Отже, російський флот має залишитися в Україні ще на 25 років (після
визначеного Конституцією 2017 року) в обмін на знижку на газ.
Безвідмовні наші урядовці… Важко сказати, яку галузь вони не здали в
обмін на здешевлений газ для хімпрому. Приходьте всі, беріть хто що
хоче. Авіація потрібна? Будь ласка. Ядерна галузь? Без питань. Ну і
російський флот, само собою, нехай залишається, поки остаточно згниє.

Держкомстат запевняє ніби сьогодні в нас простежується тенденція до скорочення безробіття.Фактично ж покращення
ніякого немає.Статистика виглядає оптимістичною лише за рахунок того, що тепер знімають з обліку на біржі праці тих
 людей, які відмовляються від запропонованої роботи, адже зазвичай пропонуються в основному місця з досить
низькою зарплатою, яка ненабагато вища від допомоги по безробіттю, а місяць працювати  за декілька сот гривень пра-
цювати мало хто погоджується.
   Згідно даних Деркомстату на початок квітня потреба підприємств у працівниках становила 73,1 тисячі вакантних посад,
а в Державній службі зайнятості перебувало 518,9 тисячі, та наяву все набагато гірше, реально у нас не 500 тисяч, а
3,5 мільйона безробітних.Статистика виглядає оптимістичною, бо тепер знімають з обліку на біржі праці людей, що від-
мовляються від запропонованої роботи, або які не змогли вчасно "відмітитись".У нас офіційний рівень безробіття стано-
вить трохи більше 8 відсотків, тоді, як загалом по Євросоюзу рівень безробіття становить 9,4 відсотка.Але в них статисти-
ка відображає реальну ситуацію, бо у статистику безробіття вноситься все наявне незайняте населення тоді, як у нас
селян, які мають хоч якесь хатнє господарство, безробітними держава не вважає.
    Ось так вкотре, викинувши за борт селян, Україна досягла європейського рівня безробіття.

Уходящий президент Виктор Ющенко заслуживает много упреков. За проявления слабости, за нерешительность, за неумение дружить и ценить дружбу. За то, что не обеспечил экономические реформы, его просто можно порвать на части.

Но заслуживает он и поздравлений. За то, что обещал провести честные, свободные президентские выборы. И провел их. Не цеплялся за власть. Не назначал себе преемников. Не расстреливал парламентов.

Он гарантировал настоящую свободу слова – она на Украине сегодня и есть.

Он хотел, чтобы внешние игроки не вмешивались по-крупному в украинскую политику – так и вышло. Выборы-2010 стали за всё постсоветское время первыми, на которых тот же Кремль не имел явного фаворита и не влиял на результат.

Виктор Ющенко хотел не допустить до президентского поста Юлию Тимошенко, потому что видел в ней источник авторитарной угрозы. И не допустил. Так что Тимошенко проиграла не столько Януковичу, сколько Ющенко. Если б не уходящий глава государства, Юлия Владимировна получила бы, по моей стартовой оценке, на 7-8% голосов больше и стала бы президентом. Со всеми вышеописанными последствиями.

Так что можно и нужно ругать Ющенко, но не стоит делать из него никчемное ничтожество и олуха царя небесного.

Сьогодні 20 квітня 2010 р. на позачерговій сесії районної ради Головою обрано Култана В., який вже був в керівництві
 ради. У 2004 р.він був заступником Панькулича І.

Москаль просить Азарова перевірити персону Мирослава Щербея, призначеного начальником ГУ МНС на Закарпатті
/01.01.2002/16:07/

Підставою для звернення депутата стала публікація в ЗМІ про провокування Щербеєм бійки, зняття нижньої білизни у людних місцях, спроба примусити до орального сексу незнайому жінку, брутальна поведінка, тощо.

На доказ депутат наводить статтю з видання "Старий замок", не оскаржену Щербеєм.

У 2000 році, "завітавши напідпитку разом із друзями до престижного в селищі бару "Надія", депутат розпочав буйно доводити, що "наші ще повернуться", а його призначать на відповідальну в районі посаду".

