як учні та батьки цінували гімназію. Зараз учні масово йдуть до більш престижних навчальних закладів освіти!»

З України до Китаю

За період керівництва Київською гімназією східних мов Оксана Проскура побувала у Китаї та Кореї. Поїздки, за словами директорки, були цікавими та насиченими, а досвід освіти у цих країнах надзвичайно повчальним. (До слова, супутницею у поїздках для Оксани Проскури стала директор Департаменту освіти і науки Київської міської державної адміністрації Олена Фіданян. У своїй декларації  про доходи за 2017 рік чиновниця зазначила суму, пов’язану з виплатами на відрядження у розмірі понад 44 тис. грн. 44 тисячі грн з місцевого бюджету!)

https://declarations.com.ua/declaration/nacp_c2b2dd03-334f-4b2f-b5c1-7acc6f7c3449

2

Яким коштом обійшлися відвідини Китаю у 2018 році? Як зауважила Оксана Проскура в одному із своїх багаточисленних інтерв’ю, побувати в КНР їй пощастило завдяки програмі посольства КНР в Україні та Міністерства комерції КНР. Вони запрошують соціально активних людей, які реформують суспільство, на 3-тижневе навчання. Гостям читали лекції, проводили майстер-класи, показували школи у різних провінціях.

Загалом, у Київської гімназії східних мов №1 давні міцні зв’язки з Китаєм. Ще десять років тому була підписана міжурядова угода між Україною і Китаєм про цільове постачання техніки на 7 мільйонів гривень Київській гімназії східних мов, але домовленість, на жаль, лишалася лиш на папері. Й коли міністр освіти і науки Лілія Гриневич дізналася про цю угоду ( а розповісти про угоду їй могла колишній помічник народного депутата Олена Фіданян), то зробила все, щоб навчальний заклад отримав техніку. В серпні 2016 року вантаж із Китаю прибув до гімназії. У результаті навчальний заклад отримав три лінгафонні кабінети й іншу комп’ютерну техніку. Гості, які навідуються до навчального закладу, просто в захваті від побаченого. На відміну від учнів. Ті бажали б частіше займатися у лінгафонних кабінетах, які поки що слугують більше як виставковий матеріал.

А що чекає гімназію попереду? Якщо говорити про розбудову у прямому сенсі слова, то попереду має бути капітальний ремонт приміщень. Адже капітальний ремонт гімназії, який проходив у 2016 році, не охопив усі навчальні кабінети і зараз діти подекуди змушені навчатися у класах із стінами, вкритими пліснявою. (До речі, у таких навчальних кабінетах, як правило ставлять заняття вчителям похилого віку. Може, аби ті швидше збиралися на вихід?)

3

Якщо ж розмірковувати про перспективи подальшого розвитку гімназії, то вони виглядають доволі примарно. Все буде залежати від того, наскільки мудрою та обачною у своїх вчинках буде її очільниця. Молода, креативна і, безперечно, освічена.

4

Саме таким багато дається і з таких багато питається. Чи зможе вона погамувати свої амбіції керівника і стати Людиною, здатною визнавати свої помилки та відродити повагу до себе у старших за віком педагогів?

У Київській гімназії східних мов №1 створений єдиний в Україні клас Конфуція. Саме стародавньому філософу з Китаю Конфуцію належить такий мудрий вислів: «Людина, яка допустила помилку та не виправила її, зробила ще одну помилку».

Інна Купрієнко

 

Редакція звернулася до директора Київської гімназії східних мов №1 Оксани Проскури та директора Департамента і науки Київської міської державної адміністрації  Олени Фіданян за коментарем з приводу викладених у матеріалі фактів. Отже, чекаємо на продовження розмови..

Страницы:
1
2
3
4
5
7
предыдущая
следующая