"Очевидно, вже добре увійшов у роль, бо вирішив, що волівчани повинні йому безумовно підпорядковуватись. Пан Щербей вподобав собі симпатичну відвідувачку, почав до неї чіплятися, а коли та відмовила (мовляв, ви мене з кимось сплутали), з його вуст посипалася змішана з перегаром лайка. За мить у барі розпочалася справжня бійка", - писало видання.

"За, поки що неуточненими даними, під час бійки депутат, знявши нижню білизну, наполягав, щоб відвідувачка зайнялася з ним... оральним сексом. Схвильована жінка продовжувала відмовляти. Депутат схопив її за волосся, і так смикнув, що жмут опинився в його руці. Власник бару Іван Мадяр негайно викликав міліцію. Захисники порядку затримати бешкетника не змогли - він устиг зникнути", - йшлося в статті.

Москаль також зазначає, що Щербей - друг Нестора Шуфрича

Воловецький "Агрошляхбуд" готовий співпрацювати з
замовниками з-за кордону

   

"До свиданья, мама, не горюй, не грусти, Пожелай нам доброго пути…". (Из  будущего  "песенного"  обращения  группы  депутатов ВР из фракции БЮТ к Ю.Тимошенко) В то время, как Ю.Тимошенко, не желающая ни за какие коврижки слагать с себя звание "кандидат в президенты" и признавать свое поражение, то держала исполненную драматизма паузу в  стиле примадонны провинциального театра, то бросалась в кавалерийскую атаку, достойную лучших образчиков жанра из опыта В.Чапаева и Н.Махно, на ВАСУ, то бралась иммитировать в прямом эфире "плач" новоявленной Ярославны по "демократии, ценностям и непродажной политике" - в ее собственном тылу, снискавшем славу образца политнадежности,  вызрел настоящий бунт. Реплику литературного героя: "Земфира неверна!", - можно было бы в связи с этим, так сказать, especially for Julia переиначить в более современную и, к тому же, политически злободневную: "Фракция неверна!". Тот факт, что рано или поздно часть депутатов Верховной Рады из фракции БЮТ обратится к своему бывшему лидеру и вечному кумиру музыкальной репликой из старой советской песни, процитированной в эпиграфе, мало для кого остается вопросом. Интрига состоит только в том, когда именно это случится и какое количество депутатов БЮТ почувствует непреодолимое желание продемонстрировать свои "вокальные" способности (мой прогноз: не позднее Международного праздника 1-го Мая - в этом, с учетом гендерных особенностей лидера Блока, была бы, согласитесь, и своя пикантность, и своя символика - и не менее 35-40 человек). Перебежчики в отечественной политике не в диковинку. Разнообразные пируэты, ужимки и прыжки партийных бонз, депутатов, министров, мэров при переходе из одного лагеря в другой в погоне за "лучшей политической долей" превратились в один из любимейших видов национальных единоборств. Нынче у нас гораздо легче сосчитать тех, кто не менял политической ориентации, чем тех, кто это делал и даже не единожды. Политическое перебежничество в нашей стране выгодно. Минута позора в момент преодоления "рубикона" оборачивается тысячами минут и часов комфортно-благостного пребывания в лагере очередного победителя и/или благодетеля в лучах славы и благополучия, гарантированного близостью к вожделенной "кормушке". Мотивы готовности части депутатов из фракции БЮТ к переходу на сторону Партии регионов и вхождению в новое парламентское большинство самые разные. Кто-то "запрограммирован" на  такие действия уже в силу своего политического кредо и особенностей попадания в избирательный список. Кому-то давно надоело "ходить под Юлей" с ее непредсказуемостью и авторитарностью. Кто-то не прочь таким образом замести следы своей не очень-то удачной и не очень честной с финансовой точки зрения работы во время президентской избирательной кампании. Кому-то пришлись по душе посулы новых "директоров" парламента. Как бы там ни было, но свора соратников Юлии Владимировны с депутатскими мандатами в карманах не столь едина, как прежде. Споры и ссоры расшатали ее монолитность. А выборное фиаско лидера обрекло на поиск собственных путей отступления "с рати".

А вот результаты их работы: 

— вместо обещанного "украинского прорыва" — провал в
финансово-экономическую пропасть и первое место в Европе по глубине
последствий финансового кризиса; 

— вместо евроатлантической интеграции — испуг евроатлантических
партнеров от непредсказуемости и нестабильности Украины, что закончилось
отдалением ее от целей интеграции на неизвестное время;
— вместо строительства равноправных отношений с Россией или даже
реализации лозунга "Гэть вид Москвы!" — кабальные газовые соглашения,
которые финансово обескровили страну и поставили ее на грань уничтожения
и перехода в вассалы к тому, кто даст денег; 

— вместо выработки объединительной национальной идеи — этноцентризм,
граничащий с пещерным национализмом в его неонацистской форме, и
пафосный псевдопатриотизм, приводящий к искажениям истории и ненужной
героизации персонажей, которые давно отброшены на свалку истории; 

— вместо национального возрождения и установления межнационального мира в
многонациональной стране — тотальная насильственная и совершенно
дебильная по сути украинизация, издевательства над всеми, кого
провозгласили "неукраинцами" и "пятой колонной", тотальное подавление
чужих культур, верований, традиций и "псячої мови" (так министр культуры
на заседании прежнего правительства назвал русский — язык почти
половины населения страны); 

— вместо улучшения жизни граждан — тотальное обнищание по всем
показателям. 

И такие примеры можно приводить и приводить. Происходит, с одной
стороны, тотальная, совершенно оправданная и обусловленная предыдущей
деятельностью маргинализация "бывших", которые не могут ни стать
оппозицией по сути, ни предложить хоть что-нибудь новое. Непонятно, как
БЮТ или ющенковцы, находясь в оппозиции, могут отшлифовать недочеты и
предложить свои идеи народу опять: типа, сорри, первый раз не получилось
— сейчас получится. У "цветных" всех категорий и у их наследников схемы
изначально нежизненные. Ибо они изначально были навязаны Украине извне и
потому оказались оторванными от украинских реалий, традиций и даже,
если хотите, сложившегося менталитета значительной, я бы даже сказал,
подавляющей части народа. С таким багажом на новых честных выборах
делать нечего. Люди даже от тотальной безнадеги не проголосуют, что и
показал, например, результат Ющенко, первым списанного на помойку
истории. Да и результат Тимошенко на президентских выборах был
обусловлен голосованием не столько за нее, сколько против Виктора
Януковича. И если лидер "регионалов" в кресле президента, а его
ставленники в правительственных креслах ничего особо не напортачат, то
бояться "объединенной оппы" им не стоит. Главное — чтобы они не
напортачили. 

С другой — есть, повторяю, пугающее наращивание мускулов власти, которая
без надлежащего контроля может почувствовать сначала свое всесилие, а
потом — безнаказанность. А это действительно опасно, учитывая, так
сказать, генезис власть предержащих… 

Есть еще один негативный нюанс в деятельности как "оппы", так и власти.
Борясь за тактическое объединение своих сторонников, привлекая на свою
сторону бывших противников, и те и другие размывают четкость
стратегического видения дальнейшей судьбы страны. Стратегия, высшие
идеалы приносятся в жертву тактике. А, как известно, тактика сплачивает
лишь на время. А окрыляет надолго только стратегия, основанная на
высокой идее и возвышающих идеалах… 

…Как свидетельствует история, нельзя построить крепкое и стабильное
государство, только убирая мусор и не заботясь об общей будущей чистоте.
Идей, помыслов, дел. Война же вчерашних, ставших сегодняшними, с
позавчерашними, которые хотят победить завтра, таких идей не дает. И
выход еще нужно искать…

Вже два місяці, як влада й опозиція в Україні помінялися місцями, а ті, що мов би пішли в опозицію ще й досі чубляться, хто з них-самий натуральний опозиціонер.Лише іноді, у перервах між запеклими саврками і звинуваченнями, згадують про те,що не в той бік скаляться і не  того кусають.Отак огризнувшись до влади,швиденько міряються, у кого оскал страшніший вийшов. Якась незрозуміла получилася опозиція, -немов під наркозом,імпотентна. Мабуть дається взнаки певна деморалізація в її рядах, байдужість, апатія і розчарування у самому суспільстві, що знову, через п"ять років повернулося на ту ж саму позицію.Майже на даний відрізок часу відсутні розумні люди-однодумці,щоб в Україні виникла опозиція.Потрібен час, треба заховати амбіції,налагодити нормальну роботу,підключити громадськість, домовитися з моральними авторитетами, тоді може, десь в кінці року  появиться щось подібне на реальну опозицію.А якщо і надалі продовжуватимуться чвари, взаємний політичний канібалізм, то може і взагалі  не появитися.
 Вже якось так склалося,що чим більше в Україні демократи говорять про об"єднання опозиції. тим більша прірва між об"єднавцями. В жодні розмови про об"єднання вже ніхто не  те, що невірить, але й слухати не хоче, і не повірить до тих пір, доки не буде реальної роботи.Замість того щоб пожирати один одного, треба якнайскоріше почати розбудову громадянського суспільства,підключивши всіх, хто стоїть за Українство.Поки ж є аж п"ять опозицій-одна напівпозапарламентська - це політична сила Яценюка. Інша ні партія, ні фракція, а просто якесь об"єднання депутатів "Їхня Україна",де хтось в опозиції,хтось в позиції, а хтось в "позі"-невідомо де.
Є неконструктивна опозиція БЮТ,що проводить політику обструкції,спрямована на відмову від діалогу з владою. А в
підсумку є лише розмови мовою слоганів, заголовків і не більше.Суспільство поки що мовчить...І як наслідок влада
відчуває силу...
  По поведінці Тимошенко складається враження, що вона все ще перебуває у стані виборчої ейфорії,  намагається перейти у радикально- деструктивну опозицію, хоча це явно не відповідає інтересам "тих", хто предста-
влений в її політичній "секті". Зокрема представники великого бізнесу не зацікавлені у жорсткій опозиції і готові були б
до певного компромісу з владою.Тимошенко же не може примиритися з поразкою і категорично відмовляється від
будь якого компромісу.А це вже призводить до розколів,  відколів і може привести до повного розвалу БЮТ.
З Віктором Ющенком ситуація давно зрозуміла.Він не зробив висновків зі своєї поразки, звинувативши у всьоаєму народ, а це означає, що він остаточно втратить електорат. Щодо Яценюка, то тільки зараз відбувається становлення його політичної структури на місцях.Прогнозується, що вже з вересня він знову стартоне у чергову виборчу компанію.
  Нинішній опозиційний уряд-це "потішні клоунські війська" Юлії Тимошенко.В політикумі є величезні сумніви щодо
його ефективності.До нього не увійшли фахові люди,експерти з високої літери, які б пропонували альтернативні ідеї,
нові месиджи для суспільства.Можливо,є недовіра особисто до Тимошенко,можливо є проблема з кадрами....
Нинішній  опозиційний уряд не проводить системної роботи, а обмежується прес-конференціями.Хоча його керівний,
"потєшний" Прем"єр задоволений професійністю своїх міністрів і заявляє;-" Підбір міністрів достатньо фаховий і дає
можливість активно не лише аналізувати, а й протистояти тим рішенням Кабміну, які розвалюють Україну.
   І зовсім по іншому,навпаки,у багатьох асоціюється нинішній "потєшний" уряд,який викликає іронію і навіть сарказм.
Таке враження, що його створювали за принципом "На тобі Боже. що мені не гоже". Мов би Ю.Тимошенко поспішала,
бо боялася, що її випередить Яценюк. Можливо саме через це,нашвидкоруч,аби як було "зваляно" цей опозиційний , на уряд на чолі з Прем"єром- болтологом, який під час виборчої президентської компанії те робив, що не злазив з екранів
телестудій Шустера і Кисельова.Все брехав і брехав,клянучись, як справно і ладно працює кабінет міністрів Юлії
Тимошенко; і кризи немає,і ріст ВВП значний і грошей достатньо... і ціна на газ найкраща у Європі, в той час коли
екс-прем"єр Юрій Єхануров так схарактеризував це питання:- "Ціна на газ, така яка є.Решта все балачки.Те,що було
зроблено рік тому-/газові угоди/-велике нещастя для України.Ціна на газ є найвищою серед усіх клієнтів "Газпрому".
-Відомо, що в газі Тимошенко "розбирається" найкраще.Правда, ні в чому іншому зовсім не тямить".
      От і відповідь, чому така опозиція і чому такий опозиційний уряд.
    Все те воно може й так, але хто відповість за бідноту і убогість в одній з найбагатшій за ресурсами Європейській
державі-Україні